УДК: 372+005+37.014+37.06

Сакалюк О.О.

викладач кафедри управління освітніми закладами та державної служби Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського

 

 

Змістово-когнітивний компонент готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі

 

 

У статті подано аналіз змістово-когнітивного компонента готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі, характеристику його показників.

 

Ключові слова: готовність, професійна діяльність, полікультурне навчальне середовище, змістово-когнітивний компонент готовності, менеджери освіти, механізми реалізації державної мовної політики, крос-культурний менеджмент, психолого-педагогічні технології навчання і виховання.

 

Постановка проблеми. Глобалізаційні суспільні процеси стали причиною переосмислення сутності культурної і національної ідентичності й відповідно призвели до зміни теорії виховання та освіти майбутніх поколінь. З’явилась потреба у вихованні міжкультурно обізнаної особистості в умовах культурно різноманітного суспільства. У зв’язку з цим реформування системи освіти в умовах культурного й духовного відродження України потребує вдосконалення підготовки майбутніх фахівців. Ситуація полікультурного освітнього і професійного простору, стан культурного різноманіття всіх регіонів України передбачають готовність до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі насамперед педагогів і менеджерів освіти зокрема.

Аналіз наукових досліджень. Питання важливості проблеми готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі автором розкривалося у статті "Процесуальний компонент готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі". Зауважимо, що різні теоретичні підходи до визначення готовності до діяльності (К. Платонов, М. Левітов, Л. Нерсесян, В. Пушкін, В. Сластьонін та інші) доповнюють один одного та отримали розвиток в теорії налаштовування (А. Прангішвілі, Д. Узнадзе та інші), у якій це поняття трактується як неусвідомлений стан готовності людини до діяльності.

Метою статті є аналіз та характеристика показників змістово-когнітивного компонента готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі.

Виклад основного матеріалу. Змістово-когнітивний компонент готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі обумовлений необхідністю визначення пізнавального та інтелектуального потенціалу менеджерів освіти з предмета дослідження. Він характеризується такими показниками, як знання основних структурних елементів полікультурного навчального середовища; знання основних механізмів реалізації державної мовної політики в полікультурному навчальному середовищі; знання сутності базових положень крос-культурного менеджменту та їх імплементація в систему управління сучасними закладами освіти; обізнаність із сучасними психолого-педагогічними технологіями навчання і виховання в полікультурному навчальному середовищі.

Щодо першого показника змістово-когнітивного компонента – знання основних структурних елементів полікультурного навчального середовища – варто зауважити, що такі знання дають можливість менеджеру освіти оперативно реагувати на зовнішні та внутрішні чинники полікультурного навчального середовища, моделювати його відповідно до специфіки закладу освіти.

Другим показником змістово-когнітивного компонента готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі є "знання основних механізмів реалізації державної мовної політики в полікультурному навчальному середовищі". Виходячи з розуміння механізму як сукупності дій, що забезпечують здійснення кожного етапу головного процесу, механізми реалізації державної мовної політики в галузі освіти України (за І. Лопушинським) варто розглядати як систему організаційних і правових засобів, методів і стимулів, за допомогою яких державою унормовуються мовні процеси, забезпечується реалізація соціально-економічних правових функцій, тобто державний механізм містить у собі політико-правові, організаційно-управлінські форми і засоби регулювання мовної політики в освітянській сфері [4].

Останнім часом до проблеми пошуку оптимальних механізмів реалізації мовної політики в освітянській галузі Української держави зверталися М. Вашуленко, І. Лопушинський, Л. Мацько, М. Пентилюк, С. Хаджирадєва, І. Хом’як та інші. Здебільшого науковці (В. Заблоцький, Н. Липовська, В. Луговий, П. Надолішний, Г. Панченко, С. Хаджирадєва та інші) визначають політичні, правові, соціально-економічні, інформаційний, організаційні (чи організаційно-адміністративні), науково-методичні, мотиваційні механізми реалізації державної мовної політики. Отже, менеджерам освіти необхідно насамперед знати та розуміти сутність базових механізмів забезпечення процесу реалізації державної мовної політики в полікультурному навчальному середовищі, зокрема політичного, правового, економічного, організаційного та інших.

Щодо показника "знання базових положень крос-культурного менеджменту та їх імплементація в систему управління сучасними закладами освіти" варто зауважити, що він є визначальним в аналізі змістово-когнітивного компонента готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі.

Нині набувають вагомості дослідження з управління "культурним різноманіттям", спрямовані на формування механізмів, що дозволяли б, зберігаючи національно-культурну самобутність певних груп населення, забезпечити стійкість та чіткий управлінський контроль на основі розроблення спільного, прийнятного для представників різних культур, "протоколу" – крос-культурних технологій управління.

Поява крос-культурного менеджменту, як зазначають учені, є відповіддю на глобальні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві і передбачають організацію менеджменту, в основі якого – знання культурних особливостей його учасників.

Крос-культурний менеджмент – галузь управлінської науки, предметом якої є управління відносинами, що виникають на зламі національних культур, а також виявлення і використання в організації управління поведінкових закономірностей, властивих національній діловій культурі. Розуміння того, що всі народи різні, усвідомлення, прийняття і вміння керувати мультинаціональним колективом, ураховуючи ці відмінності, – найважливіше у крос-культурному менеджменті. Термін "крос-культурний" походить від англ. сross – "пересікати, переходити" і відноситься насамперед до технологій, тактик та характеристик, які можуть бути застосовані до декількох культур одночасно. Так, наприклад, взаємодія може бути міжкультурною, якщо в ній беруть участь дві культури, і може бути крос-культурною технологією, коли таких культур декілька [2]. Таким чином, крос-культурний менеджмент є розробкою технологій управління; він успішно діє в різних культурах з метою попередження міжкультурних конфліктів.

Основою крос-культурного менеджменту, за В. Буніною [2], є розроблення рекомендацій для широкого кола керівників та менеджерів різного рівня з метою зниження ризиків та втрат, пов’язаних з міжкультурними конфліктами.

Предметом вивчення крос-культурного менеджменту є таке: управління "культурним різноманіттям" – відмінностями у ділових культурах та в системах їх цінностей; визначення причин міжкультурних конфліктів, способів попередження чи (або) нейтралізації; управління бізнесом на стику і під час взаємодії культур; керування полікультурними бізнес-колективами.

Таким чином, крос-культурним менеджером є спеціаліст з міжкультурних комунікацій, важливими якостями якого є ерудиція, інтелект, схильність до спілкування з людьми. Крос-культурний менеджмент – це менеджмент, який здійснюється на стику культур на макро- та мікрорівнях; при цьому макрорівнем є управління на стику національних і регіональних культур, а мікрорівень, відповідно, – це керування на стику територіальних, вікових, професійних, організаційних та інших культур.

Керівники освітніх закладів мають пам’ятати, що у крос-культурному менеджменті менше уваги повинно приділятися культурним відмінностям, тобто потрібно не нейтралізувати чи контролювати культурні розбіжності, а організовувати діяльність насамперед  з їх урахуванням [6]. Особлива увага при цьому має бути звернена на невербальну комунікацію, оскільки у крос-культурному спілкуванні вона має, як зауважують дослідники С. Мясоєдов та інші, не менше, а іноді й більше значення, ніж мовленнєві (мовлення і слухання) вербальні зв’язки.

Таким чином, для менеджерів освіти важливим є засвоєння поняттєвого апарата кросс-культурного менеджменту, а також знань про закономірності, принципи і особливості його здійснення для створення сприятливого середовища та підвищення ефективності функціонування систем.

Формування обізнаності менеджерів освіти із сучасними психолого-педагогічними технологіями навчання і виховання в полікультурному навчальному середовищі потребує, перш за все, на нашу думку, звернення до висновків зарубіжних і вітчизняних учених, таких, як Д. Бенкс, С. Нієто, П. Фрере, О. Гукаленко, І. Лощенова, О. Сухомлинська, Н. Терентьєва та інших, з досліджень проблем полікультурного виховання. Приєднуємося до думки Н. Терентьєвої, що полікультурне виховання потрібно розглядати як частину педагогічних зусиль, які забезпечують культурно-соціальну ідентифікацію особистості, відкриту іншим культурам, національностям, расам, віруванням.

Науковці О. Гукаленко, І. Зозуля, Н. Терентьєва, Т. Якадіна та інші доводять, що зміст полікультурного виховання будується навколо чотирьох орієнтирів: соціокультурна ідентифікація особистості, засвоєння системи понять та уявлень про полікультурне середовище, виховання позитивного ставлення до диверсифікованого культурного оточення, розвиток навичок міжнаціонального спілкування.

На основі врахування полікультурності і поліконфесійності сучасного світу, множинності інтересів, відмінностей у якостях життя та інших факторів, які роз’єднують людей, Міжнародною комісією з освіти XXI століття (ЮНЕСКО) визначено чотири принципи освіти, які є основою її організації в сучасних умовах: навчитися жити спільно, набувати і використовувати знання, навчитися працювати і навчитися жити в нових умовах. Як стверджує академік О. Бондаревська, "…освіта сьогодні, спрямована на виховання людини, здатної мислити і діяти на особистому рівні, – це особистісно-орієнтована освіта" [1, с. 7]. Ураховуючи різноманітність концепцій особистісно орієнтованої освіти (культурологічна концепція О. Бондаревської, психолого-дидактична концепція І. Якиманської, позиційно-дидактична концепція В. Сєрікова та інші), зауважуємо, що її глибинний зміст полягає в гуманістичному характері; в центрі такого навчання – людина зі своїми життєвими, екзистенційними проблемами; пріоритетне значення має виховання, а навчання розглядається як засіб виховання особистості. Особистісно орієнтована освіта виконує низку людинотворчих функцій, серед яких, разом із культуротворчою, функцією соціалізації особистості та іншими, чи не найважливішою є гуманітарна функція. Така освіта є найбільш продуктивною трансформацією в освіті як найбільш фундаментальна, оскільки вона спрямована на зміну якості освіти відповідно до нової парадигми і є закономірним етапом розвитку гуманістичного напряму в світовій педагогіці [5].

Гуманістичний підхід у навчанні передбачає особистісно зорієнтований характер. За особистісно зорієнтованого навчання, як зауважують З. Курлянд, Р. Хмелюк, Т. Осипова та інші [3], педагог є організатором самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, а також компетентним консультантом і помічником. Учені пропонують до розгляду найефективніші, на їхню думку, особистісно зорієнтовані в організації навчання принципи, форми і методи навчання: навчання у співробітництві, навчання в команді, метод проектів, технологію різнорівневого навчання, інформаційно-комунікаційні технології.

Професор І. Підласий виділяє три принципово відмінні між собою технологічні схеми організації навчально-виховного процесу: предметно орієнтоване навчання (продуктивна технологія) – навчально-виховний процес, скерований на засвоєння предмета; особистісно орієнтоване навчання (поблажлива технологія) – навчально-виховний процес, скерований на задоволення потреб учня; партнерство чи співпраця (партнерська технологія) – навчально-виховний процес, скерований на засвоєння предмета і задоволення потреб учня [7]. Автор наголошує на необхідності досконалого володіння педагогами, і менеджерами освіти зокрема, цими технологіями, що істотно різняться між собою очікуваними результатами впровадження.

Досліджуючи професійну підготовку майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону, Н. Яксою було теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічну технологію організації міжкультурної взаємодії майбутніх педагогів, побудовану за модульним принципом, яка сприяє підвищенню рівня розвитку основ педагогічної майстерності. Учена вбачає специфіку запропонованої педагогічної технології в тому, що, по-перше, вона дає можливість використати метод проектів і проектувальну діяльність; по-друге, у технології відображено тенденцію до взаємодії суб’єктів взаємодії за допомогою реалізації модулів практико орієнтованої проектувальної діяльності на основі моделювання ситуацій продуктивної міжкультурної взаємодії і розширення спектра її тактик на основі ідей педагогіки співробітництва [8].

Отже, різноманітність наявних технологій, їх навчально-виховні можливості дозволять менеджерам освіти більш ефективно керувати в полікультурному навчальному середовищі.

За результатами діагностувань можна констатувати, що більшість менеджерів освіти мають низький рівень змістово-когнітивного компонента готовності до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі: 69,5% респондентів експериментальної та 70% контрольної груп, тоді як високий рівень зазначеної готовності виявлено лише в 1% менеджерів освіти як експериментальної, так і контрольної груп; достатній – у 9,75% ЕГ і 9% КГ, незадовільний – у 19,75% ЕГ і 20,5% КГ.

Висновки. Отже, змістово-когнітивний компонент готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі нами визначено  за такими показниками, як-от: знання основних структурних елементів полікультурного навчального середовища; знання основних механізмів реалізації державної мовної політики в полікультурному навчальному середовищі; знання базових положень крос-культурного менеджменту та їх імплементація в систему управління сучасними закладами освіти; обізнаність із сучасними психолого-педагогічними технологіями навчання і виховання в полікультурному навчальному середовищі.

Якісний та кількісний аналіз результатів показав загальний низький рівень сформованості змістово-когнітивного компонента готовності менеджерів освіти до професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі. Це потребує розроблення комплексу методичних заходів, спрямованих на формування в управлінців системи знань про сутність, значення, особливості, закономірності професійної діяльності в полікультурному навчальному середовищі.

 

Список використаних джерел

1. Бондаревская Е. В. Гуманитарный статус личностно-ориентованого образования / Е. В. Бондаревская // Славянская педагогическая культура. – 2007. – № 6 – С. 7-13.

2. Бунина В. Г. Кросс-культурный менеджмент и межкультурная коммуникация : учебное пособие / Вера Георгиевна Бунина. – М. : ГУУ, 2008. – 128 с.

3. Курлянд З. Н. Педагогіка : навчальний посібник / [Курлянд З. Н., Хмелюк Р. І., Осипова Т. Ю. та ін.]. – 2-ге вид., переробл. та доп. – Харків : Бурун-Книга, 2009. – 304 с.

4. Лопушинський І. П. Формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України : дис. … доктора наук з держ. управління : 25.00.02 / Лопушинський Іван Петрович. – К., 2008. – 508 с.

5. Освітній простір особистості в економіці знань : монографія / [Ткач Т. В. , Бочелюк В. Й. та ін.]; за ред. Т. В. Ткач. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2009. – 172 с.

6. Петрушенко В. М. Когнітивна концепція крос-культурного менеджменту / В. М. Петрушенко, Т. А. Голець // Вісник СумДУ. Серія "Економіка". – 2008. – №1. – С. 120-128.

7. Підласий І. П. Обираємо технологію / І. П. Підласий // Управління школою. – 2009. – №14 (242). – С. 2-17.

8. Якса Н. В. Професійна підготовка майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Н. В. Якса. – К., 2009. – 46 с.

  

Сакалюк О. А. Психологический компонент готовности менеджеров образования к профессиональной деятельности в поликультурной учебной среде

В статье представлен анализ психологического компонента готовности менеджеров образования к профессиональной деятельности в поликультурной учебной среде, а также характеристика его показателей.

 

Ключевые слова: готовность, профессиональная деятельность, поликультурная учебная среда, содержательно-когнитивный компонент готовности, менеджеры образования, механизмы реализации государственной языковой политики, кросс-культурный менеджмент, психолого-педагогические технологи обучения и воспитания.

 

Sakalyuk, O. O. Cognitive Сomponent in Сontent Management Education Preparedness for Professional Work in a Multicultural Learning Environment

The article focuses on cognitive component in content management education preparedness for professional work in a multicultural learning environment and its performance characteristics.

 

Key words: commitment, professional activities, multicultural learning environment, content cognitive component of readiness, education managers, the mechanisms of the state language policy, cross-cultural management, psychological and educational technology training and education.