Якухно І.І.,

ректор Житомирського обласного інституту післядипломної  педагогічної освіти, кандидат історичних наук, доцент

 

 

Суперечності інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти

  

   У статті проаналізовано сучасний стан національної системи післядипломної освіти та висвітлюються проблеми і суперечності інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти в Україні. Обґрунтовано необхідність змін  у післядипломній педагогічній освіті відповідно до Болонських зобов’язань України. Запропоновано заходи для підвищення ефективності функціонування обласних інститутів післядипломної освіти як її основної складової.

  

   Ключові слова: післядипломна педагогічна освіта, інноваційний розвиток, підвищення кваліфікації, освітній рівень, законодавче забезпечення, обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, правовий статус, базовий навчальний план.

 

  Активізація процесу реформування національної системи освіти, стимульована Указами Президента України від 20 березня 2008 року "Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні" та від 25 вересня 2008 року "Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти в Україні", світова фінансово-економічна криза надають особливої актуальності питанню післядипломної освіти як чинника забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних фахівців на вітчизняному і міжнародному ринку праці.

У Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 396-р, інноваційний розвиток визначено як національний пріоритет на шляху інтеграції України в європейський освітній простір.

У регіонах України заклади післядипломної педагогічної освіти активно перебудовують свою діяльність відповідно до потреб часу. Збільшуються обсяги та урізноманітнюються форми післядипломної педагогічної підготовки. Дедалі більшого поширення набувають заочна і дистанційна форми післядипломного навчання педагогічних працівників. У регіональних інститутах післядипломної педагогічної освіти зроблено перші спроби запровадження кредитно-модульної системи навчання; розробляються багатоваріантні програми підвищення кваліфікації педагогів-практиків, керівників навчальних закладів.

Активізується також робота щодо впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема, у співпраці Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України з корпораціями Іntel та Міcrosoft.

Проте процес інноваційного розвитку вищих навчальних закладів післядипломної педагогічної освіти ускладнений наявністю цілої низки невирішених проблем і суперечностей. Як зазначає вітчизняний дослідник проблеми В.М.Пінчук, "…локальні неповні інноваційні перетворення не можуть дати позитивного результату. Некритичне чи еклектичне застосування інновацій поряд з традиційними методами може призвести до дискредитації ідеї ефективної інноватики" [3].

Для оптимізації трансформаційних процесів у національній системі післядипломної освіти педагогічних кадрів принципово важливо визначити і сформулювати основні суперечності та ключові проблеми її інноваційного розвитку.

Приєднуємося до твердження, що основна суперечність першого етапу інноваційних перетворень полягає у гострій невідповідності між тим, що є, і тим, що потрібно та бажано, яка породжується як суто соціальними, так і чисто професійними потребами покращити актуальний стан всієї системи післядипломної педагогічної освіти [3].

Друга суперечність – між обмеженими в часі термінами навчання і зростаючим обсягом наукової інформації. Прагнення до повноти, універсальності сьогодні вже не визнається критерієм ефективного  навчання.

Дається взнаки невідповідність між масштабністю пропонованих загальнодержавних заходів з реформування післядипломної педагогічної освіти та обмеженістю фінансових ресурсів у регіонах.

Процеси інноваційного розвитку основної ланки національної системи післядипломної педагогічної освіти – обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти – помітно ускладнюються існуючою суперечністю між безпосередньою підпорядкованістю ОІППО управлінням освіти і науки облдержадміністрацій, підпорядкованістю Міністерству освіти і науки України, власникам – обласним радам у частині нормативно–правового забезпечення та Інституту інноваційних технології і змісту освіти Міністерстві освіти і науки України – у частині науково-методичного забезпечення загальної середньої освіти.

Розв’язання існуючих суперечностей інноваційного розвитку системи післядипломної педагогічної освіти неможливе без вирішення низки нагальних проблем. Першочерговою необхідністю стає ухвалення Закону України «Про післядипломну освіту», проект якого розроблено Міністерством освіти і науки України спільно з Центральним інститутом післядипломної педагогічної освіти. Важливо удосконалити механізм функціонування системи післядипломної освіти, адже існуюча нормативно-правова база нині стримує реалізацію Концепції розвитку післядипломної освіти в Україні, затвердженої рішенням колегії МОН України від 11.04.2002 року № 3/5-4.

Актуальним є і такий аспект модернізації – однозначне визначення інституційного статусу таких навчальних закладів – відповідно до сучасних реалій та потреб і чинного на сьогодні Положення про республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти.

Передусім, необхідно поширити на обласні інститути післядипломної педагогічної освіти дію чинного Закону України «Про вищу освіту» в повному його обсязі. Теперішня практика вибіркового застосування до ОІППО за допомогою різних підзаконних актів лише окремих положень і статей Закону тільки заплутує ситуацію, що склалася в регіонах за роки незалежності навколо цих закладів освіти, які є основою підвищення кваліфікації і післядипломної освіти представників однієї з найчисельніших у державі категорій працюючих громадян.

Реалізація Концепції державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №396-р, диктує необхідність переходу на нову, більш гнучку і сучасну структуру обласних (міських) інститутів ППО. Логіка реформування школи загострює питання створення в регіональних інститутах післядипломної педагогічної освіти низки нових спеціалізованих кабінетів, лабораторій і центрів, зокрема з питань інноваційної освітньої діяльності, комп'ютеризації навчальних закладів, профільного навчання старшокласників, методичного супроводу роботи загальноосвітніх навчальних закладів альтернативного типу, розроблення підручників і посібників для викладання предметів регіональної складової Базового навчального плану 12-річної школи, дослідження проблем оптимізації регіональних мереж дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, моніторингу якості освіти.

Склалася парадоксальна ситуація, коли ОІППО, здійснюючи підвищення кваліфікації майже 99% усіх працюючих фахівців освітньої галузі з вищою спеціальною освітою, не мають юридичних прав і обсягів фінансування, передбачених чинним законодавством для вищих навчальних закладів України, а з підпорядкуванням їх декілька років тому безпосередньо Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України відчутною є тенденція до поступового, але невпинного перетворення обласних (міських) інститутів післядипломної освіти в регіональні інститути проблем розвитку освіти з фактичною втратою (за характером  діяльності і структурою) статусу вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації. Принаймні, так трактують ситуацію посадові особи регіональних фінансових і контрольно-ревізійних органів.

Усвідомлюючи солідарну відповідальність обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти за якість та ефективність спільної роботи з обдарованими учнями загальноосвітніх навчальних закладів, водночас вважаємо за потрібне і цілком реальне передати функції щодо безпосередньої організації та проведення щорічних масових регіональних учнівських олімпіад з базових навчальних предметів від обласних (міських) інститутів післядипломної педагогічної освіти до обласних (міських) центрів науково-технічної, еколого-натуралістичної творчості, центрів туризму, краєзнавства, екскурсій та спорту учнівської молоді, прямим функціональним призначенням яких (як позашкільних навчальних закладів) згідно з діючими галузевими нормативними актами є саме організація і здійснення масових заходів з учнями.

Також на часі питання про виведення із структури і штатного розпису обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти як вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації обласних центрів з формування регіональних баз даних для централізованого виготовлення документів про загальну середню освіту для випускників загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів, «тимчасово» утворених свого часу на базі ОІППО.

Проте незалежно від того, яку концептуальну модель для подальших перетворень національної системи післядипломної педагогічної освіти буде визначено в остаточному варіанті, важко не погодитись з висновками, що центральною проблемою її інноваційного розвитку стає питання забезпечення керованості загальнодержавної структури післядипломної освіти педагогічних працівників, що є принциповою ознакою будь-якої системи [6].

Логіка поступального розвитку галузі розглядає як актуальне завдання створення національних кваліфікаційних стандартів для працюючих спеціалістів навчальних закладів, а на практичному рівні – розроблення Базового навчального плану обласного (міського) інституту післядипломної педагогічної освіти, зокрема, з підвищення кваліфікації фахівців педагогічних спеціальностей і керівників навчальних закладів. Нові перспективи для розвитку національної системи післядипломної педагогічної освіти, адекватного європейським прагненням України, відкриває створення Університету менеджменту освіти Академії педагогічних наук України та ідея організації на його базі потужного академічного об'єднання за участі кількох обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти або частини відокремлених структурних підрозділів вищих навчальних закладів.

Певний оптимізм щодо поступальних зрушень в інноваційному розвитку післядипломної освіти породжує рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 21.03.2008 року № 3/1-4 «Вища освіта України – Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи». Успішна реалізація визначених у ньому заходів, безперечно, сприятиме наближенню вітчизняних освітніх стандартів вищої школи до європейських зразків. Це стосується, насамперед перспектив розширення застосування комп'ютерної техніки для створення віртуальних лабораторних комплексів, тренажерів, ефективного інформаційного забезпечення навчального процесу і наукових досліджень, підвищення ролі і значення бібліотек у ВНЗ, забезпечення широкого доступу тих, хто навчається, до мережі Іnternet.

Посилення керованості в системі післядипломної педагогічної освіти має забезпечити розроблення комплекту типової навчально-методичної документації для вищих навчальних закладів, адаптованої до вимог Болонського процесу.

Для реалізації в системі післядипломної педагогічної освіти принципу випереджального навчання вчителів-практиків суттєво важливим є виконання в повному обсязі заходів Комплексної програми забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін. Це стосується, перш за все, оснащення інститутів післядипломної педагогічної освіти сучасними засобами навчання з фізики, хімії, біології, географії, математики, інформатики (з мультимедійними засобами) і трудового навчання.

Проаналізувавши сучасний стан розвитку системи післядипломної педагогічної освіти, доходимо таких висновків:

1. Інноваційний розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні стримується низкою внутрішніх суперечностей і проблем, пов’язаних з активним реформуванням галузі.

2. Для прискорення трансформації системи післядипломної освіти педагогічних кадрів відповідно до Болонських зобов’язань України та її інтеграції в єдиний європейський освітній простір принципово важливо на теоретичному рівні визначити і сформулювати існуючі суперечності та ключові проблеми з урахуванням ускладнення завдань і умов функціонування основної її ланки – обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

3. Головною суперечністю інноваційного розвитку системи післядипломної педагогічної освіти є невідповідність між потребою кардинального оновлення її функцій, змісту та організаційних форм  і відсутністю сучасної нормативно-правової бази для запровадження відповідних нововведень.

4. Найгострішою проблемою в освітній діяльності обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти залишається невизначеність їхнього інституціонального статусу: вищий навчальний заклад ІІІ-IV рівнів акредитації або регіональний підрозділ Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, безпосередньо підпорядкований управлінню освіти і науки облдержадміністрації. Функціонування змішаної моделі в регіонах сьогодні не забезпечується відповідними фінансовими ресурсами.

5. За наявності зовнішнього керівництва з боку Міністерства освіти і науки України в післядипломній педагогічній освіті практично не забезпечується внутрішньосистемне управління через відсутність відповідного науково-методичного центру, яким у свій час був Центральний інститут удосконалення вчителів.

6. Налагодження механізму внутрішньосистемного управління, зокрема, за допомогою визначення інваріантної складової післядипломного навчання педагогічних працівників на основі державних стандартів, є найважливішою передумовою належного функціонування національної системи післядипломної педагогічної освіти.

 

Список використаної літератури

1. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Матеріали до підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України 21 березня 2008 року, м. Київ // Освіта України. – 2008. – №21-22.

2. Якісна освіта – запорука самореалізації особистості / за заг. ред. С.М.Ніколаєнка, В.В.Тесленка. – К. : Педагогічна преса, 2007. – 176 с.

3. Пінчук В.М. Інноваційні процеси – підґрунтя проектування нових освітніх технологій / В.М.Пінчук // Освіта і управління. – 1998. – №3. – Том 2. – С. 88-97.

4. Положення про республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2000 р. №538 // Книга методиста. Організація, завдання і зміст методичної роботи / упоряд.: Г.М.Литвиненко, О.М.Вернидуб. – Харків : Торсінг-плюс, 2006. – С. 577-584.

5. Романенко М.І. Післядипломна педагогічна освіта в контексті процесів формування глобальної освіти / М.І.Романенко, Б.В.Братаніч // Вісник післядипломної освіти. – Вип. 2. – К. : Міленіум, 2005. – С.41-55.

6. Штомпель Г.О. Координація у післядипломній освіті педагогічних кадрів / Г.О.Штомпель // Післядипломна освіта та управління навчальними закладами в умовах трансформації суспільства : матеріали звіт. наук. конференції 1-2 квітня 1999 р. – К. : ДАККО, 1999. – С. 38-43.

7. Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 21.03.08 №3/1-4 "Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи" // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2008. – № 13-14-15. – С.3-19. 

 

Якухно И.И. Противоречия инновационного развития последипломного образования

В статье  проанализировано современное состояние национальной системы последипломного образования и освещаются проблемы и противоречия инновационного развития последипломного педагогического образования в Украине. Обосновано необходимость изменений в последипломном педагогическом образовании соответственно Болонским обязательствам Украины. Предложено конкретные шаги по повышению ефективности функционирования областных институтов последипломного образования как  его основного звена.

  

Ключевые слова: последипломное педагогическое образование, инновационное развитие, повышение квалификации, образовательный уровень, законодательное обеспечение, областной институт последипломного педагогического образования, правовой статус, базовый учебный план.

 

 

 

   Yakukhno I.I. Contradictions of innovative development of postgraduate pedagogical education

 The author analyses the present state of the national system of postgraduate education and touches upon problems and contradictions of innovative development of postgraduate pedagogical education in Ukraine. The necessity of changes in postgraduate pedagogical education according to the Bologna obligations is substantiated. Concrete steps to make functioning of regional institutes of postgradual education as basic part of the system more effective are suggested.

 

Key words: postgraduate pedagogical education, innovative development, improvement of qualification, educational level, legislative guarantees, regional institute of postgraduate pedagogical education, legal status, basic curriculum.