УДК 371.671(075.3)

 

Смагін І.І.,

проректор з наукової роботи Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат наук з державного управління, доцент

 

 

Методичні засади підручникотворення з навчальних предметів "Логіка" і "Психологія" (40-50 рр. ХХ ст.)

 

У статті висвітлено методичні засади підручникотворення з навчальних предметів "Логіка" і "Психологія". Обґрунтовується думка про те, що на методологію створення підручника мали значний вплив політико-ідеологічні чинники, система навчання і підвищення кваліфікації фахівців, широке обговорення проблем змісту суспільствознавчих предметів і відповідних підручників у педагогічній періодиці.

 

Ключові слова: створення підручників, методичні засади створення підручників, суспільствознавчі навчальні предмети.

 

Реформування сучасної системи загальної середньої освіти в Україні актуалізує проблеми оновлення її змісту і вдосконалення засобів навчання. Відомо, що матеріальним носієм змісту загальної середньої освіти і основним засобом навчальної діяльності є шкільний підручник, тому творення підручників нового покоління стає першочерговим завданням розвитку сучасної школи.

Підручники і посібники з суспільствознавчих предметів як різновид шкільних навчальних книг, виконуючи важливі дидактичні функції, сприяють формуванню світогляду учнів, їхньої громадянської і правової свідомості, історичного мислення, патріотизму, загальнолюдських і національних цінностей. Але перед авторами цих книг у процесі творення підручника завжди постає питання: на яких методичних засадах повинен ґрунтуватися створюваний ними засіб навчання? Учителі-практики, отримуючи сучасні навчальні книги, традиційно замислюються над іншим питанням: за яких методичних умов використання цієї книги буде найбільш ефективним? Тому дослідження методичних засад створення і функціонування шкільних підручників із суспільствознавчих навчальних предметів є актуальним і з позицій сучасної науки, і в історико-методичному контексті. Розроблення навчальних книг у наш час неможливе без узагальнення відповідного досвіду, набутого у системі радянської шкільної освіти.

Метою статті є висвітлення методичних засад підручникотворення з навчальних предметів "Логіка" і "Психологія" (40-50-і рр. ХХ ст.).

У 40-х рр. ХХ ст. почав формуватися тип нового радянського шкільного підручника з філософської пропедевтики (логіки і психології). Але появі підручників з логіки і психології передували гострі дискусії з приводу доцільності включення цих навчальних предметів у шкільні програми. Крім того,  необхідно було визначити новий зміст колишніх гімназійних навчальних дисциплін, їх обсяг, а тільки потім – взятися до розроблення навчальних книг.

У 1943 р. журнал "Советская педагогика" опублікував статті відомих учених С.М.Виноградова [3] та К.М.Корнілова [4], що визначило програмовий і методичний характер нових шкільних предметів. С.М.Виноградов обґрунтував можливість і необхідність вивчення логіки в радянській школі. На його переконання, практична корисність логіки пояснювалася тим, що вона вчить людину правильно мислити та критично ставитися до власних суджень. Але С.М.Виноградов зазначав, що в школі потрібно викладати тільки основи елементарної логіки. Вчений, спираючись на положення праць Г.В.Ф.Гегеля та В.І.Леніна, аргументував, що вивчення формальної логіки, яка довгий час заперечувалася комуністичною ідеологією, в радянській школі можливе, оскільки вона, за висновками С.М. Виноградова, не суперечить логіці діалектичній [3].

Щодо введення основ психології як шкільного навчального предмета професор К.М.Корнілов наголошував, що цей крок – необхідний, оскільки, вивчаючи у школі закони природи та суспільного життя, учні зовсім не знайомі з явищами і законами людської психіки і свідомості. Введення психології як шкільного курсу могло допомогти учням повноцінно засвоїти інші предмети, які мають безпосереднє відношення до психології, а саме: вивчення мови, літератури, історії, загальної біології, анатомії і фізіології людини. Психологія також допомагає розвинути самосвідомість учнів у період становлення особистості та самозаглиблення у власний характер [4].

Уведення логіки і психології як шкільних навчальних предметів також попередньо готувалося широким обговоренням у науковому та педагогічному середовищі, аналізом дорадянського досвіду викладання цього предмета в середніх навчальних закладах.

Ці процеси, зрозуміло, проходили під жорстким ідеологічним контролем ЦК ВКП(б). Так, 16 липня 1946 р. у Москві відкрилися перші шеститижневі курси з підготовки викладачів логіки для ВНЗ і вчителів для шкіл, на які прибуло 100 професорів, доцентів та викладачів логіки з провідних ВНЗ країни [8].

4 грудня 1946 року в "Учительській газеті" був оприлюднений текст постанови ЦК ВКП(б) "Про викладання логіки і психології в середній школі". ЦК ВКП(б) "вважав ненормальним, що в середніх школах не викладаються логіка і психологія" [7, с. 184]. Тому було заплановано протягом чотирьох років, починаючи з 1948/1949 навчального року, ввести у випускних класах середньої школи викладання зазначених предметів кваліфікованими педагогами, які отримали спеціальну підготовку в галузі психології і логіки.

Таким чином, нормативне та ідеологічне обґрунтування необхідності включення у шкільні програми двох нових предметів дало поштовх до розроблення відповідних підручників.

Професор К.М.Корнілов ще 1943 року визначив основні методичні вимоги до нового підручника з психології, який, на його думку, за обсягом не повинен перевищувати 10 друкованих аркушів. Мова підручника повинна бути простою і зрозумілою, книга повинна бути ілюстрованою, раціонально розбитою на розділи і параграфи, забезпечена контрольними запитаннями і переліком літератури для подальшого читання. Але, зазначав учений, написати такий підручник – нелегко, оскільки практика навчання психології у радянській середній школі відсутня. Тому написання підручника передбачає майбутнє коригування його змісту і методичного апарата в наступних перевиданнях [4].

Зрозуміло, що хороша навчальна книга мала відповідати теоретико-методичним критеріям, напрацьованим у 30-і роки. Чи відповідали цим вимогам підручники з логіки і психології 40-х – початку 50-х рр.? На це запитання можна дати ствердну відповідь, оскільки всі видані підручники і посібники з логіки і психології були написані з урахуванням комуністичної спрямованості та ідейності фактичного матеріалу підручника; навчальний матеріал був науковим за змістом; за складністю книги відповідали віковим і психологічним особливостям учнів; навчальний матеріал у них викладався систематично і просто за формою, він був пов’язаний із завданнями і практикою життя.

Покажемо це на конкретних прикладах. Так, спочатку процес підручникотворення з логіки, активізований партійними й урядовими рішеннями, ознаменувався перевиданням (1946 р.) у скороченому вигляді відомого дореволюційного гімназійного підручника формальної логіки Г. І.Челпанова, а в 1947 році – перевиданням підручника логіки для середніх навчальних закладів і самоосвіти викладача Московської VI гімназії С. М. Виноградова. Ця книга вперше була видана в 1914 році.

Книга Г.І. Челпанова до 1918 року перевидавалася 10 разів, і в 1946 році її тринадцяте видання було адаптоване для радянської середньої школи.

Підручник С.М.Виноградова у новому виданні 1948 року [1] обліковувався як "підручник С.М.Виноградова в обробці й за редакцією О.Ф.Кузьміна", а далі – як підручник С.М.Виноградова і О.Ф.Кузьміна. В УРСР ці книги перекладалися українською мовою і перевидавалися видавництвом "Радянська школа".

Підручник Г.І.Челпанова в українському варіанті містив 26 розділів, які можна визначити як параграфи. Кожний розділ-параграф складався з підпунктів. Наприклад, перший розділ "Визначення та завдання логіки" містив три підпункти: визначення логіки, психологія і логіка, значення та користь логіки [12]. Текст цього розділу вміщував доступні для учнів приклади, в його кінці наведено вісім контрольних запитань для повторення.

Зміст видання було проілюстровано 31 чорно-білим малюнком та 5 схемами. У кінці книги наводилися додатки до кожного розділуз прикладами і завданнями для самостійного опрацювання.

У цілому ця книга відповідала вимогам до навчальної літератури, які були визначені у 30-х рр., і, виконуючи переважно інформативну функцію, вона забезпечувала навчальний процес у межах освітньої системи предмета.

1947 року вийшло перше радянське авторське перевидання підручника з логіки С.М.Виноградова [2]. Цей підручник за змістом складався з розділів, присвячених висвітленню предмета і завдань науки логіки, осмисленню логічних прийомів. Автор визначав логічні поняття, судження та умовиводи, наводив приклади логічних вправ.

Перевидання книги С.М.Виноградова відразу ж спричинило її гостру критику. Основна причина критики полягала в тому, що макет підручника, який вийшов у 1944 р., та остаточний варіант, що вийшов у 1947 р., суттєво відрізнялися один від одного; при цьому кінцевий варіант книги був гірший, ніж її макет.

Критика спонукала автора до вдосконалення видання, що С.М.Виноградову допоміг здійснити О. Ф. Кузьмін [1]. Нова книга була адаптована до реалій радянської школи. У процесі адаптації у ній залишилося 12 розділів з 15-ти, окрім того, було змінено їх розташування у структурі підручника. Було також оновлено приклади логічних конструкцій з урахуванням ідеологічних вимог.

Структурно ця книга (аналізуємо 8-е видання) складалася з розділів, які були розбиті на параграфи. Наприклад, перший розділ "Предмет і завдання науки логіки" був поділений на п’ять параграфів: §1. Логіка мислення і наука логіка; §2. Логічні закони і форми; §3. Про матеріалістичне розуміння мислення; §4. Мислення і мова; §5. Значення логіки. У кінці розділу наведено 7 запитань репродуктивного характеру для повторення.

Зміст підручника проілюстровано 24 чорно-білими малюнками і 2 схемами, що менше, ніж у підручнику Г.І.Челпанова. Було уточнено визначення основних понять курсу, пропонувалися варіанти логічного доведення важливих висновків.

З незначними доопрацюваннями підручник перевидавався 8 разів до середини 50-х рр. ХХ ст. (восьме його видання вийшло 1954 р.), також і українською мовою. Окрім того, зазначена навчальна книга до кінця 50-х рр. видавалася у перекладах у Польщі, Чехословаччині, Болгарії і Румунії; у цілому  вона, відповідаючи вимогам часу, забезпечувала викладання навчального предмета.

Відсутність оригінальних навчальних книг радянських авторів із логіки пояснювалося насамперед застоєм у розвитку логіки як вітчизняної науки  на філософських факультетах ВНЗ та в академічних наукових закладах. Тільки в 1947 р. було видано перший в Радянському Союзі підручник з логіки для ВНЗ професора В.Ф.Асмуса. Учений розвивав розглядувану науку; водночас із викладенням основ традиційної логіки вводив елементи логіки відношень. У 1949 р. вийшов підручник з логіки для ВНЗ М.С.Строговича, який почали використовувати для підготовки фахівців із логіки.

Недоліки перших видань шкільного підручника з логіки, який за визначенням В. Рожина, був класичним прикладом догматичного підручника, відсутність до 1954 р. відповідного посібника для вчителів, непідготовленість педагогів до цієї роботи, відсутність учнівських підручників у багатьох школах спричинили низький рівень навчання предмета.

Паралельно з логікою в загальноосвітні школи впроваджувалася психологія. Після партійної постанови у 1947-49 рр. викладання психології вводилося в 598 середніх школах Радянського Союзу. Для його методичного забезпечення в 1946 р. видано підручники К.М.Корнілова [5] і Б.М.Теплова [10], написані для старших класів середньої школи. До 1955 р. книга Б.М.Теплова мала вісім перевидань.

У 1956 р. з’явився навчальний посібник для учнів 10-х класів, підготовлений Г.О. Фортунатовим і А.В. Петровським [11]. Ця книга до 1959 р. перевидавалася три рази.

Шкільний курс психології повинен був розкрити найважливіші досягнення радянської наукової психології, її переваги над буржуазною психологією. Зниження наукової цінності курсу вважалося недопустимим. Визначалося, що вчитель повинен уникати вульгаризації і спрощень у трактуванні психічних процесів і якостей особистості та пам’ятати, що науковість є одним з найважливіших принципів радянської школи.

У своїй статті А.О.Смирнов зауважував, що основна умова якісного навчання у школі – наявність хорошого підручника, що забезпечує реалізацію виховних і дидактичних завдань [9]. Такий підручник повинен висвітлювати теоретичні питання психології, вчити поведінці в різноманітних життєвих ситуаціях, давати ґрунтовні знання та показувати, як їх застосовувати на практиці, насамперед у процесі самовиховання. Хоча А.О.Смирнов зауважив, що аналогів радянському шкільному підручнику психології в нашій практиці не було, але все-таки потрібно згадати гімназійні підручники початку ХХ ст. Г.І.Челпанова і О.П.Нечаєва, які могли б стати основою для написання радянської навчальної книги.

Найповніше цим вимогам відповідав підручник Б.М.Теплова, в якому зрозуміло і доступно пояснювалися основні частини психологічної науки з точки зору матеріалістичної психології [9].

Підручник Б.М.Теплова став повноцінною навчальною книгою для радянської школи, що складалася в першому українському виданні з 11 розділів та 90 підрозділів загальним обсягом 196 сторінок, українське видання 1956 р. – 12 розділів, 79 підрозділів загальним обсягом 232 сторінки.

Відмінності у виданнях розкривають напрями методологічного і методичного вдосконалення навчальної книги з психології. Так, щодо змісту курсу, то в першому виданні розділ "Почуття" передував розділу "Увага"; в останніх виданнях на це місце перемістили розділ "Сприйняття". Структура розділу про сприйняття також зазнала змін. У первинному вигляді його структура включала таке: загальне поняття про сприйняття, вибірковий характер сприйняття, виділення об’єкта в сприйнятті, роль уявлень у сприйнятті, зміст аперцепції, сприйняття простору, про ілюзію, про спостереження, про індивідуальні відмінності у сприйнятті і спостереженні. В остаточному варіанті розділ мав іншу будову: загальне поняття про сприйняття, фізіологічні основи сприйняття, аналіз процесу сприйняття, ілюзії, спостереження, індивідуальні відмінності у сприйнятті і спостереженні.

Частково була змінена структура розділів, присвячених уяві, пам’яті, мисленню та мові. Так, з тексту розділу про мислення й мову був вилучений підрозділ про аналіз і синтез, оскільки це питання розглядалося у шкільному курсі логіки.

В останніх виданнях підручника розділ "Психологічна характеристика особистості" завершував підрозділ про риси характеру радянської людини. З марксистських позицій Б.М.Теплов зазначав, що характер людини визначається суспільними умовами її життя та її світоглядом і переконаннями. Саме тому автор виводив тезу про типові характери і про риси типового характеру радянської людини, серед яких зокрема визначив такі: ідейна спрямованість і цілеспрямованість, радянський патріотизм, колективізм, соціалістичний гуманізм, комуністичне ставлення до праці, свідомість обов’язку і відповідальності, готовність до подолання труднощів, мужність, ініціативність, скромність, бадьорість, упевненість у своїх силах, оптимізм.

Головна особливість підручника Б.М. Теплова – його змістовність і насиченість цікавим матеріалом. Автор не зловживав кількістю психологічних понять, але ті, що ввів, визначив із великою точністю і повнотою. В тексті було доцільно використано зображення і літературні приклади.

Шкільний підручник психології Б.М.Теплова, написаний живою образною мовою, був визначений своєрідним взірцем. Зазначалося, що якщо і з логіки вийде подібний підручник, то викладання обох предметів може здійснюватися на високому рівні.

Таким чином, на основі аналізу змін у змісті і структурі підручника з психології Б.М.Теплова можемо прослідкувати тенденції удосконалення навчальних книг, а саме: вдосконалення його ідейного змісту на основі "ленінської теорії відображення"; структурування тексту на основі зміни акцентів у психологічній науці; узгодження навчального матеріалу курсу психології з курсом логіки; формування марксистсько-ленінського світогляду засобами шкільного курсу психології.

З реформуванням шкільної освіти у другій половині 50-х років на заміну підручника Б.М.Теплова для учнів 10-х класів була підготовлена навчальна книга з психології авторів Г.О.Фортунатова і А.В.Петровського [11].

Хоча цей підручник був виданий у м’якій обкладинці, що зменшувало строк функціонування книги, з дидактичної точки зору він був більш адаптований для шкільного використання щодо кількості годин, яка передбачалася програмою для вивчення психології. Так, підручник був менший за обсягом порівняно з попередніми (127 с. видання 1957 р.); замість підрозділів текст було розбито на параграфи, що візуально спрощувало користування книгою; було внесено зміни у структурування матеріалу.

Порівняно з підручником Б.М.Теплова книга Г.О.Фортунатова і А.В.Петровського мала менше ілюстрацій – всього дев’ять, хоча серед представлених були дві фотографії і три репродукції картин (тільки в четвертому розділі "Сприйняття" підручника Б.М.Теплова текст ілюструвався 18 малюнками).

Методичний апарат згаданих книг майже не відрізнявся. Якщо кількість запитань для повторення різнилася на одну-дві позиції, то їх зміст залишався виключно репродуктивним: дати відповідь, сформулювати, що означають терміни, визначити, в чому відмінність тощо.

Щодо шрифтів, то в книзі Б.М.Теплова у тексті використано курсив і петит; для виділення ключових понять застосована розрядка букв у словах. У підручнику Г.О.Фортунатова і А.В.Петровського петит не використовувався, а замість розрядки літер у поняттях і ключових термінах було використано напівжирний шрифт.

Таким чином, з поліграфічної та санітарно-гігієнічної точки зору книга Г.О.Фортунатова і А.В.Петровського мала гіршу якість. Але розбивка тексту на параграфи, скорочення їх обсягу відповідно до навчальної програми стали позитивом нового підручника.

Навчальним планом семирічної і середньої школи на 1955/56 н.р. передбачалося вивчення в 10 класі психології обсягом 1 год. на тиждень, всього 33 год. Але новим навчальним планом початкової, семирічної і середньої школи для дослідної перевірки у 1957/1958 н.р. із суспільствознавчих предметів була залишена тільки історія.

Із переходом до політехнічної освіти курс логіки зник із шкільних програм; основна проблематика логіки окремим розділом була включена до підручника психології. Так, у сьомому розділі книги Г.О.Фортунатова і А.В.Петровського, що продовжувала тему "Мислення і мова", містилися параграфи про логічне мислення і його закони, про поняття, судження, умовивід.

На початку 50-х рр. минулого століття у контексті підсилення ідеологізації радянського суспільства увага партійних органів була прикута і до шкільних навчальних книг із суспільствознавства. У 1951 р. "Учительская газета" опублікувала низку статей, спрямованих на підсилення ідейної складової шкільних підручників. Зауважувалося, що основна мета навчальної книги – навчання і комуністичне виховання радянських дітей, а органи управління освіти рідко звертали увагу на аналіз якості та ефективності навчальних книг. У підручнику кожне слово, кожне визначення повинно бути виваженим з точки зору радянської ідейності, у тексті повинна відображатися "бурхлива діяльність" радянських людей.

Автори шкільних підручників знаходилися під постійним наглядом "рецензентів" з партійних і "компетентних" органів, які намагалися в кожному слові чи понятті знайти ворожі ідеологічні прояви. Зрозуміло, що за таких умов творення нових суспільствознавчих підручників ставало справою важкою.

Психологія як шкільний навчальний предмет викладалася протягом 12 років і з інтересом сприймалася учнями. Але 24 грудня 1958 р. Верховна Рада СРСР видала закон "Про зміцнення зв’язку школи з життям та про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР". Період обов’язкової освіти розширили з 7 до 8 років, а 9-й клас було віднесено до старших класів. Школам було дано розпорядження встановити тісні зв’язки з підприємствами і готувати випускників до практичної діяльності. Крім того, через відсутність висококваліфікованих педагогічних кадрів науковий рівень викладання логіки і психології був невисокий, тому вони як обов’язкові предмети були знову виключені з навчальних планів з мотивацією "у зв’язку з перевантаженням учнів та необхідністю вивільнення часу для політехнічної освіти" [6, с. 56].

Розглядаюси питання розвитку теорії підручникотворення в аналізований період, варто зауважити, що протягом 20-50-х рр. ХХ ст. вона збагатилася новими здобутками у сфері санітарно-гігієнічних вимог до навчальної книги. Майже всі дослідники констатували недоліки оформлення шкільних підручників і намагалися сформулювати вимоги до їх поліграфічного оформлення на основі положень фізіології зору. Але як і у працях поліграфістів і психологів, у значній кількості гігієнічних досліджень майже єдиним критерієм зручності читання бралася швидкість читання тексту залежно від особливостей оформлення.

Висновки. Отже, у період 40-50-х років ХХ ст., на основі загальних вимог до навчальної книги, визначених Н.К.Крупською, автори шкільних підручників із логіки і психології сформували теоретичний "каркас" для шкільної літератури з філософської пропедевтики.

У методичних основах творення таких книг передбачалося узгодження їх змісту з "ленінською теорією відображення"; структурування навчального тексту мало здійснюватися на основі структури радянських суспільних наук, зміст навчального матеріалу повинен був формувати марксистсько-ленінський світогляд школярів.

Підручник за обсягом не повинен був перевищувати 10 друкованих аркушів. Його мова повинна бути простою і зрозумілою, матеріал – проілюстрованим, раціонально розбитим на розділи і параграфи, забезпечений контрольними запитаннями і переліком літератури для подальшого читання.

У цей час чітко виокремилися дві основні функції радянського підручника з суспільствознавства: інформативна і виховна. Тому методичні умови функціонування таких навчальних книг передбачали їх використання в якості носія навчальної інформації з предмета, що повинен впливати на свідомість і емоційну сферу школярів, допомагати вчителю формувати комуністичний світогляд у дітей. Практичні завдання мали сприяти розвитку учнівської активності і самостійності думки.

Розвиток підручникотворення з логіки і психології у зазначений період в умовах жорсткого політико-ідеологічного контролю сприяв виробленню підходів до формування навчального змісту з урахуванням ідеологічних вимог до нього. Були вдосконалені, порівняно з 30-и рр., підходи до методичного апарата навчальних книг, їх шрифтового і санітарно-гігієнічного оформлення.

Методичні засади підручникотворення розвивалися в межах відповідних освітніх систем навчальних предметів під значним впливом політико-ідеологічних чинників, партійного замовлення на зміст суспільствознавчої освіти, системи навчання і підвищення кваліфікації фахівців, які навчали предмета, широкого обговорення проблем змісту суспільствознавчих предметів і відповідних підручників у педагогічній періодиці.

 

Список використаних джерел

1. Виноградов С.Н. Логика : учебник [для средней школы] / С.Н. Виноградов; в обработке и под ред. А.Кузьмина. – М. : Учпедгиз, 1948. – 118 с.

2. Виноградов С.Н. Логика : учебник [для средней школы] / С.Н.Виноградов; под ред. А.А.Чудова. – М. : Госполитиздат, 1947. – 160 с.

3. Виноградов С. Н. Об изучении логики / С. Н. Виноградов // Советская педагогика. – 1943. – №8-9. – С. 13-17.

4. Корнилов К.Н. О преподавании психологии в средней школе / К.Н.Корнилов // Советская педагогика. – 1943. – №8-9. – С. 17-19.

5. Корнилов К.Н. Психология : учебник [для средней школы] / К.Н.Корнилов. – М. : Учпедгиз, 1946. – 151 с.

6. Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР у десятій п’ятирічці / редкол. : В.Є.Тараненко та ін. – К. : Радянська школа, 1981. – 335 с.

7. Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа : сборник документов 1917-1973 гг. / составители: А.А.Абакумов, Н.П.Кузин, Ф.И.Пузырев, Л.Ф.Литвинов. – М. : Педагогика, 1974. – 560 с.

8. Открытие курсов преподавателей логики в высших учебных заведениях // Учительская газета. – 1946. – №34. – 17 июля. – С. 1.

9. Смирнов А.А. Хороший учебник / А.А.Смирнов // Учительская газета. – 1946. – №56. – 14 декабря. – С. 2.

10. Теплов Б.М. Психология : учебник [для средней школы] / Б.М.Теплов. – М. ; Л. : Госполитиздат, 1946. – 222 с.

11. Фортунатов Г.А. Психология : учебное пособие [для Х класса средней школы] / Г.А.Фортунатов, А.В.Петровский. – М. : Учпедгиз, 1956. – 128 с.

12. Челпанов Г.І. Підручник логіки / Г.І.Челпанов. – К. : Укрполітвидав, 1947. – 158 с.

 

Смагин И.И. Методические основы создания учебников по предметам "Логика" и "Психология" (40-50-е гг. ХХ в.)

В статье освещены методические основы создания учебников по учебным предметам "Логика" и "Психология". Обосновывается мысль о том, что на методологию учебника значительно влияли политико-идеологические факторы, система обучения и повышения квалификации специалистов, широкое обсуждение проблем содержания обществоведческих предметов и соответствующих учебников в педагогической периодике.

 

Ключевые слова: создание учебников, методические основы создания учебников, обществоведческие учебные предметы.

 

Smagin I.I. Methodological basis for creation of textbooks on the subjects of "Logic" and "Psychology" (40-50-ies. XX)

The article highlights the methodological foundations of textbooks on subjects of "Logic" and "Psychology." The idea that the methodological foundations of the textbooks were greatly influenced by the political and ideological factors, the work of the system of education and training of specialists, a broad discussion on the content of social science subjects and relevant textbooks in educational periodicals, is substantiated.

 

Key words: creation of textbooks, methodological basis of textbooks development, social science subjects.