УДК 351.851:352:37.01’013/014(477.42)
Пастовенський О.В.

начальник управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації, кандидат педагогічних наук

 

Пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою в умовах чинного законодавства України

 

У статті проаналізовано пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою регіону в умовах чинного законодавства України.

 

Ключові слова: громадська складова, управління загальною середньою освітою, делегування управлінських повноважень, органи місцевого самоврядування, моделі співпраці, об’єднання учасників навчально-виховного процесу, партнерство з громадськими організаціями.

 

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Зміни в суспільному житті країни спричиняють пошук нових моделей управління загальною середньою освітою, забезпечення органічного поєднання в освітніх системах впливу державних і громадських структур.

Ці процеси досліджували Дж.Ст.Мілль, Д.Дьюї, Д.Конант, Р.Вестбрук, Е.Гутман, Е.Ентвістл, Т.Найт, А.Нейл, М.Барбер, В.Грабовський, І.Довбиш, Г.Єльникова, О.Зайченко, Ю.Кавун, Л.Калініна, М.Комарницький, С.Королюк, Г.Костюк, В.Князєв, О.Марчак та інших.

Разом з тим дотепер ще недостатньо повно розкрито напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою.

Метою статті є представлення пріоритетних напрямів розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою регіону.

Виклад основного матеріалу. Як показує аналіз, учені та практики застосовують різні наукові підходи до вивчення структури державно-громадського управління (ДГУ) загальною середньою освітою регіону, функцій і ролі громадської та державної складових у системі управління, моделювання і прогнозування процесів розвитку ДГУ.

Так, В.Грабовський вважає, що державно-громадське управління освітою визначається як інтеграція трьох напрямів роботи: демократизації діяльності органів державної влади й управління освітою; розвитку самоврядних асоціацій учасників освітньої діяльності (професійних асоціацій педагогів, органів учнівського й батьківського самоврядування всіх рівнів); організації громадських органів управління освітою, де представлено всі верстви населення [1].

Г.Балихін доводить, що розширення участі суспільства в управлінні освітою можна досягти на основі створення системи піклувальних рад, фондів підтримки освіти, професійних співтовариств у сфері освіти [2].

М. Комарницький пропонує залучати громадськість до управління освітньою системою, створюючи батьківські асоціації, органи учнівського самоврядування, опікунсько-наглядові ради та інші інституції [3].

І. Довбиш, для прикладу, розглядає участь громади в управлінні школою як  діяльність ради школи, педради та органів громадського і учнівського самоврядування – батьківського комітету, піклувальної ради, учнівського комітету школи, а також партисипативних структур тимчасового характеру (ініціативних груп, комісій, погоджувальних рад, конференцій, зборів) [4].

Г. Єльникова зазначає, що залучення громадськості до прийняття управлінських рішень на різних щаблях управлінської вертикалі можна здійснити різними способами і пропонує моделі державно-громадського управління: структурно-громадського супроводу, інформаційно-громадського супроводу, субординаційно-проміжного партнерства [5].

Аналіз запропонованих вище підходів, на нашу думку, показав, що в них не повною мірою враховано можливі варіанти розвитку громадської складової в управлінні освітою. Адже, як свідчить досвід багатьох країн, розвиток громадської складової в управлінні загальною середньою освітою відбувається головним чином на основі делегування державою значної частини своїх повноважень в управлінні освітою місцевому самоврядуванню, розширення прав учасників навчально-виховного процесу, а також встановлення громадського контролю за функціонуванням освітніх систем.

Безперечно, це відбувається насамперед на основі кардинальної зміни законодавства, що стосується освіти. Тому в Україні необхідно буде вносити значні зміни до багатьох законодавчих актів – Конституції України, законів "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про освіту", "Про загальну середню освіту", а також законів "Про плату за землю", "Про оренду державного та комунального майна", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" тощо.

Але навіть в умовах діючого законодавства України є значні потенційні можливості для розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою, без чого розвиток освітньої галузі буде неминуче сповільнюватися.

Важливим кроком у вирішенні цього питання є передавання частини управлінських повноважень у сфері шкільної освіти від державних до громадських структур. Одним зі способів вирішення такого завдання є створення освітніх округів. Згідно Положення про освітній округ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 777 [6], управління округом та забезпечення координації його діяльності здійснює громадська структура – рада округу, що, безумовно, сприяє розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою. Досвід створення освітніх округів напрацьовано в регіонах, однак ефективність управління ними потрібно значно покращувати.

Іншим важливим заходом у зазначеному напрямі є розширення автономії навчальних закладів, підґрунтям для якої стали розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. № 1007-р "Про забезпечення цільового використання коштів бюджетними установами (закладами) соціально-культурної сфери" [7] і від 8 грудня 2009 р. № 1564-р "Про першочергові заходи щодо забезпечення розширення автономії загальноосвітніх навчальних закладів" [8], а також наказ Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р. № 1205 "Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів" [9]. Фінансова самостійність навчального закладу, рішення про яку приймається на загальних зборах (конференціях) трудового колективу, є одним з найважливіших кроків у розвитку громадської складової в його управлінні.

Важливим, хоча й нелегким у сучасних умовах, кроком щодо зміцнення громадської складової в управлінні загальною середньою освітою є становлення приватної загальної середньої освіти, що базується на положеннях статті 6 Закону "Про загальну середню освіту", за якою громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах. За даними соціологічного опитування "Освіта очима громадян", проведеного у 2007 році на замовлення Міністерства освіти і науки України, майже третина опитаних громадян країни хотіли б навчати дітей у приватних школах [10].

Такі заклади найповніше відповідають психологічним, національним і культурними особливостями та потребам дитини. Як показує аналіз, на сучасному етапі понад 70 % управлінських рішень у приватній освіті  приймається недержавними структурами, що сприяє демократичним перетворенням в освіті і формуванню громадянського суспільства загалом, напрацюванню досвіду громадсько-державного управління навчальними закладами.

Значні резерви у розвитку громадської складової в управлінні освітою мають колегії обласних, районних (міських) управлінь (відділів) освіти і науки, створення яких передбачено відповідними положеннями [11; 12]. Разом з тим, до їх складу доцільно активніше залучати представників громадськості, практикувати на засіданнях розгляд ширшого кола питань тощо.

Достатні можливості для розвитку громадської складової в управлінні освітою має місцеве самоврядування. У системі самоврядних структур існує ефективний механізм впливу громадян на реалізацію освітньої політики: громадяни (виборці) → місцева рада → комісія з питань освіти → управління освіти → дирекція навчального закладу, тобто свого роду "вертикаль", збудована знизу догори.

Досвід останніх років підтверджує зростання активності самоврядних структур у вирішенні освітніх питань.

У країні практично завершено процес передавання загальноосвітніх навчальних закладів до комунальної власності районних (міських) громад. Відповідні ради і їх комісії все частіше розглядають на сесіях і засіданнях питання розвитку освіти районів і міст. Однак цей процес потрібно зробити системним, спрямувати на досягнення конкретного результату. В кожному районі і місті важливо розробити програми розвитку освіти, вирішувати питання виділення додаткових коштів для освітніх потреб, зокрема, для стимулювання праці освітян, запроваджувати надбавки педагогам, стипендії і премії педагогічним працівникам та учням за високі результати роботи, як це практикується нині в багатьох районах і містах.

Цікавою в останні роки є тенденція підпорядкування місцевим радам функції призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів, які є комунальною власністю місцевих громад, хоча в багатьох випадках це суперечить вимогам ст. 43 згаданого вище закону про місцеве самоврядування. Разом з тим, такі підходи демонструють зростаючу активність місцевих рад у питаннях управління комунальними загальноосвітніми навчальними закладами.

Ефективним у розвитку освіти регіону є ініціювання місцевими радами різноманітних проектів в освітній галузі, зокрема Програм розвитку ООН, Українського фонду соціальних інвестицій [13] тощо, які спрямовані на розвиток навчальних закладів і впроваджуються за обов’язкової участі місцевих громад.

І, нарешті, важливо розширювати депутатський і громадський контроль за станом функціонування освітньої галузі району чи міста з метою надання конкретної допомоги, як це передбачено чинним законодавством (ст. 17, 29 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), практикувати заслуховування на сесіях і депутатських комісіях звітів керівників відділів і управлінь освіти, директорів шкіл [14].

Значні можливості для посилення громадської складової в управлінні загальною середньою освітою, навіть всупереч обмеженням у відповідних нормативних документах [15; 16],  надають представлені у фаховій літературі моделі співпраці органів управління освітою з об’єднаннями учасників навчально-виховного процесу, зокрема, з радами навчальних закладів, а також педагогічними радами, методичними та іншими професійними об’єднаннями освітян (для розроблення оригінальних освітніх програм і курсів, методик навчання тощо); учнівськими об’єднаннями (наприклад, в організації волонтерського руху, шефства); батьківськими комітетами і радами тощо.

Водночас нині дуже важливим є розвиток партнерства органів управління освітою з громадами.

Освітянам потрібно всіляко сприяти діяльності піклувальних рад (хоча, безперечно, їх функції, відповідно до діючого положення [17], є достатньо обмеженими), розвивати  партнерські стосунки з благодійними фондами, радами ветеранів, об’єднаннями роботодавців, творчими спілками, громадсько-патріотичними об’єднанням тощо.

Упродовж 2010-2011 рр. у нашій країні прийнято низку законодавчих і нормативних документів, які визначили механізми взаємодії органів виконавчої влади з громадянським суспільством. Це, зокрема, закон України "Про доступ до публічної інформації" [18], а також Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" [19]. Як показує аналіз, ці документи сприяють організації дієвої співпраці влади і суспільства у вирішенні освітніх проблем.

Останнім часом значно збільшилася кількість запитів громадських організацій і окремих громадян на отримання інформації щодо стану функціонування і перспектив розвитку освітньої галузі, що свідчить про зростання їх зацікавленості цими питаннями. Достатньо активно освітні проблеми обговорюються на засіданнях громадських рад, які створенні при обласних і районних державних адміністраціях на виконання згаданої вище постанови. Тому органам управління освітою потрібно не тільки з розумінням ставитися до зростаючої активності громадян і налагоджувати ефективну співпрацю з ними у цьому напрямі, але й всіляко сприяти подальшому зростанню ролі громади у вирішенні питань забезпечення функціонування і розвитку освітньої галузі, що є світовою і європейською практикою, зокрема щодо участі представників громадськості у розробленні програм розвитку освітніх установ, здійсненні експертиз управлінських рішень, проведенні навчально-виховних заходів, організації контролю за діяльністю шкіл тощо.

Окрім цього, значні можливості для налагодження дієвого діалогу органів управління освітою з громадою надає закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [20]. Органам управління освітою, як державним, так і громадським, необхідно розширювати зв’язки із засобами масової інформації, створювати власні Web-сайти, друковані видання, теле- і радіопрограми, своєчасно і повною мірою інформувати громади про стан функціонування освіти регіону, що також, як показує досвід, сприяє розвитку активності громади у підтримці освітніх ініціатив.

На основі попереднього аналізу класифікуємо пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою в умовах чинного законодавства (таблиця 1).

Таблиця 1

Пріоритетні напрями розвитку громадської складової в управлінні загальною середньою освітою в умовах чинного законодавства України

 

Делегування управлінських повноважень у сфері шкільної освіти від державних до громадських структур Активізація діяльності органів місцевого самоврядування у вирішенні освітніх питань Удосконалення моделей співпраці органів управління освітою з об’єднаннями учасників навчально-виховного процесу Розвиток партнерства органів управління освітою з громадами
Створення освітніх округів Розширення практики розгляду освітніх питань на сесіях місцевих рад, депутатських комісіях (прийняття програм розвитку освіти територій, інноваційних освітніх проектів, виділення додаткового фінансування на освітню галузь тощо) Активізація співпраці органів управління освітою з радами навчальних закладів Сприяння діяльності піклувальних рад
Розвиток автономії шкіл Розгляд питань погодження призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів на сесіях місцевих рад Покращення співпраці органів управління освітою з педагогічними радами, методичними та інших професійними об’єднаннями освітян (зокрема з розроблення оригінальних освітніх програм і курсів, методик навчання тощо) Ініціювання розгляду питань розвитку освіти на засіданнях громадських рад при державних адміністраціях
Сприяння утворенню і функціонуванню приватних шкіл у мережі шкіл району, міста, області Додаткове фінансове стимулювання праці освітян, запровадження надбавок педагогам, стипендій і премій педагогічним працівникам і учням за високі результати роботи Сприяння діяльності учнівських об’єднань, їх співпраці з громадою (зокрема в організації суспільно корисної праці, волонтерського руху, шефства тощо) Розвиток партнерських стосунків з благодійними фондами, радами ветеранів, об’єднаннями роботодавців, творчими спілками, громадсько-патріотичними об’єднанням тощо
Активізація роботи колегій обласних, районних (міських) управлінь (відділів) освіти, залучення до їх складу представників громадськості Упровадження в освітній галузі програм ПРООН, УФСІ тощо, що передбачають обов’язкову участь в їх реалізації громад; Активізація співпраці органів управління освітою з батьківськими комітетами і радами, батьківською громадою Розширення співпраці з громадянами у реалізації освітньої політики (участь представників громадськості у розробленні програм розвитку освіти, експертизі управлінських рішень, проведенні навчально-виховних заходів, здійсненні контролю за діяльністю шкіл тощо);
  розширення депутатського і громадського контролю за якістю освіти, заслуховування на сесіях і депутатських комісіях звітів керівників відділів і управлінь освіти районів і міст, директорів шкіл   налагодження діалогу органів управління освітою з громадами за допомогою Web-сайтів, друкованих видань, теле- і радіопрограм (зокрема власних)

 

Висновки. Отже, розвиток громадської складової в управлінні загальною середньою освітою може відбуватися головним чином на основі делегування управлінських повноважень у сфері шкільної освіти району (міста) державними  інституціями громадським структурам, активізації діяльності органів місцевого самоврядування у вирішенні освітніх питань, вдосконалення моделей співпраці органів управління освітою з об’єднаннями учасників навчально-виховного процесу, а також налагодження їх партнерства з громадськими організаціями.

 

 

 

Список використаних джерел

1. Грабовський, В. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 "Механізми державного управління" / В. А. Грабовський. – К., 2006. – 233 с.

2. Балыхин, Г. А. Управление развитием образования : организационно-экономический аспект / Г. А. Балыхин. – М. : ЗАО "Изд-во "Экономика", 2003. – 428 с.

3. Комарницький, М. С. Державно-громадська система управління освітою / М. С Комарницький // Аспекти самоврядування. – 2000. – № 3. – С. 34-35.

4. Довбиш, І. Модель державно-громадського управління ЗНЗ / І. Довбиш // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 1. – С. 69-75.

5. Єльникова, Г. В. Теоретичні підходи до моделювання державно-громадського управління / Г. В. Єльникова // Директор школи. – 2003. – № 40. – С. 10-11.

6. Положення про освітній округ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 777 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=777-2010-%EF.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. № 1007-р "Про забезпечення цільового використання коштів бюджетними установами (закладами) соціально-культурної сфери" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1007-2009-%D1%80.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1564-р "Про першочергові заходи щодо забезпечення розширення автономії загальноосвітніх навчальних закладів" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1564-2009-%D1%80.

9. Наказ Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р. № 1205 "Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів" [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://document.ua/pro-zatverdzhennja-tipovih-shtatnih-normativiv-zagalnoosvitn-doc42657.html.

10. Шкільний бюджет : навч.-метод. посіб. [для керівників освіти] / В. Мархлєвський, Ю. Шукевич, Л. Паращенко та ін. – К. : Таксон, 2011. – 156 с.

11. Типове положення про відділ освіти районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1999 р. № 347 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uazakon.com/document/spart92/inx92502.htm.

12. Типове положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1326 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1326-2000-%D0%BF.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. № 740 "Про утворення Українського фонду соціальних інвестицій" [Електронний ресурс] .– Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/740-2000-%D0%BF.

14. Закон України "Про місцеве самоврядування" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=280%2F97-%E2%F0.

15. Примірне положення про раду загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 27 березня 2001 р. №159 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://shkola.ua/document/index/page6.

16. Примірне положення про батьківські комітети (ради) загальноосвітніх навчальних закладів, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 02.06.04 №440 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://shkola.net.ua/view.php?doc=22092007121119.

17. Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 05.02.2001 № 45, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2001 р. за № 146/5337 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://shkola.ua/document/index/page6.

18. Закон України "Про доступ до публічної інформації" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF.

20. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12.

 

Пастовенский А.В. Приоритетные направления развития общественной составляющей в управлении общим средним образованием в условиях действующего законодательства Украины

В статье проанализированы приоритетные направления развития общественной составляющей в управлении общим средним образованием региона в условиях действующего законодательства Украины.

 

Ключевые слова: общественная составляющая, управление общим средним образованием, делегирование управленческих полномочий, органы местного самоуправления, модели сотрудничества, объединения участников учебно-воспитательного процесса, партнерство с общественными организациями.

 

Pastovensky, O.V. The Priority Directions of the Public Constituent in the Secondary Education Management Development in the Conditions of Current Legislation of Ukraine

The priority directions of the development of public constituent in the secondary education regional management in the conditions of current legislation of Ukraine are analyzed in the article. The conclusion is made, that the development of public constituent can be realized through the delegation of state's plenary powers in education management from state to the public structures, as well as though activation in solving educational questions of organs of local self-government's activities, and though the perfection of the organs of education management's  cooperation models with the participants of educational process associations, and also though the development of their partnership with public organizations.

 

Key words: the public constituent; secondary education management; the delegation of administrative plenary powers; the organs of local self-government; the models of cooperation; the participants educational process associations; the partnership with public organizations.