Грудок-Костюшко М.О.,

старший викладач кафедри управління освітніми закладами та державної служби Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського

Рецензент: Черненко М.Н.,

кандидат педагогічних наук, доцент

 

Структура україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл

 

У статті охарактеризовано структуру україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл, представлено критерії запропонованої структури за відповідними показниками.

 

Ключові слова: діалогова компетентність, структура, показники, критерії, знання, вміння, навички, особистісні якості.

 

Постановка проблеми.  Специфічність досліджуваного феномена – україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл, – відсутність наукових розроблень з проблеми її формування потребують визначення структури україномовної діалогової компетентності учнів за відповідними критеріями і показниками.

Аналіз актуальних досліджень. Аналіз наукової літератури і дисертаційних робіт засвідчив відсутність досліджень із проблеми діалогової компетентності учнів. Проблема розвитку діалогічного мовлення і діалогового спілкування була предметом дослідження здебільшого в лінгводидактиці іноземних мов; вітчизняними науковцями розроблено низку питань: методики навчання діалогічному мовленню дітей дошкільного віку (А. Чулкова),  формування діалогічного мовлення учнів початкових класів (Є. Палихата) і 5 класів загальноосвітньої школи (А. Ляшкевич), підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти (Н. Черненко).

Мета статті – презентування структури україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Програми з української (рідної) мови для шкіл з українською мовою навчання, розробленої на основі Закону України "Про загальну середню освіту" і Державного стандарту базової і повної середньої освіти, нами було визначено структуру україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл.

Отже, згідно із вказаною програмою мета навчання рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.

У старшій школі зміст навчання рідної мови конкретизується залежно від обраного учнем напряму профільного навчання і відповідно передбачає: а) певний розвиток передусім мовленнєвої компетенцій учнів (рівень стандарту); б) істотне поглиблення їхньої мовної і мовленнєвої компетенції (академічний рівень); в) різнобічне поглиблене вивчення мови й розвиток мовлення з метою підготовки учня до здобуття професії філологічного профілю. Програмою з рідної мови для старшої школи (профільний рівень, 10 клас) передбачено 140 годин на рік, 4 години на тиждень, оскільки 10 клас – перехідна ланка до профільного навчання. До нормативного шкільного курсу введено навчальний матеріал з комунікативної лінгвістики, соціо-, прагма-, етнолінгвістики, лінгвокультурології, культури мовлення, однак обмаль часу пропонується для вивчення теми "Діалог".

Основна мета навчання в 11 класі – формування в учнів загального уявлення про риторику як лінгвістичну науку і науку публіцистичного мовлення, мовні засоби монологічного, діалогічного, полілогічного мовлення; системне ознайомлення з поняттями "аргументація", "дискурс", удосконалення вмінь будувати комунікативно доцільне, змістовне, виразне висловлювання; поглиблення знань про мовну систему, систематизація і поглиблення знань про синтаксис простих, складних речень, різні способи вираження чужого мовлення; формування вмінь і навичок уживання різноманітних синтаксичних конструкцій у мовленні з урахуванням їх виражальних можливостей; опанування навчального матеріалу про офіційно-діловий, публіцистичний, художній, епістолярний, конфесійний стилі мовлення, типологію текстів, стилі усного і писемного мовлення, оволодіння граматичною стилістикою, фігурами синтаксису, стилістичним аналізом тексту; формування вмінь і навичок спілкування українською мовою у професійно-діловій сфері; формування культури ведення дебатів, дискусій, полеміки, диспутів тощо; дотримання правил спілкування і культури мовлення; розвиток і вдосконалення вмінь і навичок сприймати почуте і прочитане, відтворювати і створювати усні й письмові висловлювання різних типів, стилів і жанрів, формування вмінь і навичок роботи з тестами (текстом твору, переказу, переказу з творчим завданням); узагальнення і повторення складних тем з усіх розділів програмового курсу української мови в аспекті практичної і функціональної стилістики, підготовка до державної атестації та зовнішнього тестування. Програмою з рідної мови для старшої школи (профільний рівень, 11 клас) передбачено 140  годин на рік, 4 години на тиждень. Мовна, лінгвістична змістові лінії включають тему "Пряма и непряма мова. Діалог. Цитата. Епіграф". Мовленнєва змістова лінія передбачає засвоєння теми "Створення власного висловлювання. Діалогічне мовлення". Зміст теми – це складання діалогу відповідно до запропонованої ситуації, діалогу – обміну думками, враженнями; діалогу – полеміки, дискусії; самостійне визначення теми та змісту діалогу; обговорення самостійно обраної теми, а також участь у бесіді з професійної теми і телефонній розмові.

У програмі з української мови (рівень стандарту 10 клас) визначено 35 годин, 1 година на тиждень; в 11 класі передбачено аналогічний розподіл часу.

Провідними для класів технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарний напряму (економічний профіль) є принципи пізнавально-практичної комунікативної й функціонально-стилістичної спрямованості навчання мови для підготовки особистості випускника, яка вільно володіє мовою в усіх сферах суспільної діяльності. У програмі для 10 класу запропоновано для вивчення теми "Діалогічне мовлення" (2 год.); види робіт: складання і розігрування діалогів до запропонованих ситуацій у дистантному й контактному спілкуванні; моделювання телефонної розмови; виступ під час бесіди, дискусії, полеміки. Для вивчення теми "Діалогічне мовлення" пропонується 1 година в 11 класі. Види робіт є такими: складання і розігрування діалогів до запропонованої ситуації з професійної теми.

Отже, аналіз чинних програми з рідної (української) мови засвідчив, що для формування україномовної діалогової компетентності відведено недостатню кількість годин, оскільки вивчення діалогу у 5-8 класах спрямоване на формування пунктуаційних навичок, у 5-9 класах – на засвоєння основних правил спілкування, інтонування прочитаних діалогів за критеріями оцінювання продукованих діалогів. У програмі 10-11 класів кількість годин (від 1 до 5) для вивчення діалогу різна; це залежить від рівня програми, але в жодній з них не передбачено формування вмінь слухати співбесідника, ставити запитання та формулювати відповіді, сперечатися, аргументувати, застосовувати різні види діалогу у процесі прямого і непрямого впливу на співрозмовника; використовувати діалог у процесі саморозвитку, що безперечно є актуальним в контексті сучасної європейської інтеграції.

 Поняття діалогової компетентності ввійшло у теорію і практику педагогічних досліджень із зарубіжної науки; у його змісті закладено ідеологічні інтерпретації змісту освіти, спрямованого на результат. Проблема діалогової компетентності розглядалась у працях М. Байматової та Н. Гузель. Діалогова компетентність, на думку М. Байматової, – це здатність вести діалог на основі певних знань [2]. Учена наголошує, що діалогічна взаємодія повинна бути метою навчання. Н. Гузель розглядає діалог в освітньому просторі початкової школи [4]. Під діалоговою компетентністю дослідниця розуміє здатність установлювати та підтримувати контакти з іншими людьми в діалозі, тобто бути компетентним як у говорінні, так і у слуханні.

Як критерії сформованості україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл нами було визначено такі показники: знання, вміння/навички, особистісні якості. Охарактеризуємо їх.

Першим критерієм розробленої структури сформованості україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл є знання, що визначається за такими показниками: розуміння базової специфіки діалогового мовлення, зокрема термінології (мовлення, діалог, діалогове мовлення), специфічних фактів (діалогова мовленнєва ситуація, діалогове спілкування); усвідомлення способів і методів оперування базовою специфікою діалогового мовлення, а саме: видів діалогу та правил їх ведення; обізнаність з нормами культури діалогового мовлення.

Знання – особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомленням їх істинності [3]. Виражаються знання у поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Знання виконують важливі соціальні функції: а) матеріалізуються в певні технічні пристрої, технологічні процеси і, таким чином, служать виробництву; б) перетворюється на переконання і є основою для практичної дії. Знання, які передаються на основі цілеспрямованого навчання, мають бути насамперед науковими. Невід'ємними якостями справжніх знань є їх систематичність, усвідомленість, осмисленість. Знання, будучи складовою світогляду людини, значною мірою визначають її ставлення до дійсності, моральні погляди і переконання, вольові риси особистості, характер. Це – одне із джерел нахилів та інтересів людини, необхідна умова розвитку здібності, обдарувань. Знання як критерій структури україномовної діалогової компетентності в учнів 10‑11 класів загальноосвітніх шкіл розглядаємо як cпонукання до практичної дії.

Показник розуміння базової специфіки діалогового мовлення було передбачено вимірювати як знання таких термінологічних понять: мовлення, діалог, діалогове мовлення,  – та специфічних фактів: діалогової мовленнєвої ситуації, діалогового спілкування. Усвідомлення способів і методів оперування базовою специфікою діалогового мовлення передбачає володіння видами діалогу (діалог-розмова, діалог-суперечка, діалог-дискусія, діалог-прохання, діалог-пояснення) та правилами їх ведення. Обізнаність з нормами культури діалогового мовлення означає володіння мовленнєвим етикетом та нормами літературної мови.

Другим критерієм структури сформованості україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи було визначено вміння/навички. Уміння – це здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навичок [3]. Уміння передбачає використання раніше набутого досвіду, певних знань; без останніх немає вміння. Утворення вміння є складним процесом аналітико-систематичної діяльності кори великих півкуль головного мозку, в ході якої створюються і закріплюються асоціації між завданням та необхідними для його виконання знаннями і застосуванням знань на практиці. Формування вміння проходить у кілька етапів: спочатку – ознайомлення з умінням, усвідомлення його сутності, потім початкове оволодіння ним; насамкінець – самостійне і точне виконання практичних завдань. Вивчення кожного навчального предмета, виконання вправ і самостійних робіт формує в учнів уміння застосовувати знання. Уміння як критерій структури україномовної діалогової компетентності в учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл розглядаємо як здатність належно застосовувати знання на практиці. Навички – це вміння, доведені до автоматизму, які формуються за допомогою багаторазового повторення. Показниками означеного критерію є такі: володіння техніками ведення діалогу; вміння застосовувати різні види діалогу у процесі прямого та непрямого впливу на співрозмовника; вміння використовувати діалог у процесі саморозвитку. Щодо показника володіння техніками ведення діалогу, то він передбачає здатність ставити запитання та формулювати відповіді, слухати, сперечатися, аргументувати, дискутувати.

Наступним показником критерію вміння/навички є вміння застосовувати різні види діалогу у процесі прямого та непрямого впливу на співрозмовника. Важливу роль у формуванні україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи відіграють тактики мовленнєвого впливу: прямі тактики мовленнєвого впливу та непрямі.

Щодо показника вміння використовувати діалог у процесі саморозвитку, то варто зазначити, що у психології внутрішній діалог науковці М. Бахтін, І. Кон, В. Столін, А. Візігіна описують як процес безперервного внутрішнього спілкування людини з самою собою [8]. Одним з елементів, який забезпечує діалогізм самосвідомості, є рефлексія – звернення суб'єкта до свого власного стану і досвіду. Внутрішній діалог – результат присутності всередині свідомості відразу декількох суб'єктів спілкування.

Останній, третій, критерій структури україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл – це особистісні якості. Згідно з Р. Кеттеллом, якістю особистості вважається довгострокова наявна характеристика, що виявляється послідовно в поведінці індивіда в широкому спектрі різних ситуацій [11]. Якість характеризує поведінку людини більшою чи меншою мірою. Показниками означеного критерію, а саме – особистісні якості, є: комунікабельність, емпатія, логічність мислення.

Висновки. Структуру формування україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл становлять такі її чинники, як знання, вміння/навички, особистісні якості за відповідними показниками, що дозволяє виявити рівень сформованості зазначеної компетентності.

 

Список використаних джерел

1. Азимов Е. Г. Словарь методологических терминов (теория и практика преподавания языков) / Е. Г. Азимов, А. Н. Щукин  – СПб. : Златоуст, 1999. –  472 с.

2. Байматова М.С. Диалоговая компетентность в профессиональном развитиия учителя начальных классов / М.С. Байматова // Начальная школа. Плюс до и после. – 2004. № 12. – С. 12-16.

3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. –  137с.

4. Гузель Н.А. Формирование диалогической культуры младших школьников в речевом взаимодействии  / Н.А. Гузель. – Минск : Адукацыя і выхаванне, 2006. – 50 с.

5. Пентилюк М.І. Ділове спілкування та культура мовлення : навч. посіб. / Пентилюк М. І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 224 с.

6. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика : проб. підруч. [для гімназій гуманіт. профілю] / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

7. Постникова В.В. Ортология и лексикография в Англии и США (к истории вопроса) : рукопись деп. В ИНИОН АН СССР №40373 от 9.12.89 / В. В. Постникова. – Д., 1989. – 108 с.

8. Худобина Е.Ю. Проблема внутреннего диалога в психологии / Е.Ю. Худобина  // Психология и жизнь : сборник научных трудов. – 2000. – № 1. – С. 15-17.

9. Черняк В. Д. Русский язык и культура речи : учебник для вузов / В. Д. Черняк. –  М. : ЮРАЙТ, 2011. 493 с.

10. Ширяев Е.Н. Культура русской речи : теория, методика, практика / Е. Н. Ширяев //  Изв. РАН. Серия лит. и языка. – М. : Наука, 1992. Т. 51.  200 с.

11. Cattell R.B. The birth of the Society of Multivariate Experimental Psychology / R.B. Cattell // Journal of the History of the Behavioral Sciences. – 1990. –  № 26. – P. 48-57.  

 

Грудок-Костюшко М.А. Структура украиноязычной диалоговой компетентности учеников 10-11 классов общеобразовательных школ

В статье охарактеризована структура украиноязычной диалоговой компетентности учащихся 10-11 классов общеобразовательных школ, представлены критерии предложенной структуры за соответствующими показателями.

 

Ключевые слова: диалоговая компетентность, структура, показатели, критерии, знания, умения, навыки, личностные качества.

 

Grudok-Kostushko, M.O. The Structure of Ukrainian-Language Competence of the Students 10-11 in Secondary Schools

The article presents describe the structure of Ukrainian-language competence of the students 10-11 in secondary schools, criteria and indicators the structure.

 

Key words: language competence, structure, criteria, indicators, knowledge, skills, personality traits.