УДК 81:112-114                      

Калита О. П.,

доцент кафедри української словесності та культури  Національного університету державної податкової служби України, кандидат педагогічних наук

 

 

Мова як раціональна дія в системі формування комунікативної компетентності  юриста

 

У статті розкрито специфіку комунікативної раціональності, яка полягає у формуванні доречних, ефективних переконань, які є важливою складовою діяльності юриста. Автором акцентовано, що у професійному спілкуванні важливу роль відіграють і вербальні, і невербальні засоби.

 

Ключові слова: комунікативна компетентність, вербальна комунікативність, комунікативна раціональність, стратегія і тактика діалогу, етикетна формула.

 

Постановка проблеми. Соціально-економічні, суспільно-політичні й духовні процеси, що відбуваються в контексті розбудови правової держави, реформи політичної та суддівсько-правової системи, модернізація вищої освіти, зокрема юридичної, потребують нових підходів до підготовки конкурентноспроможного комунікативно компетентного фахівця. Нині фахівці-юристи потрібні в кожній галузі народного господарства, апараті державного управління, місцевого самоврядування, законодавчій владі, державних і приватних структурах. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність розроблення нових наукових підходів до підготовки майбутніх фахівців права, спрямованих на переорієнтацію професійних цінностей, переосмислення мети, змісту навчання, упровадження нових освітніх технологій для забезпечення формування комунікативної компетентності, якою має володіти і виявляти кожен спеціаліст, зокрема і юрист, професійна діяльність якого передбачає постійну взаємодію у сфері "людина – людина".

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Проблеми комунікативної підготовки майбутніх юристів розробляли дослідники С.Гусарєв, М.Гредескул, М.Ренненкампф, А.Фатєєв, А.Жалінський, Н.Івакіна, А.Пиголкіна, О.Скакун та інші.

 На основі огляду наукових публікацій (Н.Бібік, С.Бондар, Н.Волкова С.Гусарев, Ю.Ємельянов, І.Єрмаков, А.Жалінський, Н.Івакіна, В.Калінін, О.Овчарук, О.Скакун, Л.Петровська, А.Пиголкіна та ін.) сутність поняття "комунікативна компетентність майбутнього юриста" визначаємо як інтегральне особистісне утворення, що забезпечує ефективність здійснення комунікації в системі професійних відносин та передбачає усвідомлене розуміння цінності професійної комунікації в діяльності юриста, опанування культурою й технологіями, вербальними й невербальними засобами для збагачення комунікації, оновлення власного комунікативного досвіду. Сформованість у майбутніх юристів такого інтегрального особистісного утворення, а отже, і практична реалізація усіх його складників здатні забезпечити ефективну комунікацію та кваліфіковане виконання професійних обов’язків.

Метою статті є з’ясування специфіки комунікативної раціональності  в аспекті формування мовної особистості студента-юриста.

Виклад основного матеріалу. Виходячи з реалій сьогодення, свідомі того, що українській державі потрібен юрист, який володіє високим рівнем комунікативної компетентності, ставиться до професійної комунікації як до особистісної цінності, володіє культурою й технологіями різноманітних комунікацій, майстерно використовує вербальні, невербальні засоби спілкування для збагачення, оновлення власного комунікативного досвіду, має розвинений емоційний інтелект як інтегровану особистісну якість.

Комунікативна компетентність визначається як найважливіша складова професійної компетентності студентів різних напрямів підготовки. Вона інтерпретується науковцями як здатність людини встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Для ефективної комунікації характерними є орієнтація в ситуації та у предметі спілкування, досягнення взаєморозуміння між партнерами, що сприяє вирішенню проблем, продуктивній взаємодії, забезпечує досягнення цілей з оптимальними витратами ресурсів. Комунікативна компетентність має складну інтегративну природу й розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації в ситуацій ділової співтворчості. Вона формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми.

 У процесі дослідження нами виокремлено й обґрунтовано складові комунікативної компетентності майбутнього юриста: ціннісне ставлення до професійної комунікації, сукупність узагальнених комунікативних умінь, емоційний інтелект.

Ціннісне ставлення до професійної комунікації розглядаємо як елемент ціннісно-змістової сфери майбутнього юриста, що позитивно відображає систему цінностей і знань щодо особливостей професійної комунікації та визначається як цілеспрямована діяльність студентів із їх засвоєння, оволодіння мистецтвом прийняття правильного рішення в юридичній практиці, усвідомлення деонтологічних норм юриста, основ взаємодії з колегами та з тими, кому надаються професійні послуги, здійснення експертизи власних комунікативних дій і прийнятих рішень.

Сукупність узагальнених комунікативних умінь є одним із видів професійних умінь юриста, від рівня сформованості яких залежить ефективність надання юридичних послуг. Це – інтегративна властивість особистості, комплекс комунікативних дій, заснованих на ґрунтовній теоретичній, практичній і технологічній підготовленості, що дозволяє творчо використовувати комунікативні знання та навички для професійної комунікації юриста.

У процесі дослідження виокремлено три групи узагальнених комунікативних умінь, на необхідності формування яких і акцентуємо увагу: мовленнєві, інформаційно-комунікаційні, невербальні.

Перш за все відзначаємо, що, на думку дослідників, правова сфера спілкування містить особливу систему лексичних і граматичних засобів вираження думок, що сприяє вирішенню завдань комунікації саме в юридичній галузі.

 Третім елементом комунікативної компетентності майбутніх юристів є емоційний інтелект, який розглядаємо як здатність особистості диференціювати власні почуття та емоції інших, вміти відчувати, аналізувати й керувати емоціями на інтелектуальній основі. Емоційний інтелект забезпечує  успіх будь-якої діяльності людини, зокрема і комунікативної, та має такі компоненти: саморегуляцію, визначення пріоритетів і цілей, роботу в команді, розв’язання конфліктів.

Вагоме значення у формуванні компетентності майбутнього фахівця має розвиток його здатностей до ефективної вербальної комунікації. Німецький учений В.Гумбольдт зазначив, що мова – це не продукт, а діяльність [5]. Сучасний лінгвіст Б. Городецький, доповнюючи цю тезу, наголошує, що сутність мови полягає у специфічній взаємодії, завдяки якій реалізується вербальна діяльність [4].

Кожен фахівець щоденно стоїть перед проблемою вибору правильного рішення. Стосовно сучасного юриста, під час встановлення різноманітних комунікативних зв’язків, вирішення професійних завдань, йому часто доводиться застосовувати переконливий вплив. Інструментом  переконання у комунікації юриста є логіка доказу. Доказ складається з тези, аргументів і демонстрації як засобу доказу. У процесі комунікативного впливу з метою переконання важливе значення мають вербальна (мовна) і невербальна знакова системи як провідні засоби людської комунікації загалом та юридичної зокрема. Комунікативна раціональність полягає у формуванні доречних, ефективних переконань, які є важливою складовою діяльністю юриста. Переконання, за Аристотелем, є насамперед логічним інструментом дедуктивного чи індуктивного міркування, а також джерелом впливу на слухача, яке реалізується на основі аналізу об’єкта мовлення, вивчення аудиторії, співрозмовника і всього емоційного контексту [1].

Характер учасника комунікативної ситуації та пов’язаної з нею професійної діяльності має важливе значення. Аристотель, наприклад, склав список рис, найбільш корисних для кожного учасника діалогу, – справедливість, мужність, безкорисливість, щедрість [1].  Мислителем також визначено причини, які викликають довіру до співрозмовника, – розсудливість і доброзичливість. Однак вирішальну роль при цьому відіграє мова як раціональна дія.

Коли людина здійснює той чи інший вчинок, вона визначає не лише особистий напрям розвитку, але й інших членів колективу, а інколи – і суспільства. Людина – це першопричина самої себе; як стверджують сучасні екзистенціоналісти, людина сама себе створює. Особистість відповідає за свої вчинки, висловлювання. На думку сучасних філософів, питання буття людини є неоднозначним. Людина завжди є чимось більшим від того, що вона знає про себе; відповідно, в неї завжди є можливість у процесі діяльності перевищити саму себе [9], що стосується, зокрема, і професійної діяльності юристів.

У професійній діяльності правників важливу роль відіграє діалогічне мовлення. Саме в діалозі виявляється трансформована культурна сутність особистості, її індивідуальна самоцінність, сенс саме цього життя. Майстерно побудований діалог допомагає юристу досягти успіху в професійній сфері, оскільки сучасний правознавець повинен бути і економістом, і психологом, і аналітиком, і консультантом, який кваліфіковано виконує державне завдання, а також допомагає порадою, доброзичливим словом.

Діалог в комунікації майбутнього правника  розпочинається, зазвичай, із привітання. Саме вітальні звороти належать до найбільш уживаних етикетних формул. За допомогою цих висловів встановлюється контакт між співбесідниками, визначається подальша стратегія і тактика діалогу, який використовується у комунікативній ситуації. Етикетні формули виконують роль не лише номінативних одиниць, а й семантичних центрів  ділового мовлення. Зокрема, у діловому спілкуванні використовується етикетна формула: "Здрастуйте!". За свідченням сучасних дослідників, привітання "Здрастуй!" запозичене із російської мови. Російське "здравствуй", як і болгарське "здрасти" походять від старослов’янського "сьдравствовати", точніше від форми  наказового способу "будь здоровий". У діалогічному діловому мовленні функцію привітань може виконувати і дієслово "вітати", оскільки його значення – "звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість" [2. с. 62]. В історичному аспекті це дієслово є результатом видозміни більш давньої форми "вітати" під впливом спорідненої основи "віт".

Варто зауважити, що важливу роль у комунікативній ситуації "юрист – клієнт" відіграють і вербальні, і невербальні засоби спілкування. Сучасні дослідники стверджують, що під час розмови лише 7% інформації передається словами, а решта – 93% – мовою жестів [7].

Дослідниця Т.Ніколаєва представляє таку класифікацію невербальних засобів за семантичним навантаженням: емоційні, вказівні, ритмічні, демонстративні, умовні і наголошувальні [8]. Серед основних підгруп кінетичних засобів виокремлено три: емоційні, вказівні, умовні. З-посеред емоційних жестів можна виокремити ритмічні та ті, що забезпечують  демонстрування. Особливу функцію мають ритмічні жести; вони виникають тоді, коли потрібно підкреслити ритм мови.

Професійна діяльність юриста передбачає різні види комунікативних ситуацій: безпосереднє спілкування з клієнтом і спілкування по телефону. У безпосередньому спілкуванні визначальними серед невербальних засобів є міміка, жести, інтонація, а в консультуванні по телефону – лише інтонація.

Коли відбувається консультування клієнта в телефонному режимі, то чіткою виокремлювальною інтонацією правник повинен називати відповідний розділ законодавства, наприклад: "Це передбачено у статті 5 Закону України від 28.12.1994 за № 334 "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями)".

Безперечно, майбутній юрист повинен пам’ятати, що вплив на клієнта здійснюється не тільки за допомогою тлумачення змісту законодавчих документів, але й за рахунок особистих якостей, що забезпечить йому довіру й повагу. У зв’язку з цим інтонація ведення діалогу повинна бути доброзичливою, рівномірною. Консультант із питань  законодавства повинен уважно поставитися до сутності проблеми, через яку ідентифікується інша особистість, сенс її багатогранного буття.

Важливу роль у діалогічному мовленні майбутнього юриста відіграють і антропоніми, які у мовленні, зазвичай, виокремлюються логічним наголосом: "Шановний Петре Петровичу", "Шановна Галино Владиславівно" тощо. Від правильного використання звертань залежить подальше налаштування діалогу, виявляється ціннісне ставлення до особистості. Сучасні філософи стверджують: людина пізнає себе за допомогою іншого, оскільки інша особистість необхідна для власного самопізнання [10].

Правильна побудова речень у діалозі також має важливе значення: відповідь містить потрібну для правника інформацію. Лінгвісти стверджують, що у діалогічному обміні питально-відповідними репліками семантично однорідна або тотожна інформація проходить через фільтри суб’єктивного сприйняття. У діалозі постійно змінюється шкала оцінок, що знаходить безпосереднє втілення в семантичних відтінках та емоційно-стилістичному забарвленні лексем.

Висновки. Комунікативна компетентність правника сприяє підвищенню авторитету органів державної служби. Майстерне використання вербальних і невербальних засобів у процесі побудови діалогу сприяє забезпеченню довіри громадян до законодавства. Цінувати особистість, її унікальність, неповторність, її життєвий сенс, співпереживати разом із нею – важливі морально-етичні завдання сучасного правознавця.

Варто зазначити, що в освіті спостерігається тенденція постійного пошуку нових концептуальних підходів до організації навчального процесу у ВНЗ, оновлення змісту й технологій навчання, що забезпечать ефективне формування різних складників комунікативної компетентності майбутніх юристів.

                                          

Список використаних джерел

1. Аристотель. Риторика / Аристотель. – М. : Наука,  2000. – 240 с.

2. Богдан, С.К. Мовний етикет українців : традиції і сучасність / С.К.Богдан. – К. : Рідна мова, 1998. – 475 с.

 3. Бородавкин, С.В. Гуманизм в культуре и культура в гуманизме / С.В Бородавкин // Вопросы философии. – 2004. – №5. – С.60-75.

 4. Городецький, Б.Ю. Комунікативні основи теорії мови / Б.Ю.Городецький // Методи сучасної комунікації. – К. :  Наук. думка, 2003. – 348 с.

 5. Гумбольдт, В.О. Возникновение грамматических форм и их влияние на развитие идей / В.О.Гумбольдт // Избранные труды по языкознанию. – М. : Наука, 1984. – 320 с.

 6. Гуревич, П.С. Философия человека / П.С.Гуревич // Личность. Культура. Общество. – Вып. 4 (28). – Т. VII. – М., 2005. – С. 198-220.

 7. Загнітко, А.П.. Українське ділове мовлення : професійне і непрофесійне спілкування / А.П. Загнітко, І.Г.Данилюк. – Донецьк, 2004. – 246 с.

 8. Николаева, Т.Н. Жест и мимика в лекции / Т.Н.Николаева. – М. : Наука, 1972.– 165 с.

 9. Огурцов А.П. Этос науки и риторика / А.П.Огурцов // Вопросы теории и методологии : Личность. Культура. Общество. – Вып. 3 (27). – М., 2005. – С. 107-135.

 10. Сартр Ж.-П. Критика діалектичного розуму / Ж.-П. Сартр. – М., 1989. – 365 с.

 

 

Калита, Е.П. Язык как рациональная деятельность в системе формирования коммуникативной компетентности будущего юриста

В статье раскрыта специфика коммуникативной рациональности, которая играет важную роль в процессе аргументации, являющейся  важной составляющей деятельности юриста. Автором акцентировано, что в профессиональном общении активно используются и вербальные, и невербальные средства.

           

Ключевые слова: коммуникативная компетентность, вербальная коммуникативность, коммуникативная рациональность, стратегия и тактика диалога, этикетная формула.

 

Kalyta, O.P. Language as the Rational Action in the System of Formation of the Communicative Competence of the Future Lawyer

The article focuses on the specifics of communicative rationality which plays an important role in the process of argumentation and it is very important for lawyer. The author stressed on the actuality of using verbal and non-verbal means in the professional communication.

 

Key words: communicative competence, verbal communication, communicative rationality, strategy and tactics of dialogue, etiquette formula.