Карпенко М.І.,

аспірантка кафедри фізичної реабілітації і валеології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Соціально-історичний контекст розробки ідей формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського

 

У статті розглянуто суспільно-політичний, економічний, культурний контекст розроблення системи формування культури здоров’я школярів В.Сухомлинського.

 

Ключові слова: здоров’я, культура здоров’я, формування культури здоров’я школярів.

 

В умовах реформування соціально-економічних відносин у світовій спільноті, науково-технічного прогресу та культурно-освітньої інтеграції працездатність і соціальна активність спеціаліста визначаються  не тільки його інтелектуальним рівнем, але і якістю здоров’я. Тому в останні роки  спеціалісти різних галузей науки звертають особливу увагу на включення до системи виховання учнівської молоді компонента культури здоров’я як невід’ємної частини загальної культури особистості. У Національній доктрині розвитку освіти наголошено, що пріоритетним завданням є "виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності " [1, с. 1]. Таким чином, державна освітня політика в Україні спрямована на формування здоров’я дітей та учнівської молоді та культури здоров’я в умовах відповідно організованого навчально-виховного процесу.

Проаналізуємо  науково-теоретичні підходи до вирішення порушеного  питання. Варто зазначити, що категорія "здоров’я особистості"  розглядається з різних позицій і є предметом вивчення медицини, філософії, соціології, психології та педагогіки.

У вирішенні проблеми формування культури особистості та зокрема культури її здоров’я все більшої актуальності набуває вивчення досвіду роботи відомих освітньо-культурних діячів, просвітників та педагогів – Я.Коменського, Дж. Локка, К. Ушинського, П. Лесгафта, А. Макаренка та інших.

На особливу увагу заслуговує педагогічна спадщина великого українського педагога, науковця В. Сухомлинського. Сутність та особливості його педагогічної спадщини розкрито у працях українських та зарубіжних учених М. Антонця, І. Беха, А.Богуш, О.Сухомлинської, М.Мухіна, В. Риндак, В.Кузя, Т. Челпаченко, В. Шахненко та багатьох інших. Нині  практику формування культури здоров’я школярів В. Сухомлинського досліджують В.Горащук, Г.Кривошеєва, О. Савченко, Г. Шевченко, Н.Безлюдна, В. Бабич, Л.Носенко та інші. Однак, незважаючи на велику кількість досліджень педагогічної творчості В. Сухомлинського, питання системи формування культури здоров’я школярів у Павлиській середній школі залишається нерозкритим та потребує детального вивчення.

Метою статті є з’ясування суспільних, політичних, економічних факторів, які вплинули на становлення валеологічних поглядів В. Cухомлинського та сприяли виникненню ідеї формування культури здоров’я школярів.

В основі педагогічних пошуків В. Сухомлинського – пошук Ідеалу (як певної абсолютної довершеності одразу на трьох рівнях – суспільства, школи, особистості), а також способів його досягнення в нових соціально-історичних умовах. Реалізація кожної зі складових  Ідеалу передбачала їх одночасне  втілення в життя: ідеальне суспільство можливе тільки на основі ідеальної школи та ідеальної особистості, а ідеальна особистість може бути сформована лише в контексті ідеального суспільного устрою та відповідної йому школи.

 Суспільство, школа і особистість перебувають у резонансному співпаданні, тобто відповідають одне одному в своїх головних характеристиках. Але в той же час існує діалектичне протиріччя між розвитком суспільства, школи та особистості. Це значить, що повної ідентичності та синхронності в розвитку суспільства, школи й особистості бути не може: по-перше, особистість має випереджати розвиток школи, а розвиток школи – розвиток суспільства; по-друге, школа і особистість мають створювати своїм розвитком "простір" для розвитку суспільства; по-третє, суспільство має забезпечувати процес випереджального розвитку особистості і школи.

Історичні, економічні, культурні та моральні витоки суспільних ідеалів В. Сухомлинського, способи їх становлення дають можливість зрозуміти світогляд, особливості мислення та методологічні засади педагогічної  системи педагога-новатора. Роки його життя збігаються в часі з епохою тотального контролю та ідеологічної забарвленості педагогічної науки та освіти. Непослідовно та суперечливо складалися ідеали радянської школи, цілі освіти і принципи, відповідно до яких формувалася особистість і будувалося суспільство. Система педагогічних цінностей, виховний ідеал, методологічне забезпечення роботи педагогів-практиків завжди залежать від типу державного устрою, суспільних відносин, рівня розвитку педагогічної науки, загальної культури, світогляду та національних рис учителів: "Жоден педагог не є  настільки самостійним у своїй творчості, щоб ми його розглядали відокремлено від "педагогічного контексту" епохи. Навпаки, його дійсну значущість можемо осягнути, лише дивлячись на нього очима його часу" [2, с. 3].

Зважаючи на це, особливої уваги заслуговує суспільно-політичний, економічний, культурний контекст, що сприяв зорієнтованості В. Сухомлинського на вивчення й розроблення валеологічної проблематики.

Як об’єктивні суспільні фактори, що вплинули на стан здоров’я молоді та населення загалом та, водночас, теоретичне розроблення валеологічних проблем і їх практичне розв’язання у 20-60 роках ХХ століття, визначаємо такі:             – обмежене фінансове, матеріальне, організаційне забезпечення закладів освіти, культури, відпочинку, медицини у 20-50 роки ХХ ст., зумовлене труднощами масштабного економічного будівництва, післявоєнної відбудови народного господарства, значними витратами на підтримку прокомуністичних режимів, на забезпечення оборони, виконання космічної програми тощо;

колосальні фізичні людські втрати, велика смертність населення в результаті першої, другої світових та громадянської війн, голоду та епідемій, репресій 20-50 років, політичної еміграції у післяжовтневий період;

масове погіршення загального стану здоров’я населення, коротка  тривалість життя внаслідок пережитих дітьми і підлітками труднощів і втрат, фізичних, психічних і моральних перевантажень у воєнний та післявоєнний час;

незадовільний рівень умов праці у промисловості, на будівництві, у сільському господарстві; фізично виснажлива, часто нерегламентована праця під гаслами соціалістичного змагання, переважання фізичного компонента над розумовим у більшості видів трудової діяльності;  низький загальний рівень культури праці з позицій ергономіки (оптимізація умов, засобів та змісту трудової діяльності);

недосконала система медичного обслуговування населення, відсутність належного захисту материнства і дитинства,  низький рівень профілактики хвороб, обмежений доступ до санаторного лікування дітей та дорослих тощо;

наявність суспільних та економічних умов для існування злочинності, негативний вплив на суспільство в цілому та молодь зокрема кримінальних, маргінальних елементів, проникнення їхнього світогляду, моралі, способу життя у масову культуру, значне зниження рівня толерантності та  гуманізму в суспільстві;

низький рівень життя, побутовий і житловий дискомфорт багатьох радянських сімей, малокалорійне, нераціональне харчування, недостатня тривалість відпочинку, скорочення вільного часу для всебічного культурного розвитку, зміцнення здоров’я, самоосвіти і підвищення кваліфікації;

пригнічений, тривожний морально-психологічний стан більшості населення під впливом волюнтаристських рішень, порушень законності представниками влади, обмеження прав і свобод громадян, існування постійної загрози політичних репресій, пошуку внутрішніх та зовнішніх ворогів, переслідування будь-якого інакомислення в суспільстві, зниження духовної цінності людської особистості, її життя та здоров’я;

посередній рівень освіти і культури населення, його відставання від вимог інтенсивного розвитку народного господарства, науково-технічного прогресу, демократичних перетворень у соціально-політичній сфері, зневажливе ставлення до розумової праці та інтелігенції, відсутність суспільних настанов на максимально високий рівень освіти і культури;

значна втрата народних, національних традицій виховання особистості, класові обмеження у підходах до класичного філософського,  наукового, педагогічного надбання, спроба створити так звану соціалістичну культуру у відриві від досвіду інших історичних епох і цивілізацій;

послаблення соціальних і родинних зв’язків у ході класових конфліктів, воєнних подій, насильницького переселення народів, трудової  міграції з села до міста, у процесі масштабного індустріального будівництва у районах Сибіру та  Далекого Сходу, освоєння цілинних земель тощо;

певна деградація інституту сім’ї та шлюбу у 20-30 роках, втрата традицій сімейного виховання, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, послаблення суспільного контролю за поведінкою дітей та молоді, розрахунок на повну опіку суспільства, домінування масових форм виховного впливу не на користь індивідуального підходу, розрив між сімейним, шкільним і громадським вихованням;

втрата багатьма громадянами здатності до самоорганізації життя і діяльності, до виявлення самостійності та ініціативи; орієнтація лише на офіційно дозволені форми активності й загальноприйняті норми свідомості; залежність особистісної поведінки від зовнішніх соціальних стимулів, зниження потреби і здатності до творчого мислення, ризику, інноваційних підходів у виробничій діяльності, суспільних відносинах, науковому пошуку тощо;

утвердження авторитарних, технократичних підходів у сфері державного управління, розгортанні соціальних процесів, розвитку виробництва, науки, мистецтва, вихованні особистості; обмеження гуманітарної складової у суспільній культурі, зниження інтелектуально-культурного рівня суспільства внаслідок репресій проти інтелігенції (учених, письменників, громадських діячів, педагогів, лікарів, військових);

непослідовність культурно-освітньої політики радянської держави, повне домінування принципів класовості і партійності в педагогічній науці та практиці, надмірна політизованість навчання й виховання молодого покоління, вихолощення ідеалу всебічного, гармонійного розвитку особистості.

Вплив різних чинників соціального характеру на В. Сухомлинського привели  до узагальнення ним суспільних підходів у формуванні культури здоров’я школярів та молоді, вироблення власної концепції валеологічної педагогіки.

Тільки той, хто має здоров’ям, може називатися справжнім суб’єктом власного життя і діяльності, активним учасником соціально-історичного процесу, творцем матеріальних і духовних благ. Здоров’ї особистості  також є основою її здатності "будувати" саму себе, цілеспрямовано формувати і розвивати якості, що відповідають, з одного боку, соціальним очікуванням і завданням, а з іншого – індивідуальним життєвим планам і можливостям.

Протягом більше тридцяти років Павлиська середня школа для В. Сухомлинського була  науково-дослідним, експериментальним майданчиком з вивчення дітей та реалізації програми формування культури здоров’я учнів. Під його керуванням було створено повну, завершену педагогічну систему валеологічного виховання учнів,  яку впроваджували  вчителі, активно взаємодіючи з громадськістю, батьками, працівниками медичних та культурних установ. Припускаємо, що це був перший педагогічний досвід валеологічного спрямування в колишньому Радянському Союзі і загалом у світі.

На основі попередніх результатів проведеного під керуванням В. Сухомлинського дослідження було зроблено невтішні висновки: "Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85 % усіх невстигаючих учнів головна причина відставання в навчанні – поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря і вчителя" [3, с. 48]. У гармонійному розвитку дитини все взаємопов’язане, але медичні аспекти формування, укріплення чи збереження здоров’я не є визначальними. В. Сухомлинський наголошував: "Турбота про людське здоров’я, тим більш про здоров’я дитини, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це насамперед турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості" [3, с. 109].

У межах статті спробуємо відтворити змістове розуміння В. Сухомлинським ключових валеологічних понять та категорій. Отже, педагог був переконаний, що здоров’я людини – це індивідуально достатній та максимально можливий для певної особистості рівень гармонійного розвитку духовних, психічних і фізичних сил, що забезпечує їй ефективне та повноцінне виконання всіх соціальних, професійних та інших функцій.

Культура здоров’я особистості є ідейно-теоретичним, потребнісно-мотиваційним, емоційно-вольовим, операційно-практичним забезпеченням її життя, діяльності та спілкування відповідно до критеріїв внутрішньої та зовнішньої гармонії, функціональної ефективності та соціальної користі.

Під ідеалом людини з високим рівнем культури здоров’я В. Сухомлинський розумів цілісну, гармонійну особистість, яка має єдність фізичних, психічних, духовних характеристик, спроможна до ефективного виконання соціальних, особистих, професійних функцій, готова до постійного саморозвитку та самовдосконалення протягом усього життя.

Соціальна функція культури здоров’я полягає у забезпеченні готовності індивіда до реалізації завдань суспільства зі збереження та розвитку стійкого соціоприродного середовища, зі створення умов та вироблення засобів його творчого перетворення в інтересах усіх людей, з фізичного та духовного відтворення людини як представника біологічного виду та розумної соціальної істоти.

Індивідуальна функція культури здоров’я є одним з вирішальних факторів гармонійного розвитку особистості, для якої здоров’я є найважливішою духовною цінністю та загальною умовою ефективної праці, пізнання, спілкування та творчості.

Таким чином, можемо констатувати, що під впливом певних соціальних, економічних та  культурних чинників у Павлиській середній школі склалося особливе, не притаманне педагогіці того часу розуміння здоров’я особистості та культури її здоров’я. Воно не звужувалося до формування у школярів знань і набуття ними навичок здорового способу життя, а набуло більш глибокого змісту, в основі якого – прагнення до розуміння дитиною відчуття радості, краси оточення та краси вчинків, гармонії здорового тіла та здорового духу. В. Сухомлинський набагато раніше, ніж це було визнано офіційною наукою, зробив домінантою виховання, тобто головною метою та мірою внутрішнього та зовнішнього стану особистості, духовний аспект її здоров’я.

Отже, у межах статті розкрито соціально-історичний контекст розроблення ідей формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, але в подальшому  потребують дослідження методологічні засади формування культури здоров’я школярів, питання практичної реалізації цієї системи у досвіді роботи Павлиської середньої школи.

 

Список використаних джерел

1. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. – 2002. – № 26.

2. Ващенко Г. Твори : У 4 т. / Г.Ващенко. – К. : Школяр; Фада ЛТД, 2000. – Т.4 : Праці з педагогіки та психології. – 416 с.

3.  Сухомлинський В.О.  Серце віддаю дітям : вибр. тв. : В 5-ти т. / В.О. Сухомлинський – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 3. – 279 с.

4. Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников (теория и практика) / В.П. Горащук. – Луганск : Альма-матер, 2003. – 376 с.

5. Савченко О.Я. Екологія дитинства  / О.Я. Савченко // Початкова школа. – 2000. – №11. – С. 1-4.

6. Этюды о В.А. Сухомлинском. Педагогические апокрифы / упоряд. О.В. Сухомлинська.  – К. : Акта, 2008. – 431 с.

 

Карпенко М. И. Социально-исторический контекст разработки идей формирования культуры здоровья школьников в педагогическом наследии В. Сухомлинского

В статье рассматривается общественно-политический, экономический, культурный контекст изучения В. Сухомлинским валеологической проблематики и разработки системы формирования культуры  здоровья школьников.

 

Ключевые слова: здоровье, культура здоровья, формирование культуры здоровья.

 

Karpenko, M. Socio-historical context of the development of the ideas a culture of school health in тhe pedagogical heritage V. Sukhomlinsky

In the article social-political, economic, cultural context studying of V. Sukhomlynsky valeological problem issues and the development of the system of  pupils’ health culture formation is analyzed.

 

Key words:  health,  health culture,  formation of health culture.