Гризун Л.Е.,

професор кафедри інформатики Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, доктор педагогічних наук, доцент

 

Дидактичний аналіз навчальних дисциплін різних типів у процесі формування змісту вищої професійної освіти

 

У роботі визначено особливості дидактичного аналізу навчальних дисциплін різних типів відповідно до галузей науки. Здійснено порівняльний аналіз навчальних дисциплін з позиції формування змісту вищої професійної освіти.

 

Ключові слова:  навчальна дисципліна, зміст вищої професійної освіти, дидактичні особливості навчальних дисциплін.

 

Постановка проблеми та аналіз її стану. Питання сутності змісту освіти, вимог до його укладання теоретично обґрунтувано в державних нормативних документах і працях відомих дидактів. Це засвідчує фундаментальність поняття "зміст освіти" для всіх її рівнів, актуальність загальнодидактичної сутності змісту освіти, необхідність розроблення підходів до його конструювання на різних етапах розвитку середньої та вищої школи.

У сучасних умовах глобалізації суспільства та світової інтеграції особливого значення набувають проблеми формування змісту вищої професійної освіти з позицій відтворення моделі майбутнього фахівця та з урахуванням потреб сучасного суспільства, необхідності узгодження кваліфікаційно-освітніх рівнів і вимог до випускника вищого навчального закладу.

Оскільки одним із провідних засобів реалізації змісту освіти дидакти визнають навчальну дисципліну, зрозуміло, що проблеми проектування її структури, змістового наповнення відіграють значну роль у формуванні змісту професійної освіти. Водночас навчальна дисципліна є педагогічно адаптованими основами однієї або кількох наукових галузей, що зумовлює відтворення у навчальній дисципліні (а значить – і в змісті освіти) специфіки наук різних видів і одночасно актуалізує завдання проведення дидактичного аналізу кожної дисципліни з урахуванням цих особливостей.

Мета статті – визначення дидактичних особливостей навчальних дисциплін різних типів відповідно до того, яку галузь науки вони представляють, а також розкриття значення такого аналізу у процесі формування змісту вищої професійної освіти.

Виклад основного матеріалу. У межах  дослідження проблем проектування модульної структури навчальних дисциплін нами було вивчено специфічні риси об'єктів, методів, завдань і головних аспектів провідних наукових галузей, а також визначено  дидактичні характеристики дисциплін [1; 2]. Виходячи із результатів попередніх розвідок, здійснимо необхідний аналіз відповідно до цілей статті. 

Розгляд першої групи дидактичних характеристик засвідчує, що предмет, мета, завдання дисципліни мають специфіку, пов'язану із особливостями  предмета відповідної галузі знань.

Так, предметом вивчення гуманітарних (суспільних) дисциплін є суспільство, людина, її діяльність, культура тощо.  Ці дисципліни найчастіше вивчають унікальні, індивідуальні об'єкти, на основі чого формуються певні закономірності. При цьому об'єкти  вивчення гуманітарних наук мають ціннісну і рефлективну природу, тобто одержані про них теоретичні знання так чи інакше впливають на самі об'єкти.

Предмет вивчення природничо-математичних дисциплін – об'єкти та явища природи, природні процеси, математичні об'єкти, факти, твердження, їх використання у розв'язанні задач тощо. Зазвичай, у цих дисциплінах вивчаються та досліджуються узагальнені групи подібних об'єктів реальності, які є ідеальними і відрізняються від об'єктів практики.    

Предметом вивчення технічних дисциплін є реальні об'єкти практики –  механізми, пристрої, машини, засоби їх конструювання, ефективність їх функціонування тощо.  Ці дисципліни передбачають дослідження великих класів однорідних об'єктів (технічних пристроїв і машин певного класу) і пропонують співвідношення та перетворення,  що дозволяють звести складні і громіздкі задачі та розрахунки до простих. При цьому теоретичні знання не відділяються від практики (як у природничих науках), а поєднуються з нею.     

Цілі будь-якої навчальної дисципліни можуть бути сформульовані на чотирьох рівнях, які відрізняються глибиною опанування матеріалу дисципліни: цілі першого рівня представляють у вигляді "мати уявлення про..."; цілі другого рівня –  "знати ..."; третього – "уміти ...", а четвертого – за формою можуть бути представлені як цілі третього рівня, але при цьому передбачається більш високий рівень володіння практичними навичками у розв'язанні конкретних задач навчальної дисципліни [6]. 

Порівнюючи цілі вивчення гуманітарних, природничих і технічних дисциплін, варто зазначити таке.

Цілі першого рівня є практично однаковими для всіх дисциплін і не залежать від галузі науки, яку вони представляють. Вони можуть формулюватися у такий спосіб: мати уявлення про об'єкт, предмет, мету, завдання певної дисципліни;  коло проблем, серед яких знаходяться проблеми і питання певної дисципліни; обов'язкові для вивчення модулі та розділи, можливості  вибору власної "траєкторії" навчання; наявні підходи до розглядання проблем дисципліни; сучасний стан наукових дисциплін, що є основою цієї навчальної дисципліни; зв'язок дисципліни з іншими науками і її роль у майбутній підготовці тощо.      

Виходячи зі специфіки об'єктів і предметів вивчення гуманітарних, природних та технічних наук [4; 5 та ін.], можна визначити деякі відмінності їх цілей другого та наступного рівнів. Головними цілями другого рівня для гуманітарних дисциплін, зазвичай, є такі: знати поняття, визначення, терміни дисципліни, дати, факти, події, суспільно-політичні, культурні явища, мовні феномени тощо; суспільні системи, їх елементи та зв'язок між ними, процеси, функції, стани цих систем; класифікацію об'єктів дисципліни за різноманітними критеріями; принципи, теорії, закони, яким підпорядковуються об'єкти вивчення певної дисципліни.

У вивченні природничо-математичних дисциплін серед цілей другого рівня разом із більшістю аналогічних цілей вивчення гуманітарних дисциплін значне місце займають такі цілі: знати ознаки, параметри, характеристики, властивості груп об'єктів, що вивчаються; моделі, схеми, структури, що описують особливості груп об'єктів, їх життєдіяльність, функціонування; методи, прийоми, алгоритми, засоби розв'язання задач із дослідження об'єктів дисципліни, які, виходячи з вищезазначеного, здебільшого є  узагальненими групами подібних об'єктів реальності, часто носять "ідеальний" характер; оцінки, межі застосування, обмеження методів, моделей, теорій, що вивчаються.     

У змісті технічних дисциплін серед цілей другого рівня разом із більшістю аналогічних цілей вивчення гуманітарних та природничо-математичних дисциплін провідного значення набувають такі: знати методи та способи розв'язання задач із дослідження об'єктів дисципліни, які  здебільшого є  узагальненими групами реальних об'єктів практики –  механізмів, пристроїв, машин; сутність та особливості різноманітних технологічних процесів, засоби їх дослідження та підвищення ефективності; практичні, реальні оцінки меж застосування методів, моделей, теорій, що вивчаються.     

Щодо цілей навчальної дисципліни третього рівня, варто зазначити, що деякі з них є загальними для дисциплін будь-якої галузі і спираються на знання фактичного матеріалу дисципліни та пов'язані із загальноінтелектуальними вміннями.  Наприклад, такі цілі третього рівня ставляться у вивченні всіх навчальних дисциплін: уміти розпізнавати, виділяти об'єкти дисципліни із оточуючого середовища; представляти, описувати, характеризувати дані, факти, результати роботи на мові термінів, формул, образів певної навчальної дисципліни; висловлювати гіпотези про причини виникнення певної ситуації, процесу, стану, події; встановлювати закономірності та взаємозв'язок між основними поняттями, законами, теоріями цієї та інших дисциплін; проводити порівняльний аналіз об'єктів, систем, процесів, станів тощо; планувати свою діяльність із вивчення навчальної дисципліни, вирішення її завдань; класифікувати, систематизувати, диференціювати факти, явища, об'єкти, системи, методи тощо; узагальнювати та інтерпретувати одержані результати за заданими або визначеними критеріями; формулювати проблеми, питання, завдання дисципліни; здійснювати самоконтроль у ході та після виконання роботи.

Разом з цим зазначаємо, що частина цілей третього рівня притаманна вивченню здебільшого природничих та технічних наук. Серед них найважливішими є такі: уміти вимірювати, розраховувати, визначати, обчислювати, оцінювати параметри, характеристики, величини, стани, використовуючи відомі закони, теорії, закономірності, моделі, методи, засоби, прийоми, алгоритми; самостійно обирати методи, засоби, прийоми, алгоритми, критерії для розв'язання задач дисципліни; змінювати, доповнювати, адаптувати відомі методи, засоби, прийоми, алгоритми, методики для розв'язання конкретних задач, знаходити нестандартні способи їх розв'язання; моделювати, проводити лабораторні дослідження за "ідеальними" об'єктами (для природничих наук) та реальні експерименти з реальними об'єктами практики  (для технічних наук), прогнозувати та оцінювати їх результати.

Завдання гуманітарних дисциплін формулюються, зазвичай, із використанням таких термінів: вивчити  і осмислити основні положення, етапи; усвідомити; визначити роль, переваги, недоліки; сформувати ціннісно-світоглядне відношення до соціальних явищ дійсності тощо.

Завдання природничо-математичних дисциплін здебільшого визначаються як засвоєння студентами змісту навчального матеріалу на рівні теоретичних узагальнень (гіпотез, моделей, концепцій, законів, теорій тощо), що дають змогу зрозуміти і пояснити наукові основи перебігу різних явищ природи, сучасного виробництва, техніки і технологій; подальший інтелектуальний розвиток студентів (їхнього логічного мислення і просторової уяви, алгоритмічної, інформаційної та графічної культури, пам'яті, уваги, інтуїції); розширення і поглиблення уявлень про природничо-математичні дисципліни як елемент загальнолюдської культури, про їх застосування у практичній діяльності, різних галузях науки; оволодіння студентами науковим стилем мислення і методами пізнання природи, подальше формування в них наукового світогляду, уявлень про сучасну природничо-наукову картину світу; поширення досвіду практичної та експериментальної діяльності, застосування знань у пізнанні світу; формування екологічної культури студентів, уміння гармонійно взаємодіяти з природою і безпечно жити у високотехнологічному суспільстві, усвідомлення ціннісних орієнтацій щодо ролі і значення природничо-наукового знання в суспільному розвитку.

Щодо технічних дисциплін, то їх завдання мають більш практично спрямований характер, і, зазвичай, формулюються із використанням таких термінів, як розкрити основи функціонування; сформувати навички формулювання задач; дослідити залежність (явища); експериментально виявити тощо. Завданнями технічних дисциплін є також формування технічного світогляду, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність на основі законів і закономірностей розвитку природи, суспільства, виробництва і людини.

Виходячи із визначеної нами специфіки предмета, цілей та завдань гуманітарних, природничих і технічних дисциплін, можна сформулювати особливості вимог до початкової підготовки студентів у вивченні названих типів навчальних дисциплін.

Провідними вимогами до початкової підготовки, необхідними для успішного засвоєння гуманітарних дисциплін, є мовна підготовка, знання конкретних понять, фактів, подій, положень тощо, що засвоювалися у процесі вивчення інших гуманітарних дисциплін або цієї ж дисципліни на попередньому етапі навчання; володіння загальнопредметними і загальноінтелектуальними вміннями, спрямованими на дослідження специфічних предметів гуманітарних дисциплін; володіння універсальним програмним забезпеченням і прийомами пошуку інформації.

Провідні вимоги до початкової підготовки, необхідні для успішного оволодіння природничими дисциплінами, складають математична підготовка; знання конкретних понять, положень, теорій, методів, прийомів тощо, що вивчалися у ході навчання інших природничих дисциплін або цієї дисципліни на попередньому етапі навчання; володіння як загальноінтелектуальними вміннями, так і вміннями формулювання і розв'язання конкретних задач, математичного моделювання, абстрагування, математичного оцінювання, виявлення закономірностей на основі спостереження, лабораторного дослідження; володіння універсальним програмним забезпеченням разом із готовністю до роботи у предметно орієнтованих програмних середовищах,  до проведення комп'ютерного моделювання, обчислювального експерименту тощо.

Провідними вимогами до початкової підготовки, що висуваються для успішного засвоєння технічних дисциплін, є практична математична підготовка; знання конкретних понять, законів, теорій як дисциплін цієї галузі, так і суспільних та природничо-математичних наук; володіння як загальноінтелектуальними вміннями, так і вміннями формулювання і розв'язання практичних технічних задач, математичного моделювання, моделювання на основі реальних моделей, практичного оцінювання; визначення ефективності, економічного ефекту на основі розрахунків, експериментування із реальними об'єктами практики або їх аналогами; володіння універсальним програмним забезпеченням разом із готовністю до роботи у предметно орієнтованих програмних середовищах,  до проведення комп'ютерного моделювання; досвід практичної роботи із певними механізмами, пристроями тощо.

Адресатом гуманітарних і суспільних дисциплін є студенти всіх спеціальностей, хоча студенти, для яких ці дисципліни є профільними, вивчають їх у більшому об'ємі і більшому якісному складі. Природничо-математичні дисципліни засвоюють майбутні бакалаври, спеціалісти і магістри відповідних спеціальностей  та бакалаври технічних спеціальностей. Технічні навчальні дисципліни вивчають майбутні фахівці всіх рівнів відповідних спеціальностей.

Таким чином, перша група дидактичних особливостей гуманітарних, природничих та технічних дисциплін має специфіку, пов'язану із особливостями  предмета, мети, завдань відповідних галузей знань.

Однією з провідних дидактичних особливостей дисципліни, що належать до  другої групи, є основні поняття, які мають свою специфіку як елементи змісту навчання конкретної дисципліни.

При цьому варто мати на увазі, що, насамперед,  поняття – це форма мислення, за допомогою якої це поняття відрізняється від інших понять [3]. Отже, нове поняття необхідно включити в наявний набір понять, тобто виділити його сутнісну ознаку. Водночас поняття – це абстракція, у якій виділяються кількісні відношення та просторові форми реальних або уявних об'єктів. У зв'язку з цим у введенні та вивченні поняття у загальному випадку необхідно показати реальні (уявні) об'єкти, абстракціями яких стали поняття. Проте, безумовно, це залежить від сутності поняття і специфіки дисципліни, елементом змісту якої є поняття.

Так, поняття гуманітарних та суспільних дисциплін є абстракціями об'єктів і явищ суспільного життя, почуттів людини, видів її діяльності як індивідууму та частини соціального середовища тощо. Отже, ці об'єкти можна лише спостерігати у реальному житті, уявляти, моделювати.

Серед понять математичних дисциплін значну кількість складають поняття, які є абстракціями уявних об'єктів. Поняття природничих дисциплін є абстракціями реальних об'єктів природи, проте не всі з них можуть бути безпосередньо  пред’явленими  тим, хто навчається. Їх можна спостерігати   за допомогою спеціальних приладів, уявляти, заміняти штучними моделями тощо.

Поняття технічних дисциплін є, зазвичай, абстракціями реальних об'єктів, хоча для їх усвідомлення часто необхідні абстрактні поняття.  

Поняття будь-якої дисципліни може бути сформовано на різних рівнях [3], що є спільним для всіх дисциплін: представлення із введенням терміна; перераховування суттєвих ознак та усвідомлення об’єму поняття; уведення визначення поняття.

Специфіка виявляється у різних підходах до оперування поняттями, до навчання понять, притаманних різним дисциплінам. Поняття має використовуватися у діяльності. У гуманітарних дисциплінах це досягається на основі запитань і завдань з аналізу визначення певного поняття, обґрунтування використання певного терміна для визначення цього поняття тощо. Показником сформованості поняття в цьому випадку буде оперування поняттям у поясненні власними словами його сутності, визначенні сутнісних ознак, властивостей об'єкта, абстракцією якого є поняття.

З цією ж метою поняття природничо-математичних і технічних дисциплін використовується у задачах із засвоєння властивостей поняття та із застосування поняття. Показником сформованості поняття в цьому випадку буде оперування ним у розв'язанні задач. Оскільки поняття має бути включеним у систему інших понять, необхідними є систематизація і класифікація інших понять. Показником того, що певне поняття включено в систему інших понять, буде усвідомлення студентами зв'язків із іншими поняттями.

У гуманітарних дисциплінах з цією метою використовуються безпосередні завдання із систематизації та класифікації понять.

Відзначимо, що у природничо-математичних і технічних дисциплінах, на відміну від гуманітарних, провідними видами діяльності є розв'язання системи задач і практичних завдань, спрямованих на використання зв'язку певного поняття з іншими поняттями, та задач, що передбачають систематизацію і класифікацію понять опосередковано. 

Отже, специфічні особливості понять гуманітарних, природничих і технічних  навчальних дисциплін пов'язані зі специфікою об'єктів вивчення відповідних  наукових галузей.

Іншою важливою дидактичною особливістю будь-якої навчальної дисципліни, що належить до другої групи особливостей, є її методи, характеристика необхідного методичного апарата, який забезпечує дослідження основних понять, об'єктів, процесів, що вивчає ця дисципліна.

Відомо, що під методом розуміють систему розумових і/або практичних операцій (процедур), які підпорядковані розв'язанню певних пізнавальних завдань, виходячи з конкретних пізнавальних цілей. Між об'єктом (предметом) і методом (методами) пізнання існує певна відповідність: за допомогою одних методів, для прикладу, філософських та загальнонаукових, можна вивчати будь-які об'єкти; за допомогою інших – конкретно-наукових – методів – тільки об'єкти деякої групи наук.

Загальнонаукові методи включають спостереження, експеримент, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, метод аналогії, моделювання, ідеалізацію, формалізацію, системний підхід тощо. Конкретно-наукові методи є сукупністю засобів і прийомів, які використовуються у процесі досліджень лише певної науки або системи наукових дисциплін.  

Варто зауважити, що всі навчальні дисципліни різних напрямів використовують методи всіх названих груп: філософські, загальнонаукові та конкретно-наукові.

Гуманітарні науки серед загальнонаукових методів використовують здебільшого такі традиційні методи пізнання, як аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, спостереження, метод аналогії, системний підхід. Такі загальнонаукові методи, як моделювання, експеримент, також  застосовуються у вивченні гуманітарних дисциплін. Проте  їх використання має специфічні особливості, пов'язані, перш за все, зі специфікою предметів вивчення цих дисциплін, що носять суб'єктивний характер. Великого значення у вивченні гуманітарних дисциплін набувають конкретно-наукові методи, які найбільш пристосовані до вивчення специфічних об'єктів цих дисциплін, зокрема, культурологічний метод. Зазначаємо, що гуманітарні дисципліни також використовують конкретно-наукові методи інших дисциплін (математичні, зокрема, статистичні методи, структуралізм, семіотику тощо).

У вивченні природничих дисциплін, окрім перелічених філософських і загальнонаукових методів, провідного значення набувають такі методи, як формалізація, математичне і комп'ютерне моделювання, різні види дослідів та експериментів, спрямовані на засвоєння власних специфічних предметів вивчення. Безумовно, ці дисципліни також використовують і конкретно-наукові методи.

Варто відзначити, що решта дидактичних характеристик другої групи (основні проблеми дисципліни, зв'язок дисципліни із сучасним станом науки і практики) відтворюють головну змістовну складову конкретної навчальної дисципліни і, звичайно, будуть мати специфіку, пов'язану із її об'єктом, метою, завданнями, поняттями, методами тощо.

Зв'язок із іншими навчальними дисциплінами (третя група характеристик) для гуманітарних, природничих та технічних навчальних дисциплін має деяку специфіку. Аналіз специфіки інших дидактичних особливостей дисциплін різних галузей засвідчує, що гуманітарні дисципліни формують знання, уміння, навички, які є важливими для опанування здебільшого дисциплін також гуманітарних. Проте вони забезпечують володіння студентами певними методами пізнання, які є основоположними для опанування й інших гуманітарних дисциплін, дисциплін інших напрямів. Вони можуть сприяти також формуванню важливих загальноінтелектуальних умінь, які застосовуються у вивченні всіх дисциплін, забезпечують світоглядний базис, важливий для розуміння інших дисциплін, для освіти людини в цілому.

Вивчення природничих дисциплін забезпечує здобуття знань, набуття вмінь, навичок, засвоєння методів пізнання, необхідних для опанування інших природничих дисциплін, а також технічних дисциплін, оскільки технічні дисципліни, як ми вже зазначали, посідають проміжне місце між гуманітарними і природничими дисциплінами у практичній класифікації галузей знань.

Вивчення технічних дисциплін забезпечує опанування в основному інших технічних дисциплін, хоча, безумовно, опосередковано впливає на вивчення дисциплін інших напрямів.

Проведений аналіз специфіки цілей, завдань, методів навчальних дисциплін різних напрямів засвідчує, що більшість дисциплін спрямовані на саморозвиток особистості та на розвиток різних загальнопредметних і загальноінтелектуальних умінь.

Гуманітарні дисципліни спрямовані здебільшого на розвиток і саморозвиток особистісних, творчих якостей того, хто навчається, його світогляду, ціннісного відношення та особистого ставлення до навколишнього соціального середовища. Вони формують за допомогою власних методів і прийомів такі загальноінтелектуальні  вміння, як узагальнення, виділення головного, аналізу, синтезу, формулювання проблеми, усвідомлення, рефлексії тощо.

Природничі та технічні дисципліни спрямовані здебільшого на формування таких загальноінтелектуальних умінь, як абстрагування, моделювання, висування та перевірки гіпотез. Провідне значення у вивченні цих дисциплін має подальший інтелектуальний розвиток того, хто навчається, удосконалення його конструктивного мислення, здатності до технічної творчості тощо.

Щодо галузей застосування одержаних знань  і умінь, варто зазначити, що знання природничих і технічних дисциплін  орієнтовані на їх використання у техніці, інженерії, проектуванні. Галузями застосування знань гуманітарних дисциплін є соціальна робота, педагогіка, самоорганізація особистості, спілкування тощо.

Характеризуючи четверту групу дидактичних особливостей навчальних дисциплін, наголошуємо, що у вивченні гуманітарних дисциплін найчастіше застосовуються такі технології організації навчального процесу, як  різні види лекцій та семінарів; у засвоєнні природничих дисциплін провідного значення  набувають лекції,  лабораторні роботи різних видів, експеримент, практична робота; важливими є також дискусія, конференція, спецсемінар за результатами лабораторних досліджень і практичних робіт.

У викладанні технічних дисциплін застосовують лекції, практичні роботи з реальними об'єктами у лабораторних та реальних (виробничих) умовах.

Виходячи із сутності найбільш поширених організаційних форм, притаманних дисциплінам різних напрямків, охарактеризуємо основні види навчальної діяльності студентів у вивченні відповідних дисциплін.

Найбільш поширеними видами навчальної діяльності в опануванні гуманітарних дисциплін є слухання, читання, пошук інформації, відповіді на запитання, закріплення та систематизація прослуханого або прочитаного матеріалу; участь  в обговоренні; опрацювання навчальних і проблемних ситуацій; написання планів, конспектів, рефератів; підготовка та виступ тощо.

У вивченні природничих дисциплін, окрім перелічених видів, найбільш актуальними стають такі види навчальної діяльності, як розв'язання вправ і задач різних типів, проведення лабораторних досліджень, практичних робіт, оформлення їх результатів у вигляді звітів, виступів, участь в обговоренні результатів власних досліджень і досліджень інших студентів.

У навчальній діяльності студентів, які вивчають технічні науки, переважають такі види навчальної діяльності, як розв'язання технічних задач (навчальних та реальних), лабораторні та практичні роботи з реальними технічними об'єктами, підготовка звітів про результати діяльності та їх обговорення, проектування і конструювання певних технічних об'єктів тощо. 

Висновки. Підсумовуючи порівняльний аналіз дидактичних особливостей навчальних дисциплін відповідно до того, яку галузь науки вони представляють, доходимо певних висновків. Навчальна дисципліна як уособлення певної наукової галузі і як один із засобів реалізації змісту вищої освіти має свої дидактичні особливості, які залежать від типу дисципліни. Результати дидактичного аналізу дисциплін різних типів з урахуванням визначеної специфіки можуть бути застосовані  у процесі проектування структури навчальної дисципліни, що впливатиме на результат проектування дисциплін різних типів та циклів підготовки фахівців і, відповідно, на формування змісту вищої професійної освіти.  

 

Список використаних джерел

1. Гризун, Л.Е. Визначення дидактичних характеристик навчальної дисципліни як основа аналітичного етапу проектування її модульної структури / Л.Е. Гризун // Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. – Харків : Курсор, 2007.–Вип.31. – С. 24-34.

2. Гризун, Л.Е. Проблеми формування змісту вищої освіти у ракурсі історичного розвитку інтеграції наук / Л.Е. Гризун // Педагогічні науки : зб. наук. пр. – Суми : СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. – С. 7-15.

3. Методика и технология обучения математике. Курс лекций : пособие [для вузов] / под  ред. Н.А.Стефановой, Н.С.Подходовой. – М. : Дрофа, 2005. – 416 с.

4. Розин, В.М. Специфика и формирование естественных, технических и гуманитарных наук / В.М.Розин. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 200 с.

5. Самсонова, Е.Г. Анализ строения эмпирической науки /  Е.Г.Самсонова, Л.А.Воронина // Проблемы исследования структуры науки. Новосибирск, 1967. – С. 173-182.

6. Скок, Г.Б. Как спроектировать учебный процесс по курсу : учеб. пособие / Г.Б.Скок, Н.И.Лыгина. – М. : Пед. общество России, 2003. – 96 с.

 

Грызун Л.Э. Дидактический анализ учебных дисциплин разных типов в процессе формирования содержания высшего  профессионального образования

В работе определены особенности дидактического анализа учебных дисциплин различных типов в соответствии с областями науки. Совершен   сравнительный анализ учебных дисциплин с позиции формирования содержания высшего профессионального образования.

 

Ключевые слова: учебная дисциплина, содержание высшего профессионального образования, дидактические особенности учебных дисциплин.

 

 Hryzun, L.E. Didactic Analysis of Academic Subjects of Different Types of Formation of the High Professional Education Content

On the basis of the analysis of specific features, objects, methods, tasks of leading science branches the specificity of the basic features of academic subjects of different types is determined. Their comparative analysis is carried out from standpoint of formation of the high professional education content.

 

Key words: academic subject, high professional education content, didactic features of academic subjects.