УДК 371.3:004

 Павлова Н.С.,

доцент кафедри інформаційно-комунікаційних технологій та методики викладання інформатики Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат педагогічних наук

 

Активізація розумової діяльності учнів у процесі навчання інформатики

 

Статтю присвячено проблемі активізації розумої діяльності учнів на уроках інформатики. Розкрито умови розумового розвитку учнів та переваги організації навчання на основі мотивації навчально-пізнавальної діяльності, запропоновано поради щодо використання рефлексії.

 

Ключові слова: розумовий розвиток, активізація розумової діяльності, інформатика, рефлексія, мотивація навчання.

 

 

Постановка проблеми. У процесі навчання інформатики учням необхідно опрацьовувати та запам’ятовувати значні обсяги навчальних відомостей, тому педагоги намагаються не фокусувати увагу школярів на усвідомленні окремих фактів та дій, а допомагають їм навчитися критично осмислювати, виділяти головне, встановлювати зв’язки та асоціації. Для цього вчителі використовують різні стратегії навчання, спрямовані на розумовий розвиток учнів, активізацію їхньої розумової діяльності.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Проблеми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів вивчалися і досліджувалися психологами та педагогами у різних напрямах: теорія поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна); концепція розвитку мислення (В.В.Давидов, В.Ф.Паламарчук); взаємозв’язки навчання і розвитку особистості дитини (Л.С.Виготський); розвиток особистості школяра як суб’єкта пізнавальної діяльності (С.Д.Максименко); формування прийомів розумової діяльності та їх перенесення у нові ситуації (Н.О.Менчинська, Є.М.Кабанова-Мєллєр); урахування вікових особливостей розвитку особистості дитини (Г.С.Костюк); активізація пізнавальної діяльності (В.М.Осинська). На основі аналізу згаданих праць можна констатувати, що немає єдиного підходу до структуризації методів активізації розумової діяльності та прийомів навчальної діяльності, які необхідно опанувати учням у процесі навчання.

Мета представленої публікації – розкриття умов активізації розумової діяльності учнів у процесі навчання інформатики, з’ясування особливостей процесу управління навчальною діяльністю учнів на основі мотивації та рефлексії.

Виклад основного матеріалу. Головну роль у розвитку дитини відіграє навчання. У психолого-педагогічній літературі поняття "навчання" визначається як цілеспрямований процес здобування і засвоєння знань, умінь, навичок, способів пізнавальної діяльності людини, що здійснюється  відповідно до поставлених завдань [2]. Обидві сторони – вчитель та учень – беруть активну участь у цій діяльності, але кожен по-своєму. Учитель у процесі навчання інформатики спрямовує свою діяльність на те, щоб:

навчити учнів вчитися; поглибити і розширити теоретичну базу знань, надати результатам навчання практичної значущості;

розвивати дитину за індивідуальною траєкторією навчання; створити умови для розкриття творчого потенціалу учнів на основі урахування їхніх вікових особливостей, індивідуальних нахилів, запитів і здібностей;

розвивати в учнів інтерес до способів здобуття знань та набуття вмінь; формувати мотивацію навчання, самооцінювання та самоудосконалення;

навчити учнів використовувати інформаційні освітні ресурси.

Для досягнення вищезазначеного вчителі використовують різні стратегії навчання, спрямовані на розумовий розвиток учнів, активізацію їхньої розумової діяльності, у яких виділяють таке:

1) відтворення: наслідування взірця чи послідовності дій;

2) обґрунтування: пов’язування окремої події із загальним принципом, поняттям;

3) реорганізація: перенесення знань у нові ситуації, пошук оригінальних способів розв’язування проблем;

4) співвіднесення: поєднання недавно здобутих знань із засвоєними раніше чи власним досвідом;

5) рефлексія: дослідження власної думки та причин її появи [5].

Проте здобуті у процесі навчання інформатики знання не завжди свідчать про позитивні зміни в розумовому розвитку учнів. Інколи школярі механічно запам’ятовують поняття та способи діяльності, не усвідомлюючи їх змісту, не розуміючи аспектів їх використання під час розв’язування певних завдань, що призводить до формалізму знань. Для активізації розумової діяльності учнів має значення як процес опанування знаннями, так і добре відпрацьовані та міцно закріплені прийоми навчальної діяльності, за допомогою яких відбувається і засвоєння знань, і оперування ними.

Джерелом розумового розвитку школярів на уроках інформатики є їхня активна навчально-пізнавальна діяльність щодо здобування знань та оволодіння способами використання засобів ІКТ для розв’язування навчальних і практичних задач. Як визначено в наукових джерелах та показує практика, рушійними силами розумового розвитку дитини є протиріччя між новими потребами, прагненнями і рівнем розвитку її можливостей, між поставленими перед нею завданнями і рівнем опанування необхідними для їх розв’язування вміннями та навичками [1; 4]. Відтак, у процесі навчання інформатики необхідно дбати не про кількість вивчених понять чи відпрацьованих умінь, а про засвоєння фундаментальних знань і активізацію розумової діяльності. І хоча прийоми розумової діяльності формуються і використовуються у вивченні конкретного навчального матеріалу, вони не залежать від змісту, мають універсальний характер.

Для визначення умов, сприятливих для активізації розумової діяльності у навчанні інформатики, потрібно брати до уваги соціальне замовлення суспільства в аспекті досліджуваної проблеми, специфіку шкільного курсу інформатики та навчального процесу відповідно до цього замовлення, цілі розумової діяльності, критерії сформованості прийомів розумової діяльності. При цьому важливо враховувати індивідуально-психологічні особливості школярів: коли учні виконують навчальні дії за зразком, відмінності нівелюються, але якщо вони поставлені в ситуацію самостійних "відкриттів", то ці відмінності яскраво виражені.

Активізація розумової діяльності у процесі навчання інформатики може відбуватися у такі способи: стихійно, без уваги вчителів та учнів; цілеспрямовано, тобто на основі формування прийомів розумової діяльності, добору змісту навчального матеріалу, методів, організаційних форм і засобів навчання.

Формування розумових дій за Ю.І.Машбицем неможливе без засвоєння знань: опанування знаннями відбувається в єдності із засвоєнням способів дій з ними [7]. Розумові дії, які є основою прийому розумової діяльності, формуються у процесі оволодіння конкретним змістом предметної галузі. Л.С Виготський у своїх працях представив формування прийомів розумової діяльності за допомогою добирання навчального матеріалу та визначення послідовності його опрацювання [1]. Відбір змісту навчання та послідовність вивчення наукових відомостей є необхідними умовами активізації розумової діяльності, але недостатніми. Г.С.Костюк зазначав, що вчитель повинен спеціально навчати учнів обирати та виконувати розумові дії, прийоми розумової діяльності [4].

Для розв’язування цих завдань у процесі навчання інформатики доцільно виокремити низку умов розумового розвитку школярів, а саме:

1) посилення мотивації учіння, підвищення інтересу до способів здобування знань, усвідомлення необхідності опанування розумовими діями;

2) послідовне формування розумових дій і прийомів на основі загально-дидактичних принципів навчання, урахування вікових особливостей розумового розвитку учнів;

3) активізація рефлексивних процесів за допомогою самоаналізу, оцінювання власних результатів;

4) перенесення знань у нові ситуації на основі самостійної пошукової діяльності;

5) стимулювання розвитку інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів пам’яті, мислення, уваги, уяви), ініціативи та творчості;

6) реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, використання проблемних ситуацій, різнорівневих завдань та їх розв’язування з використанням засобів ІКТ;

7) систематичне формування потреби в самовдосконаленні, здатності адаптуватися до умов, що швидко змінюються.

Управління розумовою діяльністю на уроках інформатики може здійснюватися як самим учням, який проявляє вольові зусилля, так і вчителем на основі організації уваги, пам’яті, сприймання, мислення школяра. Роль вчителя полягає у творчому керуванні навчально-пізнавальною діяльністю учнів, спрямованою на здобуття динамічних знань, що є фундаментом для набуття інформаційних компетентностей відповідного рівня. Етапи управління навчальною діяльністю учнів можна представити у такій послідовності:

1) мотиваційний (включення суб’єктів у процес пізнавальної активності та її підтримання  на всіх етапах навчання);

2) орієнтаційний (прийняття суб’єктом цілей навчання, планування дій, прогнозування результатів);

3) змістово-операційний (система знань і засобів учіння предметної галузі);

4) ціннісно-вольовий (включає увагу, емоційну забарвленість дії);

5) оцінний (систематичне одержання відомостей про здійснення дії на основі зіставлення результатів діяльності із завданням, що виконується).

На думку психологів і педагогів, проблеми управління розумовою діяльністю учнів можна звести до проблем цілеспрямованого мотивування їхніх навчальних потреб, активізації учіння.  У дослідженнях С.Л. Рубінштейна розкрито питання мотивів як причини пробудження мисленнєвої діяльності індивіда [9].

Мотиви вважають спонукальною причиною дій і вчинків людини, основу яких утворюють внутрішні причини – первинні (природні) та вторинні (матеріальні і духовні), що здебільшого не виявляються відкрито. Мотиви виникають під впливом зовнішніх причин, стимулів. Один і той же стимул може трансформуватися у різні мотиви і зумовлювати різноманітні вчинки. Серед стимулів, що спонукують школярів добре навчатись, немає універсальних, тому вчитель повинен створювати мотиваційне поле з урахуванням вікових особливостей учнів, їхніх прагнень та інтересів, специфіки предметної галузі.

Під мотиваційним полем розуміємо сукупність ситуаційних чинників, що спонукають формування в учнів позитивного ставлення до процесу навчання, прагнення до виконання розумової діяльності, формування предметних компетентностей. Основу такого поля формує стиль роботи вчителя, який проявляється в його професійних компетентностях, педагогічному оптимізмі, організаторських уміннях.

Процес керування навчальною діяльністю учнів на основі мотивації надає можливість розвивати у них стійкі пізнавальні інтереси, створювати позитивні емоції від результатів своєї праці і спрямовувати дії кожного школяра до досягнення мети власної діяльності, самооцінювання та самовдосконалення.

Значні можливості у розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках інформатики з’являються під час систематичного використання комп’ютерної техніки і сучасного програмного забезпечення; дискусій про практичну значимість матеріалу, міжпредметний зміст знань, їх зв'язок з актуальними проблемами сучасності; акцентування уваги на взаємозв’язках теоретичних знань із практикою; використання системи доцільно дібраних завдань з урахуванням фахової спеціалізації та нахилів учнів; пояснення нових відомостей з використанням опорних схем і таблиць.

Засоби ІКТ у навчальному процесі повинні використовуватися не лише для вивчення певного навчального матеріалу, а насамперед з метою всебічного і гармонійного розвитку особистості учня, його творчих здібностей. Серед позитивних аспектів впливу комп’ютеризації на розумову діяльність користувачів ІКТ виділимо такі:

               посилення інтелекту людини за рахунок залучення її до роботи з різноплановими завданнями, для яких обов’язковим є використання засобів ІКТ як засобу розв’язування;

розвиток критичного мислення, зумовлений тим, що, працюючи з завданнями, для розв’язування яких використовують засоби ІКТ, користувач раціонально обирає та доцільно використовує програмне забезпечення, складає та реалізує послідовність дій, аналізує результати та формулює висновки;

розвиток пізнавальних процесів – сприймання, мислення, пам’яті, уяви;

готовність до подальшої самоосвіти в галузі інформаційних технологій.

Необхідно відзначити і негативний вплив педагогічно необґрунтованого впровадження ІКТ у навчальний процес. Це надмірна інтенсивність і тривалість роботи із сучасними засобами ІКТ, обмеженість мовленнєвого спілкування; зниження розумової діяльності за умови спрощення розв’язування завдання у середовищі комп’ютерної програми; надання неадекватної допомоги у процесі роботи з програмним засобом; неможливість оцінити оригінальне (непередбачене у програмі) розв’язування завдання, простежити логіку міркувань, визначити джерела помилок.

Важливими елементами управління розумовою діяльністю учнів у процесі навчання інформатики є контроль та оцінювання власної діяльності, аналіз способів її виконання і здобутих результатів. Ю.С.Рамський зазначає, що активна участь учня в житті інформаційного суспільства можлива тільки за умови формування адекватної самосвідомості особистості дитини [8]. Здійснювати інформування учнями самих себе і вчителя про стан сприймання, розуміння, запам’ятовування і відтворення знань можливо на основі рефлексії.

Поняття "рефлексія" активно використовується у філософії, психології, етиці, естетиці, педагогіці. Проте спостерігається різне тлумачення цього терміна у системі наукових знань. У психології та педагогіці рефлексію розуміють як осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального та індивідуального способу існування, самоаналіз. Використання рефлексії зумовлює певні новоутворення у процесі розвитку особистості учня, які як система містять інтроспекцію (самоспостереження) і бажання стати кращим (самовдосконалення). Оцінювання школярами навчальних дій, їх результативності здійснюється на основі самоаналізу, самоспостереження, саморозмірковування.

У сучасних дослідженнях виокремлено три стадії рефлексії (рис.1). На стадії рефлексивного аналізу для учнів створюються ситуації, що потребують осмислення особистісного досвіду в певному виді діяльності, спостереження за діяльністю інших, співставлення її з власними досягненнями. Призначення конструктивно-орієнтаційної стадії полягає в тому, що на основі даних рефлексивного аналізу створюються ситуації (наприклад, колективне вирішення проблеми, узагальнення життєвого досвіду, уточнення власної позиції,), що стимулюють учнів до самовизначення, самокорекції. На стадії стабілізації дії вчителя зводяться до підтримки діяльності учнів на основі зворотного зв’язку за допомогою системи різнопланових організаційних форм контролю й коригуючих впливів.

 

 

Рис. 1.  Активізація розумової діяльності на основі рефлексії

 

На основі рефлексії відбувається опанування змістом предметної галузі, при цьому, враховуючи рівень розумового розвитку учнів, зв'язок аналітичного та евристичного у мисленні, створюються умови для активізації розумової діяльності школярів. Керування процесом розумового розвитку – завдання більш складне, ніж управління процесом засвоєння знань. Щоб привчати учнів до усвідомлення етапів власної діяльності та розуміння їх важливості, їм доцільно пропонувати анкети для проведення самооцінювання після вивчення тематичних ліній. Відповідаючи на запитання анкет, школярам необхідно не лише визначити рівень власних навчальних досягнень, але й продовжити міркування за такими рубриками: Дізнався; Навчився; Зрозумів; Найбільше зацікавило; Поглиблено вивчу; Виникли труднощі.

Для виявлення операційного складу прийомів розумової діяльності у процесі навчання інформатики, дослідження їх характеристик, важливо усвідомлювати значення рефлексії як механізму організації мислення, вплив рефлексивних відношень на самоконтроль (визначення етапів діяльності та їх послідовності) і самооцінку (визначення рівня складності цих етапів). Щоб успішно розв’язати поставлене завдання з використання нових інформаційних технологій, учень повинен аналізувати не лише його умову з метою раціонального обрання і доцільного використання програмного забезпечення, але й власні міркування щодо розв’язування, переосмислювати свої особистісні стереотипи (наприклад, відсутність бажання, наполегливості, організованості, відповідальності).

Активізацію розумової діяльності на уроках інформатики доцільно здійснювати на основі розв’язування компетентнісних завдань. У процесі пошуку розв’язків учні засвоюють такі методи, як формалізація, аналіз, синтез, оцінювання, моделювання, комп’ютерний експеримент, навчаються аналізувати відомості і здобувати знання, які необхідно добре усвідомити та практично застосовувати в подальшому [3]. Навіть у випадках, коли вчитель розв’язує навчальну задачу, його функція полягає не лише в тому, щоб забезпечити правильне розв’язування, але й щоб допомогти учневі осмислити ідею та засвоїти спосіб її розв’язування.

Варто зазначити, що для ефективного розвитку рефлексії доцільно подавати не окремі вправи, а їх логічно впорядкований ланцюжок, за якого відомості, здобуті у процесі розв’язування попередніх завдань, необхідні для отримання відповідей у наступних завданнях. Особливо важливими є завдання, спрямовані на формування понять з інформатики, що ґрунтуються на засвоєнні системи операцій зі встановлення суттєвих і несуттєвих ознак понять, підведення об’єктів під поняття, встановлення аналогій тощо.

Висновки. Педагогічно виважене поєднання інноваційних і традиційних напрямів упровадження ІКТ у навчальний процес передбачають посилення ролі вчителя в керуванні навчально-пізнавальною діяльністю учнів і навчальним процесом у цілому. Педагогічне управління освітнім процесом на уроках інформатики досягає своєї мети за умов доцільного поєднання різних концепцій організації навчання, адекватних, вдало відпрацьованих методик, соціально значущих мотивів цієї діяльності з урахуванням індивідуальних характеристик мислення, пам’яті, інтересів і здібностей учнів, ретельно дібраного змісту навчального предмета.

У процесі навчання необхідно організувати ефективний зворотний зв’язок на основі вдосконалення оперативного контролю i самоконтролю результатів навчальної діяльності учнів. При цьому педагоги повинні приділяти увагу способам діяльності, оскільки головне завдання навчання інформатики у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні певної сукупності знань, вмінь і навичок в учнів з використання засобів ІКТ в освітньому процесі та повсякденному житті. Активізацію розумової діяльності школярів у процесі навчання інформатики доцільно здійснювати на основі мотивації навчально-пізнавальної діяльності, застосування прийомів розумової діяльності та рефлексивних механізмів.

 

Список використаної літератури

1. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский / ред. В.В.Давыдов. – М. : Педагогика, 1991. – 480 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.

3. Жалдак М.І. Профільне навчання  інформатики / Жалдак М.І., Морзе Н.В., Кузьмінська О.Г. // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – Вип. 1 (8). – С. 3-18.

4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г.С. Костюк / за ред. Л.М. Проколієнко.  – К. : Радянська школа, 1989. – 608 с.

5. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг, Д. Бокум; науч. пед. пер. Т.В.Прохоренко. – С-Пб. : Питер, 2005. – 939 с. 

6. Крамаренко Т.Г. Формування особистісних якостей школяра у процесі комп’ютерно-орієнтованого навчання математики : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Крамаренко Тетяна Григорівна. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. – 270 с.

7. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения / Е.И. Машбиц. – М. : Педагогика, 1988. – 191 с.

8. Рамський Ю.С. Зміни в професійній діяльності вчителя в епоху інформатизації освіти / Ю.С. Рамський // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – Вип. 5 (12). – C. 10-12.

9. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования / С.Л.Рубинштейн. – М. : Изд-во АН СССР, 1958. – 147 с.

10.     National Assessment of Educational Progress. Resualts of the 2005. – Режим доступу : http: // nces.ed. gov/nationsreportcard.

 

 

Павлова Н.С. Активизация умственной деятельности учащихся в процессе обучения информатике

Статья посвящена проблеме активизации умственной деятельности учащихся на уроках информатики. Раскрыты условия умственного развития учащихся и преимущества организации обучения на основании мотивации учебно-познавательной деятельности, предложены советы по использованию рефлексии.

 

Ключевые слова: умственное развитие, активизация мыслительной деятельности, информатика, рефлексия, мотивация обучения.

 

 

Pavlova, N.S. Revitalization of the Mental Activity of Students in Learning Science

This article is dedicated to the revitalization of the minds of pupils in informatics. Reveals the conditions of mental development of students and the benefits of training with support on the motivation of teaching and learning activities, describes tips for using reflection.

 

Key words: cognitive development, activation of brain activity, and computer science (informatics), reflection, motivation training.