Методологічні засади створення інтегрованої навчально-тренувальної системи оперативної та бойової підготовки військ

 

І. С. Руснак, генерал-лейтенант, начальник воєнно-наук. управління - заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України з науки, д-р військ. наук, проф.,

В. Л. Шевченко, провідний наук. співроб. Центрального наук.-дослід. ін-ту Збройних Сил України, канд. військ. наук, доц.

Ю. І. Артемов, канд. техн. наук, доц., науково-виробнича корпорація "Київський ін-т автоматики"

 

У сучасних арміях передових країн світу високі показники професійної підготовки військовослужбовців досягаються за умови широкого використання спеціальних навчальних тренажно-моделювальних систем. Основою цих систем служать:

тренажні засоби екіпажів броньованої та автомобільної техніки, літаків і вертольотів, бойових обслуг зенітно-ракетних комплексів, ракетних, залпових і артилерійських систем, стрільців переносних протитанкових і зенітних ракетних комплексів, операторів зв'язку та систем управління військами;

комп'ютерні засоби моделювання збройних сутичок та зіткнень підрозділів, частин і з'єднань, а також військових баталій оперативних і стратегічних об'єднань.

Зазначені технології застосовуються в процесі навчально-тренувальної підготовки. Упродовж останніх двох років у зарубіжних країнах в цій галузі досягнуто значного прогресу. Найбільшої уваги заслуговує те, що виробники створюють цілісну систему вогневої й тактичної підготовки підрозділів та оперативно-тактичної підготовки штабів.

Аналіз ситуації, що склалася в Збройних Силах України, свідчить, що для створення цілісної тренажно-моделювальної системи бойової й оперативної підготовки немає чіткого концептуального визначення шляхів її розроблення, впровадження й використання. Замовник, як і виробник, не усвідомлюють чіткої різниці між комплексною системою тактичної й вогневої підготовки підрозділів і частин та автоматизованою системою проведення тактичних навчань. Як правило, її підміняють розробленням групи "ряду уніфікованих тренажерів" різних видів і типів бойової техніки, не об'єднаних єдиним дидактичним задумом використання у навчально-тренувальному процесі. Як результат, за наявності достатнього власного науково-виробничого потенціалу і вчених-методистів розглядається питання придбання тренажно-моделювальних комплексів і систем у закордонного виробника.

Створення таких тренажних і комп'ютерних засобів та об'єднання їх у спеціалізовані навчальні тренажно-моделювальні системи в передових країнах-виробниках ґрунтується на детальному проектуванні всіх елементів та опису змісту навчально-тренувального процесу як об'єкта автоматизації. До цієї роботи залучається широке коло фахівців, але провідне місце займають воєнні методисти (дидакти), психологи, фізіологи та медики. У зв'язку з наявністю чітко означених останнім часом відмінностей у застосуванні підрозділів і частин Збройних Сил України, стає очевидним те, що придбані тренажно-моделювальні засоби іноземного виробництва не можна використати без їх попередньої адаптації до особливостей і умов проведення бойової й оперативної підготовки військ.

Вивчення створених вітчизняними виробниками тренажерів свідчить, що хоч вони й орієнтовані на впровадження сучасних технологічних і технічних рішень та конструктивної побудови, але в методичному плані технологія їх застосування у навчально-тренувальному процесі залишається на рівні 70-х років минулого сторіччя.

Навчально-тренувальний процес підготовки особового складу Збройних Сил України - одна з найбільш ефективних складових дидактичної моделі оперативної й бойової підготовки військ. Його головною метою є досягнення відповідності тих, хто проходить тренування, професійно-кваліфікаційним вимогам щодо змісту виконуваних функцій.

Загалом у навчально-тренувальному процесі, що організовується і проводиться в бойових підрозділах, частинах і з'єднаннях, навчальних центрах видів Збройних Сил та вищих військових навчальних закладах, реалізуються такі тісно пов'язані між собою головні складові дидактичної моделі:

теоретична підготовка в класах, у процесі якої реалізуються певні види занять - лекції, семінари, практичні, лабораторні заняття, групові вправи, тактичні летючки, командно-штабні тренування та навчання;

навчально-тренувальна підготовка, яка організовується і проводиться з використанням навчально-тренувальних засобів та навчального обладнання;

полігонна підготовка, що проводиться на полігонах з безпосереднім використанням бойової техніки, засобів імітації, управління та зв'язку.

Основу забезпечення технічними засобами проведення занять з теоретичної підготовки становить типове навчальне обладнання. Ігрові методи навчання використовуються переважно під час проведення групових вправ, тактичних летючок і командно-штабних тренувань.

Проведення практичних занять забезпечується імітаційно-тренувальними засобами та тренажерами. За їх допомогою здійснюється підготовка лише індивідуальна та у складі екіпажів і бойових обслуг.

Для полігонної підготовки використовують навчально-бойову техніку і традиційні макетні й імітаційні засоби.

На сучасному етапі проведення оперативної й бойової підготовки у Збройних Силах України зазначені навчально-тренувальні засоби інтегруються за змістом навчальних планів і програм без опори на дидактичну модель та без використання комп'ютерних технологій. Комп'ютерно орієнтовані дидактичні технології проведення занять впроваджуються надто обмежено.

Навчально-тренувальні засоби та навчальне й полігонне обладнання має використовуватися також для проведення дидактичної та психофізіологічної діагностики. Такий рівень забезпечення об'єктивності оцінки професійної підготовки особового складу й готовності військ потребує проведення глибоких теоретичних досліджень і пошуку сучасних технологічних рішень.

Сучасні комп'ютерні технології дають змогу суттєво підвищити ефективність бойової й оперативної підготовки військ. За їх допомогою, на основі складних математичних процедур, з досить високою точністю моделюється навколишнє середовище і відтворюється реалістична картина бойових дій. З'являється можливість об'єднувати комплексні тренажери окремих видів озброєння й бойової техніки, а також імітатори засобів управління та зв'язку в єдину тренажно-моделювальну систему тактичної підготовки екіпажів і бойових обслуг, підрозділів, частин і з'єднань (рис. 1).

Рисунок.1

Ранжирування навчально-тренувальних засобів та навчального й полігонного обладнання.

Наведена схема дає можливість упорядкувати і певною мірою оновити класифікатор навчально-тренувальних засобів навчального й полігонного обладнання. Необхідність розв'язання цього питання визначається тими труднощами, які переслідують зараз військових науковців та вітчизняних виробників, що об'єднали свої зусилля у створенні тренажно-моделювальних комплексів і систем військового призначення.

Викладені нижче визначення ґрунтуються на класифікаційних поняттях чинних державних стандартів - ГОСТ 21036-75 і ГОСТ 21659-76 [1, 2], а також на загальновживаних поняттях, які є достатньо обґрунтованими відносно фундаментальних класифікаційних ознак.

Навчальна матеріально-технічна база з'єднань, частин і підрозділів - це сукупність матеріальних і технічних засобів, що використовуються для навчання й виховання особового складу, бойового злагодження підрозділів, частин і з'єднань, органів управління й тилу. Навчальна матеріально-технічна база створюється й удосконалюється відповідно до мети й змісту бойової підготовки видів Збройних Сил і родів військ (сил) [3].

Навчально-тренувальний процес - підпорядковане єдиному дидактичному задуму послідовне й системне відпрацювання навчально-тренувальних вправ, з використанням навчально-тренувальних засобів, для розвитку й досягнення потрібного рівня знань, умінь і навичок, пов'язаних з експлуатацією та бойовим застосуванням озброєння й військової техніки, інших технічних і спеціальних засобів, а також для формування психологічної й фізичної стійкості, необхідної під час виконання бойових завдань.

Навчально-тренувальні засоби - це технічні засоби навчання, за допомогою яких поглиблюються сформовані знання та розвиваються уміння й навички застосування техніки, озброєння, засобів управління та зв'язку в різних умовах експлуатації [3].

До навчально-тренувальних засобів належать навчальна зброя, навчальні боєприпаси, імітаційно-тренувальні засоби, тренажери, навчально-бойові машини, навчально-тренувальні літаки, навчально-бойові кораблі.

Навчальна зброя - спеціально виготовлені або непридатні до бойового застосування зразки зброї, призначені для вивчення їх будови, оволодіння методами користування під час застосування та експлуатації й ремонту.

Навчальні боєприпаси - спеціально виготовлені й непридатні до бойового застосування зразки боєприпасів, призначені для вивчення їх конструкції та проведення тренувань щодо правил користування і знешкодження.

Імітаційно-тренувальні засоби - пристрої та апаратура відтворення окремих режимів функціонування зразків воєнної техніки й озброєння, зовнішніх ефектів оперативно-тактичної обстановки, стрільби зі стрілецької зброї, підриву боєприпасів та радіоелектронних перешкод.

Імітаційно-тренувальні засоби поділяються на два види за їх використанням: 1) для навчання водіння, прицілювання й стрільби, оволодіння окремими елементами експлуатації бойової й спеціальної техніки та обслуговування озброєння; 2) для відтворення ефектів під час проведення тренувань з вогневої й тактичної підготовки.

Тренажер - технічний засіб професійної підготовки людини-оператора, що реалізує фізичну та (або) функціональну модель системи "людина - машина" і її взаємодію з предметом праці й зовнішнього середовища, яке забезпечує постійний контроль за якістю діяльності того, хто навчається, і призначений для формування й удосконалення у нього (у них) професійних умінь і навичок, необхідних йому (їм) для управління системою "людина - машина" [1].

За обсягом відтворюваних функцій тренажери поділяються на спеціалізовані (процедурні), комплексні та універсальні; за кількістю тих, хто навчається, - на індивідуальні та групові; за ознакою ресурсовитратності діючої технічної системи - на автономні й напівавтономні; за здатністю до переміщення - на пересувні, стаціонарні та бортові; за здатністю до самопідстроювання стосовно здібностей того, хто навчається, — на адаптивні та неадаптивні; за рівнем автоматизації управління навчально-тренувальним процесом - на автоматизовані й неавтоматизовані; за видами техніки - на авіаційні, артилерійські, радіолокаційні, танкові, автомобільні та ін.

Навчально-бойові машини, літаки та кораблі - це обладнані робочим місцем інструктора, подвійними засобами управління та контролю відповідні типи військової техніки, які використовуються для початкового навчання у водінні машин, пілотуванні літаків, водінні кораблів, експлуатації та бойовому застосуванні відповідного класу і типу воєнної техніки й озброєння.

Навчальне обладнання - поліграфічні й технічні допоміжні засоби, за допомогою яких формується розуміння процесів і явищ, що протікають під час експлуатації техніки, озброєння, засобів управління та зв'язку в різних умовах їх застосування в бою.

До навчального обладнання належать схемний і плакатний матеріали, а також стендові й макетні засоби. Стендові й макетні засоби можуть бути розрізаними й не розрізаними, з імітацією функціонування та без неї.

Полігонне обладнання - це технічні засоби, за допомогою яких імітується тактична обстановка і створюються умови, наближені до реальних у бою.

До полігонного обладнання належать імітаційні й макетні засоби, засоби управління, зв'язку, спостереження й вимірювання.

На сучасному етапі розвитку військових дидактичних систем широкого розповсюдження набуває моделювання навчально-тренувальних процесів стосовно різних умов бою й операції. Тому нагальною потребою постає питання використання досконалішого термінологічного поняттєвого апарату. У зазначених вище стандартах ці поняття наводяться не в повному обсязі, вони не відображають повної глибини процесів. До таких понять належать "модель", "навчальна інформаційна модель тренажера", "пристрій моделювання", "тренажно-моделювальний комплекс", "тренажно-моделювальна система", "модель операції (бою)", "модель дидактичної системи", "комп'ютерна дидактична модель", "комп'ютерно орієнтоване методичне забезпечення", "автоматизована дидактична система тактичної й вогневої підготовки".

Модель - це умовне зображення певних об'єктів, процесів чи явищ, що використовується як їх віртуальний аналог.

Навчальна інформаційна модель тренажера - комплекс методичних, інформаційних і програмно-математичних засобів, за допомогою яких створюється навчальне середовище підготовки людини-оператора (операторів).

Пристрій моделювання - це пристрій формування навчальної інформаційної моделі тренажера та управління станом навчального середовища залежно від дій людини-оператора [1].

Тренажно-моделювальний комплекс - об'єднані в єдину дидактичну систему комп'ютерні інтерактивні інформаційні й моделювальні навчальні програми, імітаційно-тренувальні засоби та тренажери однотипних видів військової техніки й озброєння.

До складу тренажно-моделювального комплексу входять аудиторний комп'ютерний комплекс на базі персональних ЕОМ, декілька однотипних тренажерів та електронне табло загального користування. Тренажно-моделювальні комплекси використовуються під час проведення вогневої й тактичної підготовки спеціалістів однієї спеціальності або декількох спеціальностей у складі екіпажу.

Тренажно-моделювальні системи - це об'єднані в єдину дидактичну систему комп'ютерні інтерактивні інформаційні й моделювальні навчальні програми, імітаційно-тренувальні засоби, тренажери різних типів військової техніки й озброєння, полігонне обладнання, імітаційні та вимірювальні засоби, навчально-тренувальні машини (літаки, кораблі).

До складу тренажно-моделювальної системи входять аудиторний комп'ютерний комплекс на базі персональних ЕОМ, тренажери різних типів військової техніки та озброєння за штатом відповідного підрозділу, засоби візуалізації загальної оперативно-тактичної обстановки, полігонне обладнання, імітаційні та вимірювальні засоби, навчально-тренувальні машини (літаки, кораблі). Тренажно-моделювальні системи використовуються для організації та проведення тактичної підготовки підрозділів з бойовими стрільбами в полігонних умовах.

Модель операції (бою) - віртуальний аналог функціонування відповідних військових формувань, у якому на основі закономірностей оперативного мистецтва відображаються бойові дії сил і засобів воюючих сторін, фізичні й інформаційні зв'язки між ними та умови їх ведення.

Модель дидактичної системи - віртуальний аналог сукупності об'єктів, суб'єктів і засобів навчального процесу, властивості і взаємодія яких підпорядковані законам дидактики.

Комп'ютерна дидактична модель - віртуальний адаптивний аналог стосунків між тим, хто навчає, і тим, хто навчається, та інформація, якою вони обмінюються на основі законів дидактики.

Комп'ютерно-орієнтоване методичне забезпечення - це підпорядкована єдиному дидактичному задуму диференційована навчальна інформація, інтеграцію якої здійснюють комп'ютерні засоби відповідно до заданого алгоритму формування знань, умінь та навичок, що забезпечують досягнення результату навчання, визначеного кваліфікаційними характеристиками.

Автоматизована дидактична система тактичної й вогневої підготовки - це тренажно-моделювальна система, в якій упорядковано за призначенням, метою, змістом і кінцевими результатами та об'єднано в єдину комп'ютерну дидактичну модель навчальну інформацію, навчально-тренувальні засоби, навчальне й полігонне обладнання, засоби візуалізації оперативно-тактичної, метеорологічної, топогеодезичної та добової обстановки, що забезпечують одиночну, групову і спільну навчально-тренувальну підготовку особового складу та підрозділів в усіх ланках тактичної й вогневої підготовки, яка організовується у військах відповідно до вимог керівних документів Збройних Сил України.

Уведення в практику викладених вище понять, визначень і термінів є обов'язковим і необхідним етапом методологічного забезпечення проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з проблематики модернізації, розроблення, впровадження й використання навчально-тренувальних засобів, навчального й полігонного обладнання. Але автори зазначають, що необхідність розв'язання фундаментального аспекту проблеми ґрунтувалася на тому, що наведені на початку статті державні стандарти були введені в дію ще в 1975-1977 рр., а їх правомірність поширювалася до 1981-1982 рр. [1].

Разом з цим існує ще й мовний аспект проблеми, який зумовлюється тим, що в Україні державною мовою наукових і технологічних досліджень та розробок була лише російська мова. Це ускладнювало фахову роботу в межах цієї статті тим, що залучити до відпрацювання класифікаційних понять висококваліфікованих спеціалістів з неупередженим ставленням до мов не вдалося. Тому автори статті не претендують на стовідсоткову лінгвістичну коректність щодо запропонованого термінологічного апарату та класифікації. Але вони мають упевненість у тому, що впровадження викладеного поняттєвого апарату відіграє позитивну роль на сучасному етапі розроблення та впровадження навчально-тренувальних засобів і навчального й полігонного обладнання в систему бойової та оперативної підготовки військ.

На жаль, брак чітко відпрацьованого поняттєвого апарату в галузі тренажеробудування дає змогу окремим вітчизняним виробникам спекулювати на замовленнях, пропонуючи розроблення в інтересах збройних сил так званих "уніфікованих тренажерів", які на рівні здорового глузду, очевидно, не можуть існувати.

Як у фундаментальному, так і в прикладному плані існують проблеми, розв'язання яких потребує об'єднання зусиль військових науковців і спеціалістів науково-промислового комплексу держави. Ці проблеми пов'язані насамперед з досягненням максимальної адекватності, комплексності та життєздатності запропонованих дидактичних, технологічних і технічних рішень, що використовуються в сучасному тренажеробудуванні. Розв'язання цих питань дасть можливість знайти відповідь на визначення повноти комплектування того чи іншого виду й типу тренажера, тренажно-моделювальних комплексів і систем уніфікованими засобами.

Проблема адекватності є класичною для тренажеробудівної тематики. Сутність її полягає в пошуку оптимального рівня схожості модельованих об'єктів з реальними. Існує два способи розв'язання цієї проблеми.

Перший полягає в тому, що виробникові ставиться завдання створити досить достовірну модель зразка бойової техніки за мінімальної вартості її розроблення. Замовник розглядає дидактичні аспекти застосування створюваного зразка тренажного комплексу досить абстраговано, розраховуючи на те, що ці аспекти навчально-тренувального процесу будуть компенсовані за рахунок майстерності інструкторського складу. У зв'язку з цим виникає загроза втрати важливих, з позиції дидактики, параметричних характеристик і ознак виду техніки та озброєння. Саме це найчастіше й відбувається в сьогоденній практиці методики проведення тренувань.

Другий спосіб потребує глибшого опрацювання поставленого замовником завдання щодо розроблення навчально-тренувальних засобів. При цьому на етапі постановки завдання потрібно визначити перелік навичок, яких мають набути члени екіпажів, бойових обслуг та інші учасники спільних операторських дій, а також виділити з цієї множини навичок групу критичних, які потребують активних і наполегливих тренувань в умовах максимальної схожості з реальними умовами застосування бойової техніки й озброєння. Лише після виявлення такої групи навичок може бути забезпечене формулювання тактико-технічних вимог щодо адекватності комплексності й життєздатності створюваних тренажерів, тренажних комплексів і систем.

Очевидно, що замовлення навчально-тренувальних засобів варто починати з відпрацювання "гуманітарної"" складової, тобто йди від людини, а не від зразка бойової техніки чи озброєння. Такий підхід має бути поширений не лише на етап формулювання замовлення, але й зберігатися на всіх подальших етапах наукового супроводження розроблення, впровадження й використання навчально-тренувальних засобів. Це забезпечить досягнення неперервності й нерозривності процесів удосконалення методики проведення заходів бойової й оперативної підготовки з використанням навчально-тренувальних засобів та постійним удосконаленням і нарощуванням тренажно-моделювальних комплексів і систем уніфікованими засобами зі збереженням високого рівня адекватності, комплексності й життєздатності.

Зазначений підхід особливо важливо використовувати в процесі розроблення та впровадження батальних тренажно-моделювальних комплексів і систем, які передбачають проведення тренувань в умовах протидії сторін у реальному й віртуальному просторах. Такі тренажно-моделювальні комплекси й системи дають змогу не лише формувати навички індивідуальні та у складі групи, екіпажу чи бойової обслуги, але й відпрацьовувати з командирами відповідного рівня елементи прийняття рішення як основи управління підрозділами, частинами та з'єднаннями.

Найбільших успіхів у досягненні оптимальної адекватності й комплексності досягнуто в авіаційних тренажно-моделювальних комплексах і системах виробництва США, Великобританії та Канади, де визначено обов'язковими ті вимоги, що уможливлюють встановлення зв'язку між адекватністю тренажерів і фазами підготовки льотного складу [4].

Можна помітити, що нерідко вимоги до адекватності вступають у суперечність із вимогами до комплексності. Це пов'язано з психофізіологічними аспектами сприйняття людиною навколишньої дійсності. Більшість явищ людина сприймає комплексно через органи зору, слуху, скелетно-м'язову та вестибулярну системи. Тому часто виникає потреба у моделюванні явищ комплексного характеру і забезпеченні їх комплексного сприйняття. Це набагато важливіше, ніж досягнення адекватності кожного окремого явища.

Чіткому визначенню співвідношення комплексності та адекватності та пошуку технологічних рішень розроблення тренажно-моделювальних комплексів і систем має передувати формування теоретичної моделі сприйняття явищ, що підлягають моделюванню [5-7]. Методологічною основою такого моделювання може бути теорія нечітких множин і відношень [8]. У цьому разі об'єктом моделювання можуть виступати рецептори й аналізатори подразників та аналізатори відчуттів і сприйняття. Основними характеристиками моделі будуть: чутливість Е, верхня та нижня межа абсолютних порогів чутливості Ев та Ен, диференційна чутливість ?Е, динамічна диференційна чутливість ?Е(t) та взаємна диференційна чутливість ?Еху. Можна очікувати, що модель буде враховувати квантовий характер диференційної ?Е та взаємної диференційної ?Еху чутливостей, а також те, що значення реакцій рецепторів Е, як правило, перебувають у логарифмічній залежності від інтенсивності подразнення I, а кінцевий суб'єктивний результат (сприйняття) F - у ступеневій. Суттєво те, що в бою людина діє в умовах стресу, тому модель обов'язково має враховувати "закон трьох фаз Симонова" [8]. Досвід зарубіжних спеціалістів свідчить, що реалізація викладених методологічних засад на етапі створення батальних тренажно-моделювальних комплексів і систем дає можливість досягти досить високого рівня збалансованості вимог щодо їх адаптивності й комплексності.

Повертаючись до схеми, наведеної на рис. 1, зазначимо, що ядром зображеної на ньому структури є тренажно-моделювальний комплекс тактичної й вогневої підготовки підрозділів. Основу цього ядра становить "концепція віртуального середовища та інтелектуальних агентів". У цій концепції запропонована модель "середовища бойової діяльності" дає змогу відтворювати різноманітні сценарії поведінки, мислення та комунікативності суб'єктів - учасників тренування [8]. Технологічним рішенням такої концептуальної моделі може бути тренажно-моделювальний комплекс тактичної й вогневої підготовки сухопутних військ, базовою основою якого є сегментна локальна обчислювальна мережа з архітектурою "клієнт сервер" (рис. 2). При цьому сервер повинен мати багатопроцесорну структуру з об'єднаною пам'яттю (Shared Memori SМР Агсhіtесtuге). За призначенням робочі станції клієнтів можуть бути трьох типів: станції контролю та управління процесом тренування; комплексні тренажери зразків бойової техніки й озброєння; спеціалізовані (процедурні) тренажери бойової техніки й озброєння.

 

Рисунок 2

 

Варіант технологічного рішення концептуальної моделі тренажно-моделювального комплексу тактичної й вогневої підготовки СВ

 

 

У "середовищі бойової діяльності" процедурні та комплексні тренажери відіграють роль відповідних зразків бойової техніки й озброєння. Комплексні тренажери можуть бути виконані у вигляді локальних мереж, в яких реалізується ергономіка зразка бойової техніки. Ними керує екіпаж і через них вноситься людський фактор у процес бойової й оперативної підготовки. Процедурні тренажери являють собою персональні комп'ютери, призначені брати участь у загальному сценарії бойової підготовки із забезпеченням відображення тих чи інших тактико-технічних характеристик зразків озброєння і військової техніки та найбільш суттєвих умов їх застосування.

Варто зазначити, що наведена організація мережі тренажно-моделювальних комплексів і систем є загальноприйнятою у світовій практиці тренажеробудування. Потрібно враховувати, що для таких складних систем значною мірою зростає навантаження на сервер і магістраль, особливо тоді, коли треба імітувати неперервне і плавне переміщення або рух об'єктів у віртуальному просторі. Зокрема, для тренаж-но-моделювальної системи батальйонного рівня кількість робочих станцій має перебувати в межах 100 одиниць. При цьому навантаження Системи керування базами даних (СКБД) буде в межах 20 000 транзакцій за хвилину. Таке навантаження під силу лише надпотужним серверам з кількістю процесорів над загальною пам'яттю не менше п'яти.

Запропонована на рис. 2 структура тренажно-моделюваль-ної системи дає змогу успішно реалізовувати вимоги щодо її життєздатності, тобто надійності, масштабування й мобільності. Виникає реальна можливість використовувати переваги ідеології й архітектури відкритих інформаційних систем OSЕ (Ореn Sуtеmз Еnvіrоnmеnt) [9]. Ця структура зумовлює стандарти сумісності інформаційного й програмного забезпечення на рівні протоколів та інтерфейсів. Якщо до цих стандартів додати стандарти конструктивної сумісності Еurоmесhаnісs і дотримуватися їх вимог у процесі розроблення тренажно-моделювальних систем, то, безумовно, відпаде проблема ремонтопридатності та надійності.

У зв'язку з цим досить ефективно розв'язується проблема запасних частин. На високому технологічному рівні здійснюється також масштабування, тобто створюється можливість розширення системи при збереженні високого рівня мобільності програмного забезпечення або незалежності від збільшення кількості типажу персональних ЕОМ. Це має суттєве значення, бо період життєздатності сучасних зразків озброєння, отже, й тренажно-моделювальної системи для нього становить 20-30 років, а період оновлення комп'ютерного парку-2-3 роки.

Згідно з Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 р., передбачається ефективніше використання тренажних комплексів, систем і комп'ютерних технологій [10]. Саме це може посприяти досягненню потрібного й заданого рівня бойової та оперативної підготовки військ і знизити витрати матеріальних, фінансових та енергетичних ресурсів.

Дослідницькі командно-штабні навчання і тренування останнього періоду показали, що ефективне застосування комплексів засобів автоматизації на базі сучасних мереж персональних ЕОМ на командних пунктах одночасно передбачає створення новітніх комп'ютерних ігрових (батальних) тренажних комплексів і систем. Орієнтація на активне навчання, а також розроблення і впровадження територіально розподілених дистанційно керованих комп'ютерних ігрових форм і методів підготовки військ має стати концептуальною основою побудови перспективних тренажно-моделювальних комплексів і систем та ситуативних ігрових тренажерів. Згідно з системним підходом, їх слід розробляти не окремо один від одного, а як цілісну навчально-тренувальну базу, яка забезпечила б усі фази навчання і тренування особового складу, екіпажів, бойових обслуг, підрозділів, частин і з'єднань та їх органів управління.

Аналіз діючої системи організації процесу замовлення на створення навчально-тренувальних засобів, навчального й полігонного обладнання свідчить, що однією з основних причин викладеної критичної ситуації є брак єдиної методології їх побудови на основі використання новітніх дидактичних та комп'ютерних технологій і технічних рішень.

 

© Руснак І. С, Шевченко В. Л., Артемов Ю. І., 2002

 

Список літератури

1. ГОСТ 21036-75. Система "Человек-машина". Тренажеры. Термины и определения.

2. ГОСТ 21659-76. Тренажеры авиационные. Термины и определения.

3. Военный Энциклопедический словарь. - М: Воениздат, 1983. - 863 с.

4. Аігрlаnе F1іght Тгаіnіпg Dеvice Qualification // FАА Аdvіsогу Сігсulаг 120-45 А. - 122 с.

5. Аткиисон Р., Баузр Г., Кротерс 3. Введение в математическую теорию обучения. - М: Мир, 1969. -315с.

6. Методы инженерно-психологических исселедований в авиации. - М.: Машиностроение, 1975. - 175 с.

7. Боднер В. А., Закиров Р. А., Смирнова И. И. Авиационные тренажеры. - М: Машиностроение, 1978. - 195 с.

8. Симоиов П. В. Три фазы в реакциях организма на возрастающий стимул. - М.: Изд-во АН СССР, 1981. - 89 с.

9. Vittich V., Skobelev Р. Wordls Аррrоach fог Соорегаtivе Wогk Моdе-1іпg // Іntеrnаtіоnаl Соnfегеnсе оn Аrtіfiсіаl Іntеllіgеnсt іn Еngineeгіng. - Lоndon, 1998.- 12 р.

10. Руснак І. С, Шевченко В. Л. Проблеми модернізації та створення тренажно-моделювальних комплексів військового призначення // Наука і оборона. - 2002. - № 1. - С. 32-40.