Взаємодія людини із середовищем та соціумом

 

Останнім часом набуває поширення концепція розвитку особистості під впливом усвідомлення нею потреби бути особистістю. Чим ширші й змістовніші діяльність, стосунки і взаємини з навколишнім, тим швидше й виразніше виявляються нахили, бажання, інтереси, яскравішими стають почуття, мотиви, воля дитини. Поступово у розвиток включаються моральні й естетичні стимули, які впливають на освоєння, переробку дитиною змісту життя. І в цьому процесі навчання і виховання здатні відігравати визначальну роль у розвитку дітей, хоча безумовно, він залежить і від інших важливих факторів, передусім природних можливостей.

Отже, людина існує, розвивається, формується у взаємодії із середовищем та іншими людьми. Завдяки цій взаємодії, вродженим здібностям і власній активності вона стає особистістю.