Большукіна А. В.,

завідувач відділу організаційно-методичної роботи Центру інноваційного розвитку освіти Харківської  академії неперервної освіти

 

 

Управління інноваційною діяльністю в навчальному закладі

 

У статті розкрито питання створення моделі управління інноваційною діяльністю в навчальному закладі, що дає можливість реалізувати освітні інновації та вивчити практичну доцільність їх упровадження.

 

Ключові слова: інноваційна освіта, інноваційні структури, інноваційний потенціал закладу, модель управління інноваційною діяльністю, педагогічний моніторинг, інноваційна освітня політика регіону, інноваційний заклад освіти, програмно-цільовий проект.

 

   Постановка проблеми. Сучасна освіта має інноваційний характер, тому нині у полі зору сучасних учених і педагогів перебуває питання інновацій в освіті та їх співвідношення з традиційними страте­гіями навчання.

На якість та ефективність інноваційної діяльності впливає низка факторів, які є взаємозалежними: наукові, змістові, соціальні, організаційні, управлінські, економічні, інформаційні, технологічні, методичні, педагогічні, творчі, маркетингові, технічні та інші. Потреба впровадження інновацій в освіті зумовлена комплексом причин: по-перше, в основі цього процесу – вплив ринку праці,  соціально-економічної ситуації в державі, запитів суспільства; по-друге, це зумовлено інформаційно-технологічним розвитком суспільства і, по-третє, зазначений процес суттєво пов'язаний з інтеграцією у світовий освітній простір тощо.

Отже, сучасний етап розвитку освіти характеризується глобальними нововведеннями; найбільший вплив на результа­тивність діяльності навчальних закладів мають організаційні, інформаційні та технічні інновації [3]. Актуальною на сьогодні в аспекті розв’язання є проблема створення моделі управління інноваційною діяльністю в загальноосвітньому навчальному закладі. 

Постановка завдання. Інноваційна діяльність в освіті виявляється передусім в оновленні та освоєнні нового змісту освіти, що пов’язано з освоєнням теорії і практики ринкової економіки, нових про­цесуальних умінь, розвитком здатностей оперувати інформацією та творчого вирішення проблем. Увага зосереджується на впро­вадженні оновлених інтегральних курсів, розробленні раціональних міждисциплінарних зв’язків, розширенні методичних пошуків, переорієнтації змісту навчання із запам’ятовування матеріалу на формування здатності його використовувати, вмінь самонавчання [1]. 

Ці проблеми розв’язуються за допомогою створення інновацій­них структур у системі загальної середньої освіти, пошуку потенційних інвесторів та збереження інтелектуального по­тенціалу педагогічних працівників. Інноваційний потенціал закладу освіти – це здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововве­дення. На цій основі створюється модель управління інноваційною діяльністю, яка дає змогу реалізувати й вивчити практичну доцільність упровадження освітніх інновацій, що здійснюється у кілька етапів.

І етап (підготовка педагогічного колективу до нововведень) передбачає визначення актуальності нововведення (за рівнем його відпо­відності потребам школи, соціальному замовленню); результативності (оцінювання або на основі про­гнозування, або на основі наявного досвіду); рівня розвитку потреб та інтересу різних груп педагогів щодо інновацій; методичної розробленості ідеї та умов, необхід­них для її засвоєння.

Мета підготовчого етапу: підвищення рівня знань щодо нової проблеми членів творчої групи, члени якої надалі будуть виконувати функції консультантів педагогів в освоєнні нововведення. Творча група складає план роботи, вивчає потреби педагогів у нових знаннях, рівень їхньої компетентності з метою виявлення недоліків.  На цьому етапі використовують педагогічний моніторинг.

II етап (визначення й постановка мети та завдань на основі аналізу наявної практики) – вивчається ефективність роботи над проблемою в умовах ЗНЗ, рівень засвоєння вчителями нових теоретичних положень, вплив цього на вдосконалення практики навчання і виховання учнів.

На III етапі здійснюється планування процесу впровадження інноваційних технологій, тобто творча група розробляє алгоритм перетворення педагогічної ідеї в педаго­гічну технологію.

Здійснення інноваційної діяльності скорочує час, що витрачається на таке: учнями – на засвоєння теоретичних знань, практичних умінь і навичок; педагогічними працівниками – на виконання основних функцій, операцій і дій; адміністрацією школи – на виконання управлінських функцій, операцій і дій [4].

Серед основних складових інноваційного процесу є функція контролю, яку розглядають як систему вивчення й перевірки ефективності впровадження інновацій. Тому в загальноосвітньому навчальному закладі використовується початковий, поточний і кінцевий контроль за допомогою розроблених критеріїв.

Перед науково-методичною службою регіону стоять конкретні завдання: створити  умови для інтелектуального, соціального й духовного розвитку, самореалізації вчителя; досягти оптимального рівня здійснення самоосвіти з метою розвитку особистості вчителя; забезпечити максимальну мобілізацію психічних ресурсів особистості з метою її самореалізації.

Умови для самоосвіти потрібно створювати на діагностичній основі за результатами моніторингу педагогічної, методичної, психологічної підготовки вчителя. Разом із зовнішнім діагностуванням педагога необхідно спонукати до са­мооцінки й самоаналізу [4].

Різнобічність підходів до питання змісту і структури інноваційного процесу вказує на його складний комплексний характер. Оскільки особливість інноваційного процесу залежить від рівня впровадження, змісту, етапів перебігу, відповідної специфіки діяльності, суб’єктів, залучених до реалізації педагогічних інновацій, механізмів управління та організації, доцільним є розроблення структурної   моделі   інноваційного впровадження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. "Інноваційний процес – це послідовність подій, під час яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і поширюється в господарській практиці та суспільній діяльності", – відзначає  І.Донцов  [3]. 

Л.Даниленко  наголошує, що створення інноваційних структур у системі загальної середньої освіти України характеризується появою різноманітних інноваційних освітніх центрів, відділів (кабіне­тів), що опікуються освітніми інноваціями, наукових лабора­торій педагогічних інновацій, технопарків, банків педагогіч­них інновацій, інноваційних закладів освіти.

З’ясовано, що організаційні зміни в роботі науково-мето­дичних центрів міських (районних) управлінь (відділів) освіти зумовлені появою диференційованої мережі ЗНЗ і, у зв’язку з цим, – зміною форм і методів їх роботи. Пріоритетними стають такі форми роботи науково-методичних центрів, як підготовка педагогів до участі у професійних конкурсах; надання консультацій керівникам методич­них об’єднань і представникам творчих груп учителів із роз­роблення педагогічних інновацій.

Функціональні інноваційні аспекти діяльності науково-ме­тодичних центрів зумовлені чітким розмежуванням функцій між методичними працівниками, раціональною розстановкою методичних кадрів; змістові – активізацією експерименталь­ної діяльності ЗНЗ, що передбачає виконання нових функцій методичними працівниками, таких, як організація експери­менту та апробація педагогічної інновації, здійснення експер­тизи педагогічних інновацій на всіх етапах впровадження, встанов­лення контактів із науковцями, науково-дослідними інститута­ми, вищими навчальними закладами для відбору незалежних експертів; психологічні – зумовлені зміною свідомості праців­ників системи освіти щодо розвитку учас­ників навчально-виховного процесу. Психологічні аспекти забезпечуються реалізацією нової функції методистів функції психолого-управлінського консультування.

В.Андрюханова наголошує, що реалізація творчого навчання можлива на основі особистісно орієнтованого підходу, який не тотожний індивідуальному, оскільки це поняття є більш ємним та інтегрує в собі інші підходи – діяльнісний, соціально-психологічний, індивідуальний, віковий – і кореспондує з системно-психологічним підходом за допомогою залучення учнів до таких видів навчальної діяльності, які за своїм дидактичним змістом і структурою сприяють досягненню позитивних результатів у розвитку творчих здібностей, формуванню системи творчих умінь і навичок.

Це передбачає, що вчитель  проектуватиме і впроваджуватиме нові педагогічні технології в організацію навчальної діяльності учнів. Такі технології мають забезпе­чувати поєднання репродуктивних методів здобуття учнями готової інформації з інноваційними, наприклад, з методами проблемного навчання, за яких діяльність школярів має пошуковий, творчий характер. Нові технології відрізняються від традиційних максимальною індивідуалізацією та оптимальним управлінням педагога, що потребує певних змін в організації всього навчально-виховного процесу. Важливим чинником, який впливає на творчу діяльність сучасного вчителя, є своєчасне забезпечення педагогів науковою та методичною літературою [2].

Сучасні вчені (М. Бургін та інші) розподіляють новації на ті, що виникають стихійно, без відповідної постановки завдань, усвідомлення необхідних засобів та умов, в основному під впливом ситуативних імпульсів, та ті, що свідчать про усвідомлену, цілеспря­мовану, науково обґрунто­вану діяльність. Для сти­хійних інноваційних про­цесів характерними є ситуативність виникнення, ем­піричний рівень упрова­дження, відсутність наукового обґрунтування та орга­нізаційної культури вті­лення. Цілеспрямованим інноваційним процесам властивий  осмислений характер діяльності – вони теоретично обґрунтовані та організаційно сплановані. Такий підхід дає можливість досліднику класифікувати новації за способом здійснення (систематичні, пла­нові, заздалегідь продумані та стихійні, спонтанні, випадкові), за широтою та глибиною перетворень (ма­сові, глобальні, радикальні, фундаментальні, стратегічні, часткові, дрібні), за характером походження (зовнішні та внутрішні).

Відповідно до визначе­них підходів важливими є погляди окремих сучасних учених (В.Полонський) щодо ознак нововведень, серед яких називають формальну новизну (подання відомого в іншому вигляді), повторення відомого з несуттєви­ми змінами, конкретизацію, уточнення вже відомого, доповнення знаного суттєвими елементами, створення якісного нового об’єкта.

Згідно з моделлю перебудови діяльності людини, яку запропонував відомий психолог К.Левін, упровадження інновацій повинно також пройти три фази: перша фаза – "розмороження" – руйнування стереотипу діяльності, посилення почуття невдоволеності своєю працею, її результатами; друга фаза – "дія" – сприйняття нової моделі діяльності, спроба діяти по-новому; третя  фаза – "замороження" – діяльність за новою моделлю.

 Виклад матеріалу дослідження. Управління інноваційними процесами ґрунтується на основі розподілу та кооперації праці; будь-який підхід при цьому передбачає узгодженість дій як важливу умову управління, що виявляється у функції координування. Тому координування розглядають як установлення гармонії між частинами системи та співвіднесення пропорцій. Координація за специфікою може бути ідеологічним, соціально-психологічним, економічним чи оперативно-технічним регулюванням.

Серед основних складових інноваційного процесу – функції контролю та оцінювання, тобто система вивчення та перевірки ефективності впровадження нововведення. В інноваційному процесі використовують традиційні види контролю та оцінювання, а саме: початковий, поточний та кінцевий. Контроль та оцінювання результатів інноваційного пошуку відбуваються лише на основі розроблених критеріїв та показників, динаміка змін яких дає підстави для аналізу. Важливу роль у системі контролю та оцінювання має діяльність незалежної експертної групи. Їх ефективність підвищиться за умов урахування стратегічних перспектив реформування галузі, особливостей розвитку освіти регіону та її відповідності ідеям інноваційної програми; забезпечення достовірності, мобільності, надійності та гнучкості механізмів контролю та оцінювання; наявності двосторонньої комунікації між суб’єктами інноваційної діяльності; упровадження інформа­ційно-управлінської сис­теми контролю та оцінювання; використання методів стимулювання.

Узагальнення результатів інноваційного пошуку здійснюється на основі аналізу, мета якого – вироблення рекомендацій щодо вдосконалення управління інноваційними процесами з урахуванням реального стану впровадження нововведення, можливостей подальшого розвитку та отримання позитивної оцінки.

Мета управління закладом освіти забезпечення його оптимального функціонування, переведення функціонування ЗНЗ на більш високий якісний рівень, тобто створення умов для його розвитку.

Головною передумовою розвитку закладу освіти є усвідомлення його необхідності, невідкладності керівником.

Основні принципи відбору інновацій: перспективність, інтенсифікація, динамічність, гнучкість, демократичність, гуманність, інтегративність, реалістичність, цілісність, керованість, економічність, актуальність. 

   Тому для впровадження інновації необхідно, по-перше, визначитись зі здатністю педагогів до творчої роботи взагалі, по-друге, довести необхідність змін та, по-третє, запропонувати досконалу моніторингову систему інноваційного процесу в ЗНЗ.

У навчальних закладах регіону створена система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу (таблиця 1).

Таблиця 1

Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу в регіоні

 

Етапи управлінської діяльності Основні об’єкти аналізу Управлінські дії та рішення
1 Вибір інноваційної ідеї. Розроблення плану впровадження Результати комплексної оцінки ситуації. Інноваційні ідеї, їх сутність, обґрунтованість, ступінь розробленості, практичне значення. Ресурси: кадри, фінанси, технічні, часові, матеріальна база. Звязки з науково-методичними центрами Підготовка наказу по школі про впровадження інновацій. Внесення змін у режим роботи, в організацію навчального процесу, плани роботи, програми. Організація системи перманентної підготовки педагогів до впровадження інновації
2 Організація експертизи програми (плану) упровадження інновації Висновки, пропозиції, зауваження, рекомендації експертів Оновлення системи методичної роботи. Укладання договору про науково-методичне керування процесом упровадження інновації. Створення системи консультування психологів, медпрацівників, юристів тощо
3 Теоретична, науково-методична підготовка педагогів до роботи в інноваційному  режимі, створення сприятливого психологічного клімату Забезпечення необхідною науково-методичною літературою з питань нововведень. Система методичної роботи, роль методичних обєднань і творчих груп. Творча атмосфера в колективі Рекомендації щодо оптимальних умов роботи колективу в новому режимі
4 Адаптація нововведення до умов навчального закладу Рівень професіоналізму та творчості вчителів. Система консультаційної роботи. Стан інноваційної роботи Моніторинг інноваційної діяльності закладу
5 Визначення ступеня ефективності інновації та результативності діяльності колективу Кількісні показники навчально-виховного процесу. Якісні показники навчально-виховного процесу Організація роботи з визначення основних критеріїв ефективності технології та роботи колективу. Підготовка наказу про результати діяльності педагогічного колективу
6 Прийняття рішення про доцільність подальшого впровадження інновації Результати експертизи інновації. Висновки роботи педагогів, методичних обєднань, творчих груп. Думки інших учасників навчально-виховного процесу Підготовка експертизи про ефективність новації та наказу про доцільність роботи закладу в обраному напрямі
7

Організація роботи закладу з урахуванням нової технології

Оформлення цілісності інновації на основі досвіду педагогів, матеріалів методичних обєднань, творчих груп. Стан навчально-виховного процесу Узагальнення досвіду роботи окремих педагогів. Порушення клопотання перед науково-методичними центрами про узагальнення передового досвіду педагогів. Контроль – аналіз – корекція – аналіз

 

 

Діяльність інноваційного загальноосвітнього навчального закладу спрямована на реалізацію особистісно орієнтованого навчального процесу,  індивідуалізацію та диференціацію навчання, упровадження педагогічних освітніх інновацій, за яких постійно вносяться якісно нові елементи з метою створення та використання інтелектуального продукту, реалізуються нові оригінальні ідеї у вигляді освітніх систем, програм, технологій, послуг тощо. Практично в таких закладах освіти формується інноваційна освітня політика регіону.

Необхідність формування стандарту інноваційного навчального закладу в регіоні на основі виділення ключових позицій модернізації системи управління та організації навчально-виховного процесу в інноваційному закладі освіти актуалізувала створення та реалізацію протягом 2005-2010 рр. у Харківській академії неперервної освіти програмно-цільового проекту "Інноваційна школа ХХІ століття", метою якого було розроблення моделі сучасного інноваційного навчального закладу – школи ХХІ століття. На виконання мети проводився аналіз інновацій у Харківському регіоні щодо їх актуальності та можливості реалізації (технологічності); виділялися ключові позиції модернізації системи управління та організації навчально-виховного процесу в інноваційному закладі освіти на основі науково-методичного супроводу формування ефективного педагогічного досвіду та створення бази даних; створювалися науково-методичні та організаційно-педагогічні умови для ініціювання, організації та координування інноваційної освітньої діяльності в регіоні.

Проект реалізувався на трьох рівнях: обласному, районному (міському) та рівні закладу освіти. За час реалізації були створені тимчасові творчі колективи, які співпрацювали над реалізацією програмно-цільового проекту на локальному та регіональному рівнях. Були підготовлені науково-методичні матеріали для проведення заходів у межах реалізації програмно-цільового проекту, видання з питань упровадження освітніх педагогічних технологій та відповідного науково-методичного, педагогічного супроводу [5; 6; 7; 8].

Проводилися навчально-практичні семінари з теми "Інноваційна діяльність у загальноосвітньому навчальному закладі", здійснювалося інформування навчальних закладів про хід реалізації програмно-цільового проекту "Інноваційна школа ХХІ століття" під час Інтернет-семінарів у формі чату. В Інтернет-режимі проводилися індивідуальні консультації з проблем функціонування інноваційної школи та науково-методичного супроводу впровадження у навчально-виховний процес інноваційно-педагогічних технологій. На базі навчальних закладів – учасників програмно-цільового проекту "Інноваційна школа ХХІ століття" – проводився моніторинг інноваційної діяльності за розробленим інструментарієм.

Науково-практичний напрям реалізації програмно-цільового проекту здійснювався під час проведення ДАРу, у ході якого надавалося консультування для працівників районного (міського) методичного кабінету і адміністрацій загальноосвітніх навчальних закладів із питань упровадження ефективного педагогічного досвіду та освітніх інновацій; було проведено навчально-практичний семінар для заступників директорів з навчально-виховної роботи загальноосвітніх навчальних закладів з теми "Упровадження освітніх інновацій, ефективного педагогічного досвіду, методичних рекомендацій до навчальної програми варіативної складової навчального плану, професійних конкурсів у роботу навчальних закладів як чинника підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів", анкетування заступників директорів з навчально-виховної роботи "Упровадження педагогічних технологій у практику роботи навчальних закладів".

З метою визначення пріоритетних напрямів розвитку освіти в регіоні, наявних проблем, презентації сучасних науково-методичних розробок, новітніх моделей управління загальноосвітніми навчальними закладами, інноваційних та інформаційних технологій навчання, авторських проектів і нової навчальної літератури, а також ознайомлення широкої громадськості з досягненнями освіти в регіоні, популяризації кращого педагогічного досвіду навчальних закладів, які функціонують у режимі інноваційного розвитку, щоквартально  проводяться обласні тематичні відкриті виставки ефективного педагогічного досвіду "Освіта Харківщини ХХІ століття".

На виставці "Освіта України" свої педагогічні здобутки постійно презентують найкращі навчальні заклади Харківської області, які функціонують у режимі інноваційного розвитку.

Висновки та перспективи дослідження. Аналіз реалізації програмно-цільового проекту "Інноваційна школа ХХІ століття" дає можливість зробити такі висновки: у навчальних закладах, які брали участь у проекті, спостерігається зростання педагогічної майстерності та фахової компетентності педагогічних колективів – учасників інноваційних процесів, покращення якісних показників навчальних досягнень учнів; водночас модернізується регіональна система загальної середньої освіти в цілому, простежується розвиток закладів освіти на основі пошуку, розроблення, освоєння та реалізації інноваційних педагогічних та управлінських технологій; в області створено базу даних загальноосвітніх навчальних закладів щодо запровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес; забезпечується науково-методичний супровід упровадження моделей інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу. Участь у проекті дала можливість навчальним закладам та педагогічним працівникам створити власну систему діяльності, в якій органічно поєднуються індивідуальні якості та нормативні вимоги; на рівні особистості фахівця відслідковується формування сучасного стилю мислення з його характерними ознаками: креативністю, системністю, гнучкістю, динамізмом, перспективністю, об’єктивністю, концептуальністю тощо.

Подальшим напрямом роботи за темою буде узагальнення регіонального досвіду організації впровадження інноваційних педагогічних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах різних типів.

 

Список використаних джерел

1. Аузіна М.О. Інноваційні процеси в освіті : навч. посібник / М.О.Аузіна, А.М.Возна. – Львів : ЛБІ НБУ, 2003 – 130 с.

2. Андрюханова В.М. Сучасні підходи щодо вирішення проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності / В.М. Андрюханова // Управління школою. – 2004. – № 34. – С. 7.

3. Донцов И.А. Инновации в социальной сфере / И.А.Донцов. – М., 2001. – 246 с.

4. Клеха Л. Управління інноваціями / Л. Клеха // Директор школи. – 2010. – № 40. – С. 24.

5. Науково-методичний супровід упровадження освітніх інноваційних процесів у регіоні / за заг. ред. Л.Д. Покроєвої. – Харків : ХОНМІБО, 2007. – 96 с.

6. Джерело педагогічної майстерності. Інноваційний освітній простір Харківщини : науково-методичний журнал. – Випуск №1(38). – Харків: ХОНМІБО, 2007. – 132 с.

7. Джерело педагогічної майстерності. Інноваційна сільська школа : науково-методичний журнал. – Випуск № 1(41). – Харків: ХОНМІБО, 2009. – 172 с.

8. Програмно-цільові проекти (з досвіду роботи Харківського регіону). – Харків : ХОНМІБО, 2007. – С. 39-50.

 

Большукина А.В. Управление инновационной деятельностью в учебном учреждении

В статье раскрыт вопрос создания модели управления инновационной деятельностью в учебном учреждении, что дает возможность реализовать образовательные инновации и изучить практическую целесообразность их внедрения.

 

Ключевые слова: инновационное образование, инновационные структуры, инновационный потенциал учреждения, модель управления инновационной деятельностью, педагогический мониторинг, инновационная образовательная политика региона, инновационное образовательное учреждение, программно-целевой проект. 

 

Bolshukina, A.V. A management innovative activity is in educational establishment

In the article a question rises of creation of frame case innovative activity which enables to realize and study practical expedience of introduction of educational innovations.

 

Key words: innovative education, innovative structures, innovative potential of establishment, case innovative activity frame, pedagogical monitoring, innovative educational policy of region, innovative educational establishment, programmatic-having a special purpose project.