"Знати – це означає насамперед уміти користуватися знаннями; причому під час вивчення різних предметів це вміння виявляється по-різному" (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-и т. – Т.4. – С.249).

"Розвитку допитливості, системності, гнучкості, самостійності розуму сприяють такі прийоми впливу на внутрішні психічні процеси, при яких учень у думці оглядає, досліджує широке коло фактів, явищ для вивчення проблеми. Найбільш ефективний прийом – постановка проблемних запитань" (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-и т. – Т.4. – С.251).

"Якщо думка пов’язується із спостереженнями, у дитини виробляється певний стиль розумової діяльності: зусилля думки спрямовуються на ті сторони явищ, в яких є щось приховане, незрозуміле з першого погляду. Перед нею розкриваються закономірності, які неможливо бачити безпосередньо, але про які можна зробити висновок на основі видимих предметів, явищ. Досліджуючи причинно-наслідкові зв’язки в процесі спостереження, учень поступово оволодіває абстрактним мисленням" (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-и т. – Т.4. – С.256).

"Дослідження суті фактів, явищ, закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків – дуже важливий стимул впливу на внутрішні психічні процеси. Ми глибоко переконані, що саме "думання", розумове дослідження матеріалу якраз і є суть вивчення нового матеріалу – активна психічна функція розумових сил. Чим більша питома вага думання в процесі вивчення нового матеріалу, тим більш осмисленим, вдумливим стає підхід учня до всього, що він спостерігає, слухає, робить, бачить навколо себе. Чим більше учень, думаючи, досліджує і, досліджуючи, думає, тим легше йому вчитися в міру оволодіння новими знаннями" (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-и т. – Т.4. – С.258).