Бондар Т.С.,

доцент кафедри фізичного виховання Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради, кандидат наук з фізичного виховання та спорту

 

Педагогічний контроль рівня фізичної підготовленості школярів в аспекті компетентнісного підходу

 

Визначено методологічні підходи до організації педагогічного контролю в системі шкільного фізичного виховання в аспекті компетентнісного підходу. Представлено розроблену методику розподілення результатів тестування фізичної підготовленості школярів за двома напрямами: "рейтинг здоров’я" (як інформаційний інструментарій для педагогів та батьків учнів) та  "складова оцінки" (як індивідуальний показник, що свідчить про рівень компетентності учня (включаючи мотивацію і намагання). 

 

Ключові слова: компетентність, компетентнісний підхід, фізична підготовленість, педагогічний контроль.

 

Актуальність теми дослідження. Як свідчать результати вивчення спеціальної літератури, а також нормативних актів України, на сучасному етапі в системі освіти спостерігається трансформація загальнопедагогічних підходів до визначення результативності навчання із "знаннєвого" до "компетентнісного". Розглядаючи вказані категорії, відзначаємо, що  для компетентнісного підходу характерним є орієнтир – "знаю, як", на відміну від "знаю, що", притаманного  знаннєвому підходу [2; 5 та ін.].

У зв'язку з таким реформуванням  виникає низка актуальних питань щодо розуміння сутності поняття "компетенції", а також процесу педагогічного контролю в освітній системі.  Так, Рада Європи визначає, що основними є п'ять груп компетентностей, оволодіння якими є основним  показником якості освіти:

– політичні і соціальні компетенції;

– компетенції щодо життя в багатокультурному суспільстві;

– компетенції, що визначають володіння усним і письмовим спілкуванням, зокрема володіння декількома мовами;

– компетенції, пов'язані з виникненням інформаційного суспільства, що передбачає володіння новими технологіями;

– компетенції, що реалізовують здатність і бажання вчитися все життя як основу безперервної підготовки у професійному аспекті, а також в особистому і суспільному житті [2; 6].

Зазначені компетенції вважаються ключовими, тобто багатофункціональними, застосовуваними у різних сферах життя. Вони мають певну універсальність і впливають на реалізацію інших – спеціальних компетенцій [2;  5 та ін.].

У вітчизняній освітній системі до перерахованих п'яти груп компетенцій додають ще одну групу ключових компетенцій – здоров’язберігальну, тобто компетенції, що забезпечують здатність людини вести здоровий спосіб життя (Наказ МОН України від 05.05.08 № 371). На нашу думку, цю групу компетенцій логічно вважати здоров’яформувальними компетенціями (виходячи з принципів педагогічного процесу), а здоров’язберігальні компетенції, з нашої точки зору, повинні бути віднесені до професійних компетенцій лікарів.

Отже, в сучасній системі освіти в Україні змінюються підходи до визначення у школі освітніх цілей, водночас – виникає актуальна проблема розроблення методологічних підходів до оцінювання рівня компетенцій школярів, пов’язаних з формуванням здоров’я.

Мета дослідження – розроблення методологічного підходу щодо використання результатів тестування фізичної підготовленості школярів у системі педагогічного контролю в аспекті здоров’яформувальної компетентності.

Методика дослідження. Для реалізації мети дослідження було застосовано методи індукції, дедукції, синтезу, процедури системно-функціонального, порівняльного аналізу, а також педагогічне тестування фізичної підготовленості школярів Харківської, Донецької, Миколаївської областей. Розмір вибірки становив 7432 учнів. Отримані матеріали оброблялися за допомогою методів математичної статистики.

Основні результати дослідження. Як вказувалося вище, у сучасній педагогіці поступово змінюються підходи до кінцевої мети навчання зі "знаннєвого" до "компетентнісного". Однією з ключових компетентностей у процесі навчання, зокрема у нашій країні, визнається здоров’яформувальна (здоров’язберігальна) компетентність, тобто свідома, що базується на знаннях, отриманих під час навчання у школі, діяльність дітей та молоді зі зміцнення та збереження здоров’я. Отже, вказана категорія перебуває в основі формування здорового способу життя людини.

Аналізуючи праці провідних науковців та педагогів, зазначаємо, що кожна з компетентностей складається з декількох елементів, основними з яких є знання, базові навички, намагання, мотивація, зусилля [2; 5 та ін.]. При цьому навички і налаштування мають суттєве значення для формування компетенції.  Отже, зміна мети навчально-виховного процесу, а також підходів до навчання, обумовлюють необхідність зміни системи педагогічного контролю, зокрема і в системі фізичного виховання. 

Розглянемо існуючу систему педагогічного контролю навчальних досягнень учнів. Так, наказом Міністерства освіти та науки України від 05.05.08 № 371 затверджено критерії оцінювання з навчальних предметів, зокрема з "Фізичної культури". Цитуємо витяг з наказу: "...Учень (учениця) володіє узагальненими, міцними знаннями з предмета; має достатню тактичну підготовку для виконання навчальних завдань; має системні навички техніки виконання фізичних вправ, що відповідають встановленим вимогам..." . Іншими словами, вчитель повинен оцінювати знання та техніко-тактичну підготовленість школярів. Хоча в цьому ж наказі визначено, що "...поняття "компетентності" не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентнісний підхід в освіті передбачає  вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях...". Крім того, наведено перелік компетентностей учнів та їх характеристику. Наприклад, здоров’язберігаюча компетентність – це здатність вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній і духовній сферах.

На підтвердження того, що педагогічний контроль навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури насправді провадиться за схемою "знаннєвого" підходу, наводимо короткий аналіз матеріалів навчальної програми [10]. Так, на уроках оцінюється засвоєння техніки виконання фізичних вправ, виконання навчального нормативу (з урахуванням динаміки особистого результату), виконання навчальних завдань під час проведення уроку та засвоєння теоретико-методичних знань. Алгоритм формування оцінки виглядає наступним чином: по-перше,  учнем складається навчальний норматив і за отриманими результатами визначається рівень навчальних досягнень школяра;  оцінюванню підлягає також визначення технічних показників виконання рухової дії  та рівень опанування теоретичними знаннями.  При цьому вказується,  що оцінка за виконання нормативу не є домінуючою під час виведення  тематичного, семестрового чи річного балу. Тому є незрозумілим, які показники є визначальними у формуванні оцінки. Отже, є очевидною необхідність у розробленні нових підходів до педагогічного контролю в системі фізичного виховання.

Виходячи з принципів компетентнісного підходу, вважаємо, що чітко визначені числові показники (норми) розвитку фізичних якостей учня не можуть бути підставою для виставлення оцінки. Крім того, як свідчать результати досліджень Т. Круцевич [3], така система тестування має значний недолік – великій діапазон межових результатів.  Практика показує, що такий підхід знижує мотивацію школярів, а також формує у них низку психічних комплексів ("я – слабкий", "не виконаю", "скільки б не старався, високих результатів не досягну"; "однокласники будуть сміятися" тощо). Тому автор пропонує здійснювати оцінювання учнів за перцентилями.

На нашу думку, на уроках фізичної культури вчитель повинен оцінювати лише те, чого навчив та що виховав в учнів, а не їхні природні здібності та якості (усі діти формуються у різних багатофакторних умовах), а фізична культура в навчальному закладі повинна перетворитися зі спортивного тренування (таке розуміння було сформовано ще за часів СРСР) у навчальний процес, ціллю якого є здоров’я всіх учнів, а не олімпійська мета – "швидше, вище, сильніше". Тому в основі організації та змісту навчання фізичної культури необхідно реалізувати такі підходи, які б забезпечували формування та вдосконалення "здоров’яформувальної" компетентності і, відповідно, оцінювався рівень її розвитку.

Безперечно, тестування фізичної підготовленості школярів має залишатися у системі фізичного виховання. Однак воно  повинне мати інформаційний характер, бути індивідуальним інструментом для коригування розвитку фізичних якостей, служити орієнтиром як для учителя, так і для учнів та їхніх батьків. Наприклад, у розвинених країнах тести давно використовують для оцінювання виключно рівня фізичного здоров’я людини. Варто враховувати, що вправи існуючої тестової лінійки мало слугують у дорослому житті. Скажімо, якою є сфера застосування "стрибка у довжину з місця" або "човникового бігу" 4х9 метрів" у житті дорослої людини?

Отже, результати виконання тестів повинні розкривати фізичну підготовленість школяра як рівень його фізичного здоров’я, а індивідуальне зростання показників, готовність до виконання – рівень компетентності учня.

Розглянемо вищевикладені міркування на практичному прикладі: виконання учнями тестової вправи "човниковий біг" 4х9 м". У дослідженні взяли участь 7432 учнів 5-11 класів шкіл (3129 дівчат та 4303 хлопців) трьох областей України: Харківської, Миколаївської, Донецької, – що дозволяє формулювати відповідні висновки з вірогідністю у 95%. Дослідження проводилося впродовж 2010-2011 років; отримані результати оброблялися за допомогою програмного забезпечення Statistica. При цьому визначалися середньостатистичні показники виконання вказаного тесту (ā) для хлопців і дівчат у кожній області, стандартне відхилення (σ-сигма) від середнього за критерієм Стьюдента (табл. 1). В обрахунках використовувався один із підходів до визначення модельних характеристик, прийнятих у спортивній практиці – усереднювання даних спортсменів із вказівкою діапазону можливих коливань.

Аналіз матеріалів табл.1 показав, що школярі зазначених областей України виконують тест "човниковий біг" 4х9м"  приблизно на одному рівні у кожній віковій групі;  суттєвих розбіжностей у результатах його виконання не виявлено.

Середньогрупові показники у кожній віковій групі розподілилися таким чином:

для хлопців: 5 класів – 10,8 с; 6 класів – 10,7 с; 7 класів – 10,6 с; 8 класів – 10,3 с; 9 класів – 10,1 с; 10 класів – 9,5 с; 11 класів – 9,6 с;

для дівчат: 5 класів – 11,5 с; 6 класів – 11,4 с; 7 класів – 11,4 с; 8 класів – 11 с; 9 класів – 11 с; 10 класів – 10,6 с; 11 класів – 10,5 с.

При цьому вирахувано загальне стандартне відхилення (усього масиву даних) – 0,468251 (для даних у стовпчиках 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13) та середню у групі сігм – 0,511286 (для даних у стовпчиках 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14). Це в цілому дозволяє встановити за 1 сигму + 0,5-секундний інтервал як відхилення від середнього. Тобто за критерієм Стьюдента 60% школярів попадають у 1-секундний проміжок часу (+σ). 

Таким чином, виходячи з об’ємів вибірки, логічно припускаємо (з вірогідністю до 95% на підставі закону Ф. Гальтона "регресу до середнього" [4]),  що вказані показники  у цілому є середнім рівнем розвитку спритності для 60% школярів, що є показником рівня здоров’я.


 

Таблиця 1

Порівняльна таблиця показників у "човниковому бігу" 4х9 м" учнів 5-11 класів  шкіл областей України

 

п/п Область

Стать

осіб

Класи
5 6 7 8 9 10 11
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
ā σ ā σ ā σ ā σ ā σ ā σ ā σ
1. Миколаївська

Д

821

11,3 0,5 11,7 0,7 11,1 0,4 10,8 0,4 10,9 0,6 10,6 0,6 10,7 0,7

Х

963

10,9 0,5 10,6 0,5 10,7 0,5 10,1 0,6 10 0,6 9,7 0,3 9,6 0,3
2. Донецька

Д

726

11,4 0,4 11,1 0,5 12 1,2 11,4 0,6 11,1 0,7 10,6 0,8 9,9 0,8

Х

876

10,5 0,4 10,9 0,5 10,6 1,2 10,5 0,9 10,5 0,7 9,3 0,4 9,9 0,7
3. Харківська

Д

1582

11,7 0,9 11,4 0,8 11,2 0,6 10,8 0,56 10,9 0,8 10,7 1 10,8 0,5

Х

2464

11,1 1,2 10,8 0,8 10,6 0,7 10,2 0,8 9,9 0,6 9,5 0,4 9,3 0,5
Узагальнені показники

Д

3129

11,5 0,4 11,4 0,4 11,4 0,5 11 0,5 11 0,5 10,6 0,6 10,5 0,6

Х

4303

10,8 0,4 10,7 0,4 10,6 0,5 10,3 0,5 10,1 0,5 9,5 0,6 9,6 0,6

 

 

Де:

ā – середньогрупові показники,

σ (сигма) – стандартне відхилення.

Для з’ясування можливостей учнів нами було проведено порівняння фактичних показників підготовленості учнів у бігу 4х9 метрів за нормативами високого рівня фізичної підготовленості за шкільною програмою, Державним тестуванням фізичної підготовленості населення України (скасоване), а також відповідно до вимог до загальної фізичної підготовленості для юнацьких розрядів з баскетболу (як виду спорту, що входить до шкільної навчальної програми) (табл. 2). При цьому виходили з принципу, що оцінка повинна мотивувати школярів на досягнення певних результатів, а також формувати готовність до виконання навчального (або тестового) завдання.

Таблиця 2

Порівняльна таблиця нормативів навчальної програми, Державного тестування, Єдиної спортивної класифікації України

 

  5 клас 6 клас 7 клас 8 клас
1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4
хл 11,7 10,8 12 10,8 11,4 10,5 12 10,7 11,1 10,2 12 10,6 10,6 9,9 12 10,3
дів 12 11,6 12,8 11,5 11,8 11,4 12,8 11,4 11,6 11,2 12,8 11,4 11,2 11 12,8 11

 

  9 клас 10 клас 11 клас
1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4
хл 10,2 9,6 12 10,1 10 9,3 12 9,5 9,8 9 12 9,6
дів 11 10,8 12,8 11 11 10,6 12,8 10,6 11 10,4 12,8 10,5

 

Де:

1 – контрольні та навчальні нормативи (високий рівень);

2 – державні тести (високий рівень);

3 – Єдина спортивна класифікація України (взято для ІІ та ІІІ юнацьких розрядів);

4 – фактичний стан фізичної підготовленості (з табл. 1).

Матеріали табл. 2 свідчать про те, що, по-перше, середній рівень розвитку спритності всіх учнів відповідає нормативам високого рівня розвитку цієї фізичної якості, що визначено в навчальній програмі. По-друге, нормативи Державного тестування (високого рівня) у середньому здатні виконати лише 35% школярів. По-третє, і нормативи шкільної програми, і Державного тестування є набагато вищими від вимог до загальної фізичної підготовленості, що визначені в Єдиній спортивній класифікації України для юнацьких розрядів [2]. У середньому всі школярі успішно їх перевиконують (наявне протиріччя: це – діти та молодь, що регулярно задіяні у процесі спортивного тренування, а також школярі, що відвідують звичайні уроки фізичної культури 2-3 рази на тиждень).

Отже, на основі вищевикладеного доходимо висновку про недосконалість загальних підходів до визначення модельних характеристик фізичної підготовленості учнів і, відповідно, й оцінювання їхніх навчальних досягнень.

На наш погляд, розв’язати протиріччя, що склалися в системі педагогічного контролю навчальних досягнень учнів з фізичної культури, можливо, як вказувалося раніше, за рахунок використання безпосередніх результатів тестування як показників рівня фізичного здоров’я школярів (назвемо це умовно "рейтинг здоров’я"), а індивідуальний приріст показників підготовленості та особисті прагнення учнів як один з показників рівня здоров’яформувальної компетентності учнів (назвемо це "оцінювання").

Виходячи з того, що для кожної вікової групи школярів нами було вирахувано середні показники (ā) виконання тестової вправи "човниковий біг" 4х9 м", пропонуємо величину ā взяти за 50% "рейтингу здоров’я". Як  уже зазначалося, в інтервал ā + σ попадають 60% школярів (який дорівнюється 1 с). Тому логічним є розподіл інтервалу на шість відрізків, кожен з яких відповідає 10% рейтингу та прирівнюється відповідно (за зростанням)  0,1-0,2-0,2-0,2-0,2-0,1 (рис. 1).

Рис. 1. Співвідношення результату тестування та "рейтингу здоров’я" (на прикладі хлопців 5 класу)

 

Виходячи з викладеного, "рейтинг здоров’я" для учнів 5-11 класів з виконання "човникового бігу" 4х9 м" виглядатиме таким чином (табл. 3):

 

Таблиця 3

Рейтинг здоров’я школярів середньої та старшої ланки школи за показниками тестової вправи "човниковий біг" 4х9 м"

 

Рейтинг

Клас

10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%

Хлопці

5 11,4 11,3 11,2 11 10,8 10,6 10,4 10,3 10,2 10,1
6 11,3 11,2 11,1 10,9 10,7 10,5 10,3 10,2 10,1 10
7 11,2 11,1 11 10,8 10,6 10,4 10,2 10,1 10 9,9
8 10,9 10,8 10,7 10,5 10,3 10,1 9,9 9,8 9,7 9,6
9 10,7 10,6 10,5 10,3 10,1 9,9 9,7 9,6 9,5 9,4
10 10,1 10 9,9 9,7 9,5 9,3 9,1 9 8,9 8,8
11 10,2 10,1 10 9,8 9,6 9,4 9,2 9,1 9 8,9

Дівчата

5 12,1 12 11,9 11,7 11,5 11,3 11,1 11 10,9 10,8
6 12 11,9 11,8 11,6 11,4 11,2 11 10,9 10,8 10,7
7 12 11,9 11,8 11,6 11,4 11,2 11 10,9 10,8 10,7
8 11,6 11,5 11,4 11,2 11 10,8 10,6 10,5 10,4 10,3
9 11,6 11,5 11,4 11,2 11 10,8 10,6 10,5 10,4 10,3
10 11,2 11,1 11 10,8 10,6 10,4 10,2 10,1 10 9,9
11 11,1 11 10,9 10,7 10,5 10,3 10,1 10 9,9 9,8

 

Отже, за результатами у кожному виді тестування визначається рівень фізичної підготовленості у відсотках ("рейтинг здоров’я"), а потім встановлюється середній показник за цим рейтингом (при цьому рейтинг не залежить від загальної кількості тестів). Наприклад, учень показав такі результати: підтягування на перекладині – 60%, біг 30 м  – 80%, стрибок у довжину з місця  – 90%, "човниковий біг" 4х9 м"  – 80%, нахил тулуба з положення сидячи  – 100%, 6-ти хвилинний біг  – 50%.

Вираховуємо його результат за формулою:

 де:

 РЗ (ОЦ)  – рейтинг здоров’я (або оцінка);

 N – кількість тестів;

   хі   –  показник у кожному тесті.

Звісно, що тестування фізичної підготовленості школярів відбувається на початку навчального року (жовтень) та наприкінці навчального року (квітень-травень). Для "оцінювання" рівня компетентності учнів, виходячи з викладеного вище, вважаємо за доцільне ввести таку шкалу формування оцінки (табл. 4):

 

Таблиця 4

Методика оцінювання рівня компетентності учнів

 

 

Участь

у тестуванні

-0,1 -0,2 -0,3 -0,4 -0,5 -0,6 -0,7 -0,8 -0,9 -1 с
Кількість балів 2 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

 

У цій таблиці визначено, що будь-яка дитина, яка взяла участь у випробуванні "човниковий біг" 4х9 м", отримує автоматично 2 бали (мотиваційна складова оцінки). Далі за зростанням показників результатів тестування, а саме: різниці між кінцевим показником тестування (у квітні-травні) та початковим результатом (у жовтні) – визначаємо результат у балах. Наприклад, учень на початку року показав результат 11,2 с; наприкінці року  його показник становив 10,6 с. Різниця становить 0,6 с, що відповідає 6 балам. Сумуємо отриманий бал з мотиваційним та отримуємо загальний бал – 8. Далі за  формулою (1) знаходимо середній бал учня в усіх випробуваннях тесту, який округлюємо відповідно до загальноматематичних правил. Скажімо, учень отримав за підтягування на перекладині  – 4 бали, біг 30 м – 8, стрибок у довжину з місця  – 9, "човниковий біг" 4х9 м"  – 8, нахил тулуба з положення сидячи  – 11, 6-ти хвилинний біг  – 12. Загальний результат виглядатиме так:

  тобто – 9 балів, які виставляємо в журнал.

Такий підхід забезпечує, незалежно від будь-яких умов та фізичного розвитку, отримання учнями позитивної оцінки за рівень їхньої рухової компетентності. При цьому за знання і техніко-тактичні вміння, активну участь в організації, проведенні фізкультурно-спортивних заходів, а також за безпосередню участь у них школярі мають можливість отримувати з предмета "Фізична культура" найвищі бали, що дозволить реалізувати у повному обсязі загальнопедагогічні принципи доступності навчання, його зв’язку з життям.

Отже, проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. Одним з найважливіших результатів шкільної освіти є формування в учнів ключових компетентностей, однією з яких є здоров’яформувальна. Однак у системі фізичного виховання існує протиріччя між метою педагогічного процесу та системою оцінювання навчальних досягнень учнів – оцінюються знання та природні здібності дітей, хоча педагогічному контролю повинен підлягати рівень опанування складовими компетентності (знання; навички; намагання; поведінка в певній ситуації; зусилля).

2. У результаті аналізу фактичних даних тестування фізичної підготовленості учнів, матеріалів навчальної програми, Єдиної спортивної класифікації України, Державних тестів (скасованих) виявлено ще одне протиріччя у системі шкільного педагогічного контролю – нормативи навчальної програми є вищими від вимог до загальної фізичної підготовки спортсменів юнацьких розрядів, визначених в Єдиній спортивній класифікації України. 

3. Для подолання вказаних суперечностей пропонуємо розподіляти результати тестування фізичної підготовленості школярів за двома напрямами. Перший (власне показник виконання учнем тестової вправи) – повинен входити до "рейтингу здоров’я" учнів та бути індикатором й інформаційним інструментарієм для педагога і батьків. Другий (складова оцінки з фізичної культури) – індивідуальне зростання (включаючи мотивацію та намагання) – показників розвитку фізичних якостей. При цьому вважаємо за доцільне формувати як "рейтинг здоров’я", так і "оцінювання", виходячи з результатів масштабних досліджень фактичних матеріалів тестування фізичної підготовленості школярів. 

 

Список використаних джерел

1. Єдина спортивна класифікація України : Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту / за заг. ред. О.К. Артем’єва. – К., 2006. – 466 с.

2. Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / И. А.  Зимняя // Высшее образование сегодня. –2003. – № 5. – С. 34-42.

3. Круцевич Т. Оцінка як один із факторів підвищення мотивації учнів до фізичної активності / Т. Круцевич // Фізичне виховання в школі. – 1999. – 6. – С. 47-50.

4. Малая медицинская энциклопедия. В 6 т. – М. : Медицинская энциклопедия, 1991-96. – 3520 с.

5. Хуторской А.В. Ключевые компетенции и образовательные стандарты : доклад на отделении философии образования и теории педагогики РАО 23 апреля 2002 / Центр "Эйдос" [Электронный ресурс] / А.В. Хуторской. – Режим доступа : www.eidos.ru/news/compet/htm.

6. Hutmacher Walo. Key competencies for Europe // Report of the Symposium Berne, Switzerland 27-30 March, 1996. Council for Cultural Co-operation (CDCC) a Secondary Education for Europe. – Strasburg, 1997.

 

 

 Бондарь Т.С. Педагогический контроль уровня физической подготовленности школьников в аспекте компетентностного похода   Определены методологические подходы к организации педагогического контроля в системе школьного физического воспитания в аспекте компетентностного подхода. Представлена разработанная методика распределения результатов тестирования физической подготовленности школьников за двумя направлениями: "рейтинг здоровья" (как информационный инструментарий для педагогов и родителей учеников) и "составляющая оценки" (как индивидуальный показатель, свидетельствующий об уровне компетентности ученика (включая мотивацию и стремления). 

 

Ключевые слова: компетентность, компетентностный подход, физическая подготовленность, педагогический контроль.

 

Bondar, T.S. Pedagogical Сontrol of Level of Physical Preparedness of Schoolboys Inplane Competence-Based Education

 Methodological approaches are certain to organization of pedagogical control in the system of school physical education inplane competence-based education approach, the method of distributing of results of testing of physical preparedness of schoolboys is developed after two directions: "rating of health" (how informative tool for teachers and parents of students) and "constituent of estimation" (how individual index testifying to the level of competence of schoolboys (including motivation and aspirations). 

 

Key words: Competence, competence-based education approach, physical preparedness pedagogical control.