УДК [376.1–056.264:376.016:81–028.31]–053.4

Рібцун Ю.В.,

науковий співробітник лабораторії логопедії

Інституту спеціальної педагогіки АПН України

 

Зміст підготовчої роботи з корекції мовлення у молодшій логопедичній групі для дітей із ЗНМ

 

У статті розкривається зміст підготовчої роботи у логопедичній групі з корекції мовленнєвої функції у дітей четвертого року життя із загальним недорозвитком мовлення.

Ключові слова: загальний недорозвиток мовлення, молодші дошкільники, підготовча робота, корекція, розвивальні ігри-заняття.

 

Своєчасна діагностика і корекція мовленнєвих вад у дітей є нагальною потребою сьогодення. Саме тому одним із провідних завдань спеціального дошкільного закладу є здійснення комплексного цілеспрямованого навчально-виховного впливу на дошкільників з метою подолання відхилень у їхньому мовленнєвому і психофізичному розвитку. У молодшій логопедичній групі для дітей із ЗНМ виконання поставлених корекційно-розвивальних завдань ускладнюється недостатнім рівнем сформованості у них адаптаційних механізмів, слабкістю пізнавальної активності, практично відсутньою мотивацією до встановлення як вербальних, так і невербальних контактів з дорослими та ровесниками.

Тому надзвичайно важливого значення у реалізації змісту корекційного навчання молодших дошкільників із ЗНМ варто приділяти підготовчій роботі у формі особистісно зорієнтованого немовленнєвого спілкування. Її тривалість залежить від рівня мовленнєвого недорозвитку та індивідуальних психофізичних особливостей кожної дитини зокрема.

Завданнями підготовчої роботи є такі:

         навчання дошкільників вмінню налагоджувати емоційний контакт з дорослим;

         розширення розуміння зверненого до них мовлення у конкретній ситуації;

         вироблення немовленнєвих реакцій у відповідь на звернення дорослого;

         розвиток вміння користуватися емоційно-виразними жестами та мімікою;

         виховання потреби у мовленнєвому спілкуванні як основі формування мовленнєвої активності.

Поява та подальше вдосконалення мовлення здійснюється за допомогою загального наслідування. Отже, лише вироблення вміння наслідувати дії дорослих спонукатиме дошкільників до утворення власних висловлювань, розвиватиме у них мовленнєву активність, допоможе сформувати потребу у спілкуванні в цілому. Розвиток наслідування повинен бути тісно пов’язаним з практичною діяльністю дитини, з наочною ситуацією та грою, тобто навчання має бути наочно-дієвим, а пропоновані завдання та способи їх вирішення – конкретними.

З перших днів перебування молодших дошкільників у ДНЗ доцільно навчати їх користуватися загальноприйнятими жестами, а саме:

-        так (згода) – кивати головою у напрямку зверху вниз;

-        ні (відмова) – заперечливо хитати головою чи долонею зі сторони в сторону;

-        там (напрямок) – змахувати кистю руки у напрямку об’єкта;

-        ось (показ) – показувати вказівним пальцем на предмет;

-        на (пропозиція) – простягати розкриту долоню;

-        дай (прохання) – багаторазово стискувати пальці розкритої догори долоні в кулак;

-        йди сюди (оклик) – змахувати долонею або рухати вказівним пальцем у напрямку до себе;

-        здрастуйте (привітання) – брати за руку, потискувати, ледь струшувати;

-        до побачення (прощання) – махати долонею згори вниз;

-        ай-ай-ай (осуд) – вказівним пальцем здійснювати коливальні рухи, інші пальці стиснути в кулак;

-        баю-бай (сон) – скласти разом прямі долоні і підкласти під щоку, голову трохи нахилити;

-        великий (величина) – розвести руки в сторони;

-        маленький (величина) – приблизити одну до одної розкриті долоні;

-        один (кількість) – показати вказівний палець;

-        два (кількість) – показати вказівний та середній пальці, інші стиснути в кулак тощо.

Паралельно з навчанням загальному наслідуванню рухів логопеду потрібно проводити такі види підготовчої роботи:

         організація емоційних ігор-діалогів;

         виконання одно- та двоступеневих інструкцій;

         практична діяльність;

         проведення рухливих ігор.

У процесі проведення ігор доцільно слідкувати за емоційним станом малюка. Гра має тривати протягом вияву зацікавленості дитини і завершуватись за перших ознак втоми.

З молодшими дошкільниками із ЗНМ бажано проводити емоційні ігри-діалоги з використанням ляльок, м’яких іграшок та іграшок-бібабо. Вказані ігри сприяють створенню безмовленнєвих реакцій у відповідь на звернення дорослого, виробленню відповідних стверджувальних і заперечних реакцій – „Так”, „Ні”. На початкових етапах ігри та діалоги носять односторонній характер – діалог веде сам логопед, а дитина є тільки слухачем і спостерігачем. Поступово, в міру налагодження емоційного контакту, малюк починає діяти сумісно з педагогом. Подаємо опис таких ігор.

Ку-ку!

Обладнання: лялька, ширма.

Опис гри.

Логопед показує дитині ляльку, потім ховає за ширму. Запитує:

– Хто це там ховається? Хто там?

Лялька виглядає з-за ширми зі словами:

– Ку-ку! Це я, лялька Маша! Привіт!

Лялька нахиляється, повертається у різні боки, потім знову ховається.

Під час занять та ігор бажано використовувати віршовані тексти з простим і зрозумілим конкретним змістом, що дозволить підтримати комфортну атмосферу спілкування. При цьому мовлення логопеда має бути емоційно насиченим, чітким та небагатослівним.

Зайчик

Обладнання: іграшковий зайчик.

Опис гри.

Логопед показує дитині зайчика, звертається до нього:

Ой, ти, зайчику маленький,

Ти пухнастий і гарненький.

Гладжу я тебе рукою.

Будеш гратися зі мною?

(Ю.Рібцун)

Логопед бере руку дитини у свою і гладить нею зайчика по спинці.

Педагог акцентує: „Зайчик маленький, пухнастий, з довгими вушками”. Можна продемонструвати, як зайчик стрибає, спить, сидить тощо, коментуючи дії.

Використання у роботі з молодшими дошкільниками із ЗНМ віршів зі звуконаслідуваннями робить заняття доступними та цікавими, навчає відчувати темпо-ритмічний малюнок, розвиває слухову увагу та пам’ять, формує вміння поєднувати рух зі словом.

 

Летіла бджола...

Опис гри.

Логопед усаджує дитину навпроти себе. Передаючи звуконаслідування, пальцями, складеними в пучку, торкається тієї чи іншої частини дитячого обличчя:

Летіла бджола коло чола – у-у-у, бумц!

Летіла оса коло носа – е-е-е, бумц!

Летіла мушка коло вушка – и-и-и, бумц!

Летів жук, в око – бух! А-а-а!

 

Тік-так!

Опис гри.

Логопед звертає увагу дитини на настінний годинник, пропонує прислухатись, як він цокає. Педагог усаджує дитину навпроти себе. Зігнутими в ліктях руками логопед бере рученята малюка, промовляє слова вірша:

– Тікі-туки! Тік-тік-так! –

Так годиннички спішать.

Годиннички стукотять:

– Тікі-тук! Тік-так! Тік-так!

(Ю. Рібцун)

та здійснює разом з дитиною ритмічні рухи вправо-вліво, імітуючи хід годинника.

Рухи можна виконувати як на окремий склад, так і на ціле слово вірша. Цю ж гру можна проводити, змінюючи ритм, – швидко та повільно йде годинник.

 

Доброго ранку!

Опис гри.

Логопед промовляє слова вірша, виділяючи звуконаслідування, супроводжує рядки рухами:

Наші качечки зрання –

Кря-кря-кря! Кря-кря-кря!

(взявши ручки дитини в свої, зображати рух крилець птаха)

Спішать гуси до ставка –

Га-га-га! Га-га-га!

(легенько постукувати ручками дитини по її ніжках)

А в дворі стоїть індик –

Бал-бал-бал! Булди-булдик!

(розхитуватись разом з дитиною зі сторони в сторону)

Голубочки на даху –

Грру-грру-у! Грру-грру-у!

(підняти ручки дитини вгору та помахати ними)

Наші курочки в вікно –

Ко-ко-ко! Ко-ко-ко!

(легенько ударяти пальчиком дитини по її долоньці)

Дзвінко півник наш співає,

З добрим ранком всіх вітає:

Ку-ку-рік! Ку-ку-рі-ку!

(розвести ручки дитини в сторони)

(Ю. Рібцун)

Від пасивного споглядання і здійснення рухів логопед переходить до розігрування невербальних діалогів, активізуючи молодших дошкільників із ЗНМ до виконання елементарних інструкцій. При цьому варто домагатися, щоб під час спілкування дитина дивилася у вічі співбесіднику та реагувала на прохання чи запитання дорослого за допомогою відповідних стверджувальних або заперечних реакцій (кивок головою – так, заперечливий кивок – ні).

Ігри-заняття проводяться у такій послідовності:

         логопед показує предмет, називає його;

         предмет детально розглядається спільно з дитиною;

         логопед обігрує предмет, залучаючи дитину до самостійної гри з ним.

Ау!

Обладнання: велика яскрава шовкова хустина.

Опис гри.

Логопед пропонує дитині пограти з хустиною:

Я сховаюсь під хустинку.

Чи знайдеш мене, дитинко?

(Ю.Рібцун)

 (за можливістю називати ім’я дитини у кличній формі: Маринко)

Накидає хустину собі на голову. Дитина із задоволенням стягує хустину з голови дорослого. Після цього логопед пропонує сховатися малюку, накидає хустину йому на голову.

– Де ж наш Вова (ім’я дитини)? Де ти? Ау!

Логопед знімає хустину з голови дитини, обіймає її.

Бажано, щоб хустина не електризувалася та була приємною на дотик. Щоб малюк не злякався раптової темряви, краще, щоб хустина була напівпрозорою.

 

Покатай ведмедика

Обладнання: іграшки (ведмедик, машинка).

Опис гри.

Логопед бере ведмедика, а машинку дає дитині. Звертається до ведмедика:

– Ти хочеш покататися на машині?

– Так.

Педагог, звертаючись до дитини:

– Миколко, ти покатаєш ведмедика?

Дитина киває головою на знак згоди. Логопед пропонує дитині посадити ведмедика у машину і покатати його.

Паралельно з формуванням розуміння мовлення у конкретній ситуації, удосконаленням вміння виконувати прості інструкції у молодших дошкільників із ЗНМ відбувається розвиток слухомовленнєвої пам’яті та наочно-дієвого мислення.

У процесі продумування занять логопеду потрібно правильно визначати їх зміст, окреслювати можливі способи виконуваних дітьми дій з обов’язковим урахуванням доступності пропонованого матеріалу. Логопед може так звернутися до дитини:

Все, що скажу я, роби, не лінись,

Слухай уважно, не помились!

Прохання педагога прибрати іграшки, красиво скласти кубики в коробку, роздати дошки для ліплення, витерти поличку від пилу тощо спочатку носять наслідувальний, а згодом – самостійний характер.

Завдяки проведенню сумісних ігор у логопеда з’являється оптимальна можливість зблизити дітей, зацікавити їх спільною діяльністю, підвищити мовленнєву активність. У рухливих іграх логопед привчає дітей одночасно виконувати дії за сигналом, виробляє вміння імітувати дії людей і рухи тварин (покажи, як стрибає зайчик, як ходить ведмедик тощо). Навіть лише спостереження за ровесниками стане для дітей цікавим та корисним заняттям.

Сонечко та дощик

Обладнання: стільчики.

Опис гри.

Логопед ставить стільчики по колу спинкою до центру. Звертається до дітей:

– Дивіться, який гарний будиночок вийшов! Як багато у ньому віконечок!

 Педагог присідає і виглядає в отвір, наче у віконце:

– Погляньте, як сонечко сміється на небі! Присядьте, визирніть у віконечко.

Почергово називаючи дітей по імені, пропонує визирнути у віконце та помахати ручкою сонечку.

Логопед читає вірш:

Радісне сонечко

Зазира в віконечко.

Хоче сонце знати,

Що роблять малята.

– Давайте вийдемо з будиночка та покажемо сонечку, як ми вміємо танцювати:

Топ-топ-топ – всі топають,

Оп-оп-оп – плескають в долоньки,

Та-та-та – роблять напівприсідання,

Ля-ля-ля – кружляють.

За сигналом логопеда: „Дощик!” діти біжать у будиночок.

Педагог барабанить пальчиками по сидінню стільчика, читаючи віршик про дощик:

На долоньку дощик крапнув:

Крап-крап-крап, крап-крап-крап!

На травичку і на хату:

Крап-крап-крап, крап-крап-крап!

Стукотів у шибку він:

Крап-крап-крап, крап-крап-крап!

Залунав частіше дзвін:

Крап-крап-крап, крап-крап-крап!

(Ю.Рібцун)

Подарунки

Обладнання: іграшки (лялька, барабан, коник, літачок).

Мовленнєвий матеріал:

Лялька:

Гарна, кучерява

Наша лялька Ляля.

Любить танцювати

Й пісеньки співати:

Ля-ля-ля, ля-ля-ля!

(Ю.Рібцун)

Барабан:

Зайченяті барабан

Купив заєць-татко.

У новий б’є барабан

Мале зайченятко.

Бам-бам-бам! Трам-там-там!

Чути в лісі тут і там!  

 (Ю.Рібцун)

Коник:

Біжить коник,

Гнідий коник

Та й ірже: Іго-го-го!

Всіх питає

Гнідий коник:

– Покатати з вас кого?

Іго-го! Іго-го!                    

(Ю.Рібцун)

Літачок:

Змайстрували ми літак,

Щоб літав він, наче птах.

Л-л-л – завівсь моторчик.    

Нині Ваня (ім’я дитини) – льотчик.

Буде в небі він літати,

Всіх нас зможе покатати.

(Ю.Рібцун)

Опис гри.

Логопед запитує у дітей:

– Ви любите подарунки? Зараз ми будемо дарувати один одному іграшки (виставляє їх в ряд).

Педагог допомагає дітям утворити півколо. Сам з однією дитиною стає навпроти них, читає вірш, почергово вказуючи на кожну з іграшок:

Принесли дарунки вам:

Лялька ось і барабан,

Швидкий коник, літачок.

Що ти візьмеш, малючок?

(Ю.Рібцун)

Дитина повинна вибрати ту іграшку, яка їй сподобалась найбільше, наприклад, ляльку. Логопед читає вірш зі звуконаслідуваннями про ляльку, виконуючи певні рухи – піднімає вгору зігнуті в ліктях руки, робить кистями колові рухи („веселі ручки”). При багаторазовому повторенні пісеньки ляльки („ля-ля-ля”) діти роблять „веселі ручки”. Дитина з лялькою вибирає з танцюючих того, хто їй найбільше сподобався.

Вибрана дитина бере свою улюблену іграшку („барабан” – відведеними в сторони, зігнутими в ліктях руками діти імітують гру на барабані; „коник” – паралельні руки відведені вперед, діти імітують біг на місці, високо піднімаючи коліна; „літачок” – діти відводять руки в сторони, почергово роблять напівнахили то вправо, то вліво). Гра триває.

Отже, у ході спонтанного розвитку молодших дошкільників із ЗНМ, проведення спеціальної підготовчої роботи відбувається підвищення рівня розуміння мовлення, розширюється спектр їхніх мовленнєвих і психофізичних можливостей, що дозволить подолати грубе порушення усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичної сторони мовлення, лексичної будови та зв’язного мовлення).

 

Список використаної літератури

1.       Архипова Е.Ф. Логопедическая работа с детьми раннего возраста : учебное пособие / Елена Филипповна Архипова. – М. : АСТ «Астрель», 2006. – 223 с. – (Высшая школа).

2.       Забавлянки мами Мар’янки / [упоряд. Довженко Г.]. – К. : Веселка, 1992. – 23 с.

3.       Картушина М.Ю. Логоритмика для малышей : сценарии с детьми 3–4 лет /  М.Ю.Картушина. – М. : ТЦ «Сфера», 2005. – 142 с.

4.       Тищенко В. Як навчити дитину правильно розмовляти: від народження до 5 років : [поради батькам] / Тищенко В., Рібцун Ю. – К. : Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

5.       Рібцун Ю. В. Мовленнєві намистинки для маленької дитинки : навч.-метод. посіб. – К. : Літера ЛТД, 2010. – 160 с.

 

Рибцун Ю.В. Содержание подготовительной работы по коррекции речи в младшей логопедической группе для детей с ОНР

Подготовительная работа – первый, но достаточно важный этап коррекционно-развивающего обучения младших дошкольников с общим недоразвитием речи. В статье представлены методические рекомендации, способствующие правильной организации логопедической работы с такими детьми, предложены игры и упражнения, которые целесообразно использовать на занятиях, чтобы обучение стало эффективным, а малышам было весело и интересно.

 

Ключевые слова: общее недоразвитие речи, младшие дошкольники, подготовительная работа, коррекция, развивающие игры-занятия.

 

Ribtsun J. V. The content of correction spade-work of speech in a junior speech -language pathology group for children with general speech underdevelopment

The content of correction spade-work of speech function in a speech -language pathology group for 4-year old children with general speech underdevelopment is represented in the article.

 

Key words: general speech underdevelopment, junior preschoolers, corrective-developmental techniques.