Гаврилова О.В.,

викладач технікуму Миколаївського державного університету ім.В.О.Сухомлинського, аспірантка Інституту проблем виховання АПН України

 

 

Тренінг як метод формування самоконтролю старших підлітків у скаутських об’єднаннях

 

У статті висвітлено особливості соціально-педагогічного тренінгу як методу формування самоконтролю старших підлітків  у скаутських об’єднаннях.

 

Ключові слова: соціально-педагогічний тренінг, старші підлітки, скаутська група.

 

Нинішні духовно-моральні зміни у суспільстві передбачають адаптацію виховного процесу у державних освітніх інститутах та потребу держави у дитячих об’єднаннях, зокрема скаутських,  для виховання юного покоління. У сучасності старші підлітки і молодь  потребують самовдосконалення, що не може проходити без формування здатності  контролювати себе. Ураховуючи дані констатувального експерименту, визначили організаційно-педагогічні умови, за яких процес формування самоконтролю старших  підлітків у скаутингу буде здійснюватися більш ефективно: функціонування скаутської організації як виховного осередку, в якому безпосередньо ставиться мета самовдосконалення підлітків; урахування вікових та індивідуальних особливостей старших підлітків у скаутському об’єднаннях; створення виховуючих ситуацій, які сприяють самоаналізу особистості і, як наслідок, – формуванню самоконтролю; організація спільної діяльності вихованців у групі.

Мета статті – розкриття особливостей соціально-педагогічного тренінгу як методу формування самоконтролю старших підлітків у скаутингу. Реалізація мети, поставленої у роботі, передбачала вирішення таких завдань: з’ясувати властивості соціально-педагогічного тренінгу та, враховуючи набутий досвід, висвітлити його особливості у формуванні самоконтролю у скаутській старшій підлітковій групі.

Одним із методів формування самоконтролю старших підлітків у скаутському русі  було обрано соціально-психологічний тренінг. Термін «тренінг» (з англ. – to train, training) має такі визначення, як навчання, виховання, тренування, дресирування; проте загальновизнане трактування цього поняття відсутнє в українській і російській мові, що призводить до широкого розуміння методу і ототожнення з цим терміном різних прийомів, форм, засобів, що використовуються на практиці.

Сучасні науковці оцінюють соціально-психологічний тренінг неоднаково. Думки І.В.Вачкова, Ю.Н.Ємельянова, Ю.М.Жукова, А.В.Петровського, Л.А.Петровської та П.В.Растянникова збігаються щодо спрямованості тренінгу на розвиток комунікативної компетенції  його учасників активними методами роботи [1; 2; 9; 11 та ін.].

У словнику А.Ребера дано більш широке  визначення розглядуваного поняття, що охоплює навчання не лише людини: тренінг взагалі – це будь-яка навчальна програма або сукупність засобів, що розроблені  для того, щоб у результаті їх використання було отримано кінцевий результат у вигляді організму, здатного на деяку визначену реакцію (реакції) або участь у деякій важкій, що вимагає вмінь, діяльності [11]. Отже, тренінг – це тренування, формування вмінь і навичок.

Таким чином, різноманіття визначень характеризує розглядуване поняття в різних аспектах і дає підстави вважати соціально-психологічний тренінг методом, який сприяє оптимізації процесу формування самоконтролю старших підлітків у скаутських об’єднаннях. Під час застосування цього методу є можливість створити такі організаційно-педагогічні умови, які, за нашим припущенням, підвищують ефективність цього процесу. Саме тому з метою формування самоконтролю старших підлітків як вид навчання було обрано проведення соціально-психологічних тренінгів. Під час підготовки  тренінгу було враховано також вікові та психологічні особливості підлітків, їхні інтереси.

Важливе методологічне значення у процесі підготовки тренінгових занять відіграли праці Дж. Роттера та А. Бандури. Теорія соціального навчання Дж.Роттера – це спроба пояснити, як навчаються поведінці на основі взаємодії з іншими людьми та навколишнім світом. Це вчення вважаємо саме теорією соціального навчання, оскільки в ній наголошено, що головним або основним типам поведінки можна навчитися у соціальних ситуаціях і ці типи поведінки складним чином поєднані з потребами, що передбачають задоволення у співпраці з іншими людьми [14].

Тренінг соціального навчання А. Бандури здобув  широку популярність у системі освіти [3]. Завдання цього тренінгу – навчання просоціальній компетентності складних підлітків. Автор акцентував увагу на тому, що засвоєння учнями вмінь відбувається послідовно. Відповідно до цього, набуття соціальних умінь складається з чотирьох етапів:

1. Моделювання – дітям демонструється взірець, модель уміння, яку вони схильні наслідувати, імітувати поведінку тих осіб, з якими вони себе ідентифікують.

2. Рольова гра. Після спостереження за виконанням соціального вміння діти мають можливість на практиці в конкретній ситуації проявляти вміння, на своєму досвіді вчитись опановувати його.

3. Зворотний зв’язок. Тренером здійснюється зворотний зв’язок, тобто дається оцінка, наскільки добре діти впоралися із соціальним умінням. Краще, коли такий зв’язок позитивний та заохочує учнів до подальшого підвищення рівня виконавської майстерності, бо негативний (осуд) спричиняє згасання вміння.

4. Перенесення.  Набуті за умов тренінгу вміння учням належить застосувати в умовах реального життя: на вулиці, у школі, в сім’ї, там, де доречно і слушно їх застосовувати. Дітям надаються домашні завдання, і вони повинні відзвітувати про те, в якій соціальній ситуації послуговувалися цим умінням.

Ці праці були визначальними  для моделювання структури тренінгу з формування самоконтролю старших підлітків. 

Обираючи тренінг як один із основних методів формування самоконтролю старших підлітків у скаутських об’єднаннях, ураховували його специфічні характеристики, які виокремлюють його серед інших методів навчання. За І.Вачковим, такими є: дотримання низки принципів групової роботи; спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи у саморозвитку; наявність постійного складу учасників (від 7 до 15), які періодично зустрічаються; певна просторова організація (зручне приміщення, де учасники значну кількість часу сидять у колі); важливість взаємовідносин між  учасниками групи; використання активних методів групової роботи; об’єктивація суб’єктивних почуттів та емоцій учасників групи стосовно один одного; атмосфера розкутості та свободи спілкування [1].

Для досягнення мети було запропоновано систему тренінгових занять, засновану на реалізації специфічних принципів (за А.В.Петровським):

– принцип активності учасників: у ході занять члени групи постійно залучаються до різноманітних дій – обговорення та програвання рольових ситуацій, що запропоновані самими учасниками, спостереження (за певними критеріями )за поведінкою учасників рольових ігор, виконання спеціальних усних та письмових вправ та ін.;

– принцип дослідницької позиції: у процесі роботи у групах створюються такі ситуації, за яких учасникам необхідно самостійно знайти способи вирішення проблеми, сформулювати вже відомі психологічні закономірності взаємодії і спілкування людей;

– принцип об’єктивації поведінки: на початку заняття поведінка учасників групи соціально-психологічного тренінгу переводиться з імпульсивного на об’єктивований рівень і підтримується на такому рівні під час його проведення. Важливим засобом об’єктивації поведінки, що використовується під час проведення тренінгів різних видів, є  особливим чином організований зворотний зв’язок, ефективність якого підвищується за умови використання відеозапису;

– принцип партнерського спілкування передбачає визнання цінності особистості іншої людини, її точки зору, інтересів, а також прийняття рішення з максимально можливим урахуванням інтересів інших учасників, а не досягнення мети однією зі сторін за рахунок інших [10].

Соціально-психологічний тренінг передбачає застосування проблемного навчання, пошукового методу, оскільки у груповій взаємодії під час вирішення завдань учасники роблять для себе відкриття, які зафіксовані у соціально-психологічних теоріях. Такий спосіб отримання знань значним чином відрізняється від традиційного, а учасники тренінгу отримують певний досвід з практики, усвідомлюючи його значення. Окрім того, характер групової взаємодії спрямований на особистісну корекцію. Приймаючи участь у тренінгових заняттях,  учасники розуміють своє місце у групі, усвідомлюють себе як особистість за допомогою інших учасників. Соціально-психологічний тренінг близький як метод до скаутингу, бо таке навчання передбачає отримання знань на основі власних зусиль за допомогою керівника, а не у готовому вигляді.

Метод роботи тренінгу ґрунтується на зануренні підлітка в активне вчинкове середовище, що створюється на основі застосування рольових ігор, інсценізації, психодрами, що, у свою чергу, сприяє формуванню позитивного налаштування на досягнення результату.

Особливою умовою ефективності  проведення групових занять взагалі та тренінгу зокрема є відповідність цілей, змісту і методів, що застосовуються під час  скаутингу, цілям самого підлітка та його батьків. Виховання буде ефективним, якщо виховний процес побудований на загальноприйнятих принципах організації виховного процесу. Отже, ефективне виховання особистості відбувається за таких умов:

– включення особистості у різні види діяльності (творчу, суспільно значущу, патріотичну, морально-практичну, художньо-естетичну, оздоровчу, спортивно-масову);

– стимулювання її активності у діяльності;

– виявлення гуманності у ставленні до особистості в поєднанні з високою вимогливістю до неї;

– забезпечення перспективності зростання, допомога у досягненні успіху;

– використання позитивних якостей підлітків-скаутів;

– вихованні у колективі та за допомогою колективу;

– дотримання єдності та відповідності педагогічних зусиль родини, школи і громадського об’єднання;

– важливого значення ролі скаут-лідера групи, що одночасно є тренером.

Задля підготовки тренерів до роботи зі старшими підлітками та ефективності тренінгу в цілому було запропоновано тренінгові заняття для скаут-лідерів (тренерів), що проводилися в контексті підготовки скаут-лідерів Миколаївської обласної дитячої громадської організації «Миколаївська спілка скаутів». На заняттях закцентували увагу лідерів на такому: для формування тих чи інших якостей їм необхідно вміло використовувати способи і прийоми виховання, які стимулюють потребу підлітків в особистому зростанні. Одним з ефективних способів стимулювання діяльності є створення тренером ситуацій успіху, що може докорінно змінити ставлення підлітка до своєї діяльності. Тому роботу загону потрібно спланувати таким чином, щоб підлітки мали змогу проявити себе, виявити свої найкращі риси, відчути власну значущість. У будь-якому випадку необхідно пам’ятати: вихованцю потрібно  дякувати за будь-яку діяльність, наголошуючи на  особливо успішних моментах.

Під час проведення соціально-психологічних тренінгів застосовували структуру тренінгового заняття, запропонованого І.Вачковим:

– привітання;

– з’ясування самопочуття учасників;

– представлення теми заняття;

– вступне слово тренера (притча, легенда, казка) як пролог до роботи;

– розминка (вправи);

– основна частина;

– підбиття підсумків;

– резюме;

– прощання [2].

Перші  два етапи спрямовані на налаштування групи до роботи, активізацію уваги учасників. У цей час створюється позитивний емоційний настрій, що допомагає розкріпаченню групи. Способами організації діяльності були вправи на об’єднання команди, різні форми вітання [5] та інші вправи, що сприяють налаштуванню групи на спільну діяльність.

На наступних двох етапах (представлення теми і мети заняття, пролог до роботи) ведучу роль відігравав тренер. Метою запропонованих занять було формування здатностей  самоконтролю у старших підлітків, розвиток відповідних рис та якостей. Вступне слово тренера глибоко продумувалося ним щодо такого: відповідності віковим та індивідуальним інтересам, а також особливостям вихованців, сприяння зацікавленню підлітків темою кожного заняття.

Основна частина тренінгу була спрямована на реалізацію мети тренінгу. Завдання для цієї частини добирались так, щоб були задіяні всі механізми розвитку мотивації: мотиваційне переключення, мотиваційне зумовлення, мотиваційне зміщення. Перед учасниками ставилась мета спільна та індивідуальна, досягнення якої вимагало само- і взаємоспостереження, адекватного самоаналізу, самокоригування, самопідкріплення. Під час основної частини створювались відповідні ситуації, щоб спрямувати підлітків до самоаналізу  та самокорекції, а загальні умови проведення тренінгу сприяли розкриттю учасників і згуртуванню групи. Зміст завдань добирався таким чином, щоб розвинути здатність самоконтролю у старших підлітків.

Підбиття підсумків заняття у формі обговорення сприяло систематизації, усвідомленню і закріпленню набутого досвіду підлітками. Завершувалося заняття прощанням членів групи, що сприяло згуртуванню учасників та збереженню позитивного мікроклімату.

Ритуали в організації мають вагому роль, тому система тренінгів  передбачала застосування певних ритуалів. Так, незмінними залишались скаутські ритуали привітання, прощання. Також використовувався ритуал взаємної подяки: всі учасники дякували один одному  (інший варіант, що також використовувався – говорили компліменти), що сприяло покращенню настрою групи, підвищенню самооцінки її учасників.

Особливістю методики проведення соціально-психологічного тренінгу у скаутській групі є те, що він побудований на активних, пошукових методах навчання, які відповідають вимогам тренінгу і віковим особливостям підліткового віку, до яких відносяться: ігрові методи (рольова, ділова, творча, імітаційна гра та ін.), метод проблемних ситуацій, мозковий штурм, групова дискусія, психодрама. Це дозволяє підтримувати високий рівень активності мислення, психічних пізнавальних процесів у групі, а також сприяє формуванню самоконтролю старших підлітків у скаутських об'єднаннях.

Використання активних ігор у практиці скаутингу і під час  тренінгу  обумовлюється тим, що скаутинг – велика гра, а скаути занурені в цю гру. Так, ігри сприяють активізації уваги учасників тренінгу, зняттю напруженості учасників. Під час гри створюються умови для саморозкриття, відкритості;  процес навчання проходить природно, цікаво для підлітків; закріплюються нові типи поведінки, адекватний самоаналіз, відбувається подолання комплексів, самоспостереження, формуються вербальні та невербальні комунікативні навички.  На думку В.Федорчука, „гра є універсальним методом для дітей і дорослих, вона виступає сильним психокорекційним, психотерапевтичним інструментом, за допомогою якого розв’язуються різноманітні людські проблеми” [12, с.25].

Звертаючи увагу на критерії самоконтролю, систему розроблених тренінгів з формування самоконтролю старших підлітків у скаутських об’єднаннях структурували на три блоки, кожен з яких орієнтований на формування певного показника самоконтролю: перший блок – тренінги, спрямовані на формування адекватного самоаналізу; заняття другого блоку сприяли розвитку вміння співставлення себе з групою; третій – це тренінги, спрямовані на розвиток довільної уваги. У ході підготовки цих тренінгів використовували методичні розробки Л.Ф.Анн, І.В.Вачкова, Т.В.Зайцевої, Л.М.Кроль, Е.Л.Михайлової, Ю.В.Пахомова, М.В.Цзен, А.Лопатіної, М.Скребцової [7 ], А.Мікляєвої [8]  та власні авторські розробки [2; 6; 8; 7; 13 та ін.].

Отже, до першого блоку входять тренінги, що  мають на меті сприяти  розвитку вмінь самоаналізу: формуванню у підлітків уявлень про особливості розвитку людини у період старшого підліткового віку; усвідомленню життєвих цінностей, уявлень про себе у світі, власні якості, як позитивні, так і негативні, бажання; вмінню адекватно сприймати себе зі сторони; навчанню працювати у групі; формуванню впевненості у собі; подоланню комплексів; набуттю навичок міжособистісного спілкування; самодослідженню, адекватному самоаналізу, аналізу агресивних проявів у власній поведінці, структуруванню уявлень про агресивні прояви та якості агресивної особистості; розвитку здатності до рефлексії, аналізу перешкод у спілкуванні, навчанню пробачати помилки тощо.

У процесі занять підлітки зробили висновок, що людина не може бути ідеальною, але треба ставати кращим, все у житті кожного залежить лише від нього, його вчинків. Свої думки з приводу обговорюваних проблем підлітки висвітлили у творчих роботах під час тренінгу.

У межах другого блоку тренінгів, спрямованого на розвиток  співставлення,  розроблено 8 тренінгових занять, спрямованих на реалізацію таких завдань: створення кожним вербального образу  ідеальної людини, з’ясування її цінностей, життєвих пріоритетів; виявлення відмінностей між уявними і дійсними факторами розвитку особистості завдяки тесту Кетелла; з’ясування рівнів вмотивованості старших підлітків;  створення умов для прояву підлітками здатностей захисту своїх інтересів; формування навичок культури спілкування і протистояння груповому тиску; допомога старшим підліткам перебороти страх оцінювання іншими; ознайомлення учасників тренінгу зі значенням понять «самоконтроль», «самоаналіз»; сприяння розвитку адекватного самоспостереження, самоаналізу, самокоригування і  самопідкріплення, аналізу реальних життєвих випадків та закріплення отриманих навичок у реальних ситуаціях.

Як свідчать результати досліджень, хвилювання з приводу проблем спілкування з однолітками та дорослими є значущими у підлітковому віці. Тому третій блок тренінгів було спрямовано на розвиток довільної уваги у спілкуванні та вміння виявити і протистояти зовнішнім маніпуляціям. Тобто їх мета була такою: з’ясувати цінності та морально-етичні норми групи; виявити значення спілкування в житті людини; допомогти підліткам оцінити власні комунікативні можливості; допомогти визначити основні труднощі у спілкуванні, знайти способи подолання цих труднощів; розвивати комунікативні вміння підлітків, поглибити знання про вербальні та невербальні засоби спілкування; з’ясувати, які існують стереотипи у спілкуванні та навчитись їх долати; навчитись ефективно розподіляти свій час і дотримуватись цього планування.

За основу в розробленні навчання у цьому блоці було взято положення про те, що розвиток довільної уваги у спілкуванні відбувається поступово. На це впливає розвиток комунікативності, що, на думку С.Мусатова, відбувається у три етапи: запозичення відповідного соціально-психологічного досвіду (наслідування); ініціативне здобуття власного досвіду в ході спілкування; «змішаний» шлях [9]. У ході тренінгів третього блоку підліткам демонстрували основні способи і перспективи самовдосконалення, надавалися рекомендації і поради психологів.

У процесі проведення тренінгів цього блоку розвивалися вміння вихованців щодо встановлення стосунків з оточуючими, що, за Д.Джонсоном, потребує від особистості такого: розкривати себе перед іншими людьми, щоб дати їм можливість розпізнавати себе як неповторну особистість; викликати довіру в інших людей; ефективно знайомити інших зі своїми ідеями і думками; передавати свої почуття як за допомогою словесних, так і несловесних засобів; прислухатися до проблем інших людей і конструктивно реагувати на них; позитивно розв’язувати конфлікт з іншими; тримати під контролем негативні емоції; долати внутрішні бар’єри, які перешкоджають спілкуванню, стереотипи у спілкуванні [4].

Підлітки вчилися самопрезентації співрозмовникові, набували вмінь бути уважними слухачами і цікавими співбесідниками, оцінювали власну стратегію психологічного захисту від маніпуляцій у спілкуванні, з’ясовували значення і вплив стереотипів у спілкуванні, вчилися планувати свій час і дотримуватися свого плану.

Спеціальне заняття було присвячене питанню самоорганізації особистості, зокрема – і своєї діяльності. У ході проведення вправ підлітки дійшли до висновку, що «гарна організація праці – запорука успіху у боротьбі за час».

З метою узагальнення та підбиття підсумків було організовано заключне заняття. Підлітки аналізували зміни, які відбулися з ними за період проведення тренінгів, підсумовувалися результати вправ «Пісня про себе», «На що здатна людина задля досягнення результату» та інших, складалися плани на майбутнє.

Вважаємо, що така система тренінгових занять у поєднанні з традиційною діяльністю організації забезпечувала ефективне використання можливостей організації, реалізацію обґрунтованих організаційно-педагогічних умов та оптимізацію процесу формування самоконтролю підлітків у скаутському об’єднанні.

Розуміючи актуальність проблеми самовдосконалення юного покоління, засобом якого є самоконтроль, виокремили мету тренінгових занять зі старшою підлітковою групою: створення умов для ефективної роботи групи на основі відомого самоаналізу, співставлення та довільної уваги її членів.

 

Список використаних джерел

1. Вачков И. Основы технологии группового тренинга. Психотехники : учеб. пособие / Игорь Викторович Вачков. – 2 изд., перераб. и. доп. – М. : Ось-89, 2003.  –  224 с. 

2. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга : учеб. пособие / Игорь Викторович Вачков. – М. : Ось-89, 1999. – 176 с.

3. Гольдштейн А. Тренінг умінь спілкування : як допомогти проблемним підліткам / А.Гольдштейн, В.Хомик; пер. з англ. В.Хомика. – К. : Либідь, 2003. – 520 с.

4. Джонсон Д. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Д.   Джонсон; пер. з англ. В.Хомика. – К. : Академія, 2003. – 288 с.

5. Дозвілля школярів : ігрові програми : наукове видання / упоряд. Л.Шелестова. – К. : Редакції загальнопедагогічних газет, 2004. – 128 с.

6. Кроль Л.М. Тренинг тренеров : как закалялась сталь  / Л.М.Кроль, Е.Л.Михайлова. – М. : Класс, 2002. 192 с.

7. Лопатина А. 600 творческих игр для больших и маленьких / А.Лопатина, М.Скребцова. – М. : Амрита-Русь, 2004. – 320 с.

8. Микляева А.В. Я – подросток. Программа уроков психологии / Анастасия Владимировна Микляева.  – СПб. : Речь, 2006. – 336 с.

9. Мусатов С. Психологія педагогічної комунікації: теоретико-методологічний аналіз / С.Мусатов. – Київ-Рівне : Ліста, 2003. – 176 с.

10. Психология. Словарь / под. общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Политиздат, 1990. – 494с.

11. Ребер А. Большой толковый психологический словарь [Текст]. – В 2 т. / Артур Ребер. М. : Вече : АСТ, 2000.Т. 2 : П-Я. 2000. 591 с.

12. Федорчук В.М. Розвиток комунікативної компетентності викладача. Соціально-психологічний тренінг /  В.М. Федорчук. – Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2003. – 240 с.

13. Цзен Н. Психотренинг : игры и упражнения / Николай Цзен, Юрий Пахомов. – Изд. 2-е, доп. – М. : Класс, 1999. – 272 с.

14. Хьелл Л. Теории личности / Л.Хьелл, Д.Зиглер. – 3-е изд. – Спб. : Питер, 2006. – 607 с.

 

Гаврилова Е.В. Тренинг как метод формирования самоконтроля старших подростков в скаутских объединениях

Статья освещает особенности социально-педагогического тренинга как метода формирования самоконтроля старших подростков в скаутских объединениях.

 

Ключевые слова: социально-педагогический тренинг, скаутская группа, старшие подростки.

 

Gavrilova Elena. Training as a method of forming self-control in older adolescents Scout associations

The article highlights features of social and educational training as a method of forming self-control in older adolescents Scout associations.

 

Key words: social and pedagogical training, scout group, older teens.