Водолазська Т. В.,

доцент кафедри менеджменту Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського

 

Професійна програма розвитку педагога в системі підвищення кваліфікації

 

У статті аналізуються особливості професійного розвитку і способи підтримки педагога в системі підвищення кваліфікації; акцентується увага на особливостях упровадження інноваційної технології професійного розвитку педагога.

 

Ключові слова: підвищення кваліфікації, професійна програма розвитку,   наставництво, безперервне навчання, портфоліо особистих досягнень слухача курсів підвищення кваліфікації.

 

В умовах реформування освіти актуальними стають питання, пов’язані з підвищенням кваліфікації педагогів. Обумовлена змінами зовнішнього та внутрішнього середовища, удосконаленням змісту, форм організації і методів навчання, освоєнням нових технологій, сучасна післядипломна педагогічна освіта повинна сприяти практичній реалізації навчання вчителів упродовж усього життя.

Щоб допомогти становленню та зростанню педагога, недостатньо створити систему професійного розвитку вчителя на всіх рівнях. Удосконалення якості та ефективності педагогічної освіти потрібно вбачати у нових підходах до освітнього процесу – виходу за межі традиційних інституцій та ієрархій, пошуку нових можливостей, які надає відкрита освіта. Гнучкість і модульність освіти та освітніх послуг, формування інформаційного середовища, використання сучасних методів навчання і засобів інформаційно-комунікативних технологій створюють нові умови для професійного зростання педагога.

Аналіз досліджень, в яких започатковано вирішення проблеми. Теоретичні та методичні проблеми післядипломної освіти педагогів знайшли відображення у наукових дослідженнях Л. Даниленко, Г. Єльникової, І. Зязюна, В. Пуцова, Л. Пуховської, Т. Сущенко та інших. Особливості розвитку системи підвищення кваліфікації аналізуються у працях Н. Бібік, А. Зубка, С. Королюк, С. Крисюка, Н. Протасової та інших науковців. У роботах учених важливе місце займають питання наукових підходів і принципів організації навчального процесу в інститутах післядипломної педагогічної освіти. Окремі автори (Є. Коваленко, В. Луговий), вивчаючи питання атестації  педагогічних працівників, розглядають її як механізм стимулювання зростання кваліфікації і  професіоналізму педагога. Важливими у розглядуваному аспекті є дослідження психологів Б. Ананьєва, А. Асмолова, Р. Берньє, О. Леонтьєва, К. Роджерса, С. Рубінштейна, спрямовані на вивчення процесів розвитку особистості. Проте недостатньо розробленими залишаються питання забезпечення безперервного професійного розвитку педагогічних працівників у системі підвищення кваліфікації.

Постановка мети і завдань. У системі підвищення кваліфікації існують суперечності, зокрема, між вимогами, що ставляться суспільством і державою до сучасного педагога та суб’єктною позицією вчителя; роллю процесів саморозвитку та самонавчання й відсутністю технологій, які  підтримують професійний розвиток педагога. Намагання подолати наявні суперечності і недостатня наукова розробленість обумовили тему статті – "Професійна програма розвитку педагога в системі підвищення кваліфікації".

Метою статті є аналіз інноваційної технології професійного розвитку і способів підтримки педагога у системі підвищення кваліфікації.

Відповідно, завдання є такими:  здійснити теоретичний аналіз фахової літератури щодо професійного розвитку педагогічних працівників; проаналізувати закономірності між інноваційними технологіями і професійним розвитком педагога.

Виклад основного матеріалу дослідження. Кар’єра педагога – це безперервне навчання в умовах динамічних змін, здатність адаптуватися до  змін – "суттєве вміння у постмодерновому суспільстві" [8, с. 227]. Традиційно вектор підвищення кваліфікації педагога визначали інститути післядипломної педагогічної освіти. Сьогодні все частіше запит іде від самого вчителя. Ураховуючи це, сучасні програми підвищення кваліфікації повинні сприяти розвитку особистості педагога, надавати знання, що виходять за межі функціональних обов’язків, формують бажання самовдосконалюватися, пізнавати себе. По суті, курси підвищення кваліфікації мають об’єднувати процеси індивідуального розвитку педагога із професійним.

Підвищення кваліфікації передбачає неперервний розвиток творчого потенціалу педагогічних кадрів – сукупності можливостей засвоєння професійних знань, формування педагогічних умінь, розвитку особистісних якостей, які забезпечують оволодіння новими методами і формами навчання й виховання [5].

Модель підвищення кваліфікації в умовах безперервного навчання має певні особливості і складається з таких послідовних етапів: визначення освітніх потреб і цілей педагога; виявлення наявних знань та вмінь; моделювання навчальних завдань на основі освітніх запитів педагога з урахуванням його досвіду та знань [4]. Основними вимогами до навчального процесу стають індивідуалізація, орієнтація на досвід педагогічного працівника і практичну значимість знань.

Уведення в систему підвищення кваліфікації Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського проекту "Портфоліо особистих досягнень слухача курсів підвищення кваліфікації" та "Професійної програми розвитку"  є спробою установити, що є важливим для сучасного педагога в його зростанні. Аналіз цих документів дає можливість визначити ресурси, пріоритети та можливості розвитку системи підвищення кваліфікації, сформувати критерії забезпечення якості освітніх послуг.

Професійна програма розвитку – це документ, що відображає індивідуальну траєкторію навчання педагога, прийоми якісного перетворення – переходу від одного рівня до іншого. Необхідною умовою реалізації програми є готовність педагога до самостійної пізнавальної та дослідно-експериментальної роботи. Створення професійної програми розвитку на курсах підвищення кваліфікації в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського відбувається в межах роботи над проектом "Портфоліо особистих досягнень слухача курсів підвищення кваліфікації" [2]. У процесі розроблення індивідуальної траєкторії навчання педагога роль інститутів полягає у наданні інформаційних і методологічних ресурсів, організації наставницького супроводу. Портфоліо педагога, програма його професійного розвитку стають документами, що засвідчують особистісне та професійне зростання  у курсовий та міжкурсовий період.

Основним критерієм розвитку людини є правильно організована структура діяльності за її компонентами – формуванням мети і завдань, вибором засобів, самоконтролем, самооцінюванням, а також правильним співвідношенням предметних і символічних планів у навчальній діяльності. Розпочинати роботу над власним планом дій дослідники радять з окреслення сфери професійних інтересів, у яких людина діє найбільш ефективно, вивчення своїх сильних сторін, складання плану дій на перспективу [6].

Програма розвитку може починатися з саморефлексії, з відповідей на запитання:

На сьогоднішній день я можу відверто сказати, що … (достатньо добре вмію таке…; мені необхідно попрацювати додатково над…);

Цілі, до яких я прагну, ...;

Для досягнення поставлених цілей я налаштований … [1].

Перший етап роботи над власною програмою розвитку – |це формулювання проблеми, усвідомлення мети і  |завдань|. Складаючи програму професійного розвитку,  варто звернути увагу, перш за все, на такі важливі компоненти, як власні цінності й переконання –  складові, що дозволяють педагогу планувати майбутнє. Письмова фіксація навчальних завдань служить насамперед орієнтиром і, водночас, основою для подальшої|наступної| самооцінки.

Плануючи професійний розвиток, педагог складає власний план дій, ураховуючи власні переваги і недоліки. Дбаючи про безперервний саморозвиток, він приділяє належну увагу самоаналізу як способу самопізнання, роботі над метою, пріоритетами; він послідовний у діях, керує власними емоціями, визнає власні помилки і сприймає їх як корисні уроки [3]. М.Фуллан наголошує, що "вчительська професія не буде такою, що навчається, поки більшість вчителів не стануть носіями змін, здатними працювати над своїм відчуттям мети через пошук, досягнення компетентності та співпрацю" [8, с. 214].

Для того, щоб представити|уявляти|, зробити видимим спосіб навчання, необхідний метарефлексивний| аналіз власної професійної діяльності|дороги|, способів роботи, образу|зображення| дій. Досягнення і труднощі педагога співставляються з його актуальними якостями, встановлюються нові освітні потреби. Цю дію можна розглядати як момент самоосвіти, самоуправління, самоорганізації. Педагог пізнає себе, ставить освітні завдання і визначає способи їх вирішення.

Дослідники стверджують, що ефективну взаємодію із соціальним оточенням та управління результатами педагогічного процесу може здійснювати тільки педагог з позитивною "Я-концепцією". У психолого-педагогічній літературі ця концепція характеризується як узагальнене уявлення про себе, система поглядів, суджень, оцінка власної особистості, що склалася в свідомості людини. Учитель з позитивною "Я-концепцією" упевнений у собі, тому у професійній діяльності створює умови для ефективної педагогічної взаємодії. Умотивований на успішну діяльність учитель створює індивідуальну програму професійного зростання, у якій аналітичний блок побудований на основі самоаналізу професійної діяльності. Аналізуючи результати своєї роботи, педагог бачить проблеми, визначає способи їх вирішення, необхідні умови для отримання запланованого результату.

В індивідуальну програму розвитку педагога входить також змістовно-процесуальний блок. Він вміщує інформацію про зміст освіти, програми навчальних модулів, які необхідно опанувати вчителю і тим самим забезпечити потребу у професійних знаннях та вміннях. Змістовно-процесуальний блок може включати не тільки елементи формальної освіти, але і напрями неформальної або інформальної освіти. Таким чином, вибудовується освітня траєкторія – цілеспрямований рух учителя з метою професійного зростання. Головні складові індивідуальної освітньої програми – самоаналіз професійної підготовленості і професійної діяльності вчителя, педагогічна рефлексія. Отже, педагог  стає проектувальником освітнього процесу [3].

Темою метарефлексії| є процес роботи: як я організовував свою роботу?, наскільки успішною була моя стратегія навчання? |вчення|тощо. Аналізуючи кожний етап, педагог робить висновки|виведення| щодо розвитку в майбутньому.

Для того, щоб оцінити свою роботу, окрім цілей навчання|вчення| мають бути розроблені чіткі стандарти і критерії| оцінювання. В ідеальному варіанті вони встановлюються педагогом  разом із наставником, оскільки наставництво – це процес покращення практики та її результатів.

Використання портфоліо та програми розвитку в системі післядипломної педагогічної освіти забезпечує гнучкий зворотний зв’язок зі слухачами курсів, який встановлюється з урахуванням індивідуальних інтересів педагогів, дає можливість комплексно оцінити потенціал слухачів, що може бути враховано у створенні траєкторії навчання. Зусилля педагогів і викладачів інституту підвищення кваліфікації, побудовані як спільна діяльність із підвищення компетентності, забезпечують можливість професійного зростання педагога і покращення якості освітніх послуг ІППО.

Отже, процес професійного зростання перетворюється на продуктивну взаємодію суб’єктів освітньої діяльності. Цінним джерелом ініціювання і підтримки нововведень стають знання як результат діалогу між суб’єктами навчання. Автор книги "П’ята дисципліна" П.Сендж пропонує використовувати термін "діалог" на позначення способу та засобу досягнення колективного рішення, яке підвищить ефективність діяльності організації [7].

Знання, освіта та навчання набувають актуальності. За влучним висловом П.Дракера, організації, які будуються на неперервному навчанні працівників усіх рівнів, у ХХІ сторіччі переважатимуть. У центрі уваги безперервного навчання знаходиться людина як особистість, її бажання і здібності, розвитку яких приділяється найбільша увага.

Висновки. Компетентному фахівцю педагогу нині необхідно бути не лише носієм знань, йому потрібно вміти визначати цілі, занурюватися в діяльність, отримувати задоволення від набутого досвіду. Учитель, який поєднує безперервне внутрішнє (внутрішньоособистісне) і зовнішнє (зв’язки та співпраця з іншими) навчання, стає "носієм змін". Програма професійного розвитку може стати способом безперервного зростання педагога. Упорядкована, документально оформлена, вона допомагає визначати якість життя, оскільки:

ґрунтується на чіткій концепції, зрозумілій педагогові;

– зосереджується на запитах конкретної особистості, її знаннях та досвіді;

– будується як система з урахуванням змін, що відбуваються в освіті, певному навчальному закладі.

Вважаємо, що нині не може існувати суспільство, що навчається, без учителів, які навчаються. Тому актуальним є питання готовності суспільства і педагогів до безперервного професійного розвитку.

 

Список використаних джерел

1. Водолазська Т. Керівник – управлінець – лідер / Т. Водолазська, Р. Гавриш // Управління освітою. – №3 (279). –  2012. – С. 4-12.

2. Водолазська Т. Портфоліо особистих досягнень слухача курсів підвищення кваліфікації / Т. Водолазська, Р. Гавриш // Освіта Полтавщини. №25-26. – 2011. – С. 64-67.

3. Гоглова М. Н. Как управлять профессиональным ростом педагога / М. Н. Гоглова // Народное образование. – 2011. – №9. – С. 146-153.

4. Королюк С. В. Розвиток управлінської культури керівника загальноосвітнього закладу в процесі підвищення кваліфікації : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Світлана Вікторівна Королюк. – К., 2005. – 232 с.

5. Крисюк С. В. Післядипломна освіта педагогічних кадрів як система / С. В. Крисюк // Післядипломна освіта : проблеми управління, методичне забезпечення : навчально-методичний посібник / за ред.. Г. С. Данилової, Г. А. Дмитренка. – К. : ІЗМН, 2000. – 188 с.

6. Лидер и команда : практическое руководство лидера эффективной команды / пер. с англ. – Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс, 2005. – 296 с.

7. Сендж П. П’ята дисципліна : мистецтво і практика організації, що навчається. – Харків, 2006. – 384 с.

8. Фуллан М. Сили змін. Вимірювання глибини освітніх реформ / М. Фуллан. –  Львів : Літопис, 2000. – 272 с.

 

 

Водолазская Т. В. Профессиональная программа развития педагога в системе повышение квалификации

В статье анализируются особенности профессионального развития и способы поддержки педагога в системе повышения квалификации; акцентируется внимание на особенностях внедрения инновационной технологии профессионального развития педагога.

Ключевые слова: повышение квалификации, профессиональная программа развития, наставничество, непрерывное образование, портфолио личных достижений слушателя курсов повышения квалификации.

 

 

Vodolazskaya, Т. V. Professional Program of Development of Teacher there is In-plant Training in System

In the article the features of professional development and way of support of teacher are analyses in the system of the in-plant training; attention is accented on the features of the use of innovative technology of professional development of teacher.

 

Key words: in-plant training, professional program of development, tutorship, continuous studies, portfolio the personal achievements of listener of courses of the in-plant training.