Клокар Н. І.,

ректор Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, доктор педагогічних наук, доцент

 

 

Теоретико-методологічні засади розвитку регіональної системи післядипломної педагогічної освіти

 

У статті висвітлено теоретико-методологічні засади розвитку регіональної системи післядипломної педагогічної освіти. Визначено показники розвитку закладу післядипломної педагогічної освіти (якість професійного розвитку науково-викладацького складу та забезпечення курсів підвищення кваліфікації, диверсифікація курсів підвищення кваліфікації, функціонування бібліотечного фонду, підписка періодичних видань, забезпечення комп’ютерами, оргтехнікою, кількість науково-методичних заходів міжатестаційного періоду та їх учасників). Подано результати експериментального вимірювання якості роботи закладу післядипломної педагогічної освіти за визначеними показниками.

 

Ключові слова: управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників регіону на засадах диференційованого підходу, організаційно-педагогічні умови управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників, програма розвитку регіонального закладу післядипломної педагогічної освіти, показники розвитку закладу післядипломної педагогічної освіти, професійний розвиток педагогічних, управлінських і методичних кадрів регіону.

 

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. У теорії післядипломної педагогічної освіти (далі – ППО) спостерігається тенденція пошуку продуктивних підходів до вирішення актуальних завдань розвитку загальної середньої та післядипломної освіти, створення цілісної системи навчання людини впродовж усього життя.

В умовах посилення ролі регіонів у соціально-економічному розвитку держави, модернізації системи освіти особливого значення набуває проблема визначення стратегії розвитку та управління системою післядипломної педагогічної освіти, покликаної забезпечувати якісну підготовку педагогічних кадрів відповідно до запитів ринку праці конкретного регіону. Теоретична нерозробленість і практична значущість проблеми підвищення кваліфікації педагогічних працівників, вивчення й аналіз діяльності регіональних закладів післядипломної педагогічної освіти зумовили необхідність проведення дослідження з питання управління підвищенням кваліфікації на засадах диференційованого підходу, розкриття ролі регіональних закладів післядипломної педагогічної освіти у професійному розвитку педагогів.

Виклад основного матеріалу. Задоволення професійних потреб і результативність підвищення кваліфікації педагогічних кадрів регіону залежить від якості управління регіональним закладом післядипломної педагогічної освіти, його наукової, науково-методичної та фінансово-господарської діяльності і передбачає раціональне поєднання класичних і модернізованих функцій управління, врахування соціально-економічних і культурно-освітніх умов розвитку регіону.

Організаційно-педагогічні умови управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників поєднують:

– урахування стану і перспектив соціально-економічного та культурно-освітнього розвитку регіону;

– вивчення професійних запитів педагогів у міжатестаційний період;

– неперервність процесу підвищення кваліфікації;

– поєднання зовнішньої і внутрішньої диференціації навчання;

– створення та використання інформаційно-навчального середовища системи освіти регіону;

– інноваційність змісту, форм і технологій підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

– моніторинговий супровід підвищення кваліфікації;

– функціонування регіонального закладу післядипломної педагогічної освіти, його фінансове й матеріально-технічне забезпечення.

Концептуальним у побудові стратегії розвитку регіональної системи ППО є теоретико-методологічне обґрунтування, розроблення та впровадження програми розвитку регіонального закладу післядипломної педагогічної освіти, що проведено на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (далі – КОІПОПК). Розроблення Програми розвитку КОІПОПК на 2007-2012 роки (далі – Програма ОІ) здійснювалося в чотири етапи (рис. 1).

На першому – підготовчому –  етапі (2003 рік) було проведено комплексне вивчення й аналіз соціально-економічного розвитку регіону, стану функціонування системи освіти Київської області. Відповідно проаналізовано показники системи ППО, ступінь задоволення запитів і потреб закладів освіти, різних категорій педагогів, районних, міських відділів освіти, методичних кабінетів. Важливим є  забезпечення КОІПОПК відповідно до ліцензійних вимог підвищення кваліфікації (кадрове, науково-методичне, навчально-методичне, матеріально-технічне й інформаційне забезпечення, наявність корисних площ).

Проведений аналіз вищезазначених показників  дав можливість визначити пріоритетні напрями розвитку обласного інституту (далі – ОІ) з урахуванням стратегії розвитку освіти України, процесів євроінтеграції та потреб регіону.

Особливістю першого етапу підготовки Програми стало максимальне вивчення думки суб'єктів системи ППО, зокрема і колективу КОІПОПК.  Ефективним для отримання об'єктивної інформації було проведення SWOT-аналізу ситуації (за Майклом Уордом) [5]. Серед сильних (strong) сторін функціонування обласного інституту співробітниками названо змотивованість колективу до успіху, наявність договорів про співпрацю з інститутами НАПН України, підтримку науковцями та управлінцями різних рівнів ініціатив колективу, сприяння підготовці наукових кадрів, забезпечення науково-методичною літературою, фаховими виданнями, наявність аудиторного фонду, гуртожитку, їдальні.

 

Рис. 1. Етапи підготовки Програми розвитку КОІПОПК

           

Слабкими (weak) сторонами визначено відсутність достатньої кількості науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, несформованість системи вивчення професійних запитів педагогів, незначна мережа закладів освіти інноваційного типу і тих, що проводять дослідно-експериментальну роботу, недостатня комп'ютерна база, відсутність сучасної оргтехніки, видавничого центру, підключення до швидкісного Інтернет, невчасне фінансування відряджень, недостатнє транспортне забезпечення для виїздів спеціалістів інституту в заклади та установи освіти районів і міст області.

Серед можливостей (opportunities) закладу основними є такі: розширення тематики курсів підвищення кваліфікації, наявних форм навчання на засадах диференційованого підходу, запровадження інтерактивних технологій, дистанційної форми навчання. Серед вагомих чинників названо можливість співробітників займатися науковою роботою, навчатися в аспірантурі, виконувати наукові дослідження на здобуття наукового ступеня, брати участь у різного рівня наукових конференціях і семінарах, мати методичні дні для роботи в наукових бібліотеках.

У переліку основних загроз (threats) виділено такі фактори:

   зовнішні: відсутність законодавства України з питань функціонування системи ППО, і, відповідно, – невизначеність статусу регіональних закладів такого типу, неможливість для науково-педагогічних працівників цих установ отримувати вчене звання доцента і професора, часті зміни в нормативному забезпеченні системи загальної середньої освіти України, нестабільність фінансової ситуації;

   внутрішні: несформованість відповідальності окремих працівників за доручену справу, небажання підвищувати свій науковий рівень, необлаштованість  видавничого центру, відсутність відомчого житла закладу, що унеможливлює запрошення на роботу науковців вищої кваліфікації.

Визначення поточних завдань і стратегічних цілей розвитку обласного інституту дало можливість перейти до другого етапу (2004 рік) розроблення Програми ОІ – формування мети, визначення завдань і прогнозування результатів окресленого періоду діяльності КОІПОПК.

На третьому етапі (2005-2006 роки) – здійснювалося розроблення самої Програми розвитку ОІ за напрямами:

– концептуальні засади діяльності інституту;

– основні напрями роботи інституту в міжатестаційний період;

– навчально-методична робота;

– науково-методична робота;

– наукова робота;

– робота з обдарованими дітьми;

– робота з персоналом;

– економіка й фінансування закладу;

– моніторинг та оцінювання якості підвищення кваліфікації, інших напрямів діяльності інституту.

Обов'язковою умовою подання Програми на розгляд та схвалення колегії головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації було здійснення експертизи науковцями та практиками-управлінцями, координація її з програмами розвитку освітніх систем районів і міст Київської області, методичними кабінетами відділів, управлінь освіти. Основні напрями роботи та ресурсне забезпечення реалізації Програми погоджувалися з головним управлінням освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.

Четвертий етап (2007 рік) – затвердження програми рішенням колегії головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації (протокол №5 від 25 жовтня 2007 року).

За результатами проведеного експериментального дослідження виявлено показники розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників Київської області на засадах диференційованого підходу та динаміку розвитку КОІПОПК відповідно до ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 847 від 24.12.2003, зареєстрованим Міністерством юстиції України 19.04.2004 за №75/8674. Так, відбулися зміни в кадровому забезпеченні курсів підвищення кваліфікації, а саме: якісні показники збільшилися у 4,53 рази (кількість докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, аспірантів і здобувачів, які забезпечують викладання на курсах підвищення кваліфікації) (рис 2).

Значно розширився перелік форм навчання: від денної й індивідуальної у  2000 році до денної, очно-заочної, очно-дистанційної, пролонгованої, накопичувальної, індивідуальної у 2002-2010 рр.

 

Рис. 2.  Якісні показники забезпечення курсів підвищення кваліфікації (2002, 2010 рр.)

 

Запроваджені диференційовані форми підвищення кваліфікації є результатом урахування запитів і потреб педагогічних, методичних, управлінських кадрів регіону, змін у законодавстві України в галузі освіти, нормативному забезпеченні, потребах розвитку системи освіти регіону. Відповідно зросла кількість типів і тематика курсів: із 49 у 2002 році (фахових – 36, проблемно-тематичних – 13) до 181 найменування у 2010 році (фахових – 36, проблемно-тематичних – 75, авторських – 28, за дистанційною формою – 39), що показано на рис. 3.

 

 

Рис. 3. Динаміка кількості типів й тематики курсів ПК (2002, 2010 рр.)

           

Особливістю курсів підвищення кваліфікації у 2006-2010 рр. є їх диференціація за змістом і формою, зростання кількості проблемно-тематичних, авторських курсів, широке запровадження пролонгованої, накопичувальної, дистанційної форм навчання, що свідчить про максимальне врахування результатів моніторингу системи підвищення кваліфікації регіону, запитів і потреб споживачів освітніх послуг.

Суттєво покращилися показники інформаційного забезпечення КОІПОПК: від 32 персональних комп'ютерів і 4 одиниць оргтехніки у 2002 році до 101 комп'ютера та 38 одиниць оргтехніки у 2010 році; зросла кількість бібліотечного фонду (науково-методична, спеціальна література, періодичні видання), що продемонстровано на рис. 4.

 

 

Рис. 4. Кількісні показники періодичних видань і забезпечення літературою бібліотеки КОІПОПК (2002, 2010 рр.) .

 

Наші гіпотетичні припущення, що управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників регіону на засадах диференційованого підходу максимально сприятиме мотивації їхньої самоосвіти, саморозвитку, спонукатиме до професійного розвитку підтверджуються даними щодо кількості відвідувань науково-методичних заходів КОІПОПК у міжатестаційний період (курси підвищення кваліфікації, заходи міжкурсового періоду: тренінги, семінари, конференції, майстер-класи, інструктивно-методичні наради, методологічні сесії тощо). Рис. 5 демонструє зростання кількості педагогів, керівників закладів освіти, методистів, обдарованих учнів у заходах, що проводяться КОІПОПК: із 127 заходів, проведених у 2002 році, до 498 у 2010 році. Значно зросла кількість учасників таких заходів: із 21033 у 2002 році до 33956 у 2010.

           

Рис. 5.  Кількісні показники науково-методичних заходів та їх учасників протягом міжатестаційного періоду  (2002, 2010 рр.)

 

У ході наукового пошуку нами проведено вимірювання якості роботи КОІПОПК за показниками:

1) якості професійного розвитку науково-викладацького складу;

2) якості забезпечення курсів підвищення кваліфікації;

3) диверсифікації  курсів підвищення кваліфікації;

4) функціонування бібліотечного фонду інституту;

5) підписки періодичних видань;

6) забезпечення інституту комп’ютерами;

7) забезпечення ОІ оргтехнікою;

8) кількості науково-методичних заходів міжатестаційного періоду;

9) кількості учасників науково-методичних заходів міжатестаційного періоду, а саме:

– кількісний  коефіцієнт якості професійного розвитку науково-викладацького складу:

, де

 – кількість науково-педагогічних і методичних працівників інституту у 2010 році;

– кількість науково-педагогічних і методичних працівників інституту у 2002 році;

.

 –  кількісний коефіцієнт якості забезпечення курсів підвищення кваліфікації:

, де

– кількість докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, аспірантів і здобувачів, які забезпечують викладання на курсах підвищення кваліфікації у 2010 році;

– кількість докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, аспірантів і здобувачів, які забезпечують викладання на курсах підвищення кваліфікації у 2002 році;

.

 –  кількісний коефіцієнт диверсифікації  курсів підвищення кваліфікації:

, де

  – кількість типів курсів підвищення кваліфікації у 2010 році;

 

 – кількість типів курсів підвищення кваліфікації у 2002 році;

.

 – кількісний  коефіцієнт  функціонування бібліотечного фонду інституту:

, де

 – кількість науково-методичної, спеціальної літератури, періодичних видань України та зарубіжних країн у 2010 році;

– кількість науково-методичної, спеціальної літератури, періодичних видань України та зарубіжних країн у 2002 році;

.

 – кількісний  коефіцієнт  підписки періодичних видань:

, де

 – кількість періодичних видань у 2010 році;

 – кількість періодичних видань у 2002 році;

.

 

 – кількісний  коефіцієнт  забезпечення інституту комп’ютерами:

, де

 – кількість комп’ютерів у 2010 році;

 – кількість комп’ютерів у 2002 році;

.

 

– кількісний  коефіцієнт  забезпечення інституту оргтехнікою:

, де

 – кількість одиниць оргтехніки у 2010 році;

 – кількість одиниць оргтехніки у 2002 році;

.

 – коефіцієнт кількості науково-методичних заходів у міжатестаційний період:

, де

– кількість науково-методичних заходів, що проводяться КОІПОПК  у 2010 році;

– кількість науково-методичних заходів, що проводяться КОІПОПК у 2000 році;

.

 – кількісний  коефіцієнт  відвідувань науково-методичних заходів у  міжатестаційний період (курси підвищення кваліфікації і семінари, тренінги, конференції тощо):

, де

 – кількість відвідувань педагогами, керівниками закладів освіти, методистами, обдарованими учнями, заходів, що проводяться КОІПОПК у 2010 році;

 – кількість відвідувань педагогами, керівниками закладів освіти, методистами, обдарованими учнями, заходів, що проводяться КОІПОПК у 2002 році;

.

.

Коефіцієнт якості

, де

n – загальна кількість коефіцієнтів;

 

 

На основі проведеного експерименту виявлено динаміку підвищення кваліфікації на засадах диференційованого підходу відповідно до показників розвитку закладу післядипломної педагогічної освіти: відбулися якісні зміни в кадровому забезпеченні курсів підвищення кваліфікації, значно розширився перелік форм навчання і тематики курсів, суттєво зросла кількість типів курсів, показники інформаційного забезпечення закладу, зокрема – бібліотеки, кількісні та якісні дані про участь працівників освітньої галузі регіону в науково-методичних заходах міжатестаційного періоду.

Результати теоретико-експериментального пошуку підтвердили правильність сформульованої гіпотези про те, що впровадження теоретико-методологічного обґрунтування, розроблення та впровадження програми розвитку регіонального закладу післядипломної педагогічної освіти сприятиме формуванню готовності педагогів до неперервного підвищення кваліфікації та задоволенню регіональних потреб ринку праці у висококваліфікованих педагогічних кадрах.

Висновки. Таким чином, результати експериментального дослідження управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників (учителів-предметників, керівників закладів освіти і методичних працівників районних і міських методичних служб) в умовах післядипломної освіти регіону на засадах диференційованого підходу підтверджують правильність здійсненого наукового пошуку, оскільки сумарний показник якості роботи закладу станом на 2010 рік зріс у 3,65 рази порівняно з 2002 роком. Позитивна динаміка розвитку регіонального закладу післядипломної педагогічної освіти підтверджує наші висновки про вагомість установи такого типу у професійному розвитку педагогічних, управлінських і методичних кадрів регіону.

 

Список використаних джерел 

1. Клокар Н. І. Програма розвитку Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів на 2007-2012 рр. / Наталія Іванівна Клокар. – Біла Церква : КОІПОПК, 2007. – 30 с.

2. Клокар Н.І. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти регіону на засадах диференційованого підходу : монографія / Наталія Іванівна Клокар. – Київ, 2010. – 528 с.

3. Клокар Н.І. Управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти регіону на засадах диференційованого підходу : дис. … д-ра пед. наук. : 13.00.06 / Наталія Іванівна Клокар. – К., 2011. – 605 с.

4. Klokar N. Model of the Regional System of Distance In-service Teacher Training in Ukraine and Its Implementation / Natalia Klokar, Natalia Benderets, Alla Borbit // Journal of  Research in Innovative Teaching. – 2011 (March). – Volume 4, Issue 1. – P. 93-105.

5. Уорд Майкл. 50 методик менеджмента / Майкл Уорд. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 200 с.

 

 

 

Клокарь Н.И. Теоретико-методологические основы развития региональной системы последипломного педагогического образования

В статье раскрыты теоретико-методологические основы развития региональной системы последипломного педагогического образования. Определены показатели развития учреждения последипломного педагогического образования (качество профессионального развития научно-педагогических работников и обеспечения курсов повышения квалификации, диверсификация курсов повышения квалификации, функционирование библиотечного фонда, подписка периодических изданий, обеспечение компьютерами, оргтехникой, количество научно-методических мероприятий межаттестационного периода, их участников). Представлены результаты экспериментального измерения качества работы учреждения последипломного педагогического образования по определенным показателям.

 

Ключевые слова: управление повышением квалификации педагогических кадров региона на принципах дифференцированного подхода, организационно-педагогические условия управления повышением квалификации педагогических кадров, программа развития регионального учреждения последипломного педагогического образования, показатели развития учреждения последипломного педагогического образования, профессиональное развитие педагогических, управленческих и методических кадров региона.

 

 

Klokar, N.І. Theoretical and Methodological| Principles of Development of E |formation|REgional Postgraduate Pedagogical Education System

Theoretical and methodological principles of development of regional postgraduate| pedagogical education|formation| system are reflected in the article. Indicators of development of a post-graduate| pedagogical establishment (quality of professional| development of pedagogical staff and |ADM|in-service courses providing|, diversification of in-service training courses, library|libr| funds functioning, subscription of periodicals|periodical|, providing with| computers, amount|quantity| of scientific and | methodological|step| events during the period between the attestation and number of their participants) are determined. The results of the experiential| measuring of effectiveness|wrk| of a post-graduate| pedagogical establishment according to certain|definite| indicators, are given|metric|.

 

Key words: management of regional in-service pedagogical training on principles of the differentiated approach, organizational and pedagogical conditions of management of | in-service pedagogical training, program of| development of regional postgraduate| pedagogical establishment|formation|, indicators of development of a postgraduate| pedagogical establishment|formation|, |professional development of pedagogical, administrative and methodological staff of the region.