Ідентифікація

(від лат. identificоm – ототожнювати)

Ідентифікація - це:

1) впізнавання, розпізнавання чогось, когось;

2) уподібнення, ототожнення з кимось, чимось.

У першому значенні, термін ідентифікація використовується в психології пізнавальних процесів, а також в інженерній та юридичній психології, де ідентифікація розміщується як процес співставлення, уособлення одного об’єкта з іншими на основі якоїсь ознаки чи властивості, в результаті чого відбувається встановлення їх подібності чи різниці. За допомогою процесу ідентифікації відбувається розпізнавання образів, утворення узагальнень та їх класифікація, аналіз знакових систем і т.д. В тому випадку, коли об’єктом ідентифікації є людина, вона (ідентифікація) вступає як процес впізнавання тієї якості, на основі якої особистість може бути віднесена до певного класу, типу або визнана єдиною в своєму роді протягом всього життя.

У другому значенні, ідентифікація – це емоційно-когнітивний процес  несвідомого ототожнення суб’єкта себе з іншими суб’єктами, групою, зразком.

У сучасній психології поняття “ідентифікація”  охоплює три області психічної реальності, що перетинаються:

1) ідентифікація – процес об’єднання суб’єктом себе з іншими індивідами або групою на основі встановленого емоційного зв’язку, а також включення в свій внутрішній світ та прийняття як власних норм, цінностей, зразків. Це може проявлятися в відкритому наслідуванню як наслідування зразку, що особливо яскраво виступає в дошкільному дитинстві;

2) ідентифікація – вичленування суб’єктом іншої людини як продовження себе самого, і проекція, наділення його своїми рисами, почуттями, бажаннями;

3) ідентифікація – механізм постановки суб’єктом себе на місце іншого, що виступає в вигляді занурення, перенесення себе в простір та час іншої людини і призводить до засвоєння його особистісних елементів. Цей механізм виключає відповідну поведінку і прояву гуманності.

Уперше термін ідентифікація як психологічне поняття був введений в психологію З.Фрейдом і займав в його працях визначне місце: спочатку він позначав один з психологічних  механізмів, а з часом – сам процес утворення людської суб’єктивності. Цей процес був пов’язаний з висуванням, на перший план Едипового комплексу та всіх наслідків, які він впорядковує, а пізніше – з теоретичними реконструкціями, де в різні інстанції, які відокремились від “Воно”, виступають у всій своїй своєрідності як наслідок ряду ідентифікацій.