УДК  37.05

Старєва А. М.,

директор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент

 

 

Регіональний соціокультурний освітній кластер як організаційна умова вирішення проблеми оптимізації навчальних закладів

 

Автором розкрито сутність поняття "регіональний соціокультурний освітній кластер" за умов поєднання державних, суспільних, корпоративних і недержавних форм управління системою освіти на різних рівнях з метою  організаційного вирішення проблеми оптимізації навчальних закладів.

 

Ключові слова: соціальне співробітництво, інтеграція, освітній кластер, оптимізація навчальних закладів.

 

Актуальність порушеної проблеми. Сучасні виклики, що стоять перед освітою регіонів України, зумовлюють необхідність пошуку інноваційних підходів до формування нової освітньої регіональної політики, модернізації системи управління її розвитком.

Серед інновацій, які сприяють активізації регіонального поступу, вагоме місце належить використанню потенціалу та переваг співробітництва, що сприятиме розвитку заявлених напрямів, посилить економічну, соціальну, культурну єдність країни, уможливить доцільність і раціональність першочергового виконання різних освітянських завдань.

Широкомасштабне запровадження Угод щодо регіонального розвитку з метою оптимізації мережі навчальних закладів з урахуванням демографічної та економічної ситуацій і необхідності підвищення якості освіти передбачене також у Національному плані дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженому Указом Президента України від 12 березня 2012 року №187/2012 [2; 4].

Ступінь розроблення проблеми. Різні аспекти забезпечення оптимізації життєдіяльності закладів освіти досліджено у працях вітчизняних та зарубіжних учених С.Анісимова, В.Афанасьєва, В.Беспалька, О.Зайцева, А.Маршалла, В.Патрушева, М.Портера, М.Поташника, Е.Роджерса, І.Сауха, О.Скідіна, Н.Стефанова, Є.Ткаченка, Ю.Шуберта та інших. Але в наявній літературі не досить системно представлено питання можливостей застосування кластерного підходу для оптимізації соціокультурної й освітньої інфраструктури малого регіону і створення освітнього кластера на принципах соціального партнерства з метою збереження культурної одиниці села та економічного зиску для місцевого бюджету.

Пошук і задіяння інноваційних підходів до регіонального розвитку освіти, оптимізації мережі освітніх закладів – вимога часу, умова раціонального використання наявних на місцевому рівні ресурсів, потенціалу внутрішнього ринку, активізації освітніх  ініціатив і поєднання їх з ініціативами підприємництва та громадськості щодо ефективного розвитку освітніх завдань. Інноваційні підходи до регіонального розвитку, налагодження ефективного діалогу на рівні "держава – регіон – громада" дозволять "розблокувати" процеси соціально-економічного зростання на регіональному рівні як основу досягнення динамічного, збалансованого розвитку регіонів, покращення добробуту громадян України, зняття соціальної напруги.

Метою статті є визначення сутності регіонального соціокультурного освітнього кластера за умов поєднання державних, суспільних, корпоративних і недержавних форм управління системою освіти на різних рівнях з метою  організаційного вирішення проблеми оптимізації навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Упродовж останніх років розвиток кластерів стає одним із пріоритетів економічної політики в регіонах України – створення та розвиток кластерів визнано одним з найважливіших напрямів у стратегіях розвитку багатьох регіонів [5], у яких уже розпочато реалізацію кластерних ініціатив спільними зусиллями облдержадміністрацій, бізнесу, міжнародних та неурядових організацій. На зміну застарілим стратегіям регіонального розвитку створюються нові, побудовані на кластерному підході, що стимулюють продуктивні людські, матеріальні, інтелектуальні інвестиції до інноваційно-зорієнтованих освітньо-технологічних регіональних комплексів.

Регіональний соціокультурний освітній кластер, серед іншого, формує міцне підґрунтя для вирішення питання пошуку, виявлення, супроводу обдарованої дитини, її розвитку та можливостей реалізації на регіональному, державному, міжнародному рівнях, її майбутньої професійної освіти та професійної зайнятості в умовах регіональної інфраструктури, прискорює зростання освітнього конкурентного потенціалу певної території області, забезпечує соціальну стабільність, слугує освітньому згуртуванню суспільства, що об’єднує громаду для вирішення питань, пов’язаних з освітою, здоров’ям, спортом, культурою і, в кінцевому результаті, навіть із майбутнім дітей.

Відповідно до чинного законодавства України в інноваційній сфері категорія "кластер" підпадає під класифікацію "інноваційна інфраструктура" ("інноваційна інфраструктура – сукупність    підприємств, організацій,  установ,  їх об'єднань,  асоціацій  будь-якої  форми власності,   що   надають  послуги  із  забезпечення  інноваційної діяльності  (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо)" (Закон України "Про інноваційну діяльність", Розд. 1, ст. 1, п.1) [1], або "інноваційна структура" ("інноваційна   структура  –  це  юридична  особа  будь-якої організаційно-правової    форми,   що   створена   відповідно   до законодавства (вид А), або група юридичних осіб, яка діє на основі договору  про  спільну діяльність без створення юридичної особи та без  об'єднання  вкладів  її учасників (далі – договір про спільну діяльність)  (вид  Б),  із  визначеними галуззю діяльності та типом функціонування,   орієнтованим   на   створення  та  впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції" (Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. № 549 "Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів", п. 2) [3]. Порядок створення і функціонування інноваційних структур регламентується цими документами.

Освіту потрібно розглядати як комплексну складову регіональної діяльності, яка охоплює різні функціональні елементи, у якій задіяні послуги багатьох суб’єктів  регіональної інфраструктури, насамперед медицини, спорту, культури, екології, технології тощо. Щоб забезпечити розвиток освіти, одного суб’єкта (загальноосвітнього навчального закладу, ДНЗ, позашкільного закладу) замало. Потрібні комплексні зусилля, що досягаються кластерною системою. Кластер в освіті можна визначити як систему взаємопов’язаних закладів освіти, освітніх організацій, промислових, бізнесових структур, громадських та інших організацій, значимість яких як цілого перевищує суму складових частин. Перетворити ситуативні контакти між підприємствами, установами, організаціями на систему стійких партнерських стосунків, сприяти реалізації спільних проектів можливо за допомогою формування кластера.

Кластерна структура сприяє зниженню сукупних витрат на розвиток освіти, науки, розроблення новацій за рахунок підвищення ефективності структури, оптимізації наявних ресурсів, що дозволяє учасникам кластера стабільно здійснювати інноваційну діяльність протягом тривалого часу.

Виникнення освітніх кластерів є закономірним процесом за наявності спільного завдання, території, зв’язків,  а стимулювання процесу їх формування є необхідною складовою регіональної економічної політики. При цьому важливими є такі основоположні чинники, як удосконалення системи освіти і професійної підготовки майбутнього вчителя, його готовності до здійснення інноваційної діяльності в регіоні працевлаштування, інноваційно-методичного супроводу в умовах регіональної кластерної політики, створення можливостей для інновацій, удосконалення інституційного середовища і системи розповсюдження знань і технологій.

Інноваційний соціокультурний освітній кластер – це добровільне об'єднання географічно близьких взаємодіючих суб'єктів господарювання: освітніх закладів, органів влади, банківського, приватного сектора, інноваційних підприємств/організацій, об’єктів інфраструктури, що характеризується виробництвом конкурентоспроможних освітніх, культурних, соціальних послуг, наявністю погодженої стратегії розвитку, спрямованої на реалізацію інтересів кожного з учасників і території локалізації кластера, на якій вона перебуває, і має істотну соціально-економічну значимість для регіону.

Відповідно до п. 3 Постанови, "метою  створення інноваційної структури є   інтенсифікація розроблення, виробництва      та      впровадження      наукоємної конкурентоспроможної продукції  із  спрямуванням  взаємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промислових підприємств та інших  суб'єктів  на  задоволення  потреб внутрішнього ринку  і нарощування експортного потенціалу  країни" [3].  Метою створення кластера є об’єднання, інтенсифікація зусиль, можливостей, потенціалу суб’єктів інноваційної структури задля формування взаємоузгоджених дій, спрямованих на покращення якості регіональної освіти, її конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому рівня.

Основною метою політики кластера у сфері соціально-економічного, культурного, освітнього розвитку регіону має стати збалансування пропорцій у розрізнених зусиллях різних суб’єктів щодо вирішення проблеми якісної, рівної освіти (створення соціально-культурного, освітнього середовища села, гальмування процесів руйнації сільської економіки і культури, інформаційне забезпечення сільської громади тощо), активізація коопераційних зв’язків між різними освітніми, культурними, господарськими комплексами, органами влади, оптимізація мережі навчальних закладів із урахуванням демографічної й економічної ситуації та необхідності підвищення якості освіти, досягнення позитивних зрушень у показниках освітнього рівня регіону.

Регіональне співробітництво є інструментом вирішення внутрішніх проблем територій не на підґрунті конкуренції в умовах залучення централізованих фінансових ресурсів, отримання бюджетних дотацій та субвенцій чи регіональних податкових преференцій, а на основі більш ефективного використання ресурсів розвитку регіону. Це веде до зменшення навантаження на державний бюджет щодо вирішення проблем місцевого, регіонального розвитку.

Кластер спрямований на формування єдиного соціокультурного й освітнього простору в регіоні, забезпечення високоефективної системи соціальних, культурних, освітніх послуг і умов; він відповідає потребам усіх груп населення, оскільки перетворює регіональну освіту на розвивальну й таку, що розвивається, систему, здатну забезпечити розвиток і виховання кожної дитини з урахуванням загальнолюдських цінностей та цінностей регіональної культури.

Вирішальну роль у забезпеченні комплексного, збалансованого розвитку на рівні регіону мають стратегічне бачення перспектив соціального й економічного зростання, визначення внутрішніх проблем, перешкод, що гальмують цей процес, та адекватна оцінка потенціалу наявних на місцевому рівні ресурсів розвитку.

Основними принципами кластерної освітньої політики в регіоні є такі:

орієнтація на інноваційний спосіб розвитку освіти України;

визначення державних пріоритетів інноваційного освітнього розвитку;

створення умов   для   збереження,  розвитку  і  використання вітчизняного науково-освітнього та інноваційного потенціалу;

оптимізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічної та економічної ситуації і необхідності підвищення якості освіти;

забезпечення взаємодії    науки,     освіти,     виробництва, фінансово-кредитної сфери в розвитку інноваційної діяльності;

ефективне використання   ринкових   механізмів  для  сприяння інноваційній    діяльності;

здійснення заходів щодо підтримки  обдарованих дітей регіону,  їх соціального захисту та просування на вітчизняному й міжнародному рівнях;

фінансова підтримка,   здійснення   сприятливої   коректної політики у сфері інноваційної освітньої діяльності;

сприяння розвитку регіональної інфраструктури;

інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності.

Інноваційність підходів до регіонального розвитку заявленого кластера, передусім, має бути реалізована в таких напрямах:

першочергове використання наявних освітніх, соціальних, культурних ресурсів;

мотивація регіону до саморозвитку, диверсифікація сфер соціальної, економічної, культурної активності;

пошук та задіяння "прихованого" освітнього потенціалу області, що може бути корисним для його розвитку;

подолання психологічних, адміністративних бар’єрів;

комунікативність та інформатизація суспільного життя регіону;

вирішення "локальних" проблем спільними зусиллями;

технологізація освітнього простору регіону;

заохочення самоорганізації та соціального партнерства;

інтегрованість (взаємодія підсистемних елементів регіону, що приводить до появи нових якостей регіональної системи);

               самоврядування (форма реалізації територіальних інтересів регіону і джерело самоорганізації всієї регіональної системи);

нарощування соціального капіталу (визначає й відображає рівень потенціалу, ресурсів та реалізовуваних практик регіону);

розвиток і укрупнення внутрішніх регіональних соціальних, культурних, освітніх  мереж.

Визначення і застосування інноваційних підходів кластера зорієнтовано на:

               посилення внутрішньої мотивації на регіональному (місцевому) рівні до соціально-економічного зростання, підвищення ефективності регіональної освіти, використання регіонального освітнього та наукового потенціалу для потреб і розвитку області;

створення на регіональному рівні ефективних інноваційних структур, орієнтованих на інтенсифікацію використання наявного на місцях ресурсного потенціалу;

формування на міні-регіональному (районному) рівні конкурентних систем інноваційного типу;

першочергове задоволення внутрішніх потреб регіональної (місцевої) громади у якісній, ефективній освіті за рахунок власних (кластерних) та залучених ресурсів.

Першочерговими завданнями регіональної освітньої політики визначено такі:

створення інституційних передумов до стимулювання розвитку освіти та науки;

ліквідація адміністративних бар’єрів у вирішенні першочергових завдань;

розвиток міжрегіонального співробітництва, реалізація потенціалу регіональних кластерних ініціатив (зокрема щодо спільного освоєння та використання ресурсів);

формування системи інноваційно зорієнтованих інвестиційних проектів, створення низки нових інструментів інвестиційного фінансування;

раціональне поєднання державного, місцевого, приватного фінансування;

інноваційний розвиток культурно-освітнього комплексу.

Позитивними ефектами кластерної взаємодії вважаємо такі: зростання продуктивності вирішення заявлених завдань; підвищена прийнятність  можливостей інновації та високої спеціалізації; розширений доступ до міжнародного ринку освітніх послуг, спеціалізованих послуг, кваліфікованої робочої сили, технологічних знань; більша гнучкість та великомасштабний ефект; спільна діяльність; колективна ефективність; економія локальних ресурсів за рахунок інтеграції  та оптимізації.

Відповідно до Постанови КМУ від 25.08.04 № 1082 (1082-2004-п), ініціатором створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності (Пункт  4) [3]. Ініціатором створення освітніх кластерів у Миколаївському регіоні є Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Суб'єктами кластера відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" (Розділ 1, ст. 5, п. 1) можуть бути фізичні та (або) юридичні особи  України,  фізичні  і  (або)  юридичні  особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які  провадять в  Україні  інноваційну  діяльність  і  (або)  залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів [1].

Кластери за участю навчальних закладів можна створювати у вигляді інноваційної структури виду Б відповідно до п. 7 Постанови, у якій зазначено, що інноваційні структури виду Б створюються шляхом  укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність. Договір повинен містити відомості про склад учасників, їх права та обов'язки,  пріоритетні  напрями  діяльності,  органи управління і керівний  орган, їх повноваження та порядок прийняття ними рішень, порядок  фінансування  діяльності  органів  управління і керівного органу,  порядок  прийняття  нових учасників та виключення з числа учасників  інноваційної структури, порядок ліквідації інноваційної структури  (припинення  дії  договору). (Абзац перший пункту 7 із змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМУ від 25.08.04 № 1082 (1082-2004-п) [3].

Оскільки розвиток кластерів передбачає сумісне зростання кожного із членів об'єднання, то умовою його успішного розвитку повинні бути нові, оригінальні, нестандартні інноваційні ідеї, які зможуть увесь час надавати нові імпульси, викликати зацікавленість як самих учасників інтеграційних процесів, так і потенціальних інвесторів.

Організаційне  та  методичне  забезпечення  створення  і  функціонування   кластерної структури  здійснюється  Координаційною Радою,  яка  діє  відповідно  до  Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. "Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів" [3].

Для налагодження ефективної роботи суб’єктів інфраструктурного обслуговування заявлених кластерних завдань доцільно виділити такі етапи роботи: визначення основних організаційних принципів; вибір доступних і необхідних служб підтримки кластера; установлення відповідної структури управління та комунікацій.

Умови інтеграції суб’єктів в інноваційний соціокультурний освітній кластер є такими:

зосередження на єдиному просторі (географічному і/або інформаційному);

спеціалізація: кластери концентруються навколо визначеної сфери діяльності – формування єдиного освітньо-науково-соціокультурного простору регіону, до якого причетні всі учасники інтеграційного процесу за умови наявності в кластері "локомотива" – провідного (інтегруючого) продукту/ресурсу або послуги (у нашому випадку – освітнього домена);

ініціатива "знизу" як необхідна умова створення та ефективного розвитку кластера, коли самі потенційні учасники приходять до бажання та дій щодо об'єднання у кластер (у нашому випадку – ініціатива й готовність місцевих органів освіти);

множинність та різноманітність учасників кластера: бібліотеки, інформаційні центри, медичні пункти, музеї, ВНЗ, підприємства, наукові установи, громадські, спортивні товариства, різні (зокрема й релігійні)  організації тощо;

співпраця та конкурентність як основні види взаємодії між членами об'єднання;

превалювання горизонтальних, вільних від ієрархічної організації, зв'язків;

життєвий цикл кластера: маючи тимчасовий характер, водночас розраховані на довготривалу перспективу;

залученість до інноваційного процесу (учасники об'єднання залучені до технологічних, функціональних, організаційно-управлінських інновацій);

безперервність процесу взаємного навчання. Індивідууми в одній або споріднених сферах мають тенденцію поділяти власний досвід з іншими, (офіційно – у професійних зв'язках і неофіційно – за допомогою різного роду неформального обміну). Тому безперервна багатоаспектна взаємодія у схожій, але взаємодоповнювальній діяльності, є умовою і характеристикою створення кластера;

ефект синергетичної взаємодії, який передбачає головним чином необхідність засвоєння не лише технології створення окремих компонентів об'єднання, скільки створення між ними ефективних синергетичних зв'язків, що можливо за умови одновекторності (спеціалізації) кластера.

Налагодження ефективного співробітництва суб’єктів кластерної системи на практиці потребує:

сприяння на рівні органів державної влади та органів місцевого самоврядування створенню й розвитку інтеграційних форм просторової організації та саморозвитку кластера;

формулювання спільних потреб-завдань, ефективне вирішення яких можливе за умови спільних зусиль і підтримки один одного;

формування на регіональному  рівні складових інфраструктури кластера: комплексів, центрів тощо;

укладання угод про співробітництво (соціальне, культурне, економічне, технічне партнерство) між радами й адміністраціями регіонів: про соціально-економічне, науково-технічне та культурне, освітнє співробітництво в галузях, що становлять для регіонів спільний інтерес;

укладання угод про співробітництво, кооперацію та інтеграцію між радами регіонального рівня, налагодження співпраці освіти із підприємницькими структурами регіонів у різних галузях і сферах економічного, соціального та культурного життя регіонів;

формування гуманітарних програм розвитку окремих мікрорегіонів;

підтримки зв’язків регіональної влади із промисловими організаціями, що займаються інвестиційною діяльністю, з метою залучення інвесторів до вирішення спільних проблем області;

проведення заходів регіонального співробітництва з організацією багаторівневого діалогу освіти та центральної, місцевої влади, бізнесу, місцевого самоврядування, недержавних інституцій;

забезпечення інформаційної підтримки кластера, популяризації кластерного підходу на основі проведення інформаційних кампаній.

Висновки. Аналіз наукових праць із порушеної проблематики та наявного досвіду кластерної політики на Миколаївщині дозволяє зробити висновок про те, що запровадження соціокультурного освітнього кластера в регіоні може бути ефективною організаційною умовою для вирішення проблеми оптимізації діяльності навчальних закладів.

 

Список використаних джерел

1. Закон України "Про інноваційну діяльність" [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

2. Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.president.gov.ua/docs/187_2012_National_plan.pdf.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.96 № 549 "Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів" [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/549-96-п.

4. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf.

5. Кластери в системі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування  : довідник / [Толкованов В. В., Канавець М. В., Савонюк Р. Ю., Сидоров В. М.] ; під ред. В. В. Толкованова. – Сімферополь, 2012. – 248 с.

 

 

Старева А. М.  Региональный социокультурный образовательный кластер как организационное условие решения проблемы оптимизации учебных заведений

Автором раскрыта сущность понятия "региональный социокультурный образовательный кластер" в условиях сочетания государственных, общественных, корпоративных и негосударственных форм управления системой образования на разных уровнях с целью  организационного решения проблемы оптимизации учебных заведений.

 

Ключевые слова: социальное сотрудничество, интеграция, образовательный кластер, оптимизация учебных заведений.

 

Staryeva, A. M.  Regional Social, Cultural Educational Cluster as Organizational Condition of Decision of Problem of Optimization of Educational Establishments

An author is give determination regional social, cultural educational to the cluster at the terms of combination of state, public, corporate and non-state forms of management of education the system on different levels with the aim  of organizational decision of problem of optimization of educational establishments.

 

Key words: social collaboration, integration, educational cluster, optimization of educational establishments.