Print this Сторінка

Ремех Т.О. Компоненти і прояви правової предметної компетентності учня

Ремех Т.О.,
в.о. завідувача відділу суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки НАПН України, кандидат педагогічних наук

 

Компоненти і прояви правової предметної компетентності учня

 

У статті розкрито питання компетентнісного підходу до навчання учнів правознавства. Визначено поняття "правова предметна компетентність учня", проаналізовано її структуру, з’ясовано й охарактеризовано її складники – інформаційну, логічну, аксіологічну та практично-поведінкову предметні компетенції.

Ключові слова: правознавство, правова предметна компетентність, компетентнісний підхід.

 

Постановка проблеми. Унормований у Державному стандарті базової і повної середньої освіти [1] компетентнісний підхід до навчання потребує обґрунтування структури правової предметної компетентності учнів та  характеристики проявів предметних компетенцій як її компонентів.

Основна частина. Кінцевим результатом навчання за компетентнісного підходу є формування компетентностей особистості – здібностей, що проявляються в комплексі вмінь, базованих на знаннях, ціннісних орієнтирах і досвіді діяльності школяра [1]. Відтак на перше місце висувається не інформованість учня, а його вміння вирішувати проблеми, що виникають у пізнанні й поясненні явищ дійсності, в опануванні сучасною технікою й технологіями, у взаємовідносинах з людьми й виконанні соціальних ролей, під час аналізу власних вчинків, вибору способу життя та варіантів розв’язання конфліктів [2]. Вектор навчання зміщено з накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти спочатку в навчальних, а згодом – життєвих ситуаціях, застосовувати набутий досвід успішних дій у соціальній та професійній діяльності [3].

Отже, компетентність учня є основним якісним показником освітнього результату [4], що має спрямовуватися на  формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальний досвід успішних дій у різноманітних ситуаціях; становлення вмотивовано компетентної особистості, здатної швидко орієнтуватися в інформаційному просторі, приймати обґрунтовані рішення на основі отриманих знань, умінь і навичок [5].

На основі наведених вище міркувань щодо конкретного навчального предмета зазначимо, що реалізація компетентнісного підходу в навчанні учнів правознавства відображається в наступному: 1) цілях і змісті правознавства як навчального предмета; 2) організації  навчання правознавства; 3) оцінці результатів навчального процесу. Відтак метою і результатом навчання учнів правознавства становлять підвищення рівня правової освіченості учнів, поєднання здобутих ними правових знань з їхньою внутрішньою позицією, розвиток здатності й готовності керуватися правовими знаннями й уміннями в житті, будуючи поведінкові моделі відповідно до норм права й положень законодавства. Припускаємо, що зазначені результати в їх сукупності є правовою предметною компетентністю учня.

Зауважимо, що предметна компетентність у Державному стандарті базової і повної середньої освіти визначається як набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань, та предметної компетенції як сукупності знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, що є необхідними для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій [1]. Покладемо в основу наступних міркувань це визначення.

У ході дослідження заявленої проблеми нами з’ясовано, що переважна більшість дослідників розуміють структуру предметної компетентності як інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності учня, що формується на основі оволодіння ним змістовим, аксіологічним (мотиваційним) і процесуальним (діяльнісним) складниками. У попередніх наших працях [6] структуру правової предметної компетентності учнів визначено як сукупність когнітивної, практичної, поведінкової та аксіологічної компетенцій; при цьому в урочний час унеможливлюється відстеження проявів поведінкової компетенції учня, тому поведінкова і практична компетенції утворюватимуть діяльнісну компетенцію.

Наш підхід до проблеми структури правової предметної компетентності співвідносний з позиціями дослідників: А. Будас, Н. Письменна, О. Пишко (правова предметна компетентність); З. Возна, О. Пометун (суспільствознавча компетентність); О. Кучер, Т. Смагіна (громадянська компетентність). Наприклад, Л. Рябовол [7] вважає, що правова предметна компетентність є сукупністю таких предметних складників-компетенцій, як когнітивна, аксіологічна (ціннісно-мотиваційна), практично-поведінкова. О. Пишко [8] розглядає правову предметну компетентність як інтегрований результат пізнавальної діяльності учня в навчанні правознавства. Приєднуємося до думки дослідниці про те, що правова предметна компетентність є характеристикою особистості в сукупності когнітивного (правові знання), діяльнісно-процесуального (правові вміння й позитивний соціально-правовий досвід у правовій сфері) й аксіологічного (особистісно ціннісне ставлення до правових явищ і процесів) компонентів. 

Когнітивний складник як певну суму юридичних знань і умінь вважаємо фундаментом правової предметної компетентності. Адже без уявлень і знань про право не може формуватися готовність слідувати його нормам, емоційно-ціннісне ставлення до нього та вчинятися юридично значиме діяння.

Діяльнісно-процесуальний складник правової предметної компетентності – це правові предметні вміння (формулювати правові поняття й оперувати ними; аналізувати нормативно-правові акти; розв’язувати правові ситуації та задачі; складати юридичні документи) та досвід діяльності учнів у правовій сфері. Зазначимо, що предметні вміння як здатність учнів застосовувати способи дій уможливлюють самостійне опанування й засвоєння ними правових знань, розв’язування пізнавальних завдань правового змісту в навчальних і життєвих ситуаціях.  

Аксіологічний складник правової предметної компетентності проявляється у ступені схвалення або неприйняття учнем правових норм. Зазначимо: пізнаючи правові явища й процеси, учні співвідносять їх із власними уявленнями, потребами, інтересами, життєвим досвідом, що, своєю чергою, викликає в учнів певні переживання – емоційно-ціннісне ставлення до правової реальності та практичної діяльності.

Дещо інший підхід до структури правової предметної компетентності учнів знаходимо у працях С. Нетьосова [9], який характеризує правову предметну компетентність учнів як сукупність їхніх предметних компетенцій (інтегрованих умінь). Структура правової предметної компетентності розглядається дослідником як цілісність таких предметних компетенцій: 1) аксіологічної (ставлення до права і правових норм як загальнолюдської суспільної цінності); 2) логічної (уміння аналізувати діяння, явища на основі права та закону); 3) юридично-мовленнєвої (уміння будувати усні та письмові висловлювання із правових питань); 4) інформаційної (уміння  працювати із джерелами інформації; 5) практичної (уміння застосовувати правові знання, уміння та навички в повсякденному житті).

Приєднуємося до думки про те, що правова предметна компетентність – це сукупність набутих учнями в навчанні  правознавства знань, умінь, характерних рис, необхідних для  виконання  певних  дій  з  метою  розв’язання проблем, задач, ситуацій згідно приписів норм права [7]. На основі напрацювань О.Пометун (структура історичної предметної компетентності), Л. Рябовол (складники правової предметної компетентності), С. Нетьосова, О. Пишко (компоненти правової предметної компетентності, критерії та рівні її сформованості) спробуємо охарактеризувати правову предметну компетентність учня. До її структури зараховуємо правові компетенції, зазначені  в табл. 1.

Таблиця 1

Структура правової предметної компетентності учня

Компетенція

Прояв

Інформаційна

Уміння учня працювати із джерелами права та юридичними документами, користуватися підручником із правознавства, довідковою літературою (зокрема, енциклопедичною), мережею Інтернет тощо для самостійного пошуку правової інформації; здатність аналізувати й систематизувати інформацію правового змісту, складаючи плани, тези, таблиці та схеми, користуватися зразками юридичних документів

Логічна

Уміння учня визначати та застосовувати теоретичні правові поняття, терміни, категорії для аналізу й пояснення правових явищ, процесів, подій державно-правової дійсності;  здатність визначати  причинно-наслідкові зв’язки, сутність і значення правових явищ, процесів і подій, пов’язаних із правом, суть і форми зв’язків особи й суспільства, суспільства та держави, держави й особи; уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати й узагальнювати інформацію правового змісту

Аксіологічна

Уміння учня формулювати емоційно-ціннісне ставлення до права як суспільного явища, що задовольняє інтереси й потреби суспільства, окреслює бажані ідейно-ціннісні налаштування; здатність висловлювати власні оцінні судження, оперуючи такими категоріями, як справедливість, право, демократія, свобода, права людини на основі здобутих знань та з урахуванням загальнолюдських і національних цінностей, власної системи цінностей; уміння формулювати обґрунтовану думку щодо суспільних проблем, пов’язаних із правом

Практично-поведінкова

Уміння учня представляти правові теоретичні знання в різних формах (усній, письмовій, графічній тощо), використовувати їх для  виконання практичних завдань, аналізу й розв’язання правових завдань і ситуацій, визначати  й  обирати  альтернативні підходи та рішення; уміння здійснювати й пояснювати  вибір  моделі  поведінки  в  повсякденних  життєвих ситуаціях на підставі норм права й положень законодавства, реалізувати їх у різних видах правовідносин; здатність визначати, у яких ситуаціях потрібно звертатися за правовою допомогою до правника; усвідомлення відповідальності за власну поведінку

 

Висновок. Таким чином, сформована правова предметна компетентність – це здатність учня здійснювати практичну діяльність, що потребує знання ним понятійної системи права, наявності відповідного мислення, поведінкових моделей, узгоджених із нормами права, а також умінь, навичок і ставлень, що дозволяють оперативно й результативно розв’язувати навчальні й життєві ситуації та проблеми. Як  інтегрований  результат навчання учня правознавства вона проявляється в його  здатності ефективно  реалізовувати  на  практиці  здобуті правові знання,  набуті відповідні вміння  й  навички, проявляти сформовані цінності та ставлення. При цьому правова предметна компетентність учня передбачає наявність усіх правових компетенцій в їх сукупності.

Перспективними у напрямку дослідження розглянутої проблеми вважаємо характеристику складників правової предметної компетентності учнів профільних класів, розроблення критеріїв і процедур оцінювання рівнів сформованості правових предметних компетенцій школярів.   

 

Список використаних джерел

  1. Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти : постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2012. – № 4–5. – С. 3–56.
  2. Єрмаков І. Г. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи : практико зорієнтований підхід / І.Г.Єрмаков, Д.О.Пузіков. – К., 2005. – 108 с. 
  3. Письменна Н. О. Формування ціннісно-смислового ставлення до людини у процесі навчання суспільствознавчих дисциплін майбутніх працівників правоохоронних органів : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 /  Письменна Наталія Олексіївна ; Інститут педагогіки НАПН України. – К., 2012. – 274 c.
  4. Бондар С. П. Фундаменталізація змісту освіти : компетентнісний підхід / С. П. Бондар // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2012 рік / НАПН України ; Інститут педагогіки. – К., 2013. – С. 9–10.
  5. Пометун О. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті / Олена Пометун // Історія в школах України. – 2007. – № 6. – С. 3–12.
  6. Ремех Т. О. Методичні засади навчання правознавства в процесі допрофільної підготовки школярів : дис. … канд. пед. наук. : 13.00.02 / Ремех Тетяна Олексіївна. – К., 2011. – 270 с.
  7. Рябовол Л. Т. Правова предметна компетентність : поняття, структура, правові предметні компетенції [Електронний ресурс] / Л. Т.  Рябовол. – Режим доступу : http://www.kspu.kr.ua/download/conf2013/section5/article_ryabovol.pdf.
  8. Пишко О.Л. Компетентнісно орієнована методика навчання правознавства учнів дев’ятих класів : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Пишко Олена Леонідівна. – К., 2015. – 251 с.
  9. Нетьосов С. І. Навчання дев’ятикласників основ правознавства з використанням інформаційно-комунікаційних технологій : автореф.  дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.02 "Теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни)" / Сергій  Іванович  Нетьосов ; Інститут педагогіки НАПН України. – К., 2009. – 20 с.

 

Ремех Т.А. Компоненты и проявления правовой предметной компетентности учащегося

В статье рассматривается компетентностный подход к обучению учащихся правоведению. Определено понятие "правовая предметная компетентность учащегося", проанализирована ее структура, выяснены и охарактеризованы ее составляющие – информационная, логическая, аксиологическая и практико поведенческая предметные компетенции.

Ключевые слова: правоведение, правовая предметная компетентность, компетентностный подход.

 

Remekh, T.O. Components and Exertion of the Pupil's Law Subject Competence

In the article, the competence-based approach to teaching law for schoolchildren is covered.  The concept of the "pupil’s law subject competence" was defined; an analysis was conducted on its structure; its components, namely, informational, logical, axiological and practical-behavioural ones were found out and featured.

Key words: law, law subject competence, competence-based approach.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=3741