Аналіз діяльності навчальних закладів показує, що словесники майже не володіють методикою формування дослідницьких умінь учнів, а тому цей процес має спонтанний характер і ґрунтується на основі інтуїтивних уявлень педагогів. Для того, щоб знання учнів були результатом їх власних пошуків, керованих учителем, їх самостійної пізнавальної діяльності, необхідно організувати ці пошуки, розвивати пізнавальну діяльність учнів, що, безперечно, набагато складніше й потребує методичної підготовки більш високого рівня, ніж пояснення викладеного в шкільному підручнику матеріалу. Тому організація навчання, що забезпечує формування дослідницьких умінь учнів ліцеїв та гімназій, повинна включати в себе й етап підготовки вчителя до здійснення такого навчання.

У ході анкетування, спостереження, аналізу відвіданих уроків та поурочних планів педагогів нами було вивчено питання розуміння вчителями власної готовності до організації дослідницької діяльності учнів. Зокрема до анкетування було залучено 160 педагогів із різних регіонів України (Волинської, Житомирської, Вінницької, Харківської, Сумської, Херсонської, Закарпатської, Київської областей). Учителям пропонувалося визначити значимість різних методів навчання для формування в учнів дослідницьких умінь та визначити місце названих методів при вивченні тем, що дозволяють застосовувати саме дослідницький метод. Для аранжування були вибрані такі методи: розповідь учителя, евристична бесіда, дослідницький метод, лекція, робота з підручником, метод виконання вправ.

Аналіз відповідей показав, що дослідницький метод не посів належного місця в педагогічній практиці. Однією з причин недостатнього використання дослідницького методу в загальноосвітніх школах учителі назвали такі: низький рівень підготовки учнів, незацікавленість їх в учінні взагалі. Щодо ліцеїв та гімназій ця причина не є основною. Також жоден учитель не вважає себе готовим до організації дослідницької діяльності. У бесідах із словесниками з’ясувалося, що багато з них не зовсім чітко розуміє, що таке дослідницькі уміння, особливо ті педагоги, які давно закінчили вуз.

Крім того, аналіз  навчальних занять показав, що 50% відвіданих уроків занадто наповнено репродуктивними методами навчання; на 30% спостерігаються фрагменти навчально-дослідницької діяльності учнів; створення проблемних ситуацій ми відзначили лише на 15% уроків. Були випадки, коли питання,  запропоноване учителем як проблемне,  насправді не було  таким.  Частина педагогів, викладаючи зміст уроку, самі створювали й розв’язували проблемну ситуацію, при цьому не розкривали можливих шляхів її вирішення. Завдання, які передбачають необхідність дослідницького підходу до їх виконання, формулювалися одноманітно, їх кількість була незначною. Спостерігалася недооцінка завдань на доведення, порівняння, різносторонній розгляд об’єктів, спостереження за мовними явищами тощо. Отже, про системність роботи з формування дослідницьких умінь учнів мова не йде.