Гальченко В.М.,

доцент кафедри педагогіки і психології Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, кандидат психологічних наук

 

 

Чинники актуалізації соціальної винахідливості  дошкільників

 

У статті розкрито сутність поняття "соціальна винахідливість дитини дошкільного віку". Визначено чинники та методи актуалізації соціальної винахідливості дошкільників у процесі активної життєдіяльності.

 

Ключові слова: творчий дар, дитяча творчість, соціальна винахідливість дошкільника, виховні психологічні ситуації, просторове моделювання, евристичні методи навчання, емоційно-особистісні сфера.

 

Постановка проблеми. Дослідження А.І. Савенкова довели, що творчий дар не терпить застою; обдарування існує тільки в динаміці – або розвивається, або згасає. Тому дорослі повинні визначити й розвивати здібності дитини до творчості з раннього дитинства. Ученим виокремлено характеристики творця, які можуть бути притаманними і дітям дошкільного віку, такі, як допитливість, надчутливість до проблем, пізнавальна самостійність, оригінальність та гнучкість мислення, легкість генерування ідей, здатність до прогнозування, легкість асоціювання, відмінна пам'ять, здатність до оцінювання, перфекціонізм як прагнення робити все якомога краще, творче сприйняття випадковостей, почуття гумору тощо [5].

Дитяча творчість, за твердженням багатьох дослідників, має своєрідні особливості, вона характеризується як "творчість для себе". Її специфікою є те, що дитина у творчій праці самоудосконалюється, змінюється на краще, здобуває нові знання, набуває вміння і навички, життєвий досвід (Г.С.Костюк, В.Т.Кудрявцев, В.С.Юркевич).

Аналіз наукових досліджень. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури (Н.О.Ветлугіна, М.А.Віднічук, В.В.Давидов, В.У.Кузьменко, Н.О.Менчинська, Я О.Пономарьов, С.А.Рубінштейн, П.М.Якобсон та ін.) нами було доведено, що гнучкість дитини у стосунках з тими, хто її оточує, вміння виявляти творчість у встановленні контактів із представниками різних соціальних прошарків та вікових категорій, знаходити ефективні способи виходу із проблемних ситуацій, уникати конфліктів, тобто, винаходити власну модель взаємодії з навколишнім світом для отримання бажаного результату є ознаками соціальної  винахідливості.

Соціальна винахідливість виявляється у процесі спілкування та взаємодії з іншими як здатність дошкільників створювати і використовувати нові прийоми у спілкуванні з людьми, які їх оточують [1].

Метою статті є виокремлення й обґрунтування чинників і методів актуалізації соціальної винахідливості дітей дошкільного віку.

З метою розвитку соціальної винахідливості дошкільників нами було застосовано виховні психологічні ситуації та метод просторового моделювання. У процесі діагностичної роботи з’ясували, що дошкільникам важко дається усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків між вчинками героїв літературних творів, діти з труднощами пояснюють хід своїх думок, окреслюють етапи досягнення мети, вони не здатні конструктивно розв’язувати конфлікти, тим більше оминати їх, виявляють неспроможність приймати самостійні рішення та здійснювати рішучий вибір під час проблемної ситуації. Отже, нами було з’ясовано, що діти недостатньо володіють життєвим простором, рідко проявляють соціальну творчість і соціальну винахідливість.

Тому перед нами постало завдання за допомогою використання виховних психологічних ситуацій та відпрацювання дій просторового моделювання в повсякденному житті дитини сприяти вияву соціальної винахідливості дітей дошкільного віку, розвитку їхньої творчої індивідуальності.

Виклад основного матеріалу. У дослідженнях психологів (В.У.Кузьменко, О.В.Проскура, Г.А.Урунтаєва та інші) доведено, що використання таких евристичних методів, як пригадування дітьми подій недалекого минулого та прогнозування майбутнього, виводить дошкільника за межі ситуації, у якій він знаходиться, допомагає оцінити власні вчинки та вчинки своїх товаришів, їх значущість і перспективність для подальшого життя, сприяє прояву здатності створювати нові прийоми спілкування з оточуючим світом та людьми. У процесі таких ситуацій діти починають усвідомлювати, що життя людини складається зі взаємопов’язаних подій, які можливо заздалегідь спланувати і самотужки змінювати. На основі прогнозування індивідуально значущих подій дошкільники вчаться оцінювати власні вчинки в часовому вимірі, усвідомлюють значення власної поведінки та її вплив на життєві процеси, винаходять нові моделі поведінки, стилі спілкування, способи вирішення проблемних ситуацій для покращення життя в цілому [3].

Тобто частиною формувального експерименту має стати розвиток здатності дошкільників до наочного просторового моделювання, що є важливим чинником активізації процесу розв’язання творчих і винахідницьких завдань, проблемних ситуацій, допомагає розвинути самоконтроль.

Особливістю розвитку просторового моделювання було те, що дорослий спочатку сам розробляв моделі, ознайомлював із ними дошкільників, а потім пропонував перейти до самостійного моделювання. Важливо, щоб моделі, створені дітьми, мали практичне застосування в повсякденному житті. Для цього застосовували спеціальні ситуації, за допомогою яких отримали можливість для поетапного розвитку здатності дітей до просторового моделювання, створення метафоричних образів, наприклад, порівняння улюблених літературних персонажів з певними образами (квіткою, хмаринкою, грозою, деревом і т.п.) або обговорення та моделювання стосунків (відбувалося на основі усвідомлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між окремими вчинками персонажів літературних творів, аналізу характеру їхніх стосунків. Діти зображували сцени із життя окремих персонажів, при цьому зосереджували свою увагу на їхньому розташуванні однин відносно одного).

Ученим В.О.Кузьменко визначено такі етапи побудови та застосування модельних уявлень у практичній діяльності, які, на нашу думку сприяють активізації зовнішніх чинників розвитку винахідливості:

моделі "настрою", у яких через зображення виразів обличчя, що змінюються, передається власний настрій або настрій іншої людини чи персонажа казки;

моделі-"метафори", у яких комплексно відображається характер літературного персонажа або власних поглядів, властивостей, рис;

моделі "стосунків" (найскладніші для дітей), у яких моделюються взаємини між людьми в різних видах діяльності, відтворюються стосунки керування – підлеглості, дружби – ворогування, симпатії – антипатії тощо [3].

Таким чином, добираючи методики розвитку винахідливості дітей дошкільного віку, прагнули добирати ті засоби, які будуть налаштовувати дошкільників до пошуків бажаних змін, стимулюватимуть потяг до неповторності, виховуватимуть творців кращого майбутнього.

Для кращого розуміння дітьми емоційного стану інших людей, розвитку вміння правильно оцінювати емоційний стан тих, хто поряд, і відповідно до цього знаходити власні прийоми поводження в різних життєвих ситуаціях нами було застосовано низку ігор для збагачення емоційної сфери дошкільників, розроблену Ю.Коврижних та Г.Смольніковою [2].

1. Гра "Якими ми буваємо"

Мета гри полягає у розвитку здатності дітей розуміти взаємозв’язок емоційних проявів людини і поведінки залежно від обставин життя. Під час гри діти вчилися визначати особливості зовнішнього прояву емоційних станів за допомогою виразних рухів усього тіла. При цьому дошкільники застосовували зображення фігурок дитини, самостійно добираючи вирази обличчя за піктограмами, що відповідали певній гамі почуттів. Гра розвиває самостійність, вміння розуміти стан іншої людини і поводитися відповідно до цього стану.

У ході гри діти обводили олівцем фігурки на аркушах паперу, а потім домальовували певний вираз обличчя, розфарбовували, використовуючи певну кольорову гаму. Як ускладнення до гри пропонували скласти розповідь про обраного героя, що сприяло розвитку творчої уяви та евристичності дітей.

2. Гра "Попелюшка"

Гра спрямована на навчання дітей розуміти міміку людини, що відображає різні почуття, а також, спираючись на власний емоційний досвід, розкривати соціально-моральний зміст ситуацій. Крім цього, дошкільникам було запропоновано вигадати продовження казки "Попелюшка" або змінити хід подій так, щоб вийшла нова казка. Це сприяло розвитку фантазії дітей, гнучкості мислення, евристичності та самостійності.

У процесі гри діти самостійно обирали зображення виразів обличчя для Попелюшки та вбрання, яке відповідало певному настрою. Під час виконання завдання вони повинні були пригадати або пофантазувати, які події зумовили той чи інший настрій і що буде далі. У такий спосіб дошкільники вчилися оцінювати ситуації і прогнозувати наслідки вчинків Попелюшки.

3. Гра "Створи настрій"

На основі проведеної роботи з дітьми з моделювання людських емоцій і стосунків під час організації виховних ситуацій, коли діти навчилися розпізнавати, називати, зіставляти різноманітні емоції, дошкільникам було запропоновано трафарети із зображенням обличчя ляльки. Діти мали "створити обличчя" ляльки за допомогою смужок із зображенням очей та ротиків, визначити та описати відтворений настрій.

Потім дітям було запропоновано дібрати "добрі" слова, щоб заспокоїти ляльку, яка плаче; пригадати слова, які допоможуть розвеселити засмучену ляльку; дібрати фрази, щоб роздобрити сердиту людину.

Таке завдання виявилося складнішим, але за прикладом експериментатора більшість дітей виконала вправу правильно.

З метою створення оптимістичного настрою в дошкільників, що допомагає долати труднощі та кризові стани в житті дитини, покращення вміння дітей пристосовуватися до мінливих умов життя, що, у свою чергу, сприяє розвитку винахідливої особистості, було використано заходи адаптованої корекційно-розвивальної програми "Екологія душі", розробленої О.Г.Васильєвою. Ці вправи спрямовані на розвиток емоційно-особистісної сфери та попередження афективних проявів поведінки дітей дошкільного віку.

1. Гра-вправа "Дерево"

Ця вправа сприяє формуванню внутрішньої стабільності, балансу нервово-психічних процесів.

Дітям, які сидять (або лежать) на килимку, пропонували уявити себе будь-яким деревом за власним бажанням та прихильністю. Дошкільники повинні були уявити могутній, міцний (або гнучкий) стовбур, гілки, що переплітаються та гойдаються на вітрі, листя, що шелестить. Діти мали відчути поживні соки, що тягне коріння дерева з надр землі; уявити себе могутнім, сильним, здоровим деревом, що символізує почуття стабільності та зв’язку з реальністю. Тобто така гра сприяє розвитку впевненості в собі та в завтрашньому дні. 

Після проведення вправи пропонували намалювати уявлене дерево (тобто себе самого) на аркуші паперу.

            2. Вправа "Привіт, друже!"

            Мета цієї вправи полягає в розвитку вміння дітей активно входити в контакт, робити компліменти, ввічливо звертатися до тих, хто поряд.

            Дітям необхідно привітатися один з одним по колу, називаючи ім’я сусіда, який, у свою чергу, відповідає на привітання та звертається до наступного. За повторного виконання завдання діти висловлювали добрі побажання. Вітаючись із товаришем, дитина повинна була дивитися йому в очі, говорити лагідним голосом.

3. Гра "Поділись успіхом"

Головне завдання полягало в тому, щоб навчити дитину публічно, не соромлячись, визнати власні досягнення. Гра сприяє підняттю самооцінки дітей, упевненості у своїх силах. Під час проведення гри діти піднімалися на подіум, називали своє ім’я та розповідали про те, що їм найкраще вдається робити.

4. Гра-експеримент "Подаруй частинку свого серця"

Мета гри полягає у виявленні здатності дитини розрізняти добро і зло, виявляти симпатії та антипатії, ділитися добрими почуттями з навколишніми.

Для цього дошкільникам необхідно було віддати "частинку свого серця" (паперовий жетончик) тим казковим героям, що викликають у них симпатію. Зображення добрих і злих героїв казок було розміщено на дошці.

5. Етюд "Зустріч з другом"

Метою цього моделювання є корекція емоційної сфери дітей, формування  здатності виражати свої почуття та прихильності до інших людей.

Створюючи уявну атмосферу зустрічі з другом, діти виразними рухами демонстрували обійми, потиски рук, при цьому мімікою передавали почуття радості й захопленості.

6. Психотехніка "Я ображаюсь, коли…"

Експериментатор пропонував дітям уявити свою образу. При цьому ставив такі запитання: На що вона схожа? Якої вона форми? Якої вона величини? Якого вона кольору? – а потому пропонував сконструювати образу з паперу (можна м’яти, скручувати тощо).

Потім дітям розкривали різні способи того, як позбутися цієї образи: спалити, порвати, викинути або уявити свою образу у вигляді повітряної кульки темного кольору, надути її, а потім знищити.

Після цього дітям пропонувалося забути всі образи і під звучання приємної музики розслабитися, заплющити очі та відпочити, для чого застосовувалася ауторелаксація з психотренуючим і психокорекційним змістом – "Вміння прощати": читався текст "Образу не видно, її не можна понюхати, взяти в руки. Але від образи все довкола стає сумним, темним, холодним, нам боляче і самотньо. Але насправді це не так! Не можна довго ображатися. Як же собі допомогти? Можна одразу забути про образу; можна усміхнутися, трішки навіть пожартувати; можна посидіти разом і обговорити проблеми та простити всі образи. Дружбою необхідно дорожити". Потім діти, розплющивши очі,  показували, як вони вміють прощати одне одному, посміхалися і обіймалися, відверто дивлячись у вічі.

Дітям можна запропонувати промовляти при цьому слова "мирилки":

Мир-мир-мир!

Натопився сир!

Ним ми поласуємо,

Разом пожартуємо,

Потім обіймемося,

Весело всміхнемося!

 

Мирімося-мирімося,

У вічі подивімося,

Потиснемо мізинчики,

Підемо їсти млинчики!

 

Гірко ми сварилися,

Солодко мирилися:

Шоколад, лукум, зефір!

Хай між нами буде мир! [1].

7. Вільне малювання з теми "Найвеселіше"

Даруючи один одному заготовлені напередодні малюнки вільної тематики, діти доброзичливо обмінювалися посмішками, веселим сміхом і добрими побажаннями. Гра розвиває почуття емпатії, сприяє формуванню доброзичливих стосунків у дитячому колективі.

Висновки. Отже, використання методів евристичного навчання, виховних психологічних ситуацій, створення позитивного емоційно забарвленого середовища для проведення будь-якого виду діяльності приваблює дошкільників, сприяє активному перебігу в них усіх психічних процесів, підвищує життєвий тонус, знімає стреси, активізує творче самовиявлення особистості.

 

 

 

Список використаних джерел

1. Гальченко, В.М. Психологічні чинники розвитку винахідливості дітей дошкільного віку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 "Педагогічна та вікова психологія" / В.М. Гальченко. – К., 2011. – 20 с.

2. Коврижних, Ю. Збагачуємо емоційну сферу дітей / Ю.Коврижних, Г.Смольникова // Дошкільне виховання. – 1997. – №2. – С. 16-20.

3. Кузьменко В.У. Виховна психологічна ситуація – засіб розвитку індивідуальності / В.У.Кузьменко // Дошкільне виховання. –  2007.  – № 9. –    С. 7-10.

4. Кузьменко, В.У. Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років : монографія / В.У.Кузьменко. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – 354 с.

5. Савенков, А.И. Путь к одаренности : исследовательское поведение дошкольников / А.И.Савенков. – СПб. : Питер, 2004. – 272 с.

 

Гальченко В.Н. Факторы актуализации социальной изобретательности дошкольников

В статье раскрыта сущность понятия "социальная изобретательность ребенка дошкольного возраста". Определены факторы и методы актуализации социальной изобретательности дошкольников в процессе активной жизнедеятельности.

 

Ключевые слова: творческий дар, детское творчество, социальная изобретательность дошкольника, воспитательные психологические ситуации, пространственное моделирование, эвристические методы обучения, эмоционально-личностная сфера.

 

Gal'chenko, V. Factors of Actualization of Social Ingenuity of Under-Fives

In the article essence of concept is exposed "social ingenuity of child of preschool age". Factors and methods of actualization of social ingenuity of under-fives are certain in the process of active vital functions.

 

Key words: creative gift, child's creation, social ingenuity of preschool child, educate psychological situations, spatial design, heuristic methods of teaching, emotional-personality sphere.