Print this Сторінка

Полтавцев О. Г. Формування громадянських компетентностей в Україні: проблеми та перспективи

Полтавцев О. Г.,
завідувач кафедри управління освітою Комунального навчального закладу Київської обласної ради "Київський  обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів", кандидат філософських наук

 

Формування громадянських компетентностей в Україні:  проблеми та перспективи

 

У статті аналізується проблематика громадянського виховання в умовах постмодерну, а також актуалізується сучасний досвід формування громадянських компетентностей в Україні.

Ключові слова: компетентність, компетентнісний підхід, громадянська компетентність, освіта для демократичного громадянства, освіта з прав людини.

 

Актуальність теми. Проблеми громадянського виховання молоді є не новими, але особливо актуальні сьогодні. З поваленням авторитарного режиму в нашій державі й утвердженням у суспільній свідомості ідеалів демократії та свободи не відбулося автоматичного переходу до усвідомлення цінності індивідуальності як основи гуманістичного виховання. З’ясувалось, що нинішня політична демократія становить не меншу загрозу для людської індивідуальності, ніж авторитаризм радянських часів.

Так, сучасне суспільство постмодерну напрочуд суперечливе: насамперед від людини вимагають активно і свідомо брати участь у різних формах соціального, культурного, економічного та політичного життя суспільства та, водночас, культ масової культури веде до емоційної та інтелектуальної стандартизації, конформізму, утвердження загальноприйнятої моделі поведінки й мислення, навіть без жорсткого зовнішнього примусу. Людина стає об’єктом маніпулювання та тиску. Особливо це небезпечно в політичній сфері, де нав’язані стандартизовані погляди видаються за вільне волевиявлення на користь тих чи інших політичних інтересів.

Натомість нині досить розширилися межі й можливості громадянської поведінки індивіда. Кількість соціальних ролей у громадянській сфері стрімко зростає. Наразі людина повинна бути готовою до виконання своїх ролей виборця, творця та споживача; ефективно відстоювати свої права в різноманітних сферах тощо. Проте реальна поведінка людей подекуди не відповідає тим можливостям, що відкриті сучасному громадянину для реалізації своїх політичних і громадянських прав.

Навіть у країнах з міцними демократичними традиціями лише невелика частина громадян бере активну участь у різноманітних проявах громадського життя. Наприклад, американський соціолог Роберт А. Даль вбачає головну загрозу сучасній демократії в тому, що більшість громадян на практиці не відповідають найменшим стандартам громадянської компетентності [1].

Мета статті – актуалізувати сучасний стан формування громадянських компетентностей в Україні в межах українсько-швейцарського проекту.

Виклад основного матеріалу. Проблеми формування громадянської компетентності з’явилися з виникненням людської цивілізації. Відповідно, і відповідь на питання про ідеал громадянської поведінки шукали видатні мислителі від давнини до сьогодення: Платон, Аристотель, М. Аврелій, Н. Макіавеллі, Дж. Локк, І. Кант, Ю. Габермас та ін.

Практично до другої половини ХХ століття у філософсько-педагогічній думці особистісні якості громадянина обумовлювались насамперед ідеалами суспільства. Пріоритет суспільних цінностей не ставився під сумнів, а справжньою метою громадянської поведінки розумілась готовність принести в жертву особисті інтереси на користь суспільства. Значення громадянина полягало в його користі для держави. Колективізм визнавався благородною альтернативою егоїстичному індивідуалізму. Особливо яскраво це відобразилось у педагогічній теорії та практиці тоталітарних режимів.

Проте наразі у вітчизняній педагогічній практиці принципово нових підходів до питання виховання громадянина не напрацьовано. Головним завданням убачається намагання виховати слухняних, керованих і передбачуваних людей із заданим набором позитивних суспільно значущих особистих якостей, не дивлячись на всі декларації про необхідність ураховувати індивідуальні особливості кожної людини.

Натомість концепція освітнього стандарту нового покоління потребує переходу до особистісно зорієнтованого, компетентнісного підходу до змісту освіти.

Та ситуація, що склалась нині у вітчизняній педагогічній практиці, характеризується низкою протиріч:

  • між орієнтуванням системи освіти до компетентнісного підходу і недостатньо вивченим питанням про його реалізацію у громадянській освіті;
  • між необхідністю виховання громадянськості як якості особистості, формування її громадянської компетентності і недостатньою розробленістю відповідних педагогічних умов, засобів і технологій;
  • між колективним характером організації навчально-виховного процесу в навчальному закладі й індивідуальним розвитком громадянських якостей.

Для розв’язання цих протиріч необхідно не лише здійснювати комплексне наукове дослідження, а й застосовувати на практиці різноманітні новітні педагогічні технології, використовуючи позитивний досвід зарубіжних освітніх систем.

Ураховуючи складні процеси суспільства постмодерну, проблематика формування громадянської компетентності в сучасних умовах розвитку демократичних цінностей активно постає у країнах Європи наприкінці ХХ століття. Значний поштовх розвиткові освіти для демократичного громадянства був наданий 1997 року на другому саміті Ради Європи. У його ході глави держав та урядів держав-членів прийняли рішення: "…висунути ініціативу щодо виховання демократичної громадянськості з метою сприяння усвідомленню громадянами своїх прав і обов’язків у демократичному суспільстві" [3].

На підставі рішень цього саміту передбачалося розробити широке коло програм співпраці в галузі громадянської освіти як у сфері формальної, так і неформальної освіти. З цією метою у 1997 році Комітетом з освіти Ради Європи було розпочато проект "Освіта для демократичного громадянства". Освіта для демократичного громадянства (ОДГ) завжди розглядається в нерозривній єдності з освітою з прав людини (ОПЛ).

Основною метою цього проекту стала безпосередня відповідь на потреби, сформовані державами, членами Ради Європи. Ці потреби були чітко сформульовані на конференціях міністрів освіти, які відбулися в Мадриді та Крістіансанді [2]. Учасники звернулися до Ради Європи з такими пропозиціями:

  • активізувати діяльність у галузі навчання демократії, прав людини й толерантності та звернути особливу увагу на об’єм, зміст і методи навчання, спрямованого на виховання демократичної громадянськості у школах, установах освіти для дорослих і підготовки вчителів;
  • надати допомогу державам, членам Ради Європи, у моніторингу програм з громадянської освіти та освіти з прав людини й аналізі його результатів;
  • сприяти створенню мереж шкіл і вчителів, які активно залучені в навчання демократії, правам людини, толерантності.

Було визначено цілі освіти для демократичного громадянства:

  • вивчити й розробити визначення громадянськості, беручи до уваги різні ситуації в Європі, та ідентифікувати вміння, необхідні для практичної реалізації громадянськості;
  • зрозуміти й проаналізувати види освітнього досвіду, необхідного дітям, молоді й дорослим для опанування цими навичками;
  • надати підтримку вчителям та іншим членам педагогічної спільноти (педагогічним працівникам, батькам, роботодавцям, громадянам) для розвитку в них навичок та забезпечення досягнення цілей у цій галузі;
  • розробити комплект інструктивних матеріалів, які описуватимуть базові навички, потрібні для ефективної громадянськості;
  • здійснювати співробітництво з недержавними організаціями та професійними мережами;
  • підтримувати включення прав учнів у законодавство та демократичні процедури прийняття рішень у школах;
  • захищати права учнів і спонукати їх до реалізації своїх прав на практиці.

Надзвичайно важливим аспектом діяльності Ради Європи в контексті освіти для демократичного громадянства стало підвищення інтересу до міжкультурного діалогу, який діалог набуває все більшого значення в державах-членах і розглядається Радою Європи водночас із традиційними пріоритетними галузями.

Важливим кроком реалізації ідей та принципів громадянської освіти стало прийняття 2010 року на засіданні Комітету міністрів Ради Європи Хартії Освіти для демократичного громадянства та Освіти з прав людини [3].

Хартія передбачає впровадження освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини через усі види формальної, неформальної та інформальної освіти.

У Хартії чітко визначені ключові поняття:

  • "освіта для демократичного громадянства" – виховання, підготовка, інформування, практика та діяльність, спрямовані на передавання знань і навичок, на сприяння усвідомленню та розвитку ставлення й поведінки, розширенню можливостей здійснювати та захищати свої демократичні права й відповідальність у суспільстві, цінувати багатоманітність, брати активну участь у демократичному житті з метою просування й захисту демократії та верховенства права;
  • "освіта з прав людини" – виховання, підготовка, просвіта, інформування, практика і діяльність, спрямовані на формування розуміння, розвиток ставлення і поведінки, розширення можливостей створення та захисту загальної культури прав людини в суспільстві для просування й захисту прав людини та її основних свобод через передавання знань і навичок.

Ці поняття в Хартії визнано як взаємопов’язані та підкреслено, що впровадження ОДГ/ОПЛ має здійснюватися в контексті освіти впродовж життя.

В Україні в межах взаємодії з країнами, членами Ради Європи, у сфері громадянської освіти наразі реалізується Міжнародний українсько-швейцарський проект "Розвиток громадянських компетентностей в Україні" (далі Проект), що ґрунтується на здобутках побудови демократичного суспільства у Швейцарії та кращих практиках демократичних перетворень в Україні.

Проект здійснюється Цюріхським педагогічним університетом, Інститутом міжнародних освітніх проектів (IPE) та Національною академією державного управління при Президентові України на основі Угоди між урядом України і урядом Швейцарської Конфедерації про технічне й фінансове співробітництво.

Стратегічною метою Проекту є збільшення впливу освіти на розвиток громадянського суспільства та демократичних процесів в Україні. Проект став платформою в дослідженні матеріалів із громадянської освіти та прав людини, об’єднав науковців, державних службовців, керівників закладів освіти і вчителів для реалізації державної освітньої політики щодо розвитку демократії в Україні.

Проект має загальнонаціональні межі та значення; його реалізація здійснюється спільно з Інститутом міжнародних проектів в освіті Цюріхського педагогічного університету, Комунальним навчальним закладом Київської обласної ради "Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів" та Одеським обласним інститутом удосконалення вчителів. Пілотними регіонами є Київська та Одеська області. У майбутньому проект пошириться в усі регіони України.

Наразі у межах реалізації Проекту протягом 2014–2015 років підготовлено по 20 тренерів на Київщині та Одещині, які надалі повинні поширювати здобуті компетентності, готуючи нових тренерів. Таким чином, передбачається охопити значну кількість педагогів Київської та Одеської областей, які активно впроваджуватимуть ОДГ/ОПЛ у зазначених областях. А за рік напрацьований досвід планується  поширити в інших регіонах України.

Нині розроблено освітні програми, підготовлено посібники Ради Європи з освіти для демократичного громадянства, адаптовано для впровадження в українську систему освіти окремі навчальні курси. Так, для формування ефективної системи самоврядування педагоги Київщини та Одещини мають можливість використовувати посібники "Демократичне врядування в школах", "Навчаємо демократії", "Зростаємо в демократії", "Живемо в демократії"; авторами запропоновано орієнтири, ресурси й інструменти, завдяки яким продовжується створення демократичної школи в нашій державі.

Висновки. Система освіти має провідну роль у процесах формування свідомої громадянської позиції молодої людини, її світогляду, уміння приймати самостійні рішення, брати участь у самоврядуванні тощо. Тому наразі актуальним постає питання пошуку оптимальних освітніх технологій, методів і засобів формування громадянських компетентностей. У сучасних умовах глобалізації така можливість найкращим чином виявляється у плідній співпраці з іншими країнами, які мають позитивний досвід громадянського виховання. В Україні насамперед під егідою Ради Європи реалізується спільний українсько-швейцарський проект "Розвиток громадянських компетентностей в Україні", покликаний засобами освіти сприяти становленню справжньої демократії в нашій державі.

 

Список використаних джерел

  1. Даль Роберт А. Проблемы гражданской компетентности [Электронный ресурс] / Роберт А. Даль // Политнаука. Политология в России и в мире. – Режим доступа : http://www.politnauka.org/library/teoria/dahl.php.
  2. Освіта для демократичного громадянства та освіта з прав людини в Україні / [Протасова Н. Г., Паращенко Л. І., Оврачук О. В., Полторак В. В.]. – К. : НАДУ, 2011 – 100 с.
  3. Хартия Совета Европы о воспитании демократической гражданственности и образовании в области прав человека : Рекомендация СМ/Rec(2010)7, утвержденная Комитетом министров Совета Европы 11 мая 2010 года, и пояснительный меморандум. – Издательство Совета Европы, 2011. – 40 с.

 

Полтавцев А.Г. Формирование гражданских компетентностей в Украине: проблемы и перспективы

В статье анализируется проблематика гражданского воспитания в условиях постмодерна, а также актуализируется современный опыт формирования гражданских компетентностей в Украине.

Ключевые слова: компетентность, компетентностный подход, гражданская компетентность, обучение демократической гражданственности, обучение правам человека.


Poltavtse, A. G.  Forming of Civil Competences in Ukraine : Problems and Prospects

The author analyzes the problems of the civic education in the postmodern period in this article. The modern experience of the implementation of Education for Democratic Citizenship and Human Rights Education in Ukraine are also actualized.

Key words: Education for Democratic Citizenship (EDC), Human Rights Education (HRE), competence, competences in EDC/HRE.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=3415