Цілевизначення

       Цілі навчання визначалися школою завжди, вони завжди присутні в плані уроку. Саме так, присутні, формальні, відсторонені, дуже загальні, "для галочки", вони не є дієвими. Але ж сучасна освіта ставить перед учителем завдання – допомогти учневі оволодіти життєвими компетенціями, назвати можливість реалізуватися. А для цього потрібно знати свої слабкі та сильні сторони, визначитися у пріоритетах діяльності, навчитися планувати свою роботу, отже, ставити перед собою чіткі та конкретні цілі та знаходити способи їх реалізації. Саме тому цілевизначення в особистісно орієнтованому навчанні має суттєві відмінності, а саме:

1) визначення й урахування вчителем цілей навчання учнів;

2) оволодіння навичками цілевизначення стає обов’язковою складовою навчального процесу;

3) безпосередня участь учня у визначенні цілей вивчення теми, курсу, предмета;

4) діагностичне формування цілей, що передбачає визначення:

- переліку знань, які учні повинні засвоїти;

- переліку вмінь (інтелектуальних, практичних), якими школярі повинні оволодіти;

- переліку якостей, які будуть виявляти;

- визначення способів досягнення цілей (переліку форм, методів і прийомів роботи, рефлексивної діяльності учнів);

- чітко окресленого кінцевого результату діяльності [36, с.4].

На етапі календарного планування вчитель передбачає, на якому уроці та яку роботу він буде проводити (цілі вивчення теми, визначення цілей уроку, цілі домашньої роботи). Цілі теми, окремого уроку, рефлексію учні обов’язково записують в зошити. Це допоможе контролювати процес навчання школярів, перевіряти їхні знання та дисциплінувати дітей, які навчаться чітко ставити перед собою  завдання та планувати свою діяльність, формувати вміння визначати оптимальні способи навчальної діяльності та самостійно реалізувати їх у різних видах діяльності.

Цілевизначення, планування – це та сцена, на якій розігруватиметься майбутнє заняття.