УДК 378.14

Ляшенко І.В.,

доцент кафедри гуманітарних дисциплін Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат педагогічних наук, доцент

 

Про стан і способи вдосконалення методики і форм проведення індивідуальної роботи зі студентами

 

У статті розкрито стан індивідуальної роботи студентів у вищих навчальних закладах, способи підвищення ефективності проведення індивідуальної та самостійної роботи, форми і методи такої діяльності.

 

Ключові слова: форми і методи навчання, самостійна робота, індивідуальна робота, типологія студентів.

 

Постановка проблеми. Важливим завданням у реформуванні системи вищої освіти в Україні є створення умов для оволодіння випускниками вищих навчальних закладів уміннями самостійної, творчої науково-практичної діяльності. Тому основним результатом діяльності освітнього закладу повинна стати не система знань, умінь і навичок як така, а розвиток спроможності майбутнього фахівця самостійно здобувати знання, вміння самоудосконалюватися.

Отже, можна стверджувати, що нині настав якісно новий етап розвитку самостійної роботи студентів, у якому викладачі повинні переорієнтувати навчальний процес на формування у студентів бажання й уміння самостійно оволодівати знаннями з різних джерел інформації  [1], "адже кращого методу навчання … ніхто не придумав ще з часів Сократа" [2]. Загальновідомо, що у вищих навчальних закладах більшості західних країн саме самостійна робота студентів є основою навчання. Так, за даними ЮНЕСКО, частка самостійної роботи студентів у США перевищує 65% [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У працях вітчизняних і зарубіжних учених досліджено різні аспекти питання самостійної навчальної роботи, а саме: наголошується на ролі викладача в організації самостійної навчальної діяльності студентів (Л.Я. Зоріна, Л.В. Кондрашова, М.М. Скаткін, В.О. Сластьонін, Л.Ф. Спірін та ін.); самостійна робота розглядається як один з ефективних методів підвищення пізнавальної активності (А.М. Алексюк, Б. Єсипов, В.А. Козаков, О.Г. Мороз, П.І. Підкасистий та ін.), метод навчання (Ю.К. Бабанський, М І. Дяченко, Л.А. Кандибович, І.Я. Лернер та ін.), один із напрямів індивідуалізації пізнавальної діяльності студентів (В.П. Беспалько, А.М. Матюшкін, Н.Ф. Тализіна та ін.). Значна увага приділяється керуванню самостійною пізнавальною діяльністю студентів (В.І. Бондар, Т.В. Габай, Є.І. Машбиць та ін.); підкреслюється важливість формування у  студентів умінь і навичок самоосвітньої діяльності (О.О. Абдулліна, А.К. Громцева, В.О. Якунін та ін.); розглядаються питання способів розвитку самостійної пізнавальної діяльності (Н.А. Половнікова, Є.М. Шиянов, Г.І. Щукіна та ін.).

Отже, соціальна значущість і недостатня теоретична розробленість проблеми зумовили вибір теми статті, мета якої – розкриття стану і способів удосконалення методів і форм організації самостійної та індивідуальної роботи студентів.

Відповідно до  мети було поставлено завдання: на підставі аналізу наявних наукових підходів розкрити сутність, особливості та форми самостійної роботи студентів; визначити найбільш ефективні форми самостійної роботи.

Виклад основного матеріалу. Самостійна та індивідуальна робота студентів – важлива складова ефективної підготовки фахівців будь-якого освітньо-кваліфікаційного рівня за кожною спеціальністю.

Індивідуальна робота проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їхньої підготовки і розкриття потенційних творчих здібностей. Цей вид занять організовується за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента.

Форми, види, обсяг проведення індивідуальних навчальних занять, методи навчання, форми і методи поточного і підсумкового контролю визначаються  в індивідуальному навчальному плані студента.

У методичному положенні про організацію навчального процесу з урахуванням вимог кредитно-модульної системи в Харківському національному університеті внутрішніх справ визначено форми самостійної та індивідуальної роботи, а саме: виконання домашніх завдань, ведення конспектів першоджерел і робочих зошитів, виконання розрахункових завдань, підготовка рефератів, наукових робіт, публікацій, розроблення спеціальних технічних пристроїв і приладів, моделей, комп’ютерних програм, виступи на наукових конференціях, семінарах тощо.

Індивідуальна робота призначена для більш поглибленого вивчення, додаткового опрацювання найбільш важливих питань курсу. Викладачем надаються відповідні додаткові індивідуальні консультації, що розширюють професійний світогляд студентів.

Реферат – одна з основних форм самостійної роботи студента, метою написання якого є закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань, здобутих студентом у процесі вивчення окремих тем.

Написання реферату дає можливість студенту навчитися самостійно працювати з різними інформаційними джерелами, інтерпретувати матеріали періодичної літератури, більш ґрунтовно вивчати основні проблеми та особливості дисциплін.

Консультація (лат. consultatio – звертання за порадою) – форма навчального заняття, що передбачає надання студентам необхідної допомоги у засвоєнні теоретичних знань і формуванні практичних умінь і навичок за допомогою роз’яснення викладачем конкретних питань або пояснення окремих теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. За спрямованістю вона має скеровуватися на допомогу студентам в оволодінні методологією теми чи розділу, а також методами самостійної навчальної роботи. Кількість годин на консультації визначається у навчальних планах та індивідуальних планах викладачів; консультування здійснюють викладачі  відповідного навчального курсу за графіком, що встановлює кафедра за погодженням з деканатом. Викладачі можуть надавати консультації групам студентів або окремим студентам.

Важливе місце в організації навчальної роботи студентів належить колоквіуму. Колоквіум (лат. colloguium – розмова, бесіда) – це вид навчальної роботи, що передбачає з'ясування рівня засвоєння студентами знань, оволодіння вміннями й навичками з окремої теми чи розділу. На колоквіум викладач запрошує групу студентів у позанавчальний час і в процесі співбесіди виявляє рівень засвоєння матеріалу. Це дає змогу вносити корективи в лекційний курс і практичні заняття.

У практику навчальної роботи вищих навчальних закладів поступово впроваджується тьюторська робота зі студентами. Тьютор (лат. tutor, англ. tutor спостерігаю, піклуюсь) – це педагог-наставник, опікун, який керує невеликою групою студентів, допомагає їм у навчанні, стежить за їхньою навчальною діяльністю, спрямовує професійну підготовку. Тьюторські заняття виникли в коледжах та університетах Великої Британії (Оксфордському, Кембриджському) і в університетах США (Гарвардському, Брістольському).

У вітчизняних вищих навчальних закладах система тьюторства застосовується незначною мірою і практикується здебільшого у консерваторіях, театральних ВНЗ, де професійна підготовка з основної спеціальності (вокал, режисура) здійснюється під керуванням певного викладача впродовж усього періоду навчання. У ході приєднання національної системи освіти до Болонського процесу, її входження в європейський освітній простір система тьюторства почала широко використовуватися у вітчизняній вищій школі.

Переважна більшість тих, хто вступає до вищого навчального закладу, володіє методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності на недостатньо високому рівні, не завжди знає можливі способи її здійснення. Студентам доводиться засвоювати нові елементи культури і технології розумової праці. Без навичок самостійної роботи, без стійкого прагнення до постійного поповнення, оновлення і вдосконалення знань у процесі самостійної роботи навчання у ВНЗ значно уповільнюється або зовсім унеможливлюється. У ході самостійної пізнавальної діяльності студент має навчитися виділяти пізнавальні завдання, добирати способи їх розв’язання, виконувати операції самоконтролю за грамотністю розв’язання поставлених завдань, удосконалювати способи виконання творчих завдань. Формування вмінь і навичок самостійної роботи студентів може протікати як на свідомій, так і на інтуїтивній основі. У першому випадку вихідною базою для правильної організації діяльності слугує усвідомлене розуміння цілей, завдань, форм, методів роботи, свідомий контроль за її процесом і результатами; у другому – переважає недостатнє розуміння, дія звичок, які сформувалися під впливом механічних повторень [4].

У дослідженні В.М.Рогінського виділено чотири типи самостійної роботи за дидактичною метою. Перший із них спрямований на формування у студентів умінь виявити у зовнішньому плані те, що від них вимагається, тобто на основі заданого їм алгоритму діяльності та посилань на цю діяльність, які вміщено в умовах завдання. Пізнавальна діяльність студентів полягає у тому, щоб пізнати об’єкт певної галузі знань під час повторного сприймання інформації про нього або дій з ним. Як самостійну роботу цього типу найчастіше використовують домашні завдання, що передбачають опрацювання підручника, конспекту лекцій тощо. Спільним для самостійних робіт першого типу є те, що всі завдання, а також спосіб їх виконання повинен бути представлений безпосередньо у самому завданні або у відповідній інструкції.

Другий тип передбачає формування знань-копій і знань, що сприяють розв’язуванню типових завдань. Пізнавальна діяльність студентів при цьому полягає у відтворенні і частковому реконструюванні, зміні структури і змісту засвоєної раніше навчальної інформації. Це передбачає необхідність здійснення аналізу певного об’єкта, різних способів виконання завдання, визначення найбільш доцільних з них або послідовного визначення логічно пов'язаних способів його розв’язання. До самостійних робіт такого характеру можна віднести певні етапи проведення лабораторних і практичних занять, підготовку курсових робіт, а також спеціально підготовлені домашні завдання з приписом алгоритмічного характеру. Характерна особливість робіт цього виду полягає в тому, що у визначенні завдання для самостійної роботи необхідно обґрунтувати мету діяльності та завдання, способи розв’язання завдань, методи їх досягнення.

Третій тип спрямований на формування у студентів знань, що є основою для розв’язання нетипових завдань. Пізнавальна діяльність студентів у виконанні таких завдань полягає в накопиченні та прояві у зовнішньому плані нового для них досвіду діяльності на основі раніше засвоєного, формалізованого типу, за допомогою перенесення знань, умінь і навичок у нові умови діяльності. Виконання завдання цього типу передбачає пошук, формулювання і реалізацію мети і завдань розв’язання визначеної проблеми, що завжди виходить за межі минулого формалізованого досвіду і потребує від студентів варіювання умов діяльності, розгляду засвоєної раніше навчальної інформації під новим кутом зору та використання її у нетипових ситуаціях. У самостійних роботах третього типу потрібно висувати вимоги аналізу незнайомих навчальних ситуацій і генерування суб’єктивно нової інформації. Типовими для самостійної роботи третього типу є курсові, кваліфікаційні і дипломні роботи.

Четвертий тип передбачає створення передумов для творчої діяльності студентів. Їхня пізнавальна діяльність у процесі виконання таких робіт полягає у глибокому проникненні в сутність об’єкта, що вивчається, установленні нових зв’язків і стосунків, необхідних для обґрунтування нових проблем, ідей, генерування нової інформації. Цей тип самостійних робіт реалізується, зазвичай, у процесі виконання завдань науково-дослідного характеру, зокрема –курсових робіт, кваліфікаційних і дипломних [5].

За досить значної варіації методик і форм індивідуальної роботи, що застосовуються у вищому навчальному закладі, можемо констатувати, що вони неперспективні для ефективного самостійного та індивідуального вивчення дисципліни студентами. Варто враховувати низький рівень умотивованості студентів, оскільки цей соціальний прошарок – молодь, яка часто ще не визначилася з цілями навчання і подальшими перспективами. На це впливає також інтенсивність завантаження програмними компонентами у навчанні. Отже, ті види діяльності, які виносяться на індивідуальне вивчення, не є досить ефективними і мотивуючими до подальшого навчання.

Індивідуальні додаткові заняття в позааудиторний час часто не обмежені і, зазвичай, мають низьку відвідуваність. Практика свідчить, що ті студенти, які вмотивовані до навчання, більше відвідують індивідуальні додаткові позааудиторні заняття викладача, але вони також успішно засвоюють навчальний матеріал на практичних, семінарських, лекційних заняттях, на основі самостійної та індивідуальної роботи інших видів, за допомогою користування бібліотечними фондами, опрацювання матеріалу з медійного оточення тощо.

Студенти ж, які не встигають, зазвичай, мають досить низький рівень мотивації навчання, не намагаються працювати додатково самостійно та індивідуально. Зазвичай, такі студенти не володіють навичками організації навчального процесу та не схильні до системної роботи тощо.

Вважаємо, що в сучасності мережа Інтернет – одна з найбільш зручних та прийнятних форм індивідуальної роботи студентів. Робота в мережі дає можливість студенту не тільки збагатитися знаннями, але і вдосконалити те, що раніше не засвоєно в повному обсязі. Окрім теоретичної інформації, в цій мережі студенти використовують спеціальні музичні, радіо- і телесеанси з того чи іншого розділу різних дисциплін, тобто молоді люди, окрім знань, набувають нових навичок.

Вивчивши досвід викладання різних дисциплін у вітчизняних вищих навчальних закладах, констатуємо, що в індивідуальній роботі зі студентами перспективним є їх залучення до створення мультимедійного супроводу занять, мультимедійних презентацій, інших проектів на основі використання засобів ІКТ, Інтернет-ресурсів тощо.

Позитивний досвід взаємодії студентів із викладачами сприяє більшій контрольованості навчального процесу. Наразі перспективною є така форма самостійної діяльності студентів, як індивідуальні домашні завдання, які виконуються студентами як комп’ютерні лабораторні роботи або інші види презентацій. Кращі студентські роботи доцільно використовувати надалі як наочні навчальні засоби.

Вдалим прикладом використання засобів ІКТ у навчальному процесі є заняття з іноземної мови за професійним спрямуванням (німецька). Рівень студентів, які навчаються у цій групі, досить низький і вмотивованість до навчання нестабільна. Але в роботі з освітнім німецьким інтерактивним сайтом усі студенти продемонстрували зацікавленість, дух змагання, достатньо високу ефективність виконання вправ.

З досвіду викладання можемо стверджувати, що студенти більш охоче створюють індивідуальні мультимедійні презентації, ніж пишуть реферати.

Зазначаємо також, що в організації індивідуальної роботи за присутності викладача студенти не повинні проводити консультації, обговорювати питання, демонструвати один одному результати своєї роботи. Проте часто індивідуальна робота проводиться з невеликими групами студентів, коли обговорення серед студентів заохочується – це полегшує і мотивує індивідуальну роботу [6]. Найбільш оптимальним способом у такому разі вважаємо обговорення завдання студентами, але виконання його повинне бути індивідуальним.

Важливо застосовувати й  інші оптимальні форми індивідуальної роботи зі студентами. Так, "Написання за одну хвилину" – ефективний метод перевірки успішності студента,  розуміння ним матеріалу та реагування на навчальний матеріал. Студентам ставлять запитання (конкретне або відкрите) і дають одну-дві хвилини на письмову відповідь. Запитання можуть бути такими: "Як було засновано Кирило-Мефодіївське братство?", "Що таке "науковий реалізм"?" тощо. Важливо також використовувати такі запитання, відповіді  на які розкривають, наскільки студенти оволоділи матеріалом , для прикладу, "Що найважливіше в засвоєному матеріалі?".

Ще одним варіантом такої роботи може бути більш тривале опитування для розкриття сутності термінів, вивчених під час аудиторних занять, позитивного або незрозумілого у навчальному матеріалі, засвоєному під час  заняття.

Іншими формами індивідуальної роботи є афективні (емоційні) реакції студентів на вивчений матеріал, більш ґрунтовне обговорення і реакція на матеріал курсу або запитання для домашнього завдання. За такого підходу (особливо, якщо елементи призначені для домашнього завдання) можна застосовувати більш складні запитання, такі, як: "Чи вважаєте ви, що детермінізм є правильним, або що у людей є свобода волі? Поясніть вашу відповідь", "Як ви думаєте, доктор Кеворкян мав моральне право здійснювати описані вчинки? Що б міг у такому випадку сказати Джон Стюарт Мілль?" тощо.

Як форми індивідуальної роботи для активного засвоєння матеріалу варто організовувати вікторини, висловлювання суджень щодо презентованого викладачем або іншим студентом матеріалу, тобто студенти продовжують речення, що починаються зі слів: "Я був здивований, що...", "Я дізнався, що...", "Цікаво, що...". Це сприяє узагальненню презентованого матеріалу [7].

Висновки. Підсумовуючи викладене у статті, можемо стверджувати, що самостійна та індивідуальна робота студентів у ВНЗ потребує достатньої мотивації студентів до навчання. Ефективних результатів такої діяльності можна досягти за умови варіативності методів і форм її організації, застосування інноваційних методик навчання та високого рівня самостійності, ерудованості студентів. Перспективи подальшої роботи вбачаємо у дослідженні питання диференціації та змісту завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

 

Список використаних джерел

1. Кремень В.Г. Доповідь на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти / В.Г. Кремень. – К. : Освіта, 2001. – 11 с.

2. Левський Т. Вища освіта стане доступнішою [ Електронний ресурс] / Т. Левський // Урядовий портал : Соціальна політика. – Режим доступу : //http://www.kmu.gov.ua/control/ publich/article?art_id.

3. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках / М.В. Кларин. – М. : Арена, 1994. – 223 с.

4. Король В.М. Управління самостійною та індивідуальною роботою студентів протягом навчання у ВНЗ / В.М. Король // Вісник Черкаського університету. Серія "Педагогічні науки". – Черкаси : Вид-во Черкаського університету, 2008. – Вип. 120. – С. 98-105.

5. Рогинский В. М. Азбука педагогического труда / В.М. Рогинський. – М. : Педагогика, 1990. – 276 с.

6. Hume, K., & Odom, S. (2007). Effects of an individual work system on the independent functioning of students with autism. Journal of Autism & Developmental Disorders, 37. – 1166-1180.

7. Richard M. Felder, Rebecca Brent. Active learning: an introduction. – http://www4.ncsu.edu/unity/lockers/users/f/felder/public/Papers/ALpaper%28ASQ%29.pdf.

 

Ляшенко И.В. О состоянии и способах совершенствования методики и форм проведения индивидуальной работы со студентами

В статье раскрыто состояние индивидуальной работы студентов в высших учебных заведениях, способы повышения эффективности проведения индивидуальной и самостоятельной работы, возможные формы и методы такой деятельности работы.

 

Ключевые слова: формы и методы обучения, самостоятельная работа, индивидуальная работа, типология студентов.

 

Liashenko, I.V. The State and the Ways of Methods and Forms of Individual Work with Students Improvement

The state of individual work of students in the universities is considered in the article. The ways of increasing the efficiency of individual and self-oriented work realization, possible forms and methods of work are highlightened.

 

Key words: forms and methods, individual work, self-oriented work, typology of students.