Передерій О. Л.

науковий співробітник лабораторії альтернативних педагогічних систем   Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

 

 

Становлення основних складових Я-концепції особистості учнів вальдорфської школи

 

У статті розглядаються проблеми становлення Я-концепції учнів, які навчаться в умовах альтернативної педагогічної системи – вальдорфської. Проаналізовано основні чинники, що  впливають на розвиток емоційної сфери та самооцінки учнів різних вікових груп.

 

 Ключові слова: Я-концепція особистості, самосвідомість, емоційно-оцінна складова, вальдорфська педагогіка.

 

Проблема формування внутрішнього світу, самосвідомості особистості завжди була у центрі уваги психолого-педагогічної науки. Саме тому процес становлення та розвитку Я-концепції людини став об’єктом численних наукових досліджень.

Аналіз сучасних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання зазначеної проблеми. У вітчизняній науці проблему Я-концепції у загальнотеоретичному та  методологічному аспектах розробляли дослідники Л.І.Божович, Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, В.В.Столін, Н.І.Чеснокова у контексті розвитку самосвідомості. Вікові закономірності розвитку Я-концепції знайшли відображення у роботах І.М.Слободчикова, О.І.Самуйлової,   Л.П.Чепіги, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна, С.Д.Максименко, А.В.Фурмана. Серед зарубіжних дослідників можна відзначити Р.Бернса, У.Джемса, Р.Роджерса, Е.Еріксона та інших.

Аналіз теоретичних джерел показав, що основними складовими Я-концепції особистості визначено такі: когнітивну, емоційно-оцінну та поведінкову. У цілому  Я-концепція формується як сукупність уявлень про себе, пов’язаних з самооцінкою та певним емоційним ставленням до себе.

Як ядро особистості, емоційно-оцінна складова є важливим регулятором поведінки. Від неї залежать взаємовідносини людини з тими, хто її оточує, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач.

 Емоційний стан і самооцінка є взаємозалежними чинниками, що впливають на розвиток особистості. На думку відомих  психологів Р.Бернса, І.Копа та інших, позитивне ставлення до себе, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації. Формування заниженої самоповаги може призводити до розвитку почуття неповноцінності, нестійкості "Я-образу", тривоги, емоційної напруженості.

Мета статті – аналіз впливу системи життєдіяльності дитини, побудованої на засадах вальдорфської педагогіки, на розвиток Я-концепції учня, зокрема на такі показники, як емоційний стан, тривожність та самооцінка особистості.

Виклад основного матеріалу. Педагогічна теорія і практика підтверджує, що реалії шкільного життя дитини: зміст навчального матеріалу, методи його засвоєння, взаємодія з педагогом та однокласниками – суттєво впливають на становлення складових самосвідомості учнів і дозволяють  сформувати на етапі соціальної зрілості гармонійну Я-концепцію особистості, оскільки остання визначає не лише продуктивність діяльності людини, а й її здатність до позитивної, гуманної соціальної взаємодії з довкіллям. Саме таку мету ставить вальдорфська школа, навчання у якій будується відповідно до вікових особливостей і потенційних можливостей учнів на основі гармонійного поєднання і вдосконалення їхніх мисленнєвих, емоційних та вольових функцій. Цілісний підхід до особистості створює умови для розвитку позитивної Я-концепції  особистості, формування адекватної самооцінки школярів

Відповідно до теоретичних засад, основним принципом вальдорфської школи є специфічна орієнтація навчального плану на духовні  потреби кожної вікової групи учнів. Вальдорфська програма є життєвою й дієздатною саме завдяки тому, що орієнтується на вікові закономірності розвитку й особливості дитини. Тонкі зміни в розвитку дитини відображаються як у змісті навчального матеріалу, так і у методах його викладання.

 Вальдорфська педагогіка заперечує тезу про ранню інтелектуалізацію дитини, тенденцію починати інтенсивне навчання вже на 5-6 році життя. На думку представників зазначеного  педагогічного напряму, дитина у своєму розвитку повторює процес еволюції людського суспільства. Тому всі знання вона повинна отримати у строго визначений час, коли її організм буде до цього готовий.

Таким чином, в основу вальдорфської педагогіки покладено твердження про  поступовий природний розвиток дитини з урахуванням її фізичного, душевно-духовного та інтелектуального станів. Навчання у цій школі не зводиться до передавання знань, набуття вмінь та навичок; воно створює умови для виховання в широкому розумінні, коли мислення приводиться у правильне співвідношення з волею, почуттями, бажаннями, що є основою формування самосвідомості.

Вальдорфські вчителі прагнуть бачити у школі педагогічно сформований простір, що сприяє  цілісному розвитку особистості, збереженню фізичного, психічного і духовного здоров’я дітей. Освіта при цьому орієнтована не тільки на сучасність, але і на довготривалу перспективу. Для прикладу, за Р.Штайнером, будь-яке викладання повинно навчати життю, всебічно розвиваючи  людину

Формуванню емоційно-оцінної складової Я-концепції учнів значною мірою сприяють навчальні предмети, що не викладаються у традиційній школі: живопис, ліплення, музика, театр, евритмія.

  Термін "евритмія" походить від двох грецьких слів: ev – прекрасний та rytmia – ритм. Цей вид мистецтва  зародився на початку ХХ ст. як відгук на потребу людини знайти нові способи вираження емоційного забарвлення мови та музики за допомогою руху [3].  

  З появою вальдорфських шкіл у Європі евритмія увійшла до складу навчальних програм; педагогами був накопичений багатий досвід її викладання.  Педагоги розглядуваної школи переконані, що заняття евритмією створюють можливість цілісного сприйняття світу дитиною на основі переживання його краси та гармонії, сприяють формуванню позитивного ставлення до себе та інших людей, вдосконаленню навичок спілкування і взаємодії.  Відчуття радості, захищеності та безпеки на цих уроках створюють додаткові можливості для гармонійного розвитку особистості. Спостереження показали, що уроки евритмії позитивно впливають на стан здоров’я, знижують рівень емоційної напруги, гармонізують мислення, волю та почуття, сприяють розвитку соціальних навичок дітей.

Важливе значення у  розвитку емоційно-вольової сфери відіграють такі предмети, як рукоділля та ремесло. Завдяки ручній праці урівноважується однобічний вплив дисциплін інтелектуальної спрямованості, що стимулює розвиток як лівої, так і правої півкуль головного мозку. Це сприяє формуванню образного мислення, фантазії, креативних здібностей. Можливість висловлювати власні судження на основі таких критеріїв, як доцільність, краса і практичність,  позитивно впливають на почуття, волю і мислення дитини. У процесі трудової діяльності відбувається розвиток низки якостей особистості:  вольової саморегуляції, наполегливості, акуратності, естетичного смаку.

Курси рукоділля та ремесла органічно включаються в систему  навчання, виховання і розвитку дитини у вальдорфській школі. Активне залучення учнів   до практичної діяльності  стимулює творче ставлення до трудового процесу, прагнення надати естетичного вигляду кожному виробу (відповідно до обраних матеріалів, цілісності та практичності), формує моральні якості, повагу до праці, навички соціальної взаємодії.

Аналізуючи навчальний процес вальдорфської школи, варто відзначити важливу роль мистецтва як важливого чинника педагогічного впливу на емоційно-вольову сферу учнів: художнє слово, драматизація, малюнок, ритмічний рух постійно  використовуються на заняттях з різних дисциплін. Дітям надається можливість виявити свою душевну  схильність у різних видах художньої діяльності, що позитивно впливає на емоційний стан і розвиток волі. Заняття з малювання, ліплення, плетіння, різьблення дають змогу дитині  пережити  цілу гаму почуттів, "вжитися" у матеріал, відчути радість творчості на душевному та тілесному рівнях.

Малюючи форми, учні починають відчувати і розуміти сутність геометричних законів всесвіту як прояв гармонії. Адже всюди у світі людина зустрічає геометричні форми: узори сніжинок, багатогранники кристалів, стебла рослин, орбіти планет тощо. Пошук геометричних закономірностей у Всесвіті та мистецтві дозволяє дітям пережити відчуття єдності мистецтва і науки та підготуватися до сприйняття абстрактних знань з різних дисциплін. Власне, з основами геометрії діти ознайомлюються задовго до того, як зможуть використовувати лінійку та циркуль. З першого класу вони малюють прості форми: прямі та криві лінії, спіралі. Учитель звертає увагу дітей те, що  може зробити людина руками. На спортивному майданчику діти можуть ходити та бігати по колу чи спіралях, а потім малювати ці форми у класі. Робота із незавершеними та дзеркальними формами дозволяє стимулювати розвиток уяви і творчого мислення учнів.

Особливого значення у навчанні живопису набуває робота з фарбами. Працюючи з кольором, учень може знайти спокійний і гармонійний вихід із найбільш збудженого стану.  Для емоційних дітей  заняття з фарбами та пензликом може стати ідеальним засобом відтворення своїх емоцій і звільнення від напруги. Збудливій дитині вальдорфські педагоги частіше пропонують мати справу з червоними та червоно-жовтими тонами, занадто повільній та спокійній – з синьо-зеленими. Як відомо, колір на внутрішньому рівні завжди відображається як протилежний. Якщо занадто емоційна дитина працює з червоним кольором, у її свідомості виникає протилежний  зелений колір, що заспокоює. Синьо-зелений – навпаки,  викликає відчуття червоного, що посилює енергію.

Робота з фарбами дає змогу дітям  краще сприйняти навколишній світ, зрозуміти його красу. Саме тому навчання живопису починається із вправ з кольорами. Коли на папір молодші школярі наносять акварельні фарби, кожен колір сприймається ними як жива істота з певними жестами та якостями. Робота з кольорами супроводжує курси живопису, рукоділля, ремесла.

Таким чином, залучення до навчальних програм різних видів мистецтв гармонізує процес засвоєння наук та завершує його  цілісність.

Важливим для вальдорфської школи є принцип "класного вчителя", що супроводжує розвиток своїх учнів з першого до восьмого класу і викладає основні предмети. У розумінні вальдорфських педагогів завдання школи – усвідомлене, цілісне ставлення до розвитку особистості, підтримка дитини у навчанні, творчості та самореалізації. Саме тому основний учитель здійснює психолого-педагогічний супровід дітей  протягом 8 років їх навчання, до періоду статевого дозрівання, що дає змогу зберегти живий зв’язок учителя й учня у складні періоди становлення школяра як особистості. На уроках, екскурсіях, під час шкільних свят, спільно долаючи труднощі та поділяючи з учнями радість пізнання, вчитель демонструє або відкриває дітям переживання, що сприяють розвитку мислення, емоцій, волі. Такі функції педагога забезпечують підтримку дитини у складні, кризові  періоди її розвитку, полегшують адаптацію, допомагають боротися зі стресами.

Після закінчення четвертого класу в дітей не виникає необхідності адаптуватись до навчання у середніх класах. З ними продовжує працювати основний вчитель, до якого послідовно приєднуються вчителі-предметники. Це дозволяє запобігти стресу, оптимально пережити кризові явища підліткового віку.

 Відповідно до основних засад вальдорфської педагогіки, досягнення  учнів до восьмого класу не оцінюються в балах: оцінка має змістовний, стимулювальний характер. Основний учитель разом з іншими колегами і шкільним лікарем стежать за загальним розвитком учня  та інформують батьків про успішність чи можливі ускладнення у розвитку дитини.

Відсутність традиційної оцінки в балах позитивно впливає на формування всіх основних складових Я-концепції дитини: когнітивної, оцінно-емоційної і поведінкової, що створює можливості  для оптимального розвитку особистості.

Важливим чинником збереження здоров’я і позитивного емоційного стану учнів є також гігієнічна організація навчально-виховного процесу.  Своєрідність навчальних дисциплін, глибока інтеграція знань веде до того, що у вальдорфській школі виділяються головні уроки і спеціальні предмети. Головний урок проводиться щоденно і займає дві навчальні години. Протягом двох-трьох тижнів під час його проведення викладається один предмет. Цей цикл отримав назву "епоха". Такий підхід дозволяє пережити та усвідомити навчальний матеріал на концептуальному, особистісному рівні. При цьому учні проходять фазу переживання, спостереження, експериментування. У наступні дні повертаються до матеріалу за допомогою спогадів, описів, замальовок, характеристик. І тільки наприкінці "епохи" відбувається узагальнення засвоєного. Для вирішення цього педагогічного завдання вчитель обов’язково знаходить матеріал, що відповідає віковим особливостям учнів,  доносить його у живій, образній формі, не зосереджуючи увагу на спрощеній оглядовій схемі. За такої організації навчання учень засвоює не тільки готові знання, але й досвід їх здобуття, що є умовою пізнання і свободи вибору. При цьому створюються  умови для виховання у широкому розумінні, коли мислення приводиться у правильне співвідношення з волею і почуттями.

Побудова навчання, коли день розпочинається із предметів, в основі  засвоєння яких  – головним чином знання і розуміння, що потребує міркувань і розумових операцій, сприяє формуванню у дітей здібностей концентруватись, ґрунтовно опановувати певний предмет і досягати поставленої мети. Після головного уроку викладаються предмети, що передбачають ритмічне повторення: іноземні мови, евритмія, фізкультура, музика. Після зазначених занять –  час художньо-практичної діяльності. Ручна праця, ремесла, садівництво, досліди з природознавства, зазвичай, проводяться в обідній чи післяобідній час. Така ж послідовність зберігається і у процесі виконання домашніх завдань: вправи, оформлення матеріалу, відпрацювання навичок. Це дозволяє зберігати емоційну стабільність і привчати дітей до режиму праці та відпочинку.

У навчанні вчителі вальдорфської школи керуються зміною пір року, сезонними святами; ураховується також те, що внутрішня активність дітей підвищується восени, поглиблюється з наближенням зими та знижується навесні, коли дитяча діяльність спрямовується назовні. Сезонний ритм ураховується у викладанні всіх предметів та підготовці традиційних шкільних свят, що сприяє збереженню здоров’я та енергії дітей.

Досвід роботи вальдорфських шкіл в Україні показує, що учні не тільки засвоюють навчальні програми на рівні Державного стандарту, але й отримують  додаткові  знання з історії мистецтв, живопису, ремесел тощо. Випускники таких шкіл як в Європі, так і в Україні успішно вступають до вищих навчальних закладів, мають високий рівень культури, прагнуть до подальшого розвитку. Окрім цього, спостережено, що учні таких шкіл ніколи не залишаються безробітними, оскільки вони краще адаптовані до життя.

На основі аналізу результатів дослідження, проведеного за програмою Всеукраїнського експерименту "Розвиток вальдорфської педагогіки в Україні", зроблено висновок, що за всієї  різноманітності Я-концепцій для більшості учнів вальдорфських шкіл характерним є позитивне ставлення до себе. При цьому найбільш вираженою є самооцінка емоційного стану та екстраверсії, що свідчить про задоволеність мікрокліматом та спілкуванням у школі. Водночас середні показники самооцінки за критерієм моральних якостей відображають самокритичність і необхідність самовдосконалення. Серед поведінкових налаштувань учнів можна відзначити орієнтацією на лідерство та нормальну адаптацію, відчуття емоційного комфорту.

 У цілому в дітей переважає радісний, спокійний, рівний настрій, протягом шкільного дня мають місце позитивні зміни емоційного стану, зростає оптимістичність і доброзичливість, здатність  швидко справлятися з негативними переживаннями – все це свідчить, що перебування у школі сприяє  емоційній стабільності, що є одним з важливих чинників оптимального розвитку особистості.

Результати соціометричного дослідження показали, що учні вальдорфської школи спрямовані на взаємодію і дружню підтримку. У середньому 72% дітей задоволені своїм статусом у колективі. Індекс групової згуртованості вказує на сформованість соціально-психологічної структури класних колективів, міжособистісних стосунків, емоційних зв’язків усередині груп. Сприятливий мікроклімат створює умови для самореалізації особистості, підвищення рівня шкільної адаптації, розвитку позитивного ставлення до школи і вчителів.  При цьому діти молодшого шкільного віку більше орієнтовані на дорослих, насамперед, на вчителя, оскільки соціальні зв’язки у них на цьому віковому етапі тільки починають формуватися.

Діагностика старшокласників свідчить про те, що у процесі навчання у школі зростають  можливості їхньої соціальної  адаптації, рівень розвитку комунікативних якостей, рефлексії, толерантності, формується позитивне ставлення до навколишнього світу.

Переважна більшість учнів Дніпропетровської вальдорфської школи має низький рівень тривожності за  критеріями "загальна тривожність"; за показником "стосунки з учителями" взагалі відсутній високий рівень серед учнів середніх класів; більшість із них мають низький рівень фрустрації. Отже,  учні вальдорфської школи почувають себе більш вільно і розкуто, що відповідає вимогам формування особистості, здорової в різних аспектах.

Важливе місце серед цінностей дітей займають духовні та моральні. У цілому учні мають розвинену сферу почуттів і добре розуміють почуття інших людей, що сприяє формуванню емпатії.

Висновки. Таким чином, результати експериментальної роботи підтверджують, що вальдорфська школа створює сприятливі умови для розвитку позитивної Я-концепції учнів, сприяє розвитку моральних якостей, навичок соціальної взаємодії та становленню активної життєвої позиції.

Упровадження вальдорфської педагогіки збагатило освітній простір України ідеями та підходами нової для нашої держави гуманістичної педагогічної системи, сприяло розвитку співробітництва зі світовою педагогічною спільнотою у галузі сучасних педагогічних технологій, дало змогу накопичити позитивний педагогічний досвід з формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості.

 

Список використаних джерел

1. Глегкчлер М.  Воспитание и здоровье / М.Глегкчлер, К.Вихерт. – Дорнах, 2006. –  305 с.

2. Лихтхарт А.,  Д.  Живопись в образовании / А.Лихтхарт, Д.Брюнд. – К., 2006. – 160 с.

3. Патулафф Р.  Лейтмотивы вальдорфской педагогики / Р.Патулафф, В.Засмансхаузен. – Киев, 2006. – 70 с.    

 

Передерий О.Л. Становление основных составляющих Я-концепции личности учащихся вальдорфской школы

 В статье рассматриваются проблемы становления Я-концепции учащихся, которые обучаются в условиях альтернативной педагогической системы – вальдорфской. Проанализированы основные факторы, влияющие на развитие эмоциональной сферы и самооценки учащихся различных возрастных групп.

 

Ключевые слова: Я-концепция личности, самосознание, эмоционально-оценочная составляющая, вальдорфская педагогика.

 

 

Perederiy, О. L. Forming of the Basic Components of Pupils’ I-conception of Waldorf School                  

The article analyses the problems of forming the pupils’ I-conception who study under the conditions of alternative pedagogical system- Waldorf. The main factors influence the development of emotional sphere and self-estimation of pupils of different ages were analysed.

   

Кey  words:  I-conception of pupils, self-consciousness, emotionally-estimating   component , Waldorf pedagogy.