До діяльності викладача системи післядипломної освіти висуваються особливі вимоги:

- він маж не просто надавати певні знання, а й сам бути взірцем професіоналізму, майстерності, освіченості, творчого ставлення до діяльності;

- він повинен мати більш ґрунтовні методологічні, загальноосвітні та базові знання, рівень його компетентності має бути значно вищим від нормативного (середнього за галуззю);

- він повинен вміти працювати водночас на декількох рівнях, до того ж якісно по-новому, а саме:

на інформаційному рівні він має відслідковувати найбільш цікаві та корисні для фахівців напрямки розвитку науки і практики, розвитку суспільства в цілому, відповідних та споріднених галузей, робити відповідні узагальнення, визначати нові тенденції та перспективи впровадження;

на аксіологічному рівні його завданням є стимулювання творчої активності слухачів, формування потреб у подальшому розвитку;

на діяльнісному рівні – надавати відповідні техніки, технології, прийоми ефективної роботи;

-               він має бути фахівцем широкого профілю, адже навчання відбувається не за суто предметним, а за комплексним принципом: особливу увагу слід надавати між предметним зв’язкам, інтегративним тенденціям;

- він має постійно відслідковувати ті зміни, що відбуваються;

- він повинен вміти адаптувати ці новації в систему дидактичних форм і засобів [Семиченко В.А. Психологічні аспекти професійної підготовки і післядипломної освіти педагогічних кадрів / В.А.Семиченко // Післядипломна освіта в Україні. – 2001. –  №1. – С.54-57].