УДК 373.6

 

Василенко Н.В.,

доцент кафедри методології та управління освітою Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників,  кандидат педагогічних наук

 

 

Розвиток соціокомунікативної компетентності керівників профільних загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти

 

У статті розкрито сутність соціокомунікативної компетентності керівників профільних загальноосвітніх навчальних закладів, особливості її розвитку в системі післядипломної педагогічної освіти. 

 

Ключові слова: керівник профільного загальноосвітнього навчального закладу, соціокомунікативна компетентність, профільно-компетентнісна школа.

 

Постановка проблеми. В Україні відбуваються кардинальні зміни суспільного життя, об’єктивно зумовлені стійкою тенденцією переходу суспільства від індустріальної цивілізації до інформаційної, що формує моделі науково-технічного та інноваційного розвитку держави.  Освіта в Україні також набуває інноваційного характеру, про що свідчать інноваційні підходи  до навчання, зміст сучасних педагогічних досліджень і публікацій.  Однак на практиці, зазвичай, незмінним лишається традиційний підхід до вирішення питання розвитку професійної компетентності керівників профільних загальноосвітніх навчальних закладів  у процесі навчання в ОІППО. Тому існує потреба дослідження проблеми рівня сформованості соціокомунікативної компетентності особистості керівника ПЗНЗ в сучасних умовах.

На сучасному етапі розвитку освіти науковці Н.О.Аніскіна, Н.М.Бібік, О.І.Бугайов, С.Є.Вольянська, Л.Герасимчук, М.П.Гузик, С.У.Гончаренко, Р.Давс, І.А.Зязюн, Н.Л.Кравець, Ю.Б.Кузнецов, С.Д.Максименко, Н.Г.Ничкало, В.О.Огнев’юк, Н.І.Побірченко, М.К.Піщалковська, А.П.Самодрин, А.І.Сологуб, Н.І.Шиян, А.В.Хуторський визначають профільне навчання  як  засіб індивідуалізації та диференціації розвитку особистості в умовах інформаційного суспільства з урахуванням професійних потреб, нахилів і здібностей усіх учасників навчально-виховного процесу профільного загальноосвітнього навчального закладу  на основі компетентнісного підходу [3]. 

Приєднуємося до думки вчених про те, що компетентнісний підхід є основою змісту навчання у старшій профільній  школі, а також розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівника профільного навчального закладу [2]. Однак на практиці зберігаються питання, вирішення яких пов’язані зі з’ясуванням сутності професійної соціокомунікативної компетентності керівників ПЗНЗ, специфіки її розвитку в системі післядипломної педагогічної освіти. Тому мета статті – розкриття особливостей розвитку соціокомунікативної компетентності керівника профільного навчального закладу як його основної  професійної та особистісної характеристики в інформаційному суспільстві в умовах навчання в ОІППО.

Виклад  основного матеріалу дослідження. В основі вивчення окремих аспектів функціонування старшої профільної школи, специфіки управління нею – філософсько-світоглядна позиція, в якій професійна компетентність   керівника ПЗНЗ нового типу розглядається як  складова його комунікативної компетентності, що є специфічною формою управлінської комунікації (взаємодії) з персоналом, оскільки питання про особистість керівника ПЗНЗ в умовах інформаційного суспільства стосується вихідних методологічних налаштувань будь-якого філософського напряму.

На основі аналізу наукової літератури, досвіду власної роботи можемо стверджувати, що соціокомунікативна компетентність керівника ПЗНЗ взаємопов'язана з його соціальною та комунікативною компетентністю, тобто соціальні компетенції, якими повинен володіти управлінець, – це здатність до співробітництва, вміння розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях; комунікативні компетенції – це сукупність знань, умінь, які застосовуються в конкретній ситуації з метою організації взаємодії та впливу на персонал. Безперечно, зазначені якості і здатності керівника ПЗНЗ потрібно розвивати у системі післядипломної педагогічної освіти. Приєднуємося до твердження вчених про визнання потреби колективного педагогічного суб’єкта як нової професійної компетенції керівників ПЗНЗ, що  потребує від них вияву власної  соціокомунікативної компетентності [7]. У нашому дослідженні розглядаємо створення профільно-компетентнісної школи або колективного педагогічного суб’єкта в системі загальної середньої освіти.

Вивчення та аналіз наукових джерел показали, що професійна соціокомунікативна компетентність керівників ПЗНЗ розглядається як основа їхньої професійної компетентності та визначальний компонент їхньої інноваційної діяльності.

Наше дослідження ґрунтується на тому, що професійну компетентність керівників ЗНЗ визначає соціокомунікативна компетентність, яка є базовою складовою педагогічної системи, спрямованої на формування компетентної особистості інформаційного суспільства. Ця педагогічна система в сучасних умовах представляє профільно-компетентнісну школу: профільна, тому що в ній передбачається організація загальноосвітніх процесів за моделлю профільної диференціації; компетентнісна, оскільки в ній реалізуються нові підходи у навчанні, що організовує  керівник нового типу, рівень розвитку якого відповідає вимогам сучасного  інформаційного суспільства [7].

Дослідження наукових джерел показало наявні невідповідності між якістю впровадження профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та рівнями управлінського досвіду їх керівників, що визначаються їхніми комунікативними особистісними якостями [2; 3; 7]. Тому важливим вважаємо  питання узгодження на практиці рівня наукових знань керівників ПЗНЗ та їхнього особистісного управлінського досвіду. Поділяємо думку вчених О.А.Абдулліної, С.Г.Вершловського, Н.В.Кузьміної, В.В.Серікова та інших, що види комунікативно-управлінського досвіду керівників ПЗНЗ визначають управлінські комунікації як рівні особистісного розвитку їхньої готовності до соціокомунікативної компетентності [7]. У цьому випадку соціокомунікативна компетентність розуміється науковцями як компонент "професійно-особистісної" компетентності керівників ПЗНЗ. У такому трактуванні соціокомунікативна компетентність визначає готовність і здатність керівника як професіонала до управлінської комунікації з персоналом навчального закладу, до діалогу з учнями та їхніми батьками, до взаємодії з представниками громадських організацій, які функціонують в освітньому профільному середовищі ЗНЗ. Все це складає комплекс специфічних компетенцій керівників ПЗНЗ, у процесі оволодіння якими складається особливий компетентнісний досвід соціальної взаємодії та управлінських комунікацій. У сукупності з іншими видами досвіду (рефлексії управлінських дій, креативності у створенні систем структур управління ПЗНЗ, пошуку сенсу та ціннісних орієнтацій в управлінській діяльності та ін.) він утворює основу індивідуальної культури керівника як управлінця-професіонала. Це новий тип керівників ПЗНЗ – компетентних людей інформаційного суспільства, здатних працювати продуктивно і самостійно, відповідально,  безпечно та етично [6].

Перехід до нової якості освіти, яка відображає реалії і потреби інформаційного суспільства, зможуть забезпечити лише керівники ПЗНЗ, які мають високий рівень розвитку соціокомунікативної компетентності і внаслідок цього здатні до взаємодії та діалогу з усіма суб'єктами навчально-виховного процесу.

Готовність і здатність керівників ПЗНЗ до управлінської комунікації з персоналом виявляється у взаємодії на суб’єкт-суб’єктному та міжособистісному рівнях у формі особистісно-смислового діалогу з педагогами, учнями, батьками як з унікальними особистостями і суб'єктами спільної управлінської діяльності щодо створення освітньої профільної організації як нової соціально-педагогічної системи.

Наше дослідження ґрунтується на тому, що процес підготовки керівників ЗНЗ до управлінської комунікації з персоналом  розглядаємо як саморозвиток особистості управлінця від фахівця до професіонала в ході освоєння комунікативно-управлінського досвіду в спільній діяльності, яка моделюється ситуаціями курсового навчання. На нашу думку, теоретична модель процесу підготовки керівників ЗНЗ до управлінських комунікацій є послідовністю етапів і стадій їхнього навчання в умовах післядипломної освіти. При цьому початковим етапом кожної стадії є комунікативна мета, яка конкретизується в системі навчальних завдань з розвитку комунікативно-управлінського досвіду з урахуванням результатів, досягнутих попередньо, а потім трансформується у відповідну складову соціокомунікативної компетентності за допомогою поетапного освоєння змісту, методів, засобів і форм навчання на курсах підвищення кваліфікації в ОІППО у процесі компетентнісної взаємодії тренера-викладача і керівників ПЗНЗ.

Соціокомунікативна компетентність – ключова характеристика сучасного особистісно-орієнтованого керівника ПЗНЗ. Її значущість особливо зростає в період модернізації освіти, що передбачає системні зміни в галузі освіти як відповідь на виклики цивілізаційного розвитку, пов'язані із формуванням інформаційного суспільства, гармонізацією відносин людини і світу, їх "діалогічним взаємозв'язком". За оцінкою науковців, сучасна освіта переживає стан, який А.Тоффлер у праці "Футурошок" ("Шок майбутнього") (1997) назвав "ударом від зіткнення з майбутнім". Дослідник наголошував, що, незважаючи на зміну епохи, школи наполегливо тримаються зникаючої системи, а не намагаються стати гармонійною складовою нового суспільства. При цьому їх енергія спрямована на підготовку людей минулої індустріальної епохи, готових до виживання в системі, яка перестане існувати раніше, ніж вони самі. Важливим є висновок А.Тоффлера про те, що уникнути "удару від зіткнення з майбутнім" вдасться, якщо лише створити постіндустріальну систему освіти [7].

Проте сучасне розуміння управління персоналом як рівня управлінської культури відповідно актуалізує потребу в таких суб’єктах управління, які на належному професійному рівні готові і можуть здійснювати процес управління персоналом в ПЗНЗ. При цьому принципи управління мають бути основою світогляду, професіоналізму та моральності сучасних керівників ЗНЗ, концепції їхньої людинознавчої управлінської діяльності, навичок міжособистісної взаємодії у стосунках з підлеглими, здатності усвідомлювати сучасні тенденції управління [1; 2; 4].

Отже, нині, в умовах інформаційного суспільства, існує потреба постійного професійного вдосконалення та самовдосконалення керівників ЗНЗ. Це тим більше важливо, зважаючи на те що в умовах адміністративно-командної системи заохочувався виконавський тип керівника з авторитарним стилем управління. На сучасному етапі розвитку старшої профільної  школи місце керівника-диспечера, слухняного виконавця вказівок, зорієнтованого на зняття з себе відповідальності та налагодження "потрібних" контактів з керівництвом, має посісти керівник ПЗНЗ нового типу, а саме: керівник-менеджер, який володіє сучасними людинознавчими знаннями; знаннями сучасних ринкових відносин; відповідним рівнем управлінської культури; стратегічним мисленням; здатністю сприймати нове та передбачати перспективу розвитку не лише керованої ним організації, а й колективу підлеглих; розумінням потреби безперервного особистого творчого вдосконалення; здатністю ризикувати за необхідності; навичками вмілого організатора колективу та його навчання  "впродовж усього життя".

Отже, інноваційність має стати притаманною насамперед персоналові управління, тобто керівникам. Зрозуміло, що це передбачає не лише глибинні, якісні перетворення у свідомості керівників, а й формування в них інноваційної філософії та методології управління. Як зазначає Г.Атаманчук, управління є суспільним інститутом, продуктом свідомості та волі людей. Саме тому його соціальна цінність залежить від людей, їхніх знань, умінь, бажань, прагнень, інтелектуальних рішень та життєвих вчинків [1].

Таким чином, доходимо висновку: управління ПЗНЗ потребує підготовки керівника нового типу, соціокомунікативна компетентність якого є потенцією, можливістю та ресурсом розвитку  старшої профільної школи.

 

Список використаних джерел

1. Атаманчук Г.В. Управление – фактор развития (размышления об управленческой деятельности) / Г.В.Атаманчук. – М. : ЗАО "Изд-во "Экономика", 2002. – 567 с.

2. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід : рефлексивний аналіз застосування / Н.М.Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О.В.Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – С.47-52.

3. Василенко Н.В. Організація  профільного навчання  в загальноосвітньому навчальному закладі : навчально-методичний посібник / Н.В.Василенко. – Вінниця : ВОІПОПП, 2010. – 171с.

4. Гуревич Р.С. Готовність педагогів до професійного використання інформаційних і комунікаційних технологій // Р.С.Гуревич. – К.; Вінниця : ДОВ "Вінниця", 2008. – 380 с.

5. Лосєва Н.М. Сучасний підхід до вивчення особистості керівника освіти / Н.М.Лосєва, Е.К.Степаненко // Педагогіка і психологія. – 2010. – № 3(68). – С. 64-80.

6. Сериков В.В. Личностный подход : от концепции до технологии : монография [Текст] / В.В.Сериков. – Волгоград, 1995. – 248 с.

7. Тоффлер А. Шок будущего / А. Тоффлер. –  М. : АСТ, 2001. – 560 с. 

 

 

 Василенко Н.В. Развитие социокоммуникативной компетентности руководителей профильных общеобразовательных учебных учреждений в системе последипломного педагогического образования

В статье раскрыта суть социокоммуникативной компетентности руководителей профильных общеобразовательных учебных учреждений, особенности ее развития в системе последипломного педагогического образования. 

Ключевые слова: руководитель профильного общеобразовательного учебного заведения, социокоммуникативная компетентность, профильно-компетентная школа.

 

 

 

Vasilenko, N.V. Training of heads of secondary schools to sociocommunicational competence in the system of postgraduate education

The article deals with sociocommunicational competence of BIS, which provides for the formation of a new type of its head by preparing it in OIPPO.

Key words: heads of educational institution, communicative competence profile-School of competence.