УДК 159.947.5 

Ніколайчук Н. М.,

аспірант кафедри педагогіки та гендерної рівності Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

 

 

Сутність та особливості мотивації як предмета педагогічного дослідження

 

Проаналізовано основні теоретичні підходи щодо розуміння  понять "мотив" і "мотивація". Розкрито авторське трактування поняття "мотивація", визначено особливості мотивації. Розглянуто потреби, інтереси, мотиви, стимули як провідні категорії вивчення складних теоретичних і прикладних проблем мотивації.

 

Ключові слова: мотив, потреба, мотивація, зовнішня мотивація, внутрішня мотивація.

 

Постановка проблеми. Проблема детермінації поведінки та діяльності особистості перебуває в полі наукового дослідження вчених протягом тривалого часу. У дослідженні цього питання накопичено значний теоретичний і практичний досвід, проте єдності в поглядах на сутність понять "мотив",  "мотивація особистості" до цього часу не досягнуто.

Мотивація взагалі і мотивація вчителя зокрема є однією із фундаментальних проблем як для вітчизняної, так і для зарубіжної психології та педагогіки. Значущість її для освітньої практики настільки велика, що інтерес і увага вчених до різних аспектів цієї проблеми не слабшає протягом багатьох десятиліть.

Розроблення проблеми мотивації зарубіжними вченими здійснюється за двома методологічними традиціями, які суттєво відрізняються між собою: експериментальною і практичною. Перша із зазначених будується на основі природничо-наукового знання, в ній виділяють біхевіоризм та когнітивізм, а в межах практики розробляються і застосовуються психоаналіз та гуманістична психологія без будь-якої експериментальної перевірки, що зближує їх з релігійними та езотеричними вченнями. Біхевіористи пояснюють мотивацію як прагнення зняти внутрішнє напруження, викликане виникненням будь-якої потреби.

У межах гуманістичного напряму в основі вивчення мотивації розглядається прагнення індивіда до поступового задоволення основних потреб.

На відміну від зазначеного вище, в когнітивних теоріях мотивація розглядається не як механічна або вроджена сукупність процесів, а як цілеспрямована, стійка поведінка, заснована на доступній інформації; одним із центральних положень психоаналітичної  теорії є переконання, що поведінка особистості обумовлюється енергією збудження, яка викликається фізіологічними потребами.

Мета статті – дослідження сутності  та змісту мотивації, її характеристик, рівнів, функцій для забезпечення ефективної та результативної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи причини, якими пояснюється та чи інша поведінка людини, її дії та вчинки, зазвичай, аналізується сукупність мотивів, якими зумовлюється поведінка. Мотивація – система мотивів, що є актуальною для певної людини [1].

Маючи мотиви, бажання і настрій, особистість кожну конкретну дію персоніфікує, а отже, "олюднює" її, надаючи їй своєрідного характеру. Якщо добре знати і розуміти, що рухає людиною, спонукає її до діяльності і до чого вона прагне, виконуючи роботу, можна на противагу примусу, що передбачає постійний вплив і контроль, організувати керування її діяльністю таким чином, що особистість прагнутиме виконувати роботу більш результативно [11].

Ураховуючи вищезазначене, вивчення складних теоретичних і прикладних проблем мотивації розпочинається з розгляду категорій "потреба", "інтерес", "мотив", "стимул", "почуття", тобто з опанування знань із людинознавства.

Людина є відносно автономною, високоорганізованою, біосоціальною системою, яка саморозвивається, активно взаємодіє із зовнішнім середовищем і потребує постійного задоволення певних потреб. Спектр останніх, їх поєднання, пріоритетність у різних людей неоднакові [7].

Потреби в житті будь-якої людини – головний мотив її освіти, праці, поведінки, дій, стосунків і вчинків. Проте є міра задоволення потреби, що виникає, як тільки попередня стає неактуальною [11].

На думку С. Рубінштейна, потреби людини можуть бути "розподілені на взаємопов'язані, взаємопроникаючі одна в іншу, але все ж різні – матеріальні і духовні потреби ..." [10, с. 108].

Потреби – це те, що виникає та існує в людині, досить загальне для різних людей; в той же час має певні індивідуальні прояви у кожної людини;  від чого людина прагне звільнитися, адже доки потреба існує – вона дає про себе знати і "вимагає" свого задоволення. Більшість потреб періодично відновлюються, хоча при цьому вони можуть змінювати форму конкретного прояву, а також ступінь наполегливості і впливу на людину [11].

Потреби, відповідно до походження, поділяють на два види:

потреби першого виду (первісні), які за своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);

потреби другого виду (вторинні), які мають соціально-психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні досягнень тощо) [5].

Перші із зазначених потреб закладені в людині генетично, другі  є наслідком її соціальної життєдіяльності.

Коли зміст потреби і можливість її реалізації добре усвідомлені людиною, вони набирають форму інтересу цієї людини до різноманітних благ. Термін "інтерес" латинського походження і означає "мати значення", "важливе" [7]. Певні інтереси обумовлюють появу спонукальних дій, мотивів. Термін "мотив" походить від латинського "movere", що означає "приводити в рух", "штовхати".

Найбільш повним є визначення мотиву, запропоноване одним із провідних дослідників цієї проблеми – Л.І.Божович. З позицій Л.І.Божович, мотивом можуть бути предмети зовнішнього світу, уявлення, ідеї, почуття і переживання, тобто все те, у чому знаходить відображення потреба, що спонукає активність дитини: оцінка, іграшки, інтерес, прагнення до схвалення, прийняте дитиною рішення, почуття обов'язку тощо [3].

Саме таке розуміння мотиву, в якому об'єднуються енергетичний, динамічний і змістовний компонент, знімає багато суперечностей у його тлумаченні. Варто зазначити, що поняття "мотив" вужче від поняття "мотивація": мотив "виступає тим складним механізмом співвідношення особистістю зовнішніх і внутрішніх факторів поведінки, який визначає виникнення, напрямок, а також способи здійснення конкретних форм діяльності"  [10, с. 310].

Існують різні трактування і підходи до визначення поняття "мотивація", що відрізняються своїми акцентами і ступенем деталізації: сукупність факторів, що підтримують і спрямовують, тобто визначають поведінку (К.Мадсен); сукупність мотивів (К.К.Платонов); спонукання, що зумовлює активність організму і визначає його спрямованість; процес психічної регуляції конкретної діяльності (М.Ш.Магомед-Емінов); процес дії мотиву і механізм, що визначає виникнення, напрям і способи здійснення конкретних форм діяльності (І.А.Джидарьян); сукупна система процесів, що відповідають за спонукання і діяльність (В.К.Вілюнас).

Наведені визначення трактування поняття "мотивація" можна віднести до двох напрямів; у першому з них мотивація розглядається зі структурних позицій як сукупність чинників або мотивів; другий напрям виражається в розгляді мотивації не як статичного, а як динамічного утворення, як процесу.

У загальному вигляді мотивація до діяльності розуміється як сукупність рушійних сил, що спонукають людину до здійснення певних дій. Ці сили знаходяться у зовнішньому та внутрішньому середовищі людини і спонукають її свідомо або неусвідомлено робити дії та вчинки. При цьому зв'язок між окремими силами і діями людини утворюється як складна система взаємодій, у результаті чого різні люди можуть по-різному реагувати на однакові впливи одних і тих же сил. Збагнути сутність мотивації можна, лише аналізуючи поведінку особистості, порівнюючи її дії під впливом тих чи інших спонукальних причин [7].

До основних характеристик мотивації відносять такі показники:

мотивація як складна система вибудовується з компонентів і структур   (має певний зміст і внутрішню організацію);

мотивація має процесуальну динаміку (існують мотиваційні цикли, стани, ланцюги);

мотивація є елементом більш складної системи діяльності, на основі аналізу функцій і механізмів якої можна зрозуміти її сутність;

мотивація – функціональна система, у якій афективні й когнітивні процеси перебувають у внутрішній єдності та взаємній опосередкованості;

мотивація (за Л.Виготським) – це психічна система, тобто особливий вид психічних процесів, що регулюють діяльність [9].

Б. С. Братусь виділяє три рівні мотивації:

особистісний (особистісно-смисловий) як продукування смислових орієнтацій, визначення загального сенсу життя, ставлення до себе та інших людей, розуміння своєї людської сутності і призначення;

індивідуально-виконавський (індивідуально-психологічний рівень реалізації) – спрямованість на знаходження і способи реалізації смислових утворень у конкретних умовах, що склалися "тут і тепер";

психофізіологічний рівень – вираження ролі біологічної, нейрофізіологічної бази актуалізації потреб людини, що характеризує особливості будови і динаміки функціонування психічних процесів [4].

Мотивація та властивості особистості взаємопов'язані і взаємозумовлені, доповнюють один одного: властивості особистості впливають на особливості мотивації, а особливості мотивації, закріпившись, стають властивостями особистості. Основна структура особистості є відносно стійкою конфігурацією головних, всередині себе ієрархічних мотиваційних ліній. Однак це далеко не все те, що характеризує особистість та позначається на її мотиваційній сфері: не всі особливості процесу мотивації перетворюються у властивості особистості [8; 14].

Поведінка особистості може мотивуватися як "ззовні" – зовнішня мотивація, – так і "внутрішньо" – внутрішня мотивація. Внутрішньо мотивована поведінка проявляється власне заради поведінки або обумовлюється змістом цілей: досягнення поставлених цілей діяльності буде винагороджено. Внутрішня мотивація базується на винагороді за виконання певних дій.

Х. Хекхаузен розкриває такі ознаки, що розкривають відмінності внутрішньої мотивації від  зовнішньої:

потяг без редукції потягів  (внутрішня мотивація не задовольняє фізіологічні потреби, насамперед, маються на увазі потреби в самореалізації та особистісному зростанні);

свобода цілей (особистість демонструє певну поведінку заради власне самої поведінки або для досягнення цілей, еквівалентних діям. Діяльність внутрішньо мотивована, якщо кінцева ціль є результатом, до якого прагне особистість, виконуючи певні дії, а не наслідком цих дій);

оптимальний рівень активації та неузгодженість (внутрішня мотивація можлива лише за умови досягнення "оптимального рівня активації" між інформацією, що сприймається, та очікуваннями. Незначна неузгодженість збуджує; значна неузгодженість між активацією та збудженням має негативний ефект);

самовизначення (про внутрішньо умотивовану особистість йдеться, якщо особистість самостійно приймає рішення про виконання певних дій, може розділяти їх на складові та контролювати хід виконання, тобто відчуває себе компетентною, підготовленою та самовизначеною);

готовність "розчинитися" в діяльності (внутрішньо мотивована особистість у процесі виконання певних дій не  відчуває страху перед надмірними  вимогами або нудьги, викликаної недостатніми вимогами) [13].

Окремі автори (В. Ковальов, Ф. Тумусов) виділяють такі функції мотивів поведінки й навчальної діяльності студентів:

спонукальна функція: мотиви зумовлюють навчально-пізнавальну діяльність, активність мислення особистості і її поведінку. Успішна реалізація цієї функції значною мірою залежить від сили позитивних мотивів;

               спрямовувальна функція – під впливом мотивів відбувається вибір і здійснення певної лінії поведінки, діяльності. Особистість прагне до досягнення конкретних цілей, вирішення певних завдань;

регулятивна функція – поведінка й навчальна діяльність залежно від особливостей мотивів мають або вузькоособистісний або суспільно значущий характер;

прогнозувальна функція – розвиненість мотивів, їх множинність, ієрархійна сукупність, сила, стійкість мають вагоме значення для прогнозування успішності навчально-пізнавальної діяльності;

контрольна функція – мотиви, що розвиваються, є одним із критеріїв оцінювання якості навчально-пізнавальної діяльності та відношення студентів до майбутньої професії. Студенти, які не мають необхідної мотивації, навчаються на низькому рівні, негативно ставляться до своєї майбутньої професійної діяльності, у них виникають труднощі у самостійній роботі для здобуття знань, набуття умінь і навичок;

смислоутворювальна функція – мотиви надають навчально-пізнавальній діяльності глибокого внутрішнього змісту, мають особисту значущість для студентів [6; 12].

Отже, з одного боку, мотивація – складна, неоднорідна, багаторівнева система спонукань, що містить потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, налаштування, емоції, норми, цінності, а з іншого – полімотивована  діяльність, поведінка людини, домінуючі мотиви у структурі мотивів, потреб тощо.

Висновки. На основі проведеного аналізу досліджень феномена "мотивація" доходимо висновку, що мотивація – джерело активності особистості.

У процесі теоретичного аналізу розуміння сутності мотивації виявлено такі підходи:

мотивація розуміється як процес, як динамічна складова діяльності;

мотивація – система факторів, які детермінують поведінку (потреби, мотиви, цілі, інтереси, прагнення).

Поняття "мотивація майбутнього вчителя " трактуємо як сукупність явищ психологічного характеру, що пояснюють поведінку особистості майбутнього педагога, як його інтерес до професійної діяльності, спрямованість та активність зі структурними компонентами, що включають мотиви:

а) позитивного характеру:

задоволення від процесу діяльності (прагнення отримати задоволення від докладених зусиль для вдосконалення показників власної діяльності, отримання інтелектуального задоволення);

значущість "позитивного" результату (потреба у ґрунтовних і міцних знаннях; прагнення до розвитку здатності вирішувати проблеми в різних сферах і видах діяльності);

прагнення до набуття авторитету, схвалення, поваги тих, хто перебуває поруч;

б) негативного характеру:

значущість "безпосереднього" результату – отримання документа про освіту;

прагнення до отримання матеріальних цінностей;

прагнення до докладання зусиль заради уникнення покарання.

Отже, розкриваючи сутність поняття "мотивація", виокремлюємо такі основні його аспекти, які будуть базовими в нашому дослідженні:

діяльність повинна базуватися на цілях, значимих для особистості;

особистість досягне бажаних цілей, якщо вони знаходитимуться в зоні її найближчого розвитку;

системоутворювальним чинником мотивації є спрямованість особистості.

 

 

 

Список використаних джерел

1. Алексеева М.И. Мотивы обучения учащихся : пособие для учителей / М.И.Алексеева. – К. : Сов. шк., 1974. – 120 с.

2. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров /  А.Г. Асмолов. – М.; Воронеж, 1996. – 768 с.

3. Божович Л.И. Избранные психологические труды / под. ред. Д.И.Фельдштейна. – М., 1995. – 212 с.

4. Братусъ Б.С.  Аномалии личности / Б.С. Братусъ. – М. : Мысль, 1988. – 301 с.

5. Живко З.Б. Проблематика матеріальної мотивації праці в сучасному менеджменті підприємства / З.Б.Живко // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2009. – 640 c.

6. Ковалев В.И. К проблеме мотивов / В.И. Ковалев // Психологический журнал. – 1981. – № 1. – С. 29-44. 

7. Колот А. М. Мотивація персоналу : підручник /  А.М.Колот. – К. : КНЕУ, 2002. – 337 с.

8. Леонтьев А. Н.  Потребности, мотивы, эмоции / А.Н.Леонтьев. – М. : ЧеРо, 2002. –  346 с.

9. Макаревич О. Мотивація як підґрунтя дій особистості / О.Макаревич // Соціальна психологія. – 2006. – № 2 (16). – C.134-141.

10. Платонов  К. К. Структура личности. Понятие и структура личности по Платонову, Фрейду и Рубинштейну [Електронный ресурс] /  К.К.Платонов. – Режим доступа : http://mnogotayn.ru/soznanye-lichnost/str_2010-02-16-3-struktura-lichnosti-0.html.

11. Тимошенко И.И. Менеджер организации : учеб. пособие / И.И.Тимошенко, А.С.Соснин. – К. : Изд-во Европ. унив-та финансов, информационных систем, менеджмента и бизнеса, 2002. – 575 с.

12. Тумусов Ф. С. Семья и постиндустриальная цивилизация / Ф.С.Тумусов // Во­про­сы философии. – 2001. – № 12. – С. 153-163.

13. Мотивация и деятельность / Х.Хекхаузен. – М. : Смысл, 2003. – 860 с.

14. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека / П. М. Якобсон. – М., 1969. – 317 с.

 

Николайчук Н. М. Сущность и особенности мотивации как предмета педагогического исследования

Проанализированы основные теоретические подходы к пониманию понятий "мотив" и "мотивация". Раскрыта авторская трактовка понятия "мотивация", определены особенности мотивации. Рассмотрено потребности, интересы, мотивы, стимулы как ведущие категории изучения сложных теоретических и прикладных проблем мотивации.

 

Ключевые слова: мотив, потребность, мотивация, внешняя мотивация, внутренняя мотивация.

 

Nikolaychuk, N. Nature and Сharacteristics of Motivation as a Subject of Pedagogical Research

Analyzed the main theoretical approaches to the understanding concepts "motive" and "motivation". Based on this analysis expanded understanding of the concept, indicate characteristics motivation. The author considers the needs, interest, motive, stimulus as the leading category of theoretical and applied problems motivation.

 

Key words: motive, need, motivation, extrinsic motivation, intrinsic motivation.