Уська В.Р.,

асистент кафедри педіатрії та неонатології ФПО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького,  кандидат медичних наук

 

 

Способи оптимізації самостійної пізнавальної діяльності інтерна-педіатра за умов кредитно-модульної системи навчання

 

У статті розглянуто особливості самостійної пізнавальної діяльності інтернів-педіатрів за умов кредитно-модульної системи навчання. Визначено фактори, що вливають на ефективність самостійної роботи інтерна, запропоновано способи її оптимізації.

 

Ключові слова: пізнавальна діяльність, самостійна робота, кредитно-модульна система, модульно-рейтингова оцінка знань.

 

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Відповідно до Болонської декларації (1999 р.) та Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (European Credit Transfer System), до яких 19 травня 2005 р. у м. Бреґен (Норвегія) приєдналася Україна, вітчизняна система підготовки фахівців зазнає якісного реформування.

Упровадження нової системи навчання потребує підвищення ефективності навчальних занять на основі впровадження інноваційних навчальних технологій. Вирішення цього завдання фахівці вбачають в оптимальному поєднанні у навчальному процесі різних методів навчання. Тому вагомого значення у структурі навчальної діяльності набуває самостійна робота інтерна.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Деякі дослідники питання розвитку самостійності у процесі навчання (В. Буряк, М. Солдатенко, В. Ужик та ін.) стверджують, що розвиток самостійної пізнавальної діяльності особистості залежить від низки факторів:

тривалості формування вмінь і навичок, ґрунтовної підготовки педагога;

наявності чіткого плану щодо формування умінь і навичок самостійної роботи;

оптимальності співвідношення репродуктивних і творчих самостійних завдань, їх відповідності рівням розумового розвитку, активності й самостійності особистості;

умотивованості до опанування прийомами пізнавальної діяльності [3; 12; 13].

Відповідно до наказу МОЗ України "Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої медичної та фармацевтичної освіти" впровадження кредитно-модульної системи в навчальний процес післядипломної підготовки випускників усіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів потрібно удосконалити систему забезпечення якості медичної і фармацевтичної освіти на етапі підготовки в інтернатурі, а саме:

привести перелік спеціальностей у процесі підготовки в інтернатурі до європейських вимог;

розробити відповідні кваліфікаційні характеристики та програми підготовки, визначивши форми державної атестації, якими вводяться стандартизовані методи контролю професійної компетентності інтернів, що відповідають європейським вимогам;

запровадити ліцензійний інтегрований іспит "Крок-3".

Мета статті – розгляд особливостей самостійної пізнавальної діяльності інтернів-педіатрів за умов кредитно-модульної системи навчання, визначення факторів, які впливають на ефективність самостійної роботи інтерна, презентація способів її оптимізації.

Виклад основного матеріалу. За умов кредитно-модульної системи навчання спостерігається значне наближення сутності та змісту самостійної роботи інтернів, що дозволяє розробити універсальні підходи до організації пізнавальної діяльності майбутнього лікаря. Самостійна робота інтерна-педіатра – це підготовка фахівця з оволодіння науковими знаннями і практичними навичками, його активна розумова діяльність на всіх етапах навчально-виховного процесу. У структурі навчальної діяльності вона займає 30-50% загального навчального часу; на самостійне опрацювання відводиться 50-70% обсягу навчального матеріалу.

Кредитно-модульна система є новим способом організації навчального процесу, який передбачає послідовне та ґрунтовне опрацювання інтернами навчального матеріалу, розділеного на окремі модулі (блоки, розділи) як логічно завершені частини теоретичних знань і практичних умінь із певної навчальної дисципліни. При цьому навчальний час визначається не кількістю аудиторних годин, а обсягом навчальної роботи у формі кредитів. Оцінювання якості здобутих знань і набутих умінь здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

Спеціалізація (інтернатура) є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої присвоюється кваліфікація лікар(провізор)-спеціаліст певного фаху.

Метою навчання в інтернатурі зі спеціальності "Педіатрія" є підготовка лікаря-педіатра та визначення рівня знань і умінь відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик.

Важливим завданням навчання в інтернатурі є поглиблення професійних знань, удосконалення вмінь і навичок інтернів-педіатрів, ознайомлення їх з останніми досягненнями в педіатрії та надання допомоги в підготовці до практичної діяльності.

Методика навчання складена на основі типового навчального плану та програми спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації зі спеціальності "Педіатрія" за наказом МОЗ України і затверджена методичною комісією факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Зміст робочої  програми охоплює обсяг теоретичних знань і практичних навичок,  необхідних інтернам-педіатрам для проведення самостійної роботи.

Навчальний план спеціалізації включає лекційні, семінарські та практичні заняття. Після проходження курсу спеціалізації проводиться заключна конференція та іспит. За додатковими програмами проводяться заняття із суміжних дисциплін. Перевірка знань передбачає базовий та заключний контроль із використанням спеціальних програм та комп'ютера. Інтернам, які успішно склали ліцензійний іспит "Крок-3" і заключний екзамен на кафедрі, видається сертифікат спеціаліста встановленого зразка.

Як і раніше, основними формами організації навчального процесу в інтернатурі залишаються лекційні, семінарські та практичні заняття, спецкурси, спецсемінари, різні види практик, консультації, контрольно-кваліфікаційні роботи. Підготовка до занять потребує швидкого орієнтування інтерна у значному потоці наукової та навчальної інформації, її критичного осмислення, логічного структурування, демонстрування вміння самостійно поповнювати свої знання. Тому реалізація кредитно-модульної системи потребує значного збільшення самостійної пізнавальної діяльності інтернів [10; 11].

Самостійна робота інтерна в широкому розумінні – це підготовка фахівця з оволодіння науковими знаннями та практичними навичками, його активна розумова діяльність на всіх етапах навчально-виховного процесу. У структурі навчальної діяльності вона займає 30-50% загального навчального часу, при цьому на самостійне опрацювання відводиться 50-70% обсягу навчального матеріалу [3; 6]. Таким чином, за умов кредитно-модульної системи спостерігається значне наближення сутності та змісту самостійної роботи інтернів очно-заочної форми навчання на кафедрах факультету післядипломної освіти і медичних факультетів Львівського національного медичного університету та стажування в базових установах і закладах охорони здоров’я, що дозволяє розробити універсальні підходи до організації пізнавальної діяльності майбутнього лікаря.

Нові вимоги до рівня підготовки лікарів-педіатрів сприяють посиленню індивідуалізації навчального процесу, тобто потребують його адаптації до особистісних мотивів інтерна, темпів і методів його пізнавальної діяльності, рівня загального розвитку. Одночасно принцип індивідуальності в навчанні передбачає перехід до вивчення нового матеріалу тільки після засвоєння попереднього, а також – систематичності в роботі за індивідуальним темпом; використання різноманітних джерел інформації; залучення більш підготовлених інтернів у якості консультантів; використання лекційного матеріалу з метою мотивації самостійної пізнавальної діяльності та освоєння інтерном сучасної методології пізнання.

З метою оптимізації самостійної пізнавальної діяльності доцільно складати індивідуальний план роботи інтерна, який є не лише засобом його інформування про необхідний обсяг самостійно засвоєних знань, а дозволяє правильно розподілити навчальний час та його індивідуальні зусилля для досягнення бажаного результату. У процесі складання такого плану варто враховувати те, що предметний або психологічний зміст навчальної пізнавальної діяльності полягає не тільки в засвоєнні знань, оволодінні узагальненими способами та прийомами дій, а в їх удосконаленні, створенні власних програм та алгоритмів роботи [4; 8; 11]. Самостійність інтерна-педіатра передбачає також організацію власної пізнавальної діяльності, формування міцних практичних навичок і вмінь у роботі з дітьми, культури інтелектуальної праці, а також є дієвим способом виховання особистості майбутнього фахівця [3; 8; 9].

Нові підходи до організації самостійної роботи передбачають суттєве коригування традиційних відносин у системі "викладач-інтерн". У сучасному навчальному процесі інтерн – не звичайний споживач інформації, а творчий здобувач знань і вмінь. При цьому завдання викладача полягає не лише в передаванні інформації в готовому вигляді, а в заохоченні інтерна до самостійної пізнавальної діяльності, у формуванні в нього навичок самостійності у засвоєнні знань. Викладач має добирати  навчальні завдання відповідного рівня складності, ураховуючи психологічні можливості як окремого інтерна, так і всієї аудиторії.  Це забезпечує здобуття інноваційного досвіду у відносинах між інтерном і викладачем, який базується на встановленні оптимального співвідношення між свободою й відповідальністю індивіда, в результаті чого формується самостійність особистості як основна мета освіти [7].

З метою активізації навчання викладач повинен реалізувати багатофакторний комплексний підхід до всіх видів пізнавальної діяльності на основі застосування різноманітних методів і прийомів навчання, використання навчальних ресурсів та організації часу, а також позитивної мотивації інтерна-педіатра. У процесі фахового самовдосконалення акцент діяльності викладача поступово зміщується з розроблення нових форм і методів активізації власної праці до стимулювання навчальної активності інтерна. У цій ситуації викладач є менеджером, який під час заняття організує навчальну діяльність не тільки всієї аудиторії, а й спонукає та заохочує кожного  інтерна розвивати творчі здібності та самостійну пізнавальну діяльність, допомагає йому обрати правильний напрям самопідготовки. Організація самостійної роботи покликана формувати у майбутнього лікаря-педіатра гнучкість мислення, адаптивність, ініціативність, самостійність у прийнятті рішень та, разом із тим, уміння працювати в робочому колективі, з дітьми, а також виявляти творчий підхід до вирішення проблем.

За умов кредитно-модульної системи загальне зниження кількості аудиторних годин доцільно компенсувати збільшенням консультаційних занять, під час яких викладач може зорієнтувати інтерна щодо правильного вибору підручників, методологічних посібників, індивідуально роз’яснити методику самостійної роботи, специфіку пошуку матеріалу для підготовки тестових чи творчих завдань, допомогти у виборі тематики рефератів чи науково-дослідних робіт.

У виборі індивідуального підходу викладачеві потрібно зважати на такі фактори готовності інтерна до самоосвіти:

цілісний емоційно-особистісний апарат (внутрішня потреба у самовдосконаленні, стійка система особистісних цінностей, емоційно-вольовий механізм, рівень загального розумового розвитку тощо);

систему знань, умінь та навичок із самоосвіти (повнота, глибина сформованих наукових понять, усвідомлення взаємозв’язків між ними, уміння співвідносити наукові поняття з об’єктивною реальністю, розуміння відносності знань, необхідності їх поглиблення та уточнення на основі систематичного пізнання тощо);

уміння та навички роботи із джерелами інформації (фаховими підручниками, методичними посібниками, науковими журналами й монографіями, бібліографічними системами, автоматизованими інформаційно-пізнавальними засобами, засобами масової інформації), уміння швидко орієнтуватися та опрацьовувати значні обсяги інформації (визначати головне, фіксувати його та запам’ятовувати, структурувати знання тощо);

систему організаційно-управлінських умінь і навичок (ставити та виконувати завдання самоосвіти, планувати свою роботу, вміло розподіляти час та зусилля, створювати сприятливі умови для освітньої діяльності, здійснювати самоконтроль та самоаналіз результатів тощо) [2; 4].

Викладачеві потрібно спрямовувати самостійну пізнавальну діяльність інтернів на вирішення трьох основних завдань:

закріплення знань;

формування інтерном власних прийомів і методів пізнання;

формування навичок з організації вільного часу.

            Регламентація в часі під час виконання різних видів самостійної роботи спонукає інтерна-педіатра надавати перевагу систематичній та послідовній праці, засвоювати навчальний матеріал поетапно та в системі.

За  дидактичною метою самостійну роботу поділяють на такі види:

самостійна робота зі здобуття нових знань;

самостійна робота для застосування знань на практиці;

самостійна робота з метою повторення та перевірки знань, умінь і навичок [5].

За характером самостійної роботи можна виокремити завдання репродуктивного типу, творчі й комбіновані, тобто такі, що одночасно включають елементи творчості та репродукції. У процесі професійної підготовки потрібно орієнтувати інтернів-педіатрів не на запам’ятовування теоретичного матеріалу та набір типових рішень, а створювати умови для активного пізнання, зокрема – застосування у процесі навчання засобів інформаційно-комунікаційних технологій для роботи з інформацією. Водночас  освітню діяльність потрібно організовувати у такий спосіб, щоб використання засобів ІКТ не гальмувало процесів творчості, а сприяло їх стимуляції й розвитку як інструмент дослідження [1].

У навчальному процесі потрібно також створювати умови, які б забезпечували мотивацію навчання, усвідомлену діяльність інтерна, трансформування і конструювання змісту матеріалу, рефлексію здобутого досвіду у вирішенні практичних завдань. Це уможливить власну активну побудову системи знань, формування досвіду та вибір діяльності інтерна-педіатра, оскільки найвищий рівень його фахової підготовки виражається в лікарських уміннях і практичних навичках, що важливо в роботі з пацієнтами. У цьому випадку повною мірою реалізується аналітико-синтетична діяльність, здійснюється узагальнення, забезпечується використання знань у практичній діяльності.

Самостійна робота інтерна-педіатра повинна включати опрацювання лекційного матеріалу на основі конспектування, підготовку до практичних занять за допомогою опрацювання навчальної і наукової літератури, опрацювання теорії для здійснення лікарських маніпуляцій.

Вагоме місце у самостійній роботі інтерна займає підготовка до семінарських занять, що потребує вирішення індивідуальних пошукових завдань. Підготовка реферативного повідомлення чи доповіді сприяє розширенню знань інтерна, а участь у дискусії призводить до активації мотиваційної сфери особистості.

Підготовка інтернів-педіатрів до участі в конференції передбачає проведення дослідницької роботи, результати якої подаються у вигляді доповіді й можуть бути оформлені як реферат чи стаття науково характеру. Участь у дослідницькій роботі формує в інтернів гуманітарне мислення, дає можливість відійти від застарілих тверджень та догматизму, сприяє становленню власної аргументованої точки зору. Застосування в навчанні дослідницьких прийомів і методів навчання сприяє поглибленому засвоєнню інтернами-педіатрами знань, формуванню досвіду самостійної роботи в пізнавальній діяльності, що забезпечує одночасне поєднання розвитку їхніх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу.

Висновки. Отже, підсумовуючи викладене вище, варто зазначити, що впровадження новітніх технологій управління самостійною навчально-пізнавальною діяльністю інтерна-педіатра передбачає таке:

широке застосування форм і методів активного навчання, що сприяє інтенсифікації навчально-пізнавальної, розумової та практичної діяльності інтерна;

реалізацію особистісно-орієнтованого підходу в навчанні на основі урахування інтересів, схильностей і здібностей особистості;

моделювання професійної діяльності майбутнього лікаря-педіатра.

Правильно організована самостійна діяльність інтерна-педіатра повинна гармонійно поєднуватися з іншими формами організації та видами навчальної діяльності і забезпечувати не лише міцні, усвідомлені знання, а й розвивати здатність до творчого осмислення навчального матеріалу.

Застосування здобутих знань, набутих умінь і навичок у практичній діяльності лікаря-педіатра сприятиме формуванню самосвідомості інтерна та розвитку в нього інтересу до науки, а також сприятиме формуванню ініціативності, організованості й наполегливості в роботі.

 

Список використаних джерел

1. Армаш Т. С. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів : реферат [Електронний ресурс] / Т. С. Армаш. – Київ, 2010. – Режим доступу : http://psyh.kiev.ua/nma-referats/fla-refers/id-190/lang-2/index.html.

2. Буряк В. К. Умови та засоби самопідготовки студентів / В. К. Буряк // Вища школа. – 2002. – № 6. – С. 18-29.

3. Буряк В. К. Керування самостійною роботою студентів / В. К. Буряк // Вища школа. – 2001. – № 4-5. – С. 48-52.

4. Грудакова І. В. Активізація самостійної роботи студентів у контексті Болонського процесу [Електронний ресурс] / І. В. Грудакова. – Режим доступу : http://sitebeta.ksu.ks.ua/downloads/Conference/Grudakova.doc.

5. Демченко О. Дидактична система організації самостійної роботи студентів / О. Демченко // Рідна школа. – 2006. – № 5. – С. 68-70.

6. Жигірь В. І. Принципи побудови індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів [Електронний ресурс] / В. І. Жигірь. – Бердянськ, 2005. – Режим доступу : http://www.bdpu.org/scientific_published/pedagogics_1_2005/17.

7. Задорожня Н.О. Проблеми свободи та необхідності в контексті Болонського процесу : реферат [Електронний ресурс] / Н. О. Задорожня. – Херсон, 2010. – Режим доступу : http://sitebeta.ksu.ks.ua/downloads/Conference/zadorognya.doc.

8. Зимняя И. А. Педагогическая психология / И. А. Зимняя. – М. : Издательская корпорация "Логос", 2000. – 384 с.

9. Лобода Т. Самостійність у навчанні – це актуально / Т. Лобода // Дивослово. – 1998. – № 9. – С. 37-39.

10. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / [уклад. : Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Левківський К. М., Сухарніков Ю. В.] // Освіта України. – 2004. № 1. – С. 60-61.

11. Солдатенко М. М. Самостійна пізнавальна діяльність у контексті Болонського процесу / М. М. Солдатенко //  Рідна школа. – 2005. – № 1.– С. 49-51.

12. Солдатенко М. М. Самостійна пізнавальна діяльність як найважливіша умова формування спеціаліста / М. М. Солдатенко, Б. А. Сусь // Вища і середня освіта. – 1994. – № 7. – С. 39-44.

13. Ужик В. О. Педагогічні основи організації самостійної роботи студентів / В. О. Ужик. – К. : Вища школа, 1981. – 23 с.

 

Уська В.Р. Пути оптимизации самостоятельной познавательной деятельности интерна-педиатра в условиях кредитно-модульной системы обучения

В статье рассмотрено особенности самостоятельной познавательной деятельности интернов-педиатров в условиях кредитно-модульной системы образования. Определены факторы, влияющие на эффективность самостоятельной работы интерна, предложены способы ее оптимизации.

 

Ключевые слова: познавательная деятельность, самостоятельная работа, кредитно-модульная система, модульно-рейтинговое оценивание знаний.

 

Us’ka, V.R. Ways of Optimization of the Independent Cognitive Activity of Pediatricians Interns Under Conditions of Credit Transfer System of Education

The article deals with the peculiarities of independent cognitive activity of the pediatricians-interns under conditions of the credit transfer system of education. The author has determined the factors which influence efficiency of the interns’ independent work and proposed the ways of its optimization.

 

Key words: cognitive activity, independent work, credit transfer system of education, module-rating assessment of knowledge.