Кравченко Г.Ю.,

авідувач кафедри управління якості освіти Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти, кандидат педагогічних наук

 

Деякі аспекти інформаційної та науково-методичної підтримки розвитку інноваційної діяльності  навчальних закладів

 

У статті розкрито вплив інноваційних процесів на розвиток навчальних закладів, які працюють в інноваційному режимі, та значення науково-методичної підтримки для досягнення позитивних результатів цієї діяльності.

Ключові слова: інноваційні процеси, інновації, інноваційне освітнє середовище, експериментальна діяльність, програмно-цільові проекти, інформаційна та науково-методична підтримка.

 

Постановка завдання. Провідним завданням сучасної системи освіти є формування здатності суб’єкта до самовдосконалення та саморозвитку на основі свідомого і активного привласнення нового соціального досвіду, формування здатності до самостійного засвоєння нових знань і набуття вмінь.

Сучасна освіта немислима без інноваційних процесів, які, на думку дослідників Н.Р. Юсуфбекової, С.Д. Полякова, М.В. Кларіна, є однією з її найважливіших характеристик [4; 9 та ін.]. У стратегії модернізації змісту загальної освіти вказано на необхідність забезпечення безперервності процесів оновлення шкільної освіти, а як найважливіше завдання розглядається створення системи управління модернізацією як "перманентний довгостроковий процес інноваційного розвитку галузі" [8]. Це передбачає зміну структури і змісту загальної освіти, а також розвиток нових педагогічних компетенцій педагогічних працівників навчальних закладів.

У найзагальнішому сенсі "інновація" (від латинського "innovatio" – нововведення, зміна, оновлення) пов’язується насамперед з діяльністю зі створення, освоєння, використання і поширення нового з цілеспрямованою зміною, що вносить у середовище впровадження нові елементи, які викликають перехід системи з одного стану до іншого. Відповідно до цього визначення, характеризувати те або інше нововведення як "інновацію в шкільній освіті" можна в тому випадку, коли нові елементи привносяться в навчальний заклад осмислено і дозволяють якісно міняти освітню ситуацію в школі в цілому [7]. При цьому інноваційний процес розглядається як процес розвитку, оскільки розвиток школи здійснюється лише на основі інноваційного процесу. На думку дослідників, інноваційний (а не навчально-виховний) процес і є об’єктом управління розвитком освітньої установи, а розвиток навчального закладу – це процес розроблення та освоєння нового.

Постановка проблеми. Нововведення вважаються ефективними, якщо вони уможливлюють вирішення завдань розвитку навчального закладу (Т.І. Шамова, А.Н. Малінін, Г.М. Тюлю).

Т.І.Шамова і Г.М.Тюлю вважають, що специфічність інновацій в освіті виявляється в тому, що: 1) інновація завжди передбачає нове вирішення актуальної проблеми; 2) використання інновацій приводить до якісної зміни рівня розвитку учня; 3) упровадження інновацій викликає якісні зміни інших компонентів системи школи [7].

На думку А.Н. Тубельського, як інноваційні можуть розглядатися лише ті навчальні заклади, які самі розробляють і реалізують комплексні інноваційні програми "від задуму до втілення", а не впроваджують готові розробки [6]. Навчальні заклади в цьому випадку одночасно виконують функції і наукової лабораторії, і експериментального майданчика, а також є простором життєдіяльності дітей і дорослих. Саме такі школи, вважає автор, у певному значенні "запроектовані" або "приречені" на постійний пошук, постійний розвиток, постійне передавання не результатів пошуків, а самого процесу народження нового, варто розглядати як інноваційні.

Як інноваційний може розглядатися навчальний заклад, який розробляє або реалізує відмінну від загальноприйнятої більшістю освітніх закладів модель організації життєдіяльності учнів, розробляє принципово відмінний від традиційного зміст освіти, новий зміст і способи діяльності педагога [4]. Тобто інноваційні заклади перетворюють характер навчання в аспекті таких його сутнісних та інструментально значущих властивостей, як цільова орієнтація, характер взаємодії педагога і того, хто навчається, їхніх позицій у процесі навчання.

Виклад основного матеріалу. Аналіз документів, наукових джерел свідчить про те, що ініціативна експериментальна діяльність керівників навчальних закладів, педагогів-практиків і педагогів-учених привела до створення нової практики освіти, яка відрізняється від традиційної цілями, змістом, організаційною структурою, системою керування. Це дозволило, у свою чергу, виявити найважливішу проблему управління інноваційною та експериментальною діяльністю, що оформилася як на рівні окремої освітньої установи, так і на рівні регіональної освітньої системи, – проблему управління цією діяльністю.

Використання наукового аналізу як інструмента управління дозволяє визначити алгоритм розгортання інноваційної та експериментальної діяльності: по-перше, це вибір окремими освітніми установами певної освітньої моделі, в основі якої – власна концепція розвитку; по-друге, це нормативна база побудови педагогічної системи, зокрема – і системи управління розвитком освітніх установ нового типу в умовах регіональної системи освіти.

Як показують дослідження, одним з актуальних та пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи є розроблення та реалізація програмно-цільових проектів-досліджень, що дають можливість діагностики умов розвитку творчої індивідуальності вчителя й учня, вивчення їхніх потенційних можливостей, здійснення вибору способів діяльності та засобів науково-методичного, психологічного, валеологічного, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, інформаційно-аналітичного супроводу системи освіти, відстеження динаміки кількісних та якісних показників системи; управлінської моделі, яка забезпечує високий рівень професійно-педагогічної компетентності керівників, педагогічного персоналу, формування інтегративно-розвивального середовища для навчання, виховання і розвитку учнів.

Так, у Харківському регіоні під керуванням Харківської академії неперервної освіти запроваджується сучасний проект створення стійкої мережної інфраструктури, яка підтримує та насичує інноваційне освітнє середовище регіону, забезпечуючи його якість, – "Інноваційний комплекс у системі загальної середньої освіти Харківської області". Метою створення інноваційного комплексу є формування в регіоні (районах, містах) стійкого, якісного, інноваційно орієнтованого освітнього середовища, опанування актуального та особистісно значущого для кожного учасника змісту, цілеспрямованого впливу на розвиток професійної компетентності педагогів. Завданнями визначено такі: актуалізація проблеми підвищення якості загальної середньої освіти в регіоні; формування готовності педагогічної спільноти до взаємодії з різними інституціями для забезпечення якості освіти; створення територіально-регіональних майданчиків для створення варіативних моделей розвитку якісно орієнтованого освітнього середовища в регіоні; забезпечення можливості використання результатів діяльності Комплексу у практиці діяльності навчальних закладів області. Напрями діяльності Інноваційного комплексу передбачають дослідно-експериментальну роботу; діяльність з розвитку мережної взаємодії педагогічної спільноти; діяльність із підвищення кваліфікації педагогічних працівників; створення умов для розвитку професійної компетентності педагогів; насичення якісно орієнтованого освітнього середовища; науково-методичний супровід та управлінське забезпечення інноваційних процесів у регіоні.

Успішній реалізації Комплексу сприяє також програма "Моніторинговий, науково-методичний і організаційний супровід процесу модернізації системи загальної середньої освіти в Харківській області", яка реалізується за напрямами: "Модернізація системи післядипломної педагогічної освіти в регіоні", "Технологія особистісно орієнтованого навчання та виховання дошкільників та учнів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів", "Підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми", "Науково-методичне та організаційне забезпечення профільного навчання у старшій школі", "Моніторинг якості загальної середньої освіти", "Система роботи педагогічних колективів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів зі збереження здоров’я дошкільників та учнів", "Громадсько активна школа як інноваційна система управління закладом освіти". Мережа експериментальних майданчиків у регіоні включає 259 навчальних закладів (рис. 1).

Рис. 1. Система мережної взаємодії щодо організації дослідно-експериментальної діяльності в регіоні

Управління інноваційною та експериментальною діяльністю навчальних закладів відбувається у три етапи.

На I етапі розробляються основні стратегічні умови, цільові орієнтири інноваційної та експериментальної діяльності (4 блоки: стандартизація освітніх послуг; організація та зміст науково-методичних і дослідницьких робіт; забезпечення добору кадрів, проведення їхньої атестації з урахуванням нових вимог; диференціація навчальних закладів, що забезпечують потреби населення в освітніх послугах, конкурентоспроможність їхніх випускників на ринку праці).

На IІ етапі передбачено розроблення змісту інноваційної та експериментальної діяльності: моделі випускника (від ДНЗ до ВНЗ); моделі освітнього процесу; моделі освітніх установ; моделі управління (за конкретними критеріями і показниками (ФКМ).

Організація моніторингу якості результатів діяльності, аналіз і корекція управлінської діяльності за отриманими результатами здійснюється на ІІІ етапі.

Кожен педагогічний колектив самобутній, має свої особливості; кожна освітня установа, досліджуючи проблеми колективу і соціуму, прогнозує способи свого розвитку в освітній програмі, а педагогічні колективи прагнуть пред’явити колегам і управлінню освіти свої інноваційні досягнення, відповідаючи на створювані стимул-реакції на основі моделі управління інноваційною діяльністю. 

Практика засвідчує, що, перш, ніж розпочати впровадження освітніх інновацій, необхідно вивчити  умови навчального закладу  та особливості педагогічного колективу: проаналізувати ставлення до новації кожного члена педагогічного колективу; створити ініціативну групу педагогів, готових до впровадження інновацій; виявити готовність учителів змінити стосунки з учнями; забезпечити дотримання принципу добровільності – особистої зацікавленості та готовності вчителя до перебудови своєї педагогічної діяльності; вибудувати тактику і стратегію впровадження проектування навчальної діяльності; забезпечити управління і методичний супровід упровадження проектування навчальної діяльності; упровадити навчальне проектування в освітні програми і  планування діяльності навчального закладу.

Аналіз дослідно-експериментальної роботи на початку її реалізації в навчальних закладах (2005 р.) показав, що педагогічні колективи і педагоги, які мають бажання займатися науково-дослідною діяльністю в навчальних закладах, відчувають труднощі з таких питань: модернізація науково-методичної роботи в школі (60%); нові підходи до управління (56%); моніторинг якості освіти (78%); визначення якості освіти (68%); сучасні педагогічні технології (50%); використання педагогічних інновацій у навчальному процесі (82%); раціональна організація внутрішкільного контролю (64%); інноваційна діяльність закладу освіти (75%); дослідно-експериментальна робота в НЗ (82%) (рис. 2).                                                                                                                                                      

 

Рис. 2. Труднощі у реалізації науково-дослідної діяльності в навчальних закладах

 

Тому, насамперед, необхідно було звернути увагу на систему науково-методичної роботи в навчальному закладі, що надало можливість керівникам і координаторам експериментальної роботи внести в діяльність педагогічних колективів  шкіл і дошкільних навчальних закладів відповідні зміни: визначити структуру науково-дослідної роботи для конкретного закладу освіти; побудувати програму експерименту та визначити проблему, мету, гіпотезу дослідження, спосіб набору респондентів (формування контрольних, експериментальних груп), методи, завдання дослідження; визначити план експерименту, здійснити аналіз отриманих результатів (як позитивних, так і негативних), створити систему наукової роботи кафедри Академії з педагогічними колективами шкіл та дошкільних навчальних закладів.

З метою подолання недостатньої професійної компетентності освітян із питань науково-методичної та дослідно-експериментальної роботи викладачами кафедр, секцій та відповідних лабораторій і центрів Харківської академії  неперервної освіти було здійснено інформаційну та науково-методичну підтримку  розвитку інноваційної діяльності  навчальних закладів. Так, було проведено обласні науково-практичні семінари для керівників,  координаторів експерименту в навчальних закладах з тем: "Управління якістю освіти в загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах на основі компетентнісного підходу", "Організація і проведення констатувального та формувального етапів експерименту", "Моніторинг якості освіти в навчальному закладі",  "Забезпечення якості навчально-виховного процесу навчального закладу" тощо; Міжнародну науково-методичну конференцію "Адаптивне управління в освіті" 28-29 березня 2007 року, Всеукраїнську науково-методичну конференцію "Розвиток професійної компетентності педагога в системі безперервної освіти" 13-14 травня 2009  року, Всеукраїнську науково-методологічну конференцію "Науково-методологічні основи маркетингу в освіті"  18-19 жовтня 2010 року.

   У межах підготовки до дослідно-експериментальної роботи було розроблено та впроваджено в системі підвищення кваліфікації фахові спецкурси: "Управління  науково-методичною роботою в закладах освіти"; "Методика проведення моніторингових досліджень якості освіти"; "Модернізація  освіти  в сучасних умовах розвитку післядипломної педагогічної освіти"; "Методика проведення моніторингу якості початкової освіти"; "Управління навчально-виховним процесом у дошкільному навчальному закладі на основі моніторингових процедур", "Управління процесом формування дидактичної компетентності керівника, педагогічного колективу" тощо. Метою спецкурсів є формування методологічної та теоретичної компетентності з питань управління науково-методичною роботою та  дидактичної компетентності вчителів на рівні навчального закладу (району).

Навчальний процес спецкурсів здійснювався на основі діяльнісного підходу, тобто педагоги протягом навчання розробляли власні комплексно-цільові проекти, сучасні моделі розвитку навчального закладу та факторно-критеріальні моделі визначення якості їх реалізації.

З метою узгодження та коригування ходу експериментальної роботи в навчальних закладах було проведено консультативні  ЧАТи,  засідання творчих груп керівників експериментальних майданчиків, семінари з питань упровадження освітніх інновацій у навчально-виховний процес на базі опорних та експериментальних навчальних закладів.

Так, протягом 2006-2010 років проведено 64 обласних постійно діючих семінари в межах комплексно-цільових проектів, Інтернет-конференції, інтерактивне спілкування ТТК, індивідуальні консультації в мережі Інтернет, щотижневі індивідуальні консультації для керівників навчальних закладів, що були задіяні у дослідно-експериментальній роботі за відповідними напрямами.

Результати діяльності навчальних закладів, залучених до участі в програмно-цільових проектах та дослідно-експериментальної роботи протягом 2006-2010 рр., засвідчили, що педагогічні колективи:

здобули наукові знання та досвід реалізації педагогічного експерименту на рівні навчального закладу;

усвідомили сутність науково-методичного, психологічного супроводу експерименту;

засвоїли теорію технологічного забезпечення експерименту, визначення якості результатів експериментального дослідження.

У цілому управлінська діяльність у навчальних закладах характеризується якісно вищим рівнем.

Висновки і перспективи. Аналіз наукової та експериментальної діяльності навчальних закладів показав, що актуальними проблемами їх інноваційного розвитку є такі: створення алгоритмів складання дослідницьких програм з урахуванням умов і можливостей навчального закладу, визначення умов ефективності реалізації програм наукового дослідження; розроблення критеріїв оцінювання результатів дослідно-експериментальної та наукової діяльності педагогічних колективів і педагогів; розроблення методичних рекомендацій щодо підготовки педагогічних колективів до здійснення наукової, дослідно-експериментальної роботи; упровадження системи мотивації педагогічних працівників до реалізації дослідно-експериментальної роботи на рівні навчального закладу.

 

Список використаних джерел

1. Завлин П.Н. Оценка эффективности инноваций / П.Н. Завлин, А.В.Васильев – СПб. : Изд. дом "Бизнес-пресса",2003. –216 с.

2. Клепко С.Ф. Наукова робота і управління знаннями : навчальний посібник / С.Ф. Клепко. – Полтава : ПОІППО, 2006. – 201 с.

3. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности / Н.В. Кузьмина. – Ленинград : ЛГУ, 1970. – 114 с.

4. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках / М.В. Кларин. – М. : Педагогика, 1994. – 312 с.

5. Наукові основи управління школою : навчальний посібник [для директорів шкіл та факультетів підготовки i підвищення кваліфікації організаторів народної освіти] / під ред. Г.В. Єльникової. – Харків : ДГП,    1991. – 170 с.

6. Тубельский А. Н. Школа самоопределения / А. Н. Тубельский // Новые ценности образования : десять концепций и эссе. – Вып. 3. – М. : Инноватор, 1995. – С. 75-83.

7. Шамова Т.И. Управление образовательным процессом в адаптивной школе / Т.И. Шамова, Г.М. Давыденко. – М. : Центр "Педагогический поиск", 2001. – 384 с.

8. Уваров А. Ю. Инновационные педагогические практики : распространение / А.Ю. Уваров // Школьные технологии. – 2008. –  № 3. – С. 55.

9. Юсуфбекова Н.Р. О педагогической инноватике / Н.Р. Юсуфбекова // Советская педагогика. – 1991. – №11. – С. 21-25.

 

 

Кравченко А.Ю. Некоторые аспекты информационной и научно-методической поддержки развития инновационной деятельности учебных заведений

В статье раскрывается влияние инновационных процессов на развитие общеобразовательных учреждений, которые работают в инновационном режиме, а также значение научно-методической поддержки для достижения позитивных результатов этой деятельности.

 

Ключевые слова: инновационные процессы, инновации, инновационная образовательная среда, экспериментальная работа, программно-целевые проекты, информационная и научно-методическая поддержка.

 

            Kravchenko, A. Some Aspects of Information, Scientific and Methodological Support of the Development of the Innovative Activities of Educational Institutions

The article explores the impact of innovative processes for the development of educational institutions who work in the innovative mode, and the importance of scientific and methodological support to achieve positive results of this activity.

 

Key words: innovative processes, innovations, innovative educational environment, experimental activity, programmatic are having a special purpose projects, informative and scientifically methodical support.