УДК 351.851:352:37.01’013/014(477.42)
 
Пастовенський О. В.

начальник управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації, кандидат педагогічних наук

 

Тенденції розвитку інформаційних потоків у підсистемах загальної середньої освіти

 

У статті проаналізовано тенденції розвитку інформаційних потоків у підсистемах загальної середньої освіти. Зроблено висновок, що в умовах зростання впливу громадських чинників на управління загальною середньою освітою мають інтенсифікуватися інформаційні потоки між всіма освітніми підсистемами і структурами на основі спільної, зокрема управлінської, діяльності.

 

Ключові слова: інформаційний потік, освітні підсистеми, "розсіяна" інформація, громадсько-державне управління загальною середньою освітою.

 

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Розвиток демократії у багатьох країнах спричиняє пошук нових моделей управління загальною середньою освітою, у яких органічно поєднуватимуться державні і громадські чинники. Дослідження процесів участі громадськості в управлінні освітою здійснювали такі зарубіжні автори, як Дж. Ст. Мілль, Дж. Дьюї, Д. Конант, Р. Вестбрук, Е. Гутман, Е. Ентвістл, Т. Найт, А. Нейл, М. Барбер, а також  вітчизняні науковці А. Гошко, В. Грабовський, Г. Єльникова, О. Зайченко, Ю. Кавун, Л. Калініна, М. Комарницький, С. Королюк, Г. Костюк, В. Князєв, Т. Лукіна, О. Марчак, Н. Софій та ін.

Водночас, як наголошують В. Бондар, Г. Єльникова, Ю. Конаржевський, В. Маслов, О. Орлов, В. Пікельна, М. Поташнік, Т. Шамова, однією з умов ефективного управління системою загальної середньої освіти є науково організований і цілеспрямований обмін інформацією між її підсистемами і зовнішнім світом.

Однак дотепер ще недостатньо повно досліджено особливості розвитку інформаційних потоків в освітніх системах в умовах зростання впливу громадських чинників на управління загальною середньою освітою.

Метою статті є аналіз тенденцій змін інформаційних потоків в умовах розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою.

Виклад основного матеріалу. Інформаційний потік розуміємо як стабільний рух даних, спрямований від джерела інформації до отримувача, визначений функціональними зв’язками між ними.

Як відомо, в соціальних системах, зокрема й освітніх, для забезпечення ефективності їх функціонування і розвитку необхідно налагодити постійний інформаційний обмін між їх елементами і підсистемами та зовнішнім середовищем [1; 2; 3]. При цьому, як зазначає відомий австрійський філософ Ф. А. фон Хайєк, весь масив інформації неможливо осягнути централізованими засобами, – натомість інформація набагато ефективніше осмислюється децентралізовано.

Ф. Хайєк послідовно розвивав і обґрунтував тезу про принципову обмеженість людського знання, зокрема і наукового. Учений стверджує, що соціальний оптимум поведінки індивідуумів формується на основі якнайповнішого використання насамперед фрагментарного знання. Доповнюючи ідею розподілу праці ідеєю про розділення знань, учений відкидає можливість наявності у кожного індивідуума повної інформації і стверджує, що знання неминуче є частковими.

Отже, саме Ф. Хайєк уперше звернув увагу на наявність у суспільстві так званої "розсіяної" інформації. Він вважає, що знання "розсіяні" серед людей, і кожен індивід має частину цих знань, що досить часто носять неформальний, інтуїтивний характер. Водночас, розсіяність інформації визначається не лише тією обставиною, що вона розпорошена між окремими членами суспільства, а й тим, що вона часто перебуває в інтуїтивній, невербалізованій формі і усвідомлюється лише у процесі конкретної діяльності (спільної чи індивідуальної) [1; 2; 3].

Тому вирішальну роль для успішного функціонування соціальних систем має їх здатність ефективно збирати і обробляти цю "розсіяну" інформацію на основі спільної діяльності, спрямованої на забезпечення сталого розвитку соціальних систем.

Зазначаємо, що механізми збирання, оброблення та трансформації розсіяної інформації складалися століттями, а потреба в них зростала відповідно до того, наскільки вищим ставав розподіл праці між членами суспільства, чим більше зростав обсяг знань та вмінь, якими володіє суспільство в цілому. В економічній сфері таким механізмом став ринок, який відіграє роль економічного регулятора і, за словами Ф. Хайєка, за своєю суттю є складним і досконалим інформаційним механізмом [3].

В освітніх системах, на нашу думку, важливою "розсіяною" інформацією варто вважати дані про реальні освітні потреби як окремих людей (учнів, батьків, педагогів), так і громадських організацій, державних і самоврядних структур, пропозиції щодо можливих способів їх задоволення тощо. Зважаючи на це, можна зробити висновок, що для забезпечення стабільного функціонування і розвитку такої складної соціальної системи, як загальна середня освіта, необхідно забезпечити можливість системі управління загальною середньою освітою отримувати "розсіяну" інформацію від усіх зацікавлених сторін, зокрема державних (міністерства, управління, інспекції тощо), самоврядних структур (ради, виконкоми, комісії тощо), педагогів (педради, методичні об’єднання, асоціації лідерів освіти, керівників шкіл тощо), батьків (батьківські комітети, ради, асоціації тощо), учнів (учнівські комітети, ради, молодіжні асоціації тощо), а також громадськості (об’єднання роботодавців, творчі спілки, наукові установи, благодійні фонди, центри освітніх технологій, ресурсні центри, фонди тощо).

Схему інформаційного впливу згаданих підсистем і структур на систему управління загальною середньою освітою можна зобразити таким чином (рис. 1).

 

   

Рис. 1. Схема інформаційних впливів на систему управління загальною середньою освітою

 

Крім того, стверджує Ф. Хайєк, "розсіяна" інформація часто перебуває в неусвідомленій, невербалізованій формі, а усвідомлюється лише у процесі конкретної діяльності. Очевидно, найефективніше вона буде усвідомлюватися і реалізовуватися саме за умов спільної управлінської діяльності індивідів і груп згаданих освітніх підсистем і структур, зростання обміну відповідною інформацією між ними. Тому важливо забезпечити циркуляцію стабільних інформаційних потоків не тільки між управлінськими освітніми і державними, самоврядними структурами та громадськими організаціями, а також між всіма освітніми підсистемами і структурами.

Розподіл інформаційних потоків між державними, самоврядними та управлінськими освітніми структурами, педагогами, батьками, учнями і громадськими організаціями в освітній системі зображуємо у системі (таблиця 1), де αi,j – частина інформації, якою обмінюються і-та та j-та підсистеми (структури) загальної середньої освіти та зовнішнього середовища.

Таблиця 1

 

Матриця розподілу інформаційних потоків у підсистемах загальної середньої освіти та державних і самоврядних структурах

 

Якщо вважати, що обсяг всієї інформації, яка циркулює між підсистемами загальної середньої освіти та зовнішнім середовищем, дорівнює 1, то, враховуючи наведене вище, маємо:

де І – обсяг всієї інформації, αij – частина інформації, що циркулює між окремими підсистемами загальної середньої освіти та зовнішнім середовищем.

Частину інформації, що циркулює між державними структурами та підсистемами освітньої системи і самоврядними структурами (Ід) можна визначити таким чином:

Аналіз нинішнього стану інформаційних потоків в системі загальної середньої освіти дає підстави стверджувати, що частина інформації, яка проходить через державні структури, сьогодні є значно більшою 1/2 загального обсягу інформації, яка циркулює в системі (Ід >> 0,5), що є характерним для державно-громадської моделі управління загальною середньою освітою. Це пов’язане з тим, що найбільший обсяг інформації освітні управлінські структури надають саме державним структурам за допомогою статистичних форм 76-РВК (зведений звіт денних загальноосвітніх навчальних закладів); 83-РВК (звіт про чисельність і склад педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів); Д-4 (відомості про матеріальну базу денних загальноосвітніх навчальних закладів); Д-5 (відомості про профільне навчання і поглиблене вивчення предметів); Д-6 (відомості про групування денних загальноосвітніх навчальних закладів за кількістю класів і учнів та про наповнюваність класів учнями), Д-7 (відомості про мови навчання та вивчення мови як предмета у денних загальноосвітніх навчальних закладах), Д-8 (відомості про викладання іноземних мов у денних загальноосвітніх навчальних закладах); Д-9 (відомості про загальноосвітні санаторні та спеціальні школи (школи-інтернати); 1-ПЗ (звіт позашкільного навчального закладу); ЗВ-1 (зведений звіт вечірніх (змінних) шкіл) тощо.

Крім того, питання функціонування та розвитку освітньої галузі регулярно заслуховується на колегіях та різноманітних нарадах у галузевому міністерстві, місцевих державних адміністраціях, вивчається контрольно-ревізійним управліннями, рахунковою палатою, органами прокуратури, іншими державними структурами, що супроводжується збиранням та аналізом значних масивів інформації. Однак, як показує досвід, така монополія державних структур на інформацію значною мірою знижує ефективність управлінських рішень в освітній галузі.

Разом з тим варто зауважити, що в останні роки зростає обсяг інформації, яким обмінюються управлінські освітні структури з місцевими радами, їх комісіями, окремими депутатами, депутатськими фракціями та об’єднаннями (на основі розгляду освітніх питань на сесіях і комісіях, слуханнях, депутатських запитів тощо).

До того ж, після впровадження Закону України "Про доступ до публічної інформації" помітно зріс обсяг інформації, який надається управлінськими освітніми структурами громадським організаціям, зокрема, громадським радам і їх комісіям, окремим громадянам тощо.

Тому в умовах зростання впливу громадських чинників і розвитку моделей управління загальною середньою освітою від державної до державно-громадської і громадсько-державної моделей мають інтенсифікуватися інформаційні потоки між всіма освітніми підсистемами і структурами. Адже для прийняття ефективних управлінських рішень необхідно мати максимально можливий обсяг відповідної інформації. Тому системи управління загальною середньою освітою повинні налагодити постійний інформаційний обмін з усіма освітніми підсистемами, які володіють певною частиною "розсіяної" інформації.

При цьому в умовах громадсько-державного управління загальною середньою освітою, коли під час прийняття рішень превалюють громадські чинники, в обсягах інформації, що циркулює між недержавними структурами та освітніми підсистемами (Інд), мають переважати відповідні обсяги інформації, якими обмінюються з державними структурами інші освітні підсистеми і структури, тобто Інд д.

Оскільки Інд + Ід = 1, то Інд > 0,5. Отже, частина інформації, яка проходитиме за допомогою недержавних структур та освітніх підсистем, в умовах громадсько-державного управління має бути більшою 1/2 загального обсягу інформації, яка циркулює в системі.

Зрозуміло, що для цього необхідно інтенсифікувати інформаційні потоки не тільки між управлінськими освітніми і самоврядними структурами та громадськими організаціями, а також між усіма освітніми підсистемами за такими напрямами (позначимо напрям інформаційного потоку вектором →):

освітні структури → самоврядні структури, педагоги, батьки, учні, громадські організації;

самоврядні структури → освітні структури, педагоги, батьки, учні, громадські організації;

педагоги → самоврядні структури, освітні структури, батьки, учні, громадські організації;

батьки → самоврядні структури, освітні структури, педагоги, учні, громадські організації;

учні → самоврядні структури, освітні структури, педагоги, батьки, громадські організації;

громадські організації → самоврядні структури, освітні структури, педагоги, батьки, учні.

Надзвичайно важливо також забезпечити аналіз цієї інформації всіма  згаданими структурами та формування й обмін між ними пропозиціями до управлінських  рішень, що сприятиме кращому усвідомленню інтуїтивної "розсіяної" інформації.

Висновки. Отже, в умовах зростання впливу громадських чинників на управління загальною середньою освітою інформаційний обмін між освітніми підсистемами та недержавними структурами має інтенсифікуватися. Тому необхідно всіляко сприяти зростанню інформаційних потоків, що циркулюють між освітніми і самоврядними структурами, педагогами, батьками, учнями  і громадськими організаціями, залучаючи до аналізу такої інформації і прийняття ефективних управлінських рішень все більше і більше організацій, структур і громадян. Це забезпечує ефективне збирання і оброблення "розсіяної" інформації на основі спільної діяльності, спрямованої на зростання результативності управління освітніми системами.

 

Список використаних джерел

1. Национальная инновационная система : теоретическая концепция. Рассеянное знание [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.schumpeter.ru/article.php?id=6&book=concept.

2. Пастушенко Р. Чи потрібний громадський компонент в управлінні освітою? [Електронний ресурс] / Р.Пастушенко. – Режим доступу : http://fio.org.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=697:2009-04-07-21-48-05&catid=35&Itemid=113.

3. Свідзинський A. Самоорганізація і культура [Електронний ресурс] / А. Свідзинський.  – Режим доступу : http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.php?a_id=1&r_id=3.

 

 

Пастовенский А. В. Тенденции развития информационных потоков в подсистемах общего среднего образования

В статье проанализированы тенденции развития информационных потоков в подсистемах общего среднего образования. Сделан вывод, что в условиях роста влияния общественных факторов на управление общим средним образованием должны интенсифицироваться информационные потоки между всеми образовательными подсистемами и структурами на основе общей, в частности управленческой, деятельности.

 

Ключевые слова: информационный поток, образовательные подсистемы, "рассеянная" информация, общественно-государственное управление общим средним образованием.

 

Pastovensky, O. V.  Information Streams Trends Progress in the Subsystems of Secondary Education

Information streams trends progress in the subsystems of secondary education is analysed in the article. The conclusion is made, that in the conditions of public factors on the secondary education management influence increasing the information streams between all educational subsystems and structures must intensify on the basis of general, in particular administrative, activity.

 

Key words: information stream, educational subsystems, "dissipated" information, public and state secondary education management.