Атестація (від лат. аttestatio  –  посвідчення, підтвердження) – визначення кваліфікації спеціаліста, рівня його професійних знань, практичного досвіду, необхідних для  виконання конкретних службових обов’язків. Розрізняють наукову і службову атестацію. Формою наукової атестації є перевибори у вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах професорсько-викладацького складу й наукових співробітників. Атестацією вважається присудження у визначеному порядку наукових ступенів і вчених звань.

Професійна освіта: словник: навч. Посібник /Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; за ред. Н.Г.Никало. – К. : Вища школа, 2000. – С. 20.

Атестація педагогічних працівників – визначення їх відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюється кваліфікаційна категорія, визначається тарифний розряд оплати праці,  присвоюється педагогічне звання. Атестація педагогічних працівників проводиться відповідно до Закону України “Про освіту” з метою активізації їхньої творчої професійної діяльності, стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, підвищення відповідальності за результати навчання і виховання, забезпечення соціального захисту компетентної педагогічної праці. За наслідками атестації встановлюються такі кваліфікаційні категорії: спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії; присвоюються педагогічні звання: старший учитель, старший викладач, майстер виробничого навчання першої категорії, майстер виробничого навчання другої категорії, вчитель-методист, викладач-методист, вихователь-методист тощо (педагог-організатор-методист, керівник гуртка-методист, соціальний педагог-методист, практичний психолог-методист).

Гончаренко С.У. Український педагогічний  словник / С.У. Гончаренко. – К. : Вища школа, 2000. – С. 32-33.

Методист – спеціаліст у галузі методики вивчення якогось навчального предмета. Методистом також називається працівник методичної установи. Його обов’язки – вивчення стану викладання того чи іншого навчального предмета; виявлення, узагальнення й поширення досвіту роботи кращих учителів і шкіл; організація методичної роботи з учителями; надання допомоги вчителям у проведенні навчально-виховної роботи.

Гончаренко С.У. Український педагогічний  словник / С.У. Гончаренко. - К. : Вища школа, 2000. – С. 207.

Підвищення кваліфікації – система заходів з розширення наукового і педагогічного світогляду працівників народної освіти, вдосконалення їхньої практичної діяльності. Головними методичними центрами підвищення кваліфікації є інститути вдосконалення вчителів. Вони надають допомогу педагогам у самоосвіті, проводять семінари і конференції, практикуми та екскурсії, педагогічні читання. Важливе місце в системі підвищення кваліфікації посідають курси...

Професійна освіта: словник: навч. Посібник /Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; за ред. Н.Г.Никало. – К. : Вища школа, 2000. – С. 243.

Педагогічний працівник – “...особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки   в навчальних закладах системи загальної середньої освіти”.

 Законодавство України про освіту: зб. законів  за станом на 10  березня 2002 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2002. –С.60-61.

Педагогічні працівники – особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю.

Науково-педагогічні працівники – особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поринанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Законодавство України про освіту: зб. законів за станом на 10  березня 2002 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – С.60-61.

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення  її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіту...

Особа, яка пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.

Законодавство України про освіту: зб. Законів  за станом на 10  березня 2002 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – С.117.