Якухно І.І.,

ректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат історичних наук, доцент

 

 

Інноваційні технології навчання в закладах післядипломної педагогічної освіти

 

У статті розглянуто питання запровадження інноваційних технологій навчання в практику діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти. Охарактеризовано перспективні інноваційні педагогічні технології, які ефективно впливають на процес підвищення кваліфікації педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти.

 

Ключові слова: педагогічні технології, методи навчання, інформаційно-комунікаційні технології, дистанційна освіта, підвищення кваліфікації фахівців.

 

Постановка проблеми. Успішна реалізація завдань Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки щодо подальшого реформування післядипломної педагогічної освіти неможлива без широкого впровадження інноваційних технологій навчання у процес підвищення кваліфікації фахівців-практиків.

Поняття "педагогічна технологія" безпосередньо пов’язане з теорією і практикою освіти, оскільки передбачає проектування і конструювання  всього педагогічного процесу. Технологія охоплює знання – як теоретичні, так і практичні – про сутність, управління і послідовність етапів навчального процесу відповідно до конкретних умов його реалізації.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Ідея технологізації педагогіки виникла давно. Ще Я. Коменський стверджував, що можна і потрібно кожного вчителя навчити користуватися педагогічним інструментарієм; тільки за цієї умови його робота буде мати високу результативність [1].

Вагомий внесок у розвиток теорії інноваційних технологій навчання, зокрема в системі післядипломної педагогічної освіти, зробили Ю.Бабанський, В.Беспалько, П.Гальперін, Л.Даниленко, Л.Зоріна, І.Зязюн, М.Кларін, Н.Коломинський, Е.Коротов, М. Красовицький, С.Крисюк, В.Луговий, В.Маслов, В.Олійник, Н.Протасова, В.Пуцов, І.Раченко, Н.Тализіна, О.Тонконога, П.Худоминський, М.Шкіль, В.Шепель, Т.Шамова,  Н.Щуркова та інші.

Так, В.Делія технологію трактує як методи навчання, що активно використовують потенціал інформаційних технологій для формування навичок і вмінь, затребуваних сучасним рівнем розвитку суспільства та економіки [2]. У педагогічних технологій, що впроваджувалися в систему освіти дотепер і не гарантували замовникові належної якості знань і вмінь, на ринку педагогічних послуг нині немає перспектив. Рівень розвитку суспільства потребує впровадження інноваційних технологій, що максимально сприяють задоволенню потреб і очікувань особистості для її самореалізації.

І. Підласий визначає педагогічну технологію як сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення цілей розвитку, виховання і навчання, та вважає, що коли мета сформульована об’єктивно і несуперечливо, чітко визначені характеристики вихованців і умов процесу, можна створити дуже ефективну технологію [3]. Отже, У сутність поняття "технологія" автор трактує  як комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої якості відповідно до установлених витрат часу, сил і засобів.

Таким чином, педагогічна технологія – це сукупність методів (науково обґрунтованих способів діяльності), спрямованих на досягнення мети; програма (проект певної педагогічної діяльності), що послідовно втілюється на практиці; комплекс дій, операцій і процедур, які інструментально забезпечують одержання прогнозованого результату. Отже, технологія навчання – це система, у якій послідовно реалізується заздалегідь спроектований навчальний процес, що гарантує досягнення дидактичної мети.

Інноваційні технології навчання ґрунтуються на різних формах і рівнях співробітництва, яке розвивається від максимальної допомоги викладача (методиста) слухачеві-вчителю до послідовного зростання активності останнього та до переходу до повністю саморегульованих його дій, налагодження конструктивного партнерства з викладачем. Однією із найважливіших загальнопедагогічних і технологічних складових інноваційності в педагогіці є співробітництво, перебудова форм і методів навчання, що уможливлює сприятливі умови для їх самозміни, перетворення об’єкта в активного суб’єкта навчання [4].

Оскільки педагогічний процес будується на певній системі принципів, педагогічна технологія також може розглядатися як сукупність певних зовнішніх і внутрішніх чинників, спрямованих на послідовне здійснення цих принципів. Відповідно, поняття "технологія" більш широке, ніж "методика". Педагогічне завдання може бути ефективно вирішене тільки за допомогою адекватної технології, яка реалізується педагогом-професіоналом.

Отже, технологія навчання – це змістовно-організаційний компонент навчально-виховного процесу. Категорію "інноваційна методика" розуміємо як новаторську методику організації навчального матеріалу із застосуванням  інноваційних дидактичних засобів [5].

Принципи і форми роботи, які передбачаються інноваційною методикою, спрямовані, зазвичай, на підвищення ефективності процесу навчання. Ключові ідеї щодо удосконалення навчання, на думку В.Делії, полягають у такому:

навчання більш ефективне, коли його учасники вирішують практичні проблеми і для цього застосовують відповідні методи і засоби діяльності;

поєднання навчальної і дослідницької роботи створює додаткову мотивацію, підвищує якість адаптації для потреб педагогічної практики  нових ідей і нового дидактичного матеріалу;

ефективне навчання – це не лише засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок – це завжди розвиток особистості, зміни в її свідомості, поглядах та цінностях, це здатність діяти на рівні нових умов і завдань;

інтенсивність навчання різко підвищується в умовах заглиблення, глибокої концентрації на матеріалі. У таких умовах включаються внутрішні резерви особистості, відкриваються нові здібності;

навчання вибудовується не лише у напрямі від простого до складного, а й навпаки. Резервні можливості свідомості особистості яскраво проявляються та активізуються у процесі засвоєння та перероблення надвеликих обсягів інформації;

навчанню і розвитку слухачів сприяє інтенсивний розвиток всієї академічної групи, коли відбувається активізація кожного учасника за рахунок прискореного проходження цілою групою відповідних етапів розвитку. Груповий фактор – один із найбільш дієвих у підвищенні ефективності навчання і розвитку особистості [2].

У результаті інноваційного навчання слухачі набувають якостей, найбільш важливих для успішної діяльності в сучасності, – здатності гнучко, нестандартно і своєчасно реагувати на велику кількість змін, а також їх передбачати і брати участь в їх формуванні.

            Виклад основного матеріалу. Аналіз спеціальної літератури засвідчив, що розвиток інноваційних технологій відбувається за такими напрямами:

пошуки щодо репродуктивного навчання (особистісно орієнтованого, персоніфікованого і групового навчання);

розроблення в аспекті дослідницького навчання (процес навчання відбувається  як знаходження пізнавально-ужиткової, цінної для практичних потреб інформації);

створення моделей навчальної дискусії;

організація навчання на основі ігрових моделей.

Найбільш актуальними в галузі післядипломної педагогічної освіти, на нашу думку, є інновації, спрямовані на переорієнтацію її мети – формування особистості професіонала (розвиток нахилів до інноваційної діяльності), – а також на оновлення змісту навчального процесу (формування логічного і образного мислення, пріоритет самоосвіти).

На думку В. Дудченка логіка інноваційного навчання йде від дії до знань: знання не надходять ззовні, а формуються у свідомості особи на основі надвеликих обсягів інформації [6].

Л. Даниленко під освітніми інноваціями розуміє новизну, що істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові освітні, дидактичні, виховні системи; новий зміст освіти; нові освітні, педагогічні технології; методи, форми, засоби розвитку особистості, організації навчання і виховання; нові технології управління навчальним закладом, системою освіти [7].

Автор класифікує освітні інновації на психолого-педагогічні, науково-виробничі та соціально-економічні. До перших із визначених належать нововведення у навчальному, виховному й управлінському процесах; до науково-виробничих – комп’ютерні, мультимедійні технології, сучасне матеріально-технічне обладнання; до останніх із зазначених – юридичні, правові, економічні та інші нововведення.

Сутність навчальної інноваційної технології становить відповідний добір операцій та дій педагога та учня, в результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. Такими вважають особистісно орієнтовані, інтеграційні, інформаційні, дистанційну, модульно-розвивальну, розвивальну та інші технології [7].

І. Підласий окремо виділяє вчительські технології, відмінною особливістю яких є нерозривне поєднання з особистою майстерністю вчителя, власним педагогічним почерком [3]. Такі авторські технології майже недоступні для відтворення, оскільки несуть у собі неповторний відбиток особистості і тих умов, у яких вони застосовуються.

Розглянуті педагогічні інновації можуть використовуватися у системі післядипломної педагогічної освіти з певними змінами, корекцією, переорієнтацію мети на формування особистості професіонала, розвитку, перш за все, нахилів до наукової та інноваційної діяльності, формування логічного й образного мислення.

Навчання у закладі системи післядипломної педагогічної освіти повинно не тільки забезпечити засвоєння слухачем нових професійних знань, набуття вмінь і навичок, але сприяти формуванню низки професійно значущих і соціально необхідних в сучасності особистісних компетентностей: культури інноваційного мислення, комунікативної культури, вміння працювати в команді, толерантності, професійної відповідальності, організаційних якостей, лідерства.

Вирішити цю проблему можна на основі інноваційної освіти, головна мета якої – розвинути пізнавальну активність і самостійність фахівців-практиків, зокрема, у процесі підвищення їхньої кваліфікації.

Активне навчання – необхідна умова інноваційної освіти, у якій мають переважати методи  і технології навчання, спрямовані на самостійне засвоєння слухачами знань і набуття вмінь у процесі їхньої активної розумової і практичної діяльності. Так, на курсах підвищення кваліфікації вчителів вищої категорії доцільно ввести в навчальний процес інноваційні технології: проблемні лекції і семінари, тематичні дискусії, круглі столи, ділові ігри, тренінги тощо.

Розглянемо дещо детальніше деякі інноваційні технології навчання, запроваджені у практиці підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в обласних інститутах післядипломної освіти.

Інноваційна лекція є перспективним видом занять та основою теоретичної підготовки слухача. Відповідно до парадигми інноваційного навчання, призначення такої лекції – викликати інтерес у слухачів до пізнання від простого до складного, стимулювати їхню творчу активність у процесі засвоєння  навчального матеріалу, розвиток гностичних задатків тощо.

У педагогічній практиці існує широкий спектр інноваційних форм лекції: лекція-бесіда, лекція-інтерв’ю, лекція-семінар, лекція-консультація, відеолекція, лекція-відеотренінг тощо.

Кейс-технології є пакетом підручників, навчальних посібників, навчально-методичних комплексів, збірників завдань, робочих зошитів тощо, методичних вказівок до них.

Технологія кореспондентського навчання у дидактичному плані практично не відрізняється від кейс-технології. Її відмінність – лише у формі доставлення пакета навчальних матеріалів з використанням послуг поштового зв’язку. Формування пакета навчально-методичних матеріалів здійснюється помодульно; відповідно і звітність здійснюється також за таким принципом.

Технологія мережевого навчання базується на максимальному використанні можливостей інформаційно-телекомунікаційних технологій. Основу дидактичного забезпечення мережевого навчання складають електронні підручники та електронні навчально-методичні комплекси.

Інтерактивна лекція часто базується на активному використанні засобів ІКТ. Однак це не слайдовий супровід звичайної лекції, а, насамперед,  електронний дидактичний матеріал із принципово іншими функціями. Інтерактивна лекція є ефективним дидактичним засобом в умовах заочної форми підвищення кваліфікації педпрацівників.

Ситуативний аналіз розвиває у слухачів уміння приймати раціональні рішення, моделювати їх наслідки в умовах конфліктної педагогічної ситуації.

Дискусія формує у слухачів культуру ведення дебатів, здатності активно відстоювати точку зору, аргументовано відкидати помилкові судження опонентів тощо.

Інструктивно-методичні заняття проводяться для ознайомлення слухачів з організацією та порядком здійснення навчального процесу з підвищення кваліфікації за очно-дистанційною формою, із змістом навчальних програм і планів тощо, а індивідуальні – з окремими слухачами за певним графіком; вони можуть охоплювати частину або повний обсяг матеріалу з конкретного модуля навчальної програми.

Конференція з обліку досвідом – поширений інтерактивний вид навчального заняття, основним змістом якого є обговорення попередньо підготовлених повідомлень слухачів з актуальних проблем їхньої професійної діяльності, власного практичного досвіду.

Майстер-клас інтерактивний вид навчального заняття, на якому слухачі опановують нові технології, методики й авторські розробки на основі включення  у спільну діяльність з неперервним контактом "викладач-слухач". Ще одним інтерактивним видом навчального заняття є круглий стіл, основним видом діяльності на якому є спільне обговорення з викладачами актуальних і важливих інноваційних аспектів професійної діяльності слухачів; найбільш сучасним видом занять зазначеного виду є навчальний тренінг, мета якого полягає  у вдосконаленні практичних умінь і навичок слухачів у відповідній сфері, розвиток здібностей, необхідних для ефективного здійснення професійної діяльності.

Консультація – вид навчального заняття, на якому слухачі ставлять перед викладачем запитання і отримують відповіді або пояснення певних теоретичних положень, особливостей практичного застосування засвоєного тощо. Консультації можуть надаватися як окремим слухачам (індивідуальні), що найчастіше пов’язано з виконанням індивідуальних завдань, так і групі слухачів.

Традиційними формами навчальних занять для підвищення кваліфікації є семінарське заняття, у ході якого викладач організовує та керує дискусією за попередньо визначеними проблемними запитаннями з конкретної теми, до якої слухачі готують повідомлення, індивідуально виконані завдання, реферати тощо; практичне заняття, на якому відбувається обговорення слухачами базових теоретичних положень навчального модуля, теми, формуються навички їх практичного застосування.

Важливе значення у навчанні на КПК має самостійна робота – форма організації навчального процесу, яка є основним засобом оволодіння слухачем навчальним матеріалом у позааудиторний час. Зміст самостійної роботи визначено у навчальній програмі; його засвоєння забезпечується методичними матеріалами, завданнями і вказівками викладача. Матеріал, передбачений навчальною програмою для засвоєння слухачем у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом, який опрацьовувався на аудиторних заняттях за розкладом [10].

Розвиток інформаційних технологій у сучасному світі зумовив перегляд традиційних підходів до визначення перспективних форм організації освітнього процесу та провідну роль навчання за дистанційною формою. Таке навчання в контексті інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти на основі інформаційно-комунікаційних технологій має значні перспективи.

Інформаційно-комунікаційні технології – це сукупність засобів, способів, методів збирання, збереження, передавання і використання інформації для створення умов виникнення і розвитку процесів навчально-інформаційної взаємодії між тим, хто вчить, і тим, хто навчається, з метою отримання спрогнозованих педагогічних результатів. Нині інформаційно-комунікаційні технології відіграють ключову роль у системі післядипломної освіти в організації навчання педагогічних працівників за дистанційною формою  навчання.

До принципово важливих переваг дистанційної освіти на основі інформаційно-комунікаційних технологій дослідники найчастіше відносять такі: інтерактивність (міжсуб’єктна діяльність, діалог викладача з користувачем, взаємодія між суб’єктами навчального процесу), адаптивність (індивідуальний характер навчання, самостійний вибір слухачем навчального курсу, терміну навчання, періодичність відновлення навчальної діяльності з метою підтримки фахових знань на рівні динамічних змін відповідно до професійних потреб), особистісну орієнтованість [8].

Широко відомі дослідження в цій галузі В.Агєєва, А.Андрєєва, В.Бикова, Л.Васильченка, Л.Даниленко, Н.Клокар, В.Кухаренка, В.Мадзігона, А.Шабанова, В.Шевченка.

У 2005-2011 роках в Україні, зокрема у системі післядипломної педагогічної освіти, було впроваджено програму інформаційно-комунікаційних технологій Intel®Teach, за якою навчалися понад 175 тисяч науково-педагогічних працівників, керівників галузі освіти і студентів [9].

Висновки. Загальним критерієм для визначення найбільш перспективних технологій навчання для забезпечення інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти має бути їх спроможність забезпечувати ефективну комунікацію і самостійність слухачів курсів підвищення кваліфікації. Кожна технологія має свої можливості та межі застосування, що визначає її ефективність [11].

У сучасних умовах розвиток інноваційних технологій навчання відбувається в напрямі пошуку дидактичних і методичних механізмів поєднання базової (основної, опорної) технології з іншими, які в цьому контексті є допоміжними.

 

Список використаних джерел

1. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения. В 2-х т. / Я. А. Коменский. – М. : Педагогика, 1982. – Т. 1. – 656 с.; Т. 2. – 576 с.

2. Делия В. П. Формирование и развитие инновационной образовательной среды гуманитарного вуза / В. П. Делия. – М. : ООО "Де-По", 2008. – 484 с.

3. Підласий І. П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів : навчальний посібник / І.П.Підласий. – К. : Україна, 1989. – 343 с.

4. Ляудис В. Я. Инновационное обучение и наука / В.Я.Ляудис. – М. : ИНИОН, 1992. – 50 с.

5. Кан-Калик В. А. Педагогическое творчество / В.А.Кан-Калик, Н.Ф.Никандров. – М. : Педагогика, 1990. – 141 с.

6. Дудченко В.С. Инновационние технологии : учеб.-метод. пособ. / В.С.Дудченко. – М. : На Воробьёвых горах, 1996. – 254 с.

7. Даниленко Л.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах : монографія / Л.І.Даниленко. – К. : Міленіум, 2004. – 358 с.

8. Якухно І.І. Організаційно-методичні аспекти застосування інформаційно-комунікаційних технологій у підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів під час дистанційного навчання / І.І.Якухно // Післядипломна освіта в Україні. – 2011. – № 2. – С. 61-63.

9. Звіт про корпоративну соціальну відповідальність Intel з 2009 рік. Короткий огляд [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http//www.intel.com/go/responsibility.

10. Якухно І. І. Теоретико-методичні основи управління інноваційним розвитком післядипломної педагогічної освіти регіону : монографія / І.І.Якухно. – Житомир : Полісся, 2011. – 536 с.

11. Ибрагимов Г. И. Инновационные технологии обучения в условиях реализации компетентностного подхода  / Г. И. Ибрагимов // Инновации в образовании. – 2011. – № 4. – С. 4-13.

 

Якухно И. И. Инновационные технологии обучения в учебных заведениях последипломного педагогического образования

В статье рассмотрены вопросы внедрения инновационных технологий обучения в практику деятельности учебных заведений последипломного  педагогического образования. Характеризированы перспективные инновационные педагогические технологии, которые эффективно влияют на  процесс повышения квалификации педагогических работников в системе последипломного образования.

 

Ключевые слова: педагогические технологии, методы обучения, информационно-коммуникационные технологии, дистанционное образование, повышение квалификации специалистов.

 

Yakukhno, I.I. Innovative Learning Technologies in Postgraduate Pedagogical Education

The article deals with the introduction of innovative learning technologies in the practice of institutions of postgraduate pedagogical education. Promising innovative pedagogical technologies that allow significantly raise the effectiveness of training teachers in the system of postgraduate education are described.

 

Key words: educational technology, teaching methods, information and communication technologies, online education, professional development of specialists.