Королюк С.В.,

завідувачка кафедри менеджменту освіти Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського, кандидат педагогічних наук, доцент

 

 

Громадсько-державне управління школою: особливості впровадження

 

У статті характеризуються поняття "державно-громадське управління" та "громадсько-державне управління"; розглядаються сутність, форми і рівні громадсько-державного управління навчальним закладом, роль громади в управлінні школою.

 

Ключові слова: державно-громадське управління, громадсько-державне управління, громада, піклувальна рада, звітність керівника перед громадськістю.

 

Постановка проблеми. У Національній доктрині розвитку освіти визначено основні стратегічні завдання розвитку процесу управління освітою, серед яких важливим є перехід від державного до державно-громадського управління, чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління, забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів і наукових установ, утвердження у сфері освіти гармонійного поєднання прав особи, суспільства й держави.

У дослідженнях вітчизняних і російських учених Г.А. Балихіна, В.І. Бочкарьова, В.А. Грабовського, Г.А. Дмитренка, Г.В. Єльникової, О.І. Зайченко, В.М. Князева, М.С. Комарницького, В.І. Маслова, Р.Я. Пастушенко, Г.А. Полякової, Т.І. Шамової та інших розкриваються різноманітні аспекти впровадження моделі державно-громадського управління освітою. Водночас потребують уточнення поняття "державно-громадське управління школою" та "громадсько-державне управління школою", питання особливостей і форм співпраці навчального закладу з громадою.

Метою статті є аналіз проблеми впровадження громадсько-державного управління школою, а завданнями вважаємо такі:

− проаналізувати стан проблеми у педагогічній теорії та практиці;

− виявити форми співпраці школи з громадою;

− розкрити роль та особливості діяльності піклувальної ради та звітування керівника школи перед громадськістю.

Виклад основного матеріалу. У сучасній науковій думці поняття "державно-громадське управління" та "громадсько-державне управління" розглядаються дослідниками як тотожні. Так, С.В.Крисюк державно-громадське управління освітою визначає як таке суспільне управління, що забезпечує максимальну участь громадян у розробленні стратегічних напрямів розвитку освітянської галузі у процесі постійного керування нею для задоволення потреб членів суспільства. Однак, на думку автора, нині ще не склалося плідного діалогу, не досягнуто взаємодії між органами державного управління, державними освітніми структурами і громадськістю у питаннях модернізації освіти [6].

У дисертаційному дослідженні В.А.Грабовського схарактеризовано різновиди державно-громадського управління за рівнем управління, способом залучення громадської думки, механізмом дії, на основі чого створено модель державно-громадського управління освітою на регіональному рівні [2]. Дослідник пропонує таке визначення державно-громадського управління освітою – "це процес поєднання діяльності державних та суспільних суб’єктів управління в інтересах людини, соціуму, влади" [2, с. 87]. Автор наголошує, що державно-громадське управління освітою можна представити як інтеграцію трьох напрямів роботи: демократизації діяльності органів державної влади й управління освітою; розвитку самоврядних асоціацій учасників освітньої діяльності (професійних асоціацій педагогів, органів учнівського й батьківського самоврядування всіх рівнів); організації громадських органів управління освітою, де представлено всі верстви населення [2].

Таким чином, державно-громадське управління освітою розуміється як управління, у якому здійснюється узгоджена взаємодія між державою та громадою у вирішенні питань функціонування навчального закладу. При цьому пріоритетною є роль держави; громада ж залучається до управління школою на рівні горизонтальних управлінських структур, таких, як піклувальні ради, ради шкіл тощо.

Г.В.Єльникова пропонує моделі державно-громадського управління (структурно-громадського супроводу;  інформаційно-громадського супроводу та субординаційно-проміжного партнерства) як приклад залучення громадськості до прийняття управлінських рішень на різних щаблях управлінської вертикалі [4].

З позиції громадсько-державного управління, на наш погляд, основоположною є роль громади, яка виконує ролі ініціатора, організатора та активного учасника в управлінні школою. Однією із суттєвих ознак, що характеризує перехід до громадсько-державного управління, є створення недержавних структур, які розширюють можливості державних шкіл у виборі способів свого ресурсного забезпечення для конструктивного партнерства та взаємодії, залучення додаткових ресурсів для здійснення матеріально-технічної і методичної підтримки школи: асоціації, шкільні фонди, громадські організації, центри освітніх технологій, ресурсні центри та інші структури із підтримки освітніх ініціатив.

Отже, громадсько-державне управління – це управлінська діяльність, що здійснюється структурами громадянського суспільства – добровільно утвореними об’єднаннями, асоціаціями й організаціями громадян, які здійснюють громадську освітню політику на основі демократичних процедур самоуправління та співуправління.

Домінування громадсько-державних форм управління створює умови для прояву високої активності членів громади та їхньої зацікавленої участі в діяльності школи, для самоорганізації громад та їх безпосередньої участі у вирішенні основних питань і впровадження їх у життя.

Отже, у контексті розвитку громадсько-державного управління у школі значну роль відіграє громада.

За визначенням Оксфордського тлумачного словника поняття "громада" (community) означає групу людей, об’єднаних спільним походженням, расою, соціальним станом, релігійними переконаннями та місцем проживання – районом, населеним пунктом тощо, де розташована низка соціальних інститутів: сім’я, школа, церква, організації сфери дозвілля та медицини [1].

У зарубіжних джерелах підходи до визначення громади розподіляються за групами на основі трьох сукупностей значень:

– громада як група людей у певній географічній місцевості;

– громада як сукупність відносин та взаємовідносин;

– громада як спільнота, спроможна до колективних дій.

У ст. 1 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997) територіальна громада трактується як жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

У соціально-педагогічній теорії термін "громада" характеризується як один із чинників соціального впливу на особистість, проміжну ланку між макросистемою суспільства в цілому і мікросистемою сімейної і особистісної підтримки. Проте більш доцільно розглядати громаду як різновид соціального середовища соціалізації особистості [1].

У кількох європейських країнах створення та функціонування шкіл здійснюється за ініціативи громади; таким чином виникають приватні школи, засновані громадою. Так, у Нідерландах від 1917 року діє закон, відповідно до якого держава здійснює фінансування в рівних умовах державних і приватних шкіл. Приватну школу може заснувати як окрема особа, так і громада. Управління такою школою здійснює рада, яка є її засновником. До її складу входять батьки, представники громадськості. Рада вирішує всі питання щодо функціонування школи: підбору учителів, директора, фінансування закладу, його матеріально-технічного і методичного забезпечення. Вона приймає рішення щодо організації навчально-виховного процесу, вибору методів навчання, проте до цього процесу в якості консультантів запрошуються педагоги школи, фахівці інших установ освіти. Таким чином, школою управляє громада, яка зацікавлена в якісній освіті та високоефективній діяльності школи.

У багатьох польських громадах, особливо сільських, створюються асоціації розвитку села, які одним зі своїх завдань мають розвиток культури в населеному пункті, допомогу одиноким людям, навчання дорослих, а головне – відкриття (створення) шкіл. Таким чином виникають так звані "громадські" школи. У громадських школах часто зарплатня вчителя залежить не від рівня його кваліфікації, а від того, як він працює і які домовленості існують між ним і школою. У зв’язку з цим зростає мотивація учителів, які зацікавлені працювати якісно. Вони є досить активними не тільки у навчальній, а й у позанавчальній діяльності: постійно здійснюють пошук додаткових ресурсів, наприклад, проводять різноманітні курси для мешканців села, навчання дорослих, здійснюють підприємницьку діяльність тощо.

Польські школи утримуються органами місцевого самоврядування, тобто їхніми власниками є громада, тому вона вирішує всі питання щодо функціонування школи. У Польщі склалася ситуація, коли під час закриття малих шкіл саме громадські організації, асоціації розвитку села на вимогу жителів відкривали школи.

Які ж переваги мають асоціації розвитку села і якими видами діяльності вони можуть займатися? Переваги утворення громадських організацій полягають у наступному: село отримує права юридичної особи; відбувається активізація діяльності місцевих жителів; здійснюється побудова спільного капіталу; реалізується право на здійснення діяльності за такими напрямами: освіта, культура, екологія, соціальна робота; з’являється можливість займатися різноманітними видами діяльності: розвивати місцеві традиції, ремесла, проводити спортивні та мистецькі заходи тощо; створюються соціальні підприємства, які можуть вести туристичне господарство; здійснюється пошук додаткових коштів на фінансування школи.

Виявилося, що здійснення управління школою батьками (за допомогою асоціації, громадської організації) має вплив на якість навчання, оскільки діти, які проживають і навчаються у сільській місцевості, за результатами незалежного оцінювання мають такий же рівень навчання, як і їхні ровесники з міст. Такий підхід є важливим для зростання рівня якості освіти в сільських школах і не лише, оскільки цей механізм узалежнює директора школи від батьків і передбачає насамперед відкритість діяльності школи.

Підсумовуючи, зазначимо, що загальносвітова практика показує: чим більший вплив батьків та громадськості на діяльність школи, тим більш високий рівень навчання в ній. Так, у Нідерландах приблизно 70% шкіл керують фонди або інші громадські організації. До того ж, батьки, які залучені до процесу управління школою, працюють у батьківських радах, радах школи.

В Україні прикладом громадських шкіл є громадсько активні школи, які у своїй діяльності керуються трьома ключовими принципами: партнерство, волонтерство, демократизація.

З метою зростання впливу батьків та громадськості на розвиток школи створюються громадсько-державні органи управління. Сучасна практика передбачає такі форми громадської участі в управлінні школою, як Рада школи, Піклувальна рада, Громадський шкільний фонд, а також Асоціації випускників. Громадсько-державні органи управління освітою відповідно до положення про їх діяльність розглядають та затверджують стратегічні питання розвитку школи, дозволяють здійснювати жорсткий громадський контроль за її діяльністю.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки від 05.02.2001 № 45, яким затверджене Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу (ЗНЗ) [7], та відповідно до Положення про ЗНЗ, Піклувальна рада створюється в усіх закладах освіти різних типів і форм власності. У п. 65 Положення про ЗНЗ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 964 зазначається, що "у ЗНЗ за рішенням загальних зборів (конференції) або ради ЗНЗ може створюватися і діяти Піклувальна рада". Окрім піклувальної ради, у школі можуть діяти й інші органи громадського самоврядування. Створення піклувальної ради не означає відмову від діяльності учнівського чи батьківського комітетів, ради закладу освіти. Піклувальна рада має взаємодіяти з іншими органами самоврядування навчального закладу з питань його функціонування та розвитку, але їх компетенції та функції не повинні дублюватися.

У Положенні зазначено, що Піклувальна рада – це орган самоврядування, який формується із представників органів виконавчої влади, підприємств, установ, навчальних закладів, організацій, окремих громадян з метою залучення громадськості до вирішення проблем освіти, забезпечення сприятливих умов ефективної роботи ЗНЗ. Кожен навчальний заклад на основі типового Положення розробляє Положення про піклувальну раду ЗНЗ відповідно до свого типу.

Отже, у кожному закладі освіти, що працює в режимі розвитку, виникає потреба у створенні Піклувальної ради, діяльність якої повинна сприяти покращенню фінансового, матеріального, кадрового і духовного потенціалу освітнього закладу.

В умовах громадського управління школа стає підзвітною у своїй діяльності перед місцевою громадою. Такою формою підзвітності є відкриті звіти школи, звітування керівників перед громадськістю, матеріали яких мають бути доступними для кожного члена громади.

Так, на виконання завдань, визначених у розділі X Національної доктрини розвитку освіти, статті 20 Закону України "Про дошкільну освіту", статті 39 Закону України "Про загальну середню освіту", статті 23 Закону України "Про професійно-технічну освіту", та з метою подальшого утвердження відкритої і демократичної державно-громадської системи управління освітою поєднання державного і громадського контролю за прозорістю прийняття й виконання управлінських рішень у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, запровадження колегіальної етики управлінської діяльності в навчальних закладах, що базується на принципах взаємоповаги та позитивної мотивації, реалізації положень про дошкільний, загальноосвітній та професійно-технічний навчальні заклади, створено наказ Міністерства освіти і науки України від 28.01.2005 № 55 "Про запровадження звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів". Відповідно до цього наказу, наказу Міністерства освіти і науки України від 23.03.2005 № 178 "Про затвердження Примірного положення про порядок звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів перед педагогічним колективом та громадськістю" [8], Положення про дошкільний навчальний заклад, Положення про ЗНЗ, Положення про професійно-технічний навчальний заклад керівник навчального закладу має щороку звітувати про свою діяльність на загальних зборах (конференціях) педагогічного колективу, батьківського комітету, ради, піклувальної ради та громадськості, залучаючи таким чином громадську думку та громадськість до управління закладом освіти.

Основними завданнями звітування є такі: забезпечити прозорість, відкритість і демократичність управління; стимулювати вплив громадськості на прийняття та виконання керівниками навчальних закладів відповідних рішень у сфері управління навчальним закладом. Звітування керівників має низку переваг:

−     створення позитивного іміджу закладу серед батьків та громадськості;

− інформування громади про особливості діяльності школи;

− відкрите презентування переваг, напрацювань у діяльності певного ЗНЗ та його педагогічного й учнівського колективів;

− виявлення проблем, що існують і потребують вирішення спільними зусиллями школи, місцевої влади та громадськості;

− сприяння об’єднанню зусиль школи і громадськості для вирішення нагальних проблем у школі та громаді;

− підсилення підтримки школи місцевою владою, бізнесом, громадою, громадськими організаціями тощо;

− залучення додаткових ресурсів до діяльності школи;

− сприяння зростанню авторитету школи, педагогів у громаді;

− розвиток самоаналізу працівниками школи щодо переваг, досягнень у діяльності закладу, а також визначення проблем і недоліків, що потребують вирішення;

− стимулювання зростання професійного рівня представників адміністрації та педагогічних працівників школи.

З досвіду діяльності багатьох шкіл можемо зробити висновок, що, зазвичай, звітування керівників перед громадськістю перетворюється на захід спільної відповідальності школи, батьків, влади і громади перед школярами, оскільки у результаті цього виявляються переваги, яких вдалося досягти, проблеми, що потребують негайного вирішення, та перспективи розвитку конкретного навчального закладу.

Висновки. Отже, громада і школа спільними зусиллями досягають успіху в розвитку не тільки школи, а й громади, планують спільну діяльність, розробляють проекти, розвивають фандрайзингову діяльність, залучаючи всі сектори до співпраці для ефективного функціонування школи і громади.

На основі здійсненого аналізу можемо стверджувати, що основними формами громадсько-державного управління в діяльності сучасної школи є створення та діяльність Ради школи, Піклувальної ради; звітування керівників навчальних закладів перед громадськістю; залучення громадськості як соціального партнера; створення громадських організацій, фондів, асоціацій; розвиток соціального підприємництва тощо.

В основі громадсько-державного управління є ідея активної ролі громади та державних структур у забезпеченні функціонування, збереження й розвитку школи. При цьому громада повинна мати функції засновника, розпорядника ресурсів, координатора процесів як зацікавлена сторона в існуванні школи та її ефективному розвитку.

 

Список використаних джерел

1. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді : навчальний посібник / О.В. Беспалько. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.

2. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / В’ячеслав Альбертович Грабовський. – К., 2006. – 233 с.

3. Джон П. Кретцман Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади; пер. з англ. / Джон П.Кретцман, Джон Л. Макнайт. – К. : Четверта хвиля, 2006. – 256 с.

4. Єльникова Г.В. Теоретичні підходи до моделювання державно-громадського управління / Г.В.Єльникова // Директор школи. – 2003. – №40. – С. 10-11.

5. Ковальчук В.І. Від громадсько-активної школи до громадсько-державного управління : навчально-методичний посібник / В.І. Ковальчук, С.В. Королюк. – К. : Всеукраїнський фонд "Крок за кроком", ФО-П Парашин К.С., 2011. – Ч.І. – 125 с.

6. Крисюк С.В. Концептуальні засади розвитку державно-громадського управління освітою / С.В. Крисюк // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління : у 2 т. : матер. Всеукраїнської наук.-практ. конф., 28 трав. 2004 р. / за заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1. – 460 с.

7. Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу : наказ Міністерства освіти і науки від 5 лютого 2001 р. № 45 // Освіта України : нормат.-прав. док. – К. : Міленіум, 2001. – С. 223-226.

8. Про затвердження Примірного положення про порядок звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів перед педагогічним колективом та громадськістю : наказ Міністерства освіти і науки України від 23 березня 2005 р. № 178 // Освіта України. – 2005. – №24(621).– С. 1-2.

 

 

 

 

Королюк С.В. Общественно-государственное управление школой: особенности внедрения

В статье характеризуются понятия "государственно-общественное  управление" и "общественно-государственное управление"; рассматриваются сущность, формы и уровни общественно-государственного управления учебным заведением, роль общества в управлении школой.

 

Ключевые слова: государственно-общественное управление, общественно-государственное управление, общество, попечительский совет, отчетность руководителя перед общественностью.

 

Koroliuk, S.V. Public-State Governance of Schools: Peculiarities of Introduction

Two concepts ("state-public" and "public-state") are characterized in the article. Forms and levels of the public-state governance of schools and the role of a community in school governance are discussed.

 

Key words: state-public governance, public-state governance, community, board of trustees/school council, accountability of school principal to a community.