Уська В.Р.,

асистент кафедри педіатрії та неонатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, кандидат медичних наук

 

Управління самостійною пізнавальною діяльністю інтерна-педіатра за умов модульно-рейтингової системи оцінювання

 

У статті розглянуто складові елементи і механізми модульно-рейтингової системи оцінювання, а також фактори, які підвищують ефективність самостійної роботи інтерна-педіатра. Визначено способи вдосконалення функціонування модульно-рейтингової системи оцінювання в контексті забезпечення якості освіти.

Ключові слова: якість навчання, самостійна робота, кредитно-модульна система навчання, модульно-рейтингове оцінювання знань.

 

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Запроваджена в Україні кредитно-модульна система навчання в сучасних умовах є основною системою навчання у вищій школі. У межах навчальних комплексів для кваліфікаційних рівнів "Спеціаліст" і "Магістр" таке навчання зумовлює постійний розвиток та вдосконалення його структурних елементів для відповідності економічним, культурним та освітнім потребам держави і суспільства. Кредитно-модульна система повинна адекватно забезпечувати якість освіти, яка детермінується рівнем культури суспільства, потребами фундаментальності підготовки, володіння фахівцем відповідними професійними якостями і здатностями для виконання певних функціональних обов’язків. Вимоги до фахівця передбачають здатність працівника швидко, без додаткового навчання, переходити до виконання нових функцій, ефективно вирішувати нетрадиційні завдання, а також задовольняти особистісні культурні, освітні та творчі потреби. У цьому контексті модульно-рейтингова система оцінювання є один із найбільш дієвих інструментів управління навчальним процесом, за систематичного застосування якого ефективно стимулюється мотиваційна сферу інтерна, а відтак – і його самостійна пізнавальна діяльність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За сучасних умов кредитно-модульна система стала основною системою навчання у вищій школі; вона поступово впроваджується як базова складова багатоступеневої підготовки фахівців [1; 5; 8; 11]. Дослідники питання кредитно-модульної системи навчання вважають, що з позиції держави оцінка якості освіти повинна проводитися на основі її відповідності загальному рівню культури суспільства, а також фундаментальності, базовості та універсальності підготовки спеціаліста [2]. З позиції працедавців – відображатися в належному рівні професійних знань та навичок, а також умінні вирішувати нестандартні завдання під час виконання функціональних обов’язків [7]. З точки зору майбутнього лікаря якість освіти оцінюється можливістю задоволення особистісних культурних, освітніх потреб та рівнем професійної підготовки, який гарантуватиме його конкурентоспроможність на ринку праці [13].

Мета статті – розгляд складових елементів та механізмів модульно-рейтингової системи оцінювання; встановлення факторів, які підсилюють ефективність самостійної роботи інтернів-педіатрів; визначення способів оптимізації функціонування модульно-рейтингової системи оцінювання в контексті забезпечення якості освіти.

Виклад основного матеріалу. Оцінка якості освіти має кілька факторів її формування, які в сучасному інтегрованому суспільстві зумовлені взаємозалежними інтересами, потребами та вимогами. Тому багатофакторні складові оцінки якості освіти повинні максимально враховуватися у складанні єдиних державних стандартів освіти та принципів організації навчального процесу.

Згідно Болонської декларації в сучасній Україні основним принципом організації навчального процесу є кредитно-модульна система навчання, яка передбачає поділ навчального матеріалу на модулі (кроки, розділи, курси) як функціонально завершені частини, а навчального часу – на кредити.

Характерними ознаками кредитно-модульної системи навчання є такі:

наявність чіткого алгоритму навчальної роботи, побудованого відповідно до дидактичних цілей;

поділ навчального матеріалу на модулі, що забезпечує засвоєння певного обсягу навчальної інформації;

завершення кожного модуля контролюючим заходом.

Такий механізм допомагає аналізувати процес засвоєння знань та вносити відповідні корективи в нього, передбачає індивідуалізацію навчання. Нова система сприяє вдосконаленню методики проведення занять, визначенню найважливіших фрагментів для засвоєння теми, а також підвищенню рівня професійної підготовки викладача [7].

Кредитно-модульна система навчання повинна сприяти інтеграції всіх наявних дидактичних засобів, які необхідні для вирішення основних цілей освіти. Навчальний модуль повинен включати кілька провідних тем, поєднуючи різні види та форми навчання. Функціонування такої системи передбачає відповідне організаційно-методичне забезпечення до структурно логічно побудованої системи занять, правильний вибір тематики лекцій, оптимальну побудову планів семінарських занять, укладання питань для самостійного опрацювання, зразків завдань для поточного модульного контролю тощо. За таких умов викладач не лише передає знання, а є організатором вивчення певної дисципліни, консультантом та екзаменатором [1].

Кредитно-модульна система навчання функціонує лише за умов систематично організованої роботи, основи якої створює викладач, адже більшість інтернів-педіатрів на початкових етапах навчання (очна форма навчання в інтернатурі) не можуть ефективно спланувати свою пізнавальну діяльність. За оптимальної організації процесу зростає навчальна дисципліна інтерна, навчання стає постійним та систематичним, активізується робота з навчальною літературою, зростає рівень засвоєння знань, покращується самопідготовка та з’являється самоконтроль навчальної діяльності [8].

В умовах кредитно-модульної системи навчання кількість лекцій зменшується, але їх значення зростає, оскільки вони виконують спрямовуючу роль у пізнавальній діяльності інтерна. На лекціях інтерни-педіатри отримують мінімум теоретичних знань, які потрібно засвоїти та поглибити самостійно. Під час семінарських занять вони мають можливість продемонструвати свою самопідготовку у ході організованої викладачем дискусії щодо визначених попередньо тем, до яких готують тези як індивідуальні завдання. При цьому критеріями оцінювання є аргументованість виступів, участь у дискусії, уміння формулювати твердження, укладати висновки та відстоювати власну позицію.

Консультації мають розширити сферу творчої взаємодії викладача та інтерна, що в підсумку інтенсифікує навчальний процес. Під час таких навчальних занять інтерни індивідуально отримують пояснення певних теоретичних положень і можливостей їхнього практичного застосування. Широко впроваджуються індивідуальні завдання у формі підготовки рефератів чи іншого виду науково-дослідної роботи, у процесі роботи над якими інтерни-педіатри вчаться самостійно складати план роботи, працювати з науковою літературою, аналізувати і структурувати навчальну інформацію, залучати науковий апарат до написання текстів тощо [9]. На основі залучення студентів-інтернів до науково-дослідної роботи викладач створює сприятливі умови для інтенсифікації розумових операцій та самостійного орієнтування в навчальному матеріалі.

Індивідуальне призначення практичних занять полягає у наданні розширеної інформації з визначеної тематики і формуванні в кожного інтерна фахових умінь і навичок; їх основною метою є підготовка студентів до самостійної діяльності та залучення до лікарської справи.

Підготовка інтерна-педіатра до семінарських занять передбачає виконання індивідуальних пошукових завдань з метою активації пізнавальної діяльності. Оформлення реферативних повідомлень сприяє розширенню знань інтернів; їх активна участь в обговоренні та дискусіях активізує мотиваційну сферу особистості.

Таким чином, засвоєння навчального матеріалу, поділеного на змістовні модулі (в інтернатурі зі спеціальності "Педіатрія" – розділи), повинно здійснюватися на лекціях, семінарських і практичних заняттях, під час викладацьких консультацій, а також виконання науково-дослідних робіт, навчального та контролюючого тестування тощо, що в сукупності сприяє інтенсифікації самостійної діяльності інтерна [14].

Самостійна робота в нових умовах стає основним дидактичним способом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових занять. Зазвичай, на самостійну роботу відводиться від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу для конкретної дисципліни. З метою правильної організації самостійної роботи кожен інтерн-педіатр повинен мати доступ до системи навчально-методичних засобів, а саме: підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, конспектів лекцій викладача, практикумів, списку рекомендованої фахової літератури та електронних джерел, лабораторій, профільних клінік, архівів тощо [9].

Оскільки кредитно-модульна система більшою мірою ґрунтується на самостійній пізнавальній діяльності, індивідуалізації та активізації самонавчання, це зумовлює систематичне, активне оволодіння знаннями інтерном-педіатром. При цьому викладач є координатором його навчально-пізнавальної діяльності, тому повинен стежити за її відповідністю цільовим налаштуванням і завданням процесу навчання. Залежно від конкретних навчальних цілей та особливостей матеріалу навчальна пізнавальна діяльність матиме різний характер, а саме:

                осмислення та засвоєння теоретичних знань;

засвоєння практичних навичок за допомогою виконання тренувальних вправ;

узагальнення і систематизації знань [10].

Самостійна пізнавальна діяльність інтерна активізує його мислення, сприяє міцному та свідомому засвоєнню знань, формуванню вмінь і навичок самоосвіти, розвиває пізнавальні здібності та потреби. Під час самостійної пізнавальної діяльності ефективніше відбувається сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу, осмислення об’єктивних зв’язків, відношень між предметами і явищами, розкриття їх внутрішньої суті та запам’ятовування. З метою поглиблення первинного сприйняття та глибокого засвоєння навчального матеріалу використовуються розумові операції порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації тощо. Результатом цього процесу є поєднання засвоєного нового з уже відомим матеріалом, установлення між ними стійкої системи логічних взаємозв’язків [15]. У процесі самостійної пізнавальної діяльності інтерни-педіатри повинні навчитися адекватно оцінювати рівень своєї самопідготовки, визначати обсяг матеріалу (не менше зазначеного мінімуму) та ресурси, які потрібні для його опрацювання, відчувати задоволення від навчання [8].

Активна навчально-пізнавальна діяльність забезпечує не тільки розширення знань, умінь і навичок, а є умовою формування особистості та розвитку її цілісної мотиваційної сфери. Формування самосвідомості забезпечується одночасним розвитком почуттєвої сфери (підвищеної чутливості, ліризму, емоційності, етики тощо) та раціонального мислення [16]. Усі позитивні мотиви, здібності та навчальні потреби забезпечують поглиблення продуктивного учіння. Пізнавальна активність ґрунтується на потребі інтелектуального розвитку особистості, а навченість розкриває інформативні результати навчання. Тому від рівня пізнавальної активності залежить рівень навченості, тобто рівень знань студента [13].

Розвиток самосвідомості за рахунок зміцнення мотиваційної сфери особистості оптимально впливає на розвиток здатностей інтерна-педіатра творчо застосовувати набутий досвід, підвищує якість знань і зацікавленість, створює умови для особистісного зростання, що в підсумку забезпечує готовність до професійної діяльності. Навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна забезпечити не лише сформовані знання і навички, а й соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, самоосвітні, творчі компетенції, які є складовою інтегрованого результату навчальної пізнавальної діяльності [5].

У сучасній вищій школі кредитно-модульна система навчання ефективно поєднується з рейтинговою технологією оцінювання, що ефективно забезпечує  систематичність навчання, високу пізнавальну активність інтерна, підвищення об’єктивності оцінювання знань, розвиток здорової конкуренції в лікарському колективі, виявлення та розвиток творчих здібностей [6]. Рейтингова система оцінювання дає змогу поєднати кількісну оцінку з конкретною навчальною метою та диференційовано оцінити навчальну, пізнавальну, наукову та творчу діяльність інтерна [5].

За цих умов рейтингова технологія передбачає автоматизацію навчально-організаційної роботи всіх підрозділів вищого навчального закладу, чітке визначення критеріїв, які використовуються викладачами для оцінювання знань, упровадження механізму, який забезпечує об’єктивність оцінювання, ранжування інтернів на всіх етапах навчання для визначення способів морального та матеріального заохочення та встановлення межових рейтингів для переведення на вищий рівень [2].

За нових умов оцінка виконує роль суб’єктивного кількісного показника знань інтерна, на основі якого рейтингом встановлюється його позиція відносно до загалу із урахуванням вимог якості освіти. У ході ранжування реалізується принцип загальності в навчальній діяльності, а також забезпечуються мотиваційні умови – стимулювання інтернів-педіатрів до вдосконалення своєї роботи. Тому рейтингову оцінку не потрібно розглядати лише як комплексний показник успішності навчання. Нова технологія зумовила значення рейтингового оцінювання як суттєвого фактора стимулювання пізнавальної діяльності, що зобов’язує інтерна систематично та планово виконувати передбачені програмою завдання, а також активізує весь навчальний процес [4].

Рейтингова технологія оцінювання передбачає функціонування рейтингового оцінювання з одночасним стимулюванням мотиваційної сфери інтерна, що активізується за умов педагогічного стимулу та контролю [3]. При цьому рівень виконання запланованої навчальної діяльності зумовлюється рівнем відповідної мотивації як виявлення та задоволення потреб інтернів-педіатрів у процесі реалізації поставлених ними завдань. Їхня творча діяльність також повинна базуватися на мотиваційних стимулах, які за формою відповідають різноманітним навчальним потребам, а також постійно вдосконалюватися на основі реалізації принципу педагогіки співробітництва між викладачем та інтерном [12]. Комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу враховувати обсяг, якість засвоєння матеріалу, стимулювати самостійну роботу інтерна-педіатра. Педагогічні стимули та комплексне оцінювання є найбільш дієвими способами активізації пізнавальної діяльності, що забезпечує належний рівень знань.

Одночасно рейтингова технологія навчання передбачає самоконтроль за процесом навчання та самооцінювання [8], що реалізується у вигляді самоперевірки ступеня засвоєння вивченого матеріалу, правильності виконання вправ, оцінювання реальності отриманих відповідей тощо [10]. Усе це в комплексі сприяє формуванню самосвідомості, яка забезпечується зв’язковим ланцюгом "знання – самосвідомість – ідеал – воля". Це забезпечує розвиток самодисципліни інтерна, відповідальність, старанність та ретельність у виконанні поставлених завдань [16]. Оптимальне поєднання різноманітних способів мотиваційного стимулювання з адекватними контролюючими заходами видаються дієвим інструментом вдосконалення та оптимізації модульно-рейтингової системи.

Потреба оптимізації наявних моделей модульно-рейтингової системи, перш за все, спонукає до чіткого визначення її показників, а саме  – складових оцінювання: предметного оцінювання знань, рівня складності контрольних завдань, рівня творчої активності інтернів у процесі навчання, дотримання термінів виконання індивідуальних завдань, участі в науково-дослідній роботі, відвідування занять, якості ведення конспекту, індивідуального плану тощо. Рівень творчої активності інтерна визначається кількістю позитивних актів навчальної діяльності, що підсумовуються поточною успішністю. Рейтинг кожного інтерна вираховується на основі суми різних видів контролю, чим і забезпечується принцип загальності та вмотивованості навчальної діяльності [11]. Отже, упровадження рейтингових технологій навчання створює умови для реалізації можливостей основних функцій контролю, за яких посилюється ситуація значущості процесу перевірки та оцінювання знань [3].

За умов модульно-рейтингової системи навчання в інтернатурі зі спеціальності "Педіатрія" проводиться кілька видів контролю знань – вихідний, поточний, проміжний, підсумковий, контроль залишкових знань та централізований державний контроль. Вихідний рівень знань оцінюється до початку навчання в очній частині інтернатури у формі тестування. Поточний контроль знань проводиться на кожному занятті у формі фронтального опитування та передбачає оцінювання рівня знань з теми, володіння практичними навичками, вміннями вирішувати ситуаційні завдання. Проміжний контроль знань проводиться у вигляді індивідуального тестування. Контроль залишкових знань передбачає виконання інтерном-педіатром комплексної кваліфікаційної роботи на очному циклі навчання. Підсумковий контроль знань проводиться у формі іспиту після закінчення очного та заочного циклів навчання.

Централізований державний контроль спрямований на підвищення рівня підготовки майбутніх лікарів на післядипломному етапі. Він передбачає складання ліцензійного інтегрованого іспиту "Крок-3. Лікувальна справа та педіатрія". Метою проведення такого іспиту є установлення відповідності рівня професійної компетентності фахівців із вищою медичною освітою мінімально необхідному рівню згідно вимог Державних стандартів вищої освіти. Професійна компетентність діагностується як вміння застосовувати знання основних медичних дисциплін для самостійної діагностики, диференційної діагностики та надання допомоги хворому при невідкладних станах, організації допомоги в екстремальних ситуаціях, ранньої діагностики пухлин та здійснення протиепідемічних заходів при інфекційних захворюваннях.

Відповідно до наказів МОЗ України та вимог Центру тестування ліцензійний іспит "Крок-3. Загальна лікарська підготовка" проводиться за два місяці до закінчення першого року навчання в інтернатурі. Моніторинг результатів іспиту "Крок-3" – це один з показників діяльності вищого навчального закладу, що враховується в його ліцензуванні та використовується для кращого управління навчальним процесом, а також з метою контролю якості вищої медичної освіти. Детальні структуровані результати іспиту "Крок-3", надіслані Центром тестування МОЗ України, дозволяють виявити дефекти у викладанні та оцінити мотиваційну діяльність інтернів з підготовки до лікарської діяльності.

Дидактична поліфункціональність контролю забезпечується реалізацією його основних функцій, рівень забезпечення яких у навчальному процесі виявляється найвпливовішим щодо зростання ефективності навчання інтернів. Належно організований контролюючий захід покликаний реалізовувати такі функції контролю:

діагностико-коригувальну (оцінювання реального рівня сформованих знань та, за потреби, внесення відповідних коректив у навчальний процес);

навчальна (оволодіння стимулюючим змістом освіти з певної дисципліни, що виявляється в періодичному повторенні матеріалу та закріпленні знань);

стимулюючо-мотиваційна (забезпечення різних стимулів у процесі навчання);

виховна (формування світогляду, ціннісної системи, відповідального ставлення до навчання, вольових якостей, ідеалів тощо, що характеризує інтерна як гармонійно розвинену творчу особистість);

розвивальна (сприяння розвитку психічних процесів особистості: уваги, пам’яті, мислення, пізнавальної активності, культури мовлення тощо);

управлінська (забезпечення цілеспрямованості в навчанні) [11].

При цьому дієвим показником дидактичної ефективності контролю знань, умінь і навичок є періодичність, умотивованість навчально-пізнавальної діяльності, індивідуалізація навчання та диференціація оцінювання, а також наявність чітких критеріїв оцінювання знань за кожним видом роботи [14]. Психологічною основою стимулювання інтерна до навчальної діяльності є визнання контролю як єдності управління мотивацією суб’єкта учіння та саморегуляції самостійної пізнавальної діяльності [3].

Ефективність навчання значно зростає за умов наявності зовнішнього зворотного зв’язку, який виражається в посиленні контролю педагога за навчальною пізнавальною діяльністю інтерна, а також внутрішнього зворотного зв’язку, тобто самоконтролю за рівнем знань, умінь та навичок [7].

Висновки. У результаті розгляду складових елементів і механізмів модульно-рейтингової системи виявлено, що факторами, які підсилюють ефективність навчального процесу, є правильна організація самостійної роботи інтернів-педіатрів за умов рейтингу, що дозволяє максимально активізувати їхню пізнавальну діяльність за допомогою постійних педагогічних стимулів, а також умотивованості. Таким чином, підвищення ефективності навчального процесу досягається на основі впровадження інноваційних технологій організації пізнавальної діяльності з використанням таких форм, методів і прийомів контролю, які стимулюють самопідготовку інтернів-педіатрів, забезпечують підвищення рівня якості навчання та розвиток творчих здібностей, формування професійних навичок і фахових умінь.

 

 

Список використаних джерел

1. Алексюк, А.М. Експериментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі (на прикладі гуманітарних предметів) / А.М.Алексюк // Проблеми вищої школи. – К. : Вища школа, 1994. – Вип. 79. – С. 3-6.

2. Андрущюк, А.О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально-виховному закладі / А.О.Андрущюк // Педагогіка і психологія. – К. : Педагогічна думка, 1996. – №3/12. – С. 86-93.

3. Бочарнікова, В.М. Стимулююча функція контролю знань, умінь та навичок студентів вищої школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 "Теорія та історія педагогіки" / В.М. Бочарнікова. – К., 1999. – 20 с.

4. Вітвицька, C.C. Основи педагогіки вищої школи : підручн. [за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури] / C.C.Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 186 с.

5. Демченко, В. Впровадження модульно-рейтингової системи оцінювання учнів у закладах освіти нового типу / В.Демченко // Нова педагогічна думка : науково-педагогічний журнал. – Рівне, 2000. – №3-4 (23-24). – С. 39-47.

6. Кобецький, Р.З. Модульне навчання та рейтингова система оцінювання знань / Кобецький Р.З., Рубін О.А., Руссо В.М. // Джерела : науково-методичний вісник. – Івано-Франківськ, 1995. – №4. – С. 38-46.

7. Ковальчук, О.Б. Діагностування результатів навчання : навч. посіб. / О.Б.Ковальчук. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – 153 с.

8. Козак, Ф.В. Модульна система організації навчального процесу та рейтинговий контроль знань студентів / Ф.В.Козак // Проблеми вищої школи : наук.-метод. збірник. – К. : Вища школа, 1994. – Вип. 81. – С. 32-40.

9. Лозиця, В.С. Форми організації навчання у вищій школі / В.С.Лозиця //  Психологія та педагогіка : основи положення : навч. посіб. – К. : Ексоб, 2001. – С. 280-298.

10. Мойсеюк, Н.Є. Педагогіка : навч. посіб. / Н.Є.Мойсеюк. – К. : КДНК, 2001. – 608 с.

11. Нагаєв, В.М. Методика викладання у вищій школі : навч. посіб. / В.М.Нагаєв. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 232 с.

12. Нагаєв, В.М. Оцінювання навчальної діяльності студентів за модульно-рейтинговою технології навчання / В.М.Нагаєв // Проблеми вищої школи. – К. : Вища школа, 1994. – Вип. 79. – С. 84-90.

13. Пастушенко, Н.М., Пастушенко Р.Я. Діагностування навченості : гуманітарні дисципліни / Н.М.Пастушенко, Р Я Пастушенко. – Львів : ВНТЛ, 2000. – 130 с.

14. Садиков, М. Впровадження кредитно-модульної системи навчання при вивченні фундаментальних нормативних дисциплін / М. Садиков // Вища школа. – К., 2006. – №4. – С. 35-42.

15. Трубачова, С.Е. Організація самостійної роботи учнів у процесі засвоєння нових знань / С.Е.Трубачова // Педагогіка і психологія. – К., 1996. – №4 (13). – С. 89-95.

16. Фасоля, А.М. Становлення духовного світу особистості школяра як психолого-педагогічна проблема / А.М.Фасоля // Педагогіка і психологія. – К., 1996. – №3. – С. 136-144.

 

 

Уська В.Р. Управление самостоятельной познавательной деятельностью интерна-педиатра в условиях модульно-рейтинговой системы оценивания

В статье рассмотрено составляющие элементы и механизмы модульно-рейтинговой системы оценивания, а также факторы, усиливающие эффективность самостоятельной работы интерна-педиатра. Определены способы оптимизации функционирования модульно-рейтинговой системы оценивания в контексте обеспечения качества образования.

 

Ключевые слова: качество обучения, самостоятельная работа, кредитно-модульная система обучения, модульно-рейтинговое оценивание знаний.

 

Us’ka, V.R. Аadministration of Independent Cognitive Activity of Pediatricians-Interns under Conditions of Module-Rating System of Knowledge Assessment

The article is concerned with the peculiarities of component elements and mechanisms of module-rating system of education and the factors which improve efficiency of independent work of the pediatricians-interns. There have also been proposed ways of their perfection and means for optimization of the functioning of module-rating system of assessment on the basis of the principle of responsibility for providing high-quality education.

 

Keywords: quality education, independent work, credit transfer system of education, module-rating assessment of knowledge.