Бачинська Є. М.,

доцент кафедри управління освітою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, старший науковий співробітник  Інституту проблем виховання НАПН України, кандидат педагогічних наук, доцент

 

Ставлення старших підлітків до групової соціально ціннісної діяльності

 

У статті на основі теоретичного і експериментального дослідження з’ясовано ставлення старших підлітків до групової соціально ціннісної діяльності та визначено соціально-педагогічні умови формування позитивного ставлення школярів до спільної (групової) суспільно корисної роботи.  

 

Ключові слова: старший підліток, ставлення, групова діяльність, соціально-педагогічні умови, суспільно корисна праця.

 

Вивчення ставлення старших підлітків до групової соціально ціннісної діяльності є складовою частиною загального дослідження проблеми формування в малих групах підлітків базових соціальних цінностей.

Для розкриття сутності заявленої теми здійснено аналіз наукової і  довідкової літератури та проведено експериментальне дослідження у загальноосвітніх навчальних закладах. Аналіз наукової літератури проведено у двох напрямах; перший із теоретичних пошуків пов'язаний з аналізом сутності категорії "ставлення", механізму формування ставлення особистості до будь-яких фактів, явищ, подій взагалі, та ставлення старших підлітків до групової діяльності зокрема. Другим напрямом аналізу стало з’ясування особливостей фізичного, психічного, соціального розвитку старших підлітків та визначення особистісно значущих потреб цієї вікової категорії. Експериментальне дослідження проводилося з метою виявлення чинників, які формують ставлення старших підлітків до групової діяльності.

Метою статті є визначення соціально-педагогічних умов формування позитивного ставлення старших підлітків до групової соціально ціннісної  діяльності.

Розуміння сутності вищеназваної проблеми дозволить розробити адекватну віковим особливостям старших підлітків методику формування їхньої позитивної взаємодії у соціально ціннісній діяльності та методику розвитку базових соціальних цінностей: довіри, толерантності, солідарності, авторитету.

Однією із провідних категорій соціології, філософії, педагогіки і психології, що характеризують включення людини в соціальне середовище, є поняття "ставлення". Проблеми формування ставлення особистості до об’єктів та явищ дійсності, розвитку її почуттів, потреб досліджувались у працях О.Ф.Лазурського, О.М.Леонтьєва, В.М.Мясищева, С.Л.Рубінштейна, П.Якобсона, А.Маслоу та інших.

У зв’язку з прийняттям на рівні держави "Програми національного виховання дітей та молоді в Україні", у змісті якої передбачено формування у школярів ціннісного ставлення до суспільства і держави, людей, себе, природи, праці, мистецтва, в останні роки посилився інтерес науковців і практиків  до проблеми ставлення дітей до навколишнього світу. Ці питання досліджували науковці Т.К.Андрющенко, О.В.Башмакова, Н.В.Зимівець  (ціннісне ставлення до здоров’я), І.Д. Бех (ставлення у контексті розвитку образу "Я" особистості), І.О.Лапченко, Н.Є.Трофименко, З.Я.Шилкунова (ціннісне ставлення до себе та ровесників), О.О.Колонкова, В.В.Маршицька, О.П.Грошовенко, О.А.Половіна, М.В.Роганова, Т.Ф.Юркова (ціннісне ставлення до природи), Д.К.Корольов, Є.М.Кузьменко (емоційно-оцінне ставлення до життя), Т.М.Гусак, В.П.Кутішенко, С.М.Лупінович, О.І.Морозова, О.М.Коваленко, О.В.Ковшак (емоційно-ціннісне ставлення до навчальної діяльності), В.В.Лаппо, К.Д.Шевчук (ціннісне ставлення до рідного краю), І.М.Сергієчко, І.О.Стовбун (ціннісне ставлення до іншої людини), В.В.Бурдин, М.В.Лемківський, С.О.Омельченко (ціннісне ставлення до праці) та інші.

Розроблення категорії "ставлення" у вітчизняній науці пов'язані, насамперед, з ім’ям В.М. Мясищева. Розкриваючи сутність розглядуваної дефініції, науковець пояснює природу суб’єктивного у структурі особистості, розкриває соціально-психологічний зміст зв’язків особистості із середовищем, простежує взаємодію мотиваційних компонентів психіки у їх внутрішній єдності. Поняття "ставлення" В.М.Мясищев розглядає як "об’єктивований принцип активності особистості". Суб’єктивні ставлення дослідник трактує як концентрацію мотиваційних утворень особистості та впливів середовища, суспільної дійсності. На його думку, психологія ставлення особистості у розвиненому вигляді є цілісною системою індивідуальних, вибіркових, свідомих зв’язків особистості з різними сторонами об’єктивної дійсності [8].

         У науковій та довідниковій літературі категорія "ставлення" трактується як "наслідок потреб особистості, які спонукають до діяльності" [9, с.95]; "складне новоутворення особистості, у якому в органічній єдності взаємодіють інтелектуальні, емоційні, мотиваційні і вольові процеси" [1, с.68]; "система потреб і прагнень, яка є рушійною силою розвитку якісно нових психічних якостей та формує спрямованість особистості" [2, с.24]; "той або інший характер поводження з ким, чим-небудь" [3, с.1186].

Незважаючи на наявність окремих розбіжностей, більшість учених зазначають, що ставлення, з одного боку, детерміноване мотивами, потребами, спрямованістю особистості, з іншого – детермінує ступінь діяльнісної активності людини. Ставлення до явищ, фактів, діяльності формується на основі задоволення – незадоволення потреб особистості.

С.С.Занюк, описуючи механізм формування індивідуальних способів задоволення потреб, зазначає, що, "якщо виконана суб’єктом  діяльність зменшує напруження, спричинене незадоволенням потреби, то формується умовний зв’язок між діяльністю і зменшенням напруження. У такому випадку відбувається научіння, формується зв’язок між подразником, реакцією і зменшенням напруження (задоволенням потреби). У майбутньому за аналогічних умов (коли відбуваються сигнали напруження) індивід використовує саме цей спосіб зняття напруження і задоволення потреби" [5, с.44].

Теоретичний аналіз зазначеної проблеми дозволяє описати механізм формування ставлення особистості до об’єктів, явищ, фактів, діяльності, який, на нашу думку, виглядає таким чином:  наявність фізичних, психічних, соціальних потреб особистості → мотиви діяльності → пошук способу задоволення потреб → досвід задоволення потреб → ставлення до способу задоволення потреб.  Отже, якщо потреби особистості  задовольняються позитивно, то і ставлення до способу їх задоволення буде позитивним.

Для визначення ставлення старших підлітків до групової соціально ціннісної діяльності насамперед необхідно розглянути особливості їхнього фізичного, психічного, соціального розвитку та виявити потреби цієї вікової групи.    

Старший підлітковий вік охоплює період від 12 до 13 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 7-8 класам сучасної школи. У цей віковий період у дітей відбуваються фізичні, психічні і соціальні  якісні зміни, які визначають їхній подальший розвиток. У свою чергу фізичні, психічні і соціальні якісні зміни визначають ієрархію потреб старшого підлітка та його ставлення до фактів, явищ, подій і ситуацій.

Ще на початку ХХ століття Л.С.Виготський у книзі "Педологія підлітка" [7] запропонував ємне розуміння підліткового віку. Його сутність полягає у визначенні вченим трьох точок дозрівання у дітей підліткового віку, які не співпадають у часі. Статеве дозрівання, на думку вченого, починається і закінчується раніше, ніж настає кінець загальноорганічного розвитку підлітка, і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного становлення.

Неодночасність і несинхронність розвитку певних якостей і властивостей старших підлітків сприяють появі внутрішніх конфліктів та протиріч. Сучасні дослідники підліткового віку (Л.І.Божович, Н.І.Крилов, Н.Н.Толстих, І.С.Булах та ін.) підкреслюють важливість протиріччя – як рушійної сили розвитку – між  утвердженням власного "Я" та входженнями підлітка у світ людської культури і соціальних цінностей. Позитивне розв’язання цього протиріччя, вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів будуть сприяти подальшому гармонійному розвитку дитини, активній взаємодії з навколишнім світом.

З точки зору вікової фізіології в організмі підлітка відбуваються природні біологічні процеси. На підлітковий період випадає третій критичний період анатомо-фізіологічних перетворень (пубертатний), який пов'язаний зі зміною гормонального балансу в організмі, перебудовою залоз внутрішньої секреції та змінами морфологічної будови тіла. Паралельно росту скелета відбувається збільшення маси тіла, мускульної і жирової тканин, що призводить до зовнішніх статевих відмінностей між хлопцями і дівчатами. Гормональна регуляція здійснюється на різних рівнях: ендокринної та щитовидної залоз, гіпофізу, які починають виділяти гормони росту і статеві гормони. Гормональна перебудова організму підлітка позначається на його емоційному стані. У більшості підлітків відзначається емоційна нестабільність і амбівалентність (суперечливість) почуттів, що і позначається на поведінці (від стриманої і відкритої до агресивної та жорстокої).

Посилена дія залоз внутрішньої секції і нерівномірність розвитку серцево-судинної системи часто спричиняють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності. Нервова система ще не зовсім готова витримати тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження, що зовні проявляється у вигляді нервозності, агресії або пасивності, відчуженості.

Психологи та лікарі відзначають, що у старших підлітків відбувається зниження функціональних реакцій організму на негативний вплив зовнішнього середовища, природні та психологічні зовнішні подразники. Тобто на фоні фізичного розвитку підлітків відбувається зниження адаптаційних можливостей їхнього організму.

Через анатомо-фізіологічні особливості  старші підлітки у процесі взаємодії з навколишнім середовищем та соціальним оточенням  віддають перевагу насамперед тим явищам, об’єднанням, процесам і діям, які будуть для них безпечними і створять позитивну та комфортну ситуацію розвитку. Такий вибір є інтуїтивним і підсвідомим, оскільки спрямований на збереження властивого для організму рівня гомеостазу (збереження фізико-хімічної внутрішньої рівноваги) [4].

У підлітковому віці відбувається і розвиток вищих психічних функцій. Насамперед, відбувається подальший когнітивний розвиток і спостерігаються якісні зміни мислення, з’являється логічна система, на основі якої аналізуються, узагальнюються, систематизуються події, явища незалежно від реальних обставин. Старші підлітки вже здатні будувати гіпотези, робити висновки і експериментально їх перевіряти, а отже формувати задум, здійснювати його, отримувати продукт і тим самим реалізувати власно спроектований задум.

 Ж.Піаже, автор теорії когнітивного розвитку, вказує, що розвиток мислення на стадії формальних операцій (логіка) є не тільки визначальним когнітивним новоутворенням цього віку, а основою всієї еволюції психічного життя людини. На думку науковця, взаємодія підлітка із соціальним середовищем розвиває інтелект та формує нові можливості мислення [6].

Когнітивний розвиток, у свою чергу, сприяє удосконаленню пам’яті, уяви, фантазії,  волі та мовлення. Визначені перетворення пізнавальної сфери, як і анатомо-фізіологічні, стають суттєвими передумовами емоційних змін.

Ще однією особливістю розвитку вищих психічних функцій у підлітковому віці є спроможність старших підлітків переносити внутрішні і зовнішні проблеми, які виникають, з реального життя в уяву. З одного боку, це зменшує час перебігу стресів, знижує емоційні напруження, спрямовує думки на пошук позитивного вирішення проблемних ситуацій. У критичні моменти підліток може будувати власний уявний світ, у якому створює особливі стосунки із дорослими та однолітками. В уяві він програє одні і ті ж сюжети, переживає одні і ті ж почуття, доки не зникнуть його внутрішні проблеми. Водночас надмірне заглиблення у свій уявний внутрішній світ може призвести до відчуження та ігнорування соціуму, і, як результат, спричинить недостатній соціальний розвиток.

Підтримка когнітивних новоутворень (логіки, уяви, мислення, фантазії, мовлення), створення умов для розвитку логіко-аналітичної системи сприйняття на основі залучення школярів до цікавої пізнавальної і творчої, соціально та особистісно значущої діяльності сприятиме трансформації та ускладненню вищих психічних функцій старших підлітків.

Соціальний розвиток старших підлітків пов'язаний насамперед із формуванням і динамікою "Я-концепції" та, з іншого боку, з виробленням навичок міжособистісної взаємодії і соціальної моделі поведінки. Науковці вказують на появу таких новоутворень, як прагнення до самостійності, самореалізації, визнання і спілкування.

Основним змістом спілкування підлітків стають питання соціальних проблем, взаємостосунків між людьми, моральних оцінок подій, вчинків тих, хто їх оточує, особистих взаємин між юнаками і дівчатами. Суттєвою ознакою соціальних якісних змін у старшому підлітковому віці є проблема формування цінностей, вибору особистісно значущих ціннісних орієнтацій і самоствердження себе як особистості, визначення "свого місця" у системі соціальних зв’язків.

Партнерами для спілкування старші підлітки обирають вчителів, батьків, родичів, найчастіше – групи однолітків або друзів, які утворюють малі групи.

Під час спілкування і групової діяльності виробляється ставлення до соціального оточення, формулюються відповіді та пояснення явищ і фактів, аргументуються вчинки, створюються ідеали і стереотипи, тобто відбувається засвоєння соціального досвіду, формується власна соціальна позиція. Від змісту і спрямованості спілкування та спільної діяльності, можливості бути залученими до них певною мірою залежить, якою буде власна соціальна позиція старшого підлітка: активною чи пасивною.

Для старшого підлітка дуже важливо бути членом малої групи, цінності якої він приймає, норми поведінки і оцінку якої обирає за орієнтир. Членство у малій групі забезпечує реалізацію соціальної потреби у спілкуванні, самореалізації та захисті.

Окрім того, психологи і педагоги вказують, що для підлітка важливо не тільки бути разом з однолітками (член малої групи), спілкуватися з ними, але й займати серед них становище, яке задовольняє, тобто бути визнаним групою (потреба у визнанні). Фрустрація потреби "бути значимими в очах однолітків" стає причиною правопорушень, асоціальної поведінки, підвищеної комфортності підлітків у різних неформальних групах і  компаніях та формує негативне ставлення до групової діяльності.

Отже, у підлітковому віці виникають позитивні новоутворення: на фізичному рівні – перебудова гормональної системи, на психічному рівні – поява логіки та подальший когнітивний розвиток, на соціальному рівні – потреба у спілкуванні, самореалізації, визнанні. Якісні зміни зумовлюють поведінку підлітків, формують ієрархію потреб і мотивів, регулюють взаємодію з однолітками та дорослими. 

Для забезпечення розвитку та задоволення потреб підлітки будуть обирати ті способи, до яких позитивно ставляться.

З  метою виявлення чинників, які формують позитивне ставлення старших підлітків до групової соціально ціннісної діяльності, у загальноосвітніх навчальних закладах проведено комплексне експериментальне дослідження. Ця  робота включала спостереження, анкетування, бесіди зі старшими підлітками; аналіз розуміння ними змісту соціально ціннісної діяльності та основних понять, які її характеризують; аналіз участі старших підлітків у груповій діяльності взагалі та соціально ціннісній зокрема, аналіз стану виховної роботи та її спрямованість на задоволення потреб учнів підліткового віку.

Аналіз відповідей старших підлітків на запитання анкет та співбесід свідчить про те, що більшість з них (96%) позитивно ставиться до групової діяльності,  визначає її як важливий чинник об’єднання учнів класної групи та спосіб самореалізації. Така тенденція відповідає віковим особливостям старших підлітків та пояснює їхнє природне прагнення до задоволення потреби у спілкуванні і взаємодії. 86% опитаних виявили бажання бути включеними у спільні справи з однокласниками. Проте 14% старших підлітків відмовилися б взяти участь у запропонованій цікавій справі, колективній творчій діяльності. Аналіз причин уникнення дозволив зафіксувати попередній негативний досвід групової роботи: учні виконували не ту роль,  якої прагнули.

Відсутність можливості самореалізації, спілкування і визнання у класній групі, негативний досвід задоволення підліткових проблем є типовими причинами негативного ставлення учнів до виховної роботи. Нами виявлено, що одним зі способів задоволення вікових потреб у сучасних підлітків є створення віртуального  середовища за допомогою комп'ютера, у якому існує віртуальна група, створене віртуальне спілкування, визначена роль і статус членів групи.

Аналіз організованості та здатності до групової діяльності показав, що старші підлітки готові до вибору організаторів, лідерів для різних видів діяльності. Учні усвідомлюють, що для участі у спільній діяльності необхідно мати певні ділові якості. Вони вважають важливою роль лідера, який міг би взяти на себе відповідальність за результати роботи групи, спонукати до діяльності та організовувати. Лідер, на думку підлітків, повинен мати авторитет серед однолітків. Окрім цього, підлітки зазначають, що кожна група має здібних організаторів, які можуть представляти їхні інтереси.

Серед пріоритетних умов, за яких школярі працювали б у групах, визначено, насамперед, такі: організація творчої і цікавої діяльності, врахування їхніх спільних інтересів, забезпечення участі в діяльності всіх учнів класу, взаємоповага, можливості висловити власну думку, самореалізуватись, відсутність конфліктів та упередженого ставлення.

За результатами анкетування старші підлітки визначають цікавими для себе ті форми виховної роботи, які дозволяють активно діяти та пізнавати, а не пасивно слухати. Такими формами роботи 97% школярів вважають екскурсії, подорожі, свята. Лише  3% респондентів вказали на колективні творчі справи та проекти. Виявлено також, що більшість школярів не мають досвіду проектної  діяльності, здатностей активної міжособистісної взаємодії під час групової діяльності.

Проте серед основних форм виховної роботи у школі учні віддали перевагу бесідам, диспутам, класним годинам, що підтверджено результатами їх опитування.

Аналіз стану виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах і відповідей старших підлітків на запитання про їх участь у виховних заходах свідчить про недостатнє залучення школярів до різнобічної діяльності попри їхні прагнення й потреби. Так, постійно і досить часто беруть участь у позаурочних заходах 29,3% опитаних, не досить часто, рідко – 5%, не беруть участі – 15,5%. Участь школярів у виховній роботі має епізодичний характер: для хлопчиків – це, переважно, спортивні змагання, для дівчаток – підготовка до шкільних свят. Результати аналізу практики та анкетування свідчать також і про те, що у школі ініціатором виховних справ є вчитель, а підліткам відводиться пасивна роль виконавця, що суперечить їхнім віковим особливостям. За таких умов школярі позбавлені можливості обирати особистісно значущу діяльність, творити, самостійно приймати рішення, тобто бути самореалізованими і визнаними.

Отже, за результатами дослідження було встановлено, що у старших підлітків відповідно до їхніх вікових особливостей є потреба і прагнення до спільної групової діяльності; у більшості з них ставлення до такої діяльності є позитивним. На думку учнів, саме групова діяльність спроможна забезпечити їхні потреби у спілкуванні, самореалізації. Водночас зафіксовано протиріччя між потребою підлітків в участі у груповій різнобічній діяльності і відсутністю реальних можливостей такої діяльності.

З метою виявлення розуміння змісту соціально ціннісної діяльності та сутності базових соціальних цінностей старшим підліткам було запропоновано відповісти на запитання анкет.

Було встановлено, що у членів груп не чітко визначена мета і спрямованість  групової діяльності. Групу об’єднують насамперед схожі цілі кожного окремого його члена. Найважливіша з них – це навчання. У своїх шкільних справах (святах, екскурсіях, виховних годинах) учні не ставлять перед собою суспільно корисні цілі. Змістом міжособистісної взаємодії та комунікації членів групи є розваги, спортивні вподобання, техніка, музика, мода.

На основі аналізу результатів анкетування зроблено висновки про те, що 76% старших підлітків нечітко усвідомлюють цінність суспільно корисної діяльності. У 58% опитаних спостерігається поверхове знання змісту базових соціальних цінностей: "довіра", "солідарність", "авторитет", "толерантність". Більшість учнів у своєму розумінні підміняють зміст окремих понять іншими, наприклад, довіра – повага; солідарність – взаємодопомога, вихованість; авторитет – довіра, повага; толерантність – людяність, ввічливість. Правильно навели приклади прояву довіри, солідарності, авторитету, толерантності в житті  класу лише 4% старших підлітків.

Отже, у результаті експериментальної роботи нами визначено соціально-педагогічні умови формування позитивного ставлення старших підлітків до групової соціально ціннісної  діяльності:

вивчення потреб, запитів і прагнень старших підлітків та сприяння їх позитивному задоволенню, набуття позитивного досвіду взаємодії учнів;

створення комфортного, безконфліктного виховного середовища;

усвідомлення старшими підлітками змісту і цінності суспільно корисної діяльності та сутності базових соціальних цінностей: толерантності, довіри, авторитету, солідарності;

формування умінь і навичок міжособистісної позитивної групової взаємодії, основою якої є базові соціальні цінності;

залучення старших підлітків до суспільно корисної діяльності, розроблення та реалізації соціальних проектів;

підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників – організаторів цілеспрямованої виховної діяльності.

 

Список використаних джерел

1. Андрющенко Т.К. Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку : дис…канд.. пед. наук : 13.00.08 / Т.К.Андрющенко. – Переяслав-Хмельницький, 2007. – 268 с. 

2. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе / Л.И. Божович // Вопроси психологии. – 1978. – №4. – С. 23-33.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2004. – 1440 с.

4. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология / Ю.А.Ермолаев. – М. : Высшая школа, 1985. – 384 с.

5. Занюк С.С. Психологія мотивації : навч. посібник / С.С.Занюк. – К. : Либідь, 2009. – 304 с.

6. Крэйг Г. Психология развития / Г.Крэйг. – СПб. : Питер, 2000. – 992 с.

7. Выготский Л.С. Педология подростка / Л.С.Выготский //  Выготский Л.С. Собрание сочинений : в 6-ти т. – М. : Педагогика, 1984. – Т. 4. : Детская психология. – 242 с.

8. Мясищев В.Н. Психология отношений  / под. ред. А.А. Бодалева. – М. : Изд. "Ин-т практ. психологии"; Воронеж : НПО "ЛОДЭК", 1995. – 356 с.

9. Трофімов Ю.Л. Психологія : підручник / [Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.]; за ред. Ю.Л. Трофімова. – К. : Либідь, 1999. – 558 с.

 

 

Бачинская Е.Н. Отношение старших подростков к групповой социально ценностной деятельности

В статье, на основе теоретического и экспериментального исследования, изучено отношение старших подростков к групповой социально ценностной деятельности и определены социально-педагогические условия формирования положительного отношения школьников к совместной (групповой) общественно полезной работе.  

 

Ключевые слова: старший подросток, отношение, групповая деятельность, социально-педагогические условия, общественно полезная работа.

 

Bachynska, Y. Attitude of grown-up children to socially valuable group activity

The article reveals the attitude of grown-up children to socially valuable group work on the basis of theoretical and experimental research and also determines social pedagogical conditions of forming positive attitude of students to socially useful group activities.

 

Key words: grown-up, attitude, group work, social pedagogical conditions, socially useful work.