Лук'яненко Г.І.,

завідувач лабораторії змісту професійної освіти і навчання Інституту професійно-технічної освіти НАПН України, кандидат педагогічних наук

 

Проблеми розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти нового покоління

 

У статті розкрито проблеми модернізації системи професійної освіти і навчання, обумовлені суспільно-економічними змінами, стрімким розвитком ринкових відносин у сфері праці. Оновлення системи професійної освіти і навчання потребує реформування як моделі підготовки кваліфікованого робітника, так і нормативної бази, зокрема державних стандартів професійно-технічної освіти. На думку автора статті, розроблення освітніх стандартів повинне базуватися на принципах фундаменталізації та гнучкості; при цьому провідним підходом є модульно-компетентнісний.

 

Ключові слова: нові державні стандарти професійно-технічної освіти, принципи гнучкості та фундаментальності, модульно-компетентнісний підхід.

 

Формування і розвиток ринкової економіки зумовлює необхідність зміни системи професійної освіти і навчання, зокрема її перехід від реагуючої до випереджувальної, сутність якої полягає в підготовці кваліфікованого робітника з високим ступенем соціалізації, здатного вчитися протягом усього життя, впевнено адаптуватися на нових робочих місцях. Концептуально зміна системи освіти, а разом з нею – й парадигми, означає спрямування підготовки робітника від орієнтації на певне робоче місце, вид діяльності до освіти, в центрі якої є людина, учень, майбутній кваліфікований робітник. Запити ринку праці вимагають швидкого реагування всієї системи професійно-технічної освіти, яка об’єднує ПТНЗ різних типів, а також  навчання на виробництві, перепідготовку та підвищення кваліфікації, навчання незайнятого населення тощо. Завданням педагогічної науки і практики є створення єдиної структури Державних стандартів ПТО із конкретних професій, у якій було б враховано всі форми підготовки робітника, що створило єдиний освітній простір України.

Спосіб підготовки кваліфікованих  робітників, що залишився від радянської системи професійно-технічної освіти, передбачає цілісний процес здобуття професії: від базової або повної загальної середньої освіти до певного рівня кваліфікаційного розряду, що здобувається у період навчання в ПТНЗ, що і відтворено у структурі чинного Державного стандарту професійно-технічної освіти (ДСПТО).

Відповідно до Закону України "Про професійно-технічну освіту"  Державний стандарт професійно-технічної освіти з конкретної професії відображає суспільні вимоги до рівня кваліфікації робітничих кадрів та має визначені складові: освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника, типові навчальні плани та програми з навчальних предметів, перелік основних обов’язкових засобів навчання, систему контролю знань, умінь і навичок, тих, хто навчається, та критерії їх кваліфікаційної атестації [1]. Вимоги до змісту підготовки робітників складаються відповідно до запитів роботодавців, які мають чітко визначити зміст і вимоги до професійної діяльності та посадових функцій робітника, тобто те, що становить опис професії (кваліфікаційну характеристику) або професійний стандарт. Співпраця з роботодавцями засвідчила, що власникам або керівникам підприємств принципово неважливо, як саме здійснюється підготовка робітника. Значимим є кінцевий результат – робітник, здатний виконувати певну роботу, функції, посадові обов’язки. У зазначеному законі зобов’язано затверджувати у відповідному порядку всі складові ДСПТО, зазначені у статті 32.

Аналіз зарубіжного досвіду показує різні способи професійної освіти і навчання. Для прикладу, підготовка робітників у Канаді спрямована саме на спеціалізацію, формування професійних компетентностей з певного виду діяльності. Навчання здебільшого зорієнтоване на набуття вмінь виконувати терміново необхідні роботодавцю роботи, на негайне працевлаштування в умовах високого рівня конкуренції. Розробники освітніх програм керуються бажанням роботодавців менше часу витрачати на підготовку робітників (в середньому на формування вміння виконувати нескладну технологічну операцію витрачається 15 академічних годин) і "бути більш підприємливими" (За матеріалами круглого столу з питань розроблення навчальних програм на основі потреб роботодавців в рамках українсько-канадського проекту "Децентралізація управління ПТО", 10 вересня 2010 року). Навчання орієнтується на конкретного замовника, який, зазвичай, контролює не тільки процес навчання, а й створення навчально-методичної та навчально-матеріальної бази. Наявність і відпрацьованість механізму швидкого реагування навчального процесу на потреби ринку праці, підтримка держави та місцевого самоврядування дає можливість підготувати робітника до виконання певного виду діяльності протягом короткого терміну. Позитивним є тісний зв'язок з роботодавцями, їх об’єднаннями.

Якщо брати за основу таку систему навчання, то ДСПТО з конкретної професії буде мати вигляд сукупності стандартизованих начальних модулів, кожний із яких вміщуватиме всі складові стандарту: від освітньо-кваліфікаційної характеристики до переліку завдань для оцінювання рівня підготовки робітника саме за цим модулем. Така побудова ДСПТО відповідає принципам мобільності та гнучкості, практично задовольняє потреби підготовки кадрів на виробництві, перепідготовки, підвищення кваліфікації. Однак у цілому для певної професії такий стандарт буде надто громіздким. Навчально-виробничий процес у межах ПТНЗ, що базуватиметься на такій структурі, переобтяжуватиметься заходами щодо оцінювання; постануть проблеми виробничого навчання за кожним модулем тощо.

Сучасна система професійно-технічної освіти України здійснює не тільки професійну підготовку робітничих кадрів, а й значну соціально спрямовану виховну роботу. Розглянута структура ДСПТО не повною мірою відповідає завданням вітчизняної ПТО, оскільки випускники шкіл – учні ПТНЗ – потребують систематизованого підходу до формування ключових і надпрофесійних (наскрізних) компетентностей, що забезпечать ефективну соціалізацію випускника ПТНЗ.

 Цікавим і корисним є досвід підготовки робітничих кадрів у Німеччині, де професія визначається як сукупність компетентностей, яких повинен набути професіонал, щоб бути спроможним ефективно та якісно працювати,  змінюючи, за необхідності, робочі місця. У державних документах із професійного навчання у Німеччині визначають близько 350 укрупнених (інтегрованих) професій (так званих "професій навчання"); для прикладу, в Україні подібні нормативні документи мають понад 2500 назв професійних робіт [1]. Щороку німецькими державними службами переглядаються назви та зміст існуючих професій та визначаються нові. Укрупнення професій за галузевими ознаками вимагає від тих, хто навчається, опанування базовими фундаментальними галузевими знаннями, притаманними напряму економічної діяльності в цілому. Варто зазначити, що первинна професійна підготовка здійснюється тільки після отримання учнем повної загальної середньої освіти і триває 2,5-3 роки; протягом цього часу учень опановує необхідні  загальноосвітні, загальнотехнічні, технологічні знання і вміння. Окрім цього, учень набуває ключових компетентностей, необхідних кожному для особистісного розвитку, активного громадянства та зайнятості; також у нього формуються здатності до самонавчання, саморозвитку. Опанування "професією навчання" надає можливості вибору робочого місця на ринку праці, забезпечує зайнятість і соціальний захист. Випускник навчального закладу тільки тоді вважається кваліфікованим робітником, коли він довгостроково залишається конкурентоздатним на ринку праці. За таких умов випускник навчального закладу набуває компетентностей, які дозволяють йому обирати вид діяльності в усій галузі (напрямі). Саме така організація навчання відповідає принципу фундаментальності професійної освіти [3].

Водночас неможливо передбачити напрям розвитку професійного шляху особистості, оскільки життєві обставини передбачити надто складно. Наявність вакансій або здібності та інтереси особистості створюють умови вибору спеціалізації або, навпаки, розширення професійних знань і умінь, компетентностей. Отримавши базові професійні компетентності, людина повинна мати можливість вибору способу подальшої професійної освіти: спеціалізація, широка кваліфікація або академічна освіта.

Розкриті вище підходи у підготовці кваліфікованих робітників мають позитиви: німецький досвід орієнтований на ґрунтовну підготовку робітника,  канадський – на швидке реагування на запити ринку праці. Вважаємо, що поєднання обох підходів дозволить розв’язати питання формування конкурентоздатного робітника, професіонала, особистості.

В Україні професійно-технічним закладам різної форми власності, особливо державної, для отримання дозволу на здійснення навчання необхідно забезпечити умови, визначені відповідними державними нормативно-правовими документами: Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 р № 1380, із змінами тексту: ПКМ № 329 від15.03.2006р. та ПКМ № 1019 від 08.08.2007р. Атестація та ліцензування навчальних закладів свідчить про їх спроможність готувати кваліфікованих робітників, тобто про  довіру держави на здійснення такої діяльності. За такої умови постає питання доцільності узгодження в установленому чинним законодавством порядку всіх складових ДСПТО. Отже, стандарт може мати досить просту структуру: розроблену та затверджену на законодавчій основі освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника навчального закладу та стандартизовану систему оцінювання стану кваліфікації випускника ПТНЗ залежно від обраної форми та рівня підготовки за професією. При цьому організація навчально-виховного, начально-виробничого процесів та управління залишатимуться прерогативою навчального закладу.

В умовах бюджетного фінансування переважної більшості професійно-технічних навчальних закладів набуває актуальності питання визначення критеріїв оплати праці педагогічних працівникам, вартості підготовки робітничих кадрів, вартості утримання та оновлення матеріально-технічної бази, споруд та будівель. Згідно чинного законодавства існує необхідність встановлення певних меж, які мають бути визначені,  зокрема й ДСПТО. Ураховуючи наведені вище підходи до розроблення стандартів, а також орієнтацію підготовки робітників на сучасні умови ринку праці, особистісні пріоритети, необхідно запропонувати таку структуру ДСПТО, яка  відповідала б принципам фундаментальності, гнучкості, особистісної орієнтованості. На нашу думку, ДСПТО має відображати можливість ступеневого, гнучкого способу отримання кваліфікації за умови набуття фундаментальної базової професійної підготовки.

Отже, на першому етапі навчання учень опановує базові професійні компетентності, притаманні галузі (напряму) економічної діяльності. Базові професійні компетентності розуміємо як мінімально необхідні знання і вміння, необхідні для  працевлаштування випускника, який не має досвіду практичної роботи. Такий вид компетентностей формуватиметься в межах навчання у професійно-технічному навчальному закладі. Разом з тим учень набуває необхідні вміння з розвитку соціально-психологічних якостей, необхідних для ефективної соціалізації, працевлаштування, зміст яких закладений у ключових та наскрізних (надпрофесійних) компетентностях.

Серед педагогічних працівників ПТНЗ виникають суперечності щодо можливості формування в цілому ключових та наскрізних компетентностей на  етапі базової професійної підготовки. Серед аргументів проти такої можливості називають такі: складність оволодіння певними видами обладнання, матеріалів, технологіями тощо. Водночас немає гарантії, що протягом терміну підготовки робітників не відбудуться зміни в техніці, технології тощо, на які навчальний заклад буде здатен відреагувати своєчасно: поновити матеріально-технічну базу, підготувати педагогічні кадри тощо. А такі зміни триватимуть постійно. Отже, основне завдання першого етапу – етапу базової професійної підготовки – сформувати в учнів уміння самонавчатись, самостійно здійснювати пошук необхідної інформації. 

Другий етап професійної підготовки кваліфікованих робітників складається як сукупність навчальних модулів, засвоєння кожного з яких  формуватиме або поглиблюватиме професійні компетентності. На цьому етапі розрізняють "горизонтальне" та "вертикальне" розташування навчальних модулів. Навчальні модулі, розташовані "горизонтально", формують компетентності, які відповідають кваліфікаційним рівням (розрядам). Обираючи спосіб навчання за "горизонтальним" принципом, учень поступово опановує всі навчальні модулі, відповідно – й модулі економічної діяльності, набуває компетентності за певним кваліфікаційним розрядом або рівнем згідно національної чи галузевої меж кваліфікації, які розробляються. Пройшовши успішно перший рівень навчальних модулів, учень отримує кваліфікаційний розряд (рівень). Оволодівши всіма розрядами (рівнями), визначеними навчальним закладом, випускник отримує диплом кваліфікованого робітника за обраною професією.

Разом з тим, людина може обрати інший спосіб професійної підготовки. Обравши навчання за "вертикально" розташованими навчальними модулями, учень набуває певної спеціалізації. Не виключено, що на ринку праці виникне ситуація, коли саме така побудова навчального процесу більшою мірою стане у нагоді людині, коли швидко набуті компетенції нададуть змогу працевлаштуватись. За таких умов, отримавши документ про освіту за певним навчальним модулем, робітник може розраховувати тільки на виконання певної роботи. Навчання за всією "вертикаллю" забезпечить гарну підготовку вузькопрофільного робітника, який спеціалізується на певному виді діяльності, виконанні певного технологічного процесу. Обраний таким чином спосіб набуття професійних компетентностей не означає, що людина не в змозі опанувати професією в цілому. Маючи базові професійні знання й уміння, можна обрати для вивчення будь-який навчальний модуль, отримати професійні компетенції за будь-яким видом економічної діяльності. Однак дипломованим робітником вважається лише той, хто в повному обсязі опанував навчальні модулі, передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою навчального закладу.

Вибір запропонованої моделі підготовки кваліфікованих робітників обумовлює модернізацію всіх складових стандарту професійно-технічної освіти, визначених Законом України "Про професійно-технічну освіту", а саме: структури освітньо-кваліфікаційної характеристики, структури типових навчальних планів і програм навчальних дисциплін, системи матеріально-технічного забезпечення, системи оцінювання рівня кваліфікації випускника ПТНЗ. Важливим є те, що така структура ДСПТО потребує модернізації нормативно-правової бази системи підготовки кваліфікованого робітника.

Висновки. Суспільно-економічні зміни обумовлюють необхідність реформування всієї системи професійної освіти і навчання. Перш за все, модернізації підлягають модель підготовки майбутніх кваліфікованих робітників та пов’язані з нею Державні стандарти професійно-технічної освіти, які мають бути побудовані на засадах поєднання принципів фундаменталізації та гнучкості. Провідним підходом у створенні нових стандартів виступатиме модульно-компетентнісний. За таких умов  модернізації підлягають всі складові стандарту, а також нормативно-правова база професійно-технічної освіти.

 

Список використаних джерел

1. Закон України "Про професійно-технічну освіту" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=103%2F98-%E2%F0.

2. Національний класифікатор України "Класифікатор професій ДК 003:2005" К. : Соцінформ, 2005. – 615 с.

3. Взаємодія ринку праці та професійно-технічної освіти. Механізми створення Державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій : зб. мат., підгот. у рамках реалізації укр.-нім проекту "Підтримка реформи професійно-технічної освіти в Україні". – К., 2006. – 276 с.

 

 

 

 

Лукьяненко А.И. Проблемы разработки государственных стандартов профессионально-технического образования

В статье раскрыты проблемы модернизации профессионального образования и обучения, обусловленные социально-экономическими изменениями, стремительным развитием рыночных отношений в сфере труда. Обновление системы профессионально-технического образования требует реформирования как самой модели подготовки квалифицированных рабочих, так и нормативной базы, а именно – стандартов профессионально-технического образования. По мнению автора статьи, разработка образовательных стандартов будет осуществляться на основе принципов фундаментальности и гибкости, при этом ведущим подходом будет модульно-компетентностный.

 

Ключевые слова: новые стандарты профессионально-технического образования, принципы фундаментальности и гибкости, модульно-компетентностный подход.

           

Lukyanenko, G.I. The Problems of Development State Standards of Vocation Education

Socio-economic changes were created by terms for reformation of the system of vocation education and skill training. The development of the standards of vocation education and skill training of new generation is necessary today. Fundamental principles of the standards of vocation education and skill training of new generation are principle of solidity and principle of flexibility.

 

Key words: the vocation education and skill training, the standards of vocation education and skill training of new generation, principle of solidity, principle of flexibility, competence.