Остапчук О.М.,

начальник відділу освіти Тернопільської міської ради

 

 

Моніторинг розвитку мережі середніх навчальних закладів міської системи освіти

 

У статті розкрито практику моніторингу розвитку освітньої мережі міського регіону, з’ясовано сутність поняття «мережа навчальних закладів», розглянуто типи навчальних закладів в Україні; простежено динаміку розвитку освітньої мережі, окреслено основні способи розвитку мережі шкіл міста Тернополя.

 

Ключові слова: мережа, освітня мережа, типи навчальних закладів, динаміка розвитку.

 

Метою статті є розгляд нормативно-правових, теоретичних і практичних аспектів формування мережі шкіл в Україні на основі моніторингових спостережень освітнього середовища шкіл м. Тернополя.

Постановка проблеми. Становлення незалежної України сприяло реформуванню освіти нашої держави і значною мірою вплинуло на функціонування, зокрема, структуру освітніх закладів. Окрім класичних навчальних закладів в освітньому просторі України розпочали діяльність інноваційні навчальні заклади, такі, як ліцеї, гімназії, колегіуми, коледжі. Однак виділення інноваційних закладів в окрему групу не припинило інтенсифікації розвитку освітньої мережі – певною мірою розпочались внутрішні процеси в загальноосвітніх навчальних закладах, що стало поштовхом до утворення спеціалізованих шкіл різних типів з певними профільними напрямами.

У теорії управління встановлено, що першою його функцією в освіті є цілеустановлення і прогнозування [2]. Відтак дослідження розвитку системи загальноосвітніх закладів мотивоване необхідністю модернізації і вдосконалення управління освітою на регіональному рівні, оскільки роль органів управління полягає не тільки в тому, щоб зберегти укомплектовану освітню мережу та допомогти утвердитись навчальним закладам на ринку освітніх послуг, але і планомірно спрямовувати прогресивну динаміку розвитку системи навчальних закладів у напрямі пошуку таких моделей освітніх закладів, які б відповідали сучасним запитам споживачів освітніх послуг. Разом з тим не можна припустити стихійного розвитку мережі шкіл, оскільки за наявності великого розмаїття закладів освіти необхідна підтримка певного балансу різних напрямів профілізації з урахуванням матеріальних та інтелектуальних ресурсів. У зв’язку з цим дослідження питання формування мережі навчальних закладів системи загальної середньої освіти в окремих регіонах та в державі в цілому є актуальним.

Виклад основного матеріалу. Розвиток мережі шкіл як наукова проблема – недостатньо досліджена, оскільки практика формування і пошук форм модифікації безпосередньо залежить від фінансування освітньої галузі.

Поняття "мережа" є загальновідомим і означає "сукупність розташованих на певній території однорідних закладів, підприємств, установ" [4, с.447].

У системі управління освітою широко застосовуються такі поняття, як освітня мережа, мережа шкіл, мережа класів, Інтернет-мережа тощо. Однак,  вважаємо, категоріально-понятійний апарат наведених визначень достатньою мірою не розроблений.

У нормативно-правовому полі структура освітянської мережі задекларована в Законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту". Зокрема, у Законі України "Про освіту" (ст. 36) передбачено таку структуру мережі класичних закладів, як молодша, основна та старша школа, при цьому кожен з цих ступенів може функціонувати разом або самостійно.

Інноваційні навчальні заклади – це спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань, функціонування яких спрямоване на розвиток "здібностей, обдарувань і талантів дітей". Окрім цього, законодавством передбачено створення вечірніх (змінних) шкіл, а також класів, груп з очною, заочною формами навчання на базі загальноосвітніх шкіл. Форма екстернату не передбачає організації окремого навчального закладу [3].

У Законі України "Про загальну середню освіту" в ст. 9 подано трактування кожного типу навчального закладу. Однак у цій статті Закону не прослідковується чітка диференціація закладів освіти. Для прикладу, ліцей відрізняється від гімназії лише включенням допрофесійної підготовки; колегіум – напрямом підготовки (культурно-філологічним та культурно-естетичним). Нечітко, на нашу думку, обумовлено специфіку міжшкільного навчально-виробничого комбінату, яка, відповідно до документа, полягає в тому, що цей заклад створюється для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній і професійній підготовці [3], хоча практика функціонування навчальних закладів передбачає профілізацію і загальноосвітніх навчальних закладах. Тобто можна зробити висновок, що гімназії і колегіуми мають спільне гуманітарне спрямування. Відмінність інших інноваційних навчальних закладів полягає в тому, що набір учнів відбувається на конкурсній основі.

У сучасній "Енциклопедії освіти" визначено особливості ліцею порівняно навчальними закладами інших типів за допомогою виділення низки завдань, що стоять перед цим закладом освіти, пріоритетним серед яких є "реалізація ідеї проектної, особистісно орієнтованої педагогіки; …виховання конкурентноспроможної особистості, що вміє орієнтуватись в системі цінностей, планувати стратегію  власного життя, приймати рішення, нести за нього відповідальність; визначати своє кредо, свій життєвий стиль у суспільстві з ринковою економікою" [1, с.455].

Однією з визначальних рис мережі навчальних закладів є варіативність, яка за визначенням В.С.Лазарева, є якістю освітньої системи, що характеризує її здатність створювати і представляти учням варіанти освітніх програм чи окремих послуг для вибору відповідно до їхніх змінних освітніх потреб і можливостей. Автор наголошує, що варіативність завжди передбачає диференційованість освітньої системи, але диференційованість не завжди передбачає варіативність [6]. Тобто чим більш школа є варіативною, тим більшою мірою вона повинна бути диференційована.

З наукової точки зору варіативність мережі може бути представлена такими типами навчальних закладів, як стандартні (малокомплектні, багатокомплектні та модернізовані (державні, приватні) [5],  школи-комплекси (адаптивні та психолого-медичні центри), комплекси (школа-гімназія-коледж, школа-дитсадок, школа-професійний заклад, школа-ВНЗ, школи з профільними класами) [6], школи трьох ступенів (початкова, основна, старша, зазвичай з профільним спрямуванням навчання), заклади-інтернати, спеціалізовані школи (художні, музичні тощо), гімназії, ліцеї, колегіуми, авторські школи [1].

Генеральною стратегією реформування української освіти є створення мережевої освіти, в якій наявні навчальні заклади різних типів, що в майбутньому буде здійснюватися на засадах індивідуалізації освітніх програм на основі індивідуальних потреб і нахилів поза прив’язаністю до окремих навчальних закладів. Наразі в Україні немає чіткої моделі мережевої освіти. Однак перші кроки вже зроблені.

Як приклад, розглянемо освітню мережу навчальних закладів м. Тернополя. Вона охоплює 42 освітні заклади; її структура є типовою для українського освітнього простору. У мережі функціонують інноваційні заклади, зокрема – Українська гімназія ім. І.Франка, Класична гімназія, Технічний ліцей, Ліцей Галицького інституту, Християнський коледж, НВК "Спеціалізована початкова школа з вивченням іноземних мов", НВК "Спеціалізована початкова школа з вивченням основ економіки". Наявні також заклади, які перебувають у стадії розвитку: Школа майбутнього "Школа-місто", НВК "Школа-ліцей №6", НВК "Школа-ліцей №13" . У місті функціонують 6 спеціалізованих шкіл.

Разом з тим, варто зазначити, що спад демографічної ситуації, недостатня увага до пошуку стратегій розвитку, нівелювання питання про підтримку свого іміджу спричинили ситуацію, коли на межі закриття опинились окремі школи. Тому для оптимізації освітньої мережі загальноосвітня школа № 13 об’єднується з педагогічним ліцеєм з метою створення навчально-виховного комплексу.

Аналіз динаміки змін навчання учнів у різних типах навчальних закладів системи загальної середньої освіти (рис. 1, 2, 3) демонструє, що найвищий рівень стабільності мають Українська гімназія ім. І.Франка, Технічний ліцей, ліцей Галицього інституту та Християнський коледж. Школа-місто за проектом "Школа майбутнього" поки що тримає рівень, успадкований попереднім закладом – загальноосвітньою школою № 24, оскільки ще недостатньо зреалізована концепція закладу.

Цього року зауважуємо різкий спад кількості учнів у Педагогічному ліцеї. Причинами цього, на думку управління освітою, є непрофесійне управління навчальним закладом.

Як видно на представлених діаграмах, чітко відстежуються дві тенденції: відносно стабільна кількість учнів у інноваційних навчальних закладах і різкий спад кількості учнів у спеціалізованих закладах. Найбільше ця негативна тенденція спостерігається у загальноосвітніх школах № 7 та № 5. Невеликий спад кількості учнів безпосередньо пов’язаний з демографічною ситуацією регіону та згортанням ринку праці в регіоні.

Великою проблемою є недостатня комплектація учнів у ЗОШ №30 (63 учні), яка знаходиться на околиці міста. З метою розв’язання цієї проблеми передбачається збільшення кількості дітей у цьому навчальному закладі за рахунок створення спортивного профілю. У плані стратегічних змін передбачено також відкриття у школі-ліцеї № 6 відділення військового спрямування.

 

Рис. 1. Динаміка зміни кількості учнів в інноваційних закладах

 

Рис. 2. Динаміка зміни кількості учнів у спеціалізованих навчальних закладах

 

Рис. 3. Динаміка зміни кількості учнів в НВК

 

Сьогодні можна окреслити такі основні стратегічні напрями розвитку мережі шкіл міста Тернополя: створення мережі шкіл, що мають вихід у мережу Інтернет; мережі шкіл сприяння здоров’ю; мережі громадсько активних шкіл; шкіл-комплексів.

Окрім того, в місті збільшується кількість дітей дошкільного віку. Тому в навчально-виховних комплексах "Загальноосвітня школа – дошкільний навчальний заклад" їм не вистачає місця, а традиційні школи значною мірою не мають наповнення молодшими школярами. Відповідно існує потреба в закритті НВК і перепрофілювання їх у дошкільні навчальні заклади. Таку реорганізацію планується провести протягом 4 років  шляхом закриття в НВК перших класів, на наступний рік – других і т.д. Це дасть змогу задовольнити потребу в місцях у дошкільних навчальних закладах для громадян.

Актуальною є проблема  недостатньої кількості в місті шкіл природничо-математичного спрямування. З 2010 року спеціалізацію точних наук буде здійснювати загальноосвітня школа № 16 ім. В.Левицького. Природничі науки будуть поглиблено вивчатись у загальноосвітніх школах №22 та №15, філологія – в загальноосвітній школі №20 ім. В.Симоненка. Філологічний та суспільно-гуманітарний напрями натепер представлені достатньою мірою. Таким чином, задоволення потреб дітей у профільному навчанні буде забезпечено у всіх мікрорайонах міста.

Після утвердження розподілу навчання учнів за напрямами профілізації потребує розгляду питання методики навчання за різними профілями, оскільки таке навчання не повинно бути відірваним від суспільної практики. Тобто потрібні певні нововведення, за яких таке навчання буде відбуватись не тільки в стінах школи.

Дослідження розглядуваної проблеми не вичерпується наведеними статистиками. Потребує вивчення питання пріоритетних факторів впливу на створення позитивного іміджу шкіл, вивчення освітніх потреб учнів та батьків, утворення соціальних мереж у міжшкільному освітньому середовищі,  створення соціальних мереж за допомогою Інтернет-ресурсів, виявлення лідерів, які здатні формувати перспективну мережу тощо.

Висновки. Отже, розвиток мережі шкіл – це процес, який потребує цілеспрямованого стратегічного управління. Дослідження можливих траєкторій розвитку мережі шкіл не тільки зумовить оптимізацію мережі та заощадження бюджетних асигнувань, але й прискорить розвиток навчальних закладів, стимулюватиме підвищення їх іміджу на конкурентному ринку освітніх послуг. 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; головний ред. В.Г.  Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Єльникова Г.В. Управлінська компетентність / Г.В.Єльнікова. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с. – ( Б-ка «Шк. світу»).

3. Книга керівника навчально-виховного закладу : довідкове видання / упор. В.В. Скиба, В.М. Терещук. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 768 с.– (Бібліотека вчителя).

4. Кунь З.Й. Універсальний словник української мови / З.Й. Кунь. – Тернопіль: Богдан, 2005. – 848 с.

5. Островерхова Н.М. Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально-педагогічний аспект : монографія / Н.М.Островерхова, Л.І. Даниленко. – К.: Школяр, 1995. – 302 с.

6. Управление школой: теоретические основы и методы : учебное пособие / [В.С.Лазарев, Ю.С.Алферов, Т.П.Афанасьєв и др.]; под ред. В.С.Лазарева. – М.: Центр социальных и экономических исследований, 1997. – 336 с.

 

Остапчук А.Н. Мониторинг развития сети средних учебных заведений городской  системы образования

В статье раскрыта практика мониторинга развития образовательной сети городского региона, выяснена сущность понятия «сеть учебных заведений», рассмотрены типы учебных заведений в Украине, прослежена динамика развития образовательной сети, очерчены основные способы развития сети школ города Тернополя.

 

Ключевые  слова: сеть, образовательная сеть, типы учебных заведений, динамика развития.

 

Ostapchuk A.N. Monitoring the development of a network of secondary schools of urban education

In the article the practice of monitoring the development of the educational network of urban area studied, the essence of the concept of «network of educational institutions» noticed types of educational institutions in Ukraine is considered, the dynamics of the educational network traced, the main ways of developing a network of schools in the city of Ternopil read.

 

Key word: educational network, types of educational institutions, dynamics of development.