Print this Сторінка

Заїка А.Ю. Сутність і зміст дослідницької діяльності майбутніх учителів-філологів

Заїка А.Ю.
аспірант кафедри психології  та педагогіки Національного університету "Києво-Могилянська академія"

 

Рецензент: Боднар А.Я.,
доцент кафедри психології та педагогіки Національного університету "Києво-Могилянська академія"

 

Сутність і зміст дослідницької діяльності майбутніх учителів-філологів

 

У статті проаналізовано сутність науково-дослідної діяльності як філософської категорії. Автором охарактеризовано структуру й логіку науково-дослідницької діяльності, указано на важливість та напрями науково-дослідницької діяльності вчителя-філолога.

Ключові слова: науково-дослідна діяльність, концепція навчання, педагогічна майстерність, учитель-філолог.

 

Постановка проблеми. Нові соціально-економічні умови розвитку України, як ніколи раніше, передбачають високі вимоги до учителів у контексті розвитку їхньої педагогічної культури й дослідницьких умінь. Система освіти стає все більш важливим показником міри розвитку будь-якої країни, її економічного, науково-технічного й культурного потенціалу, міжнародного авторитету. Зміна освітньої парадигми, яка відбувається в останнє десятиліття, спричинила необхідність формування дослідницьких умінь майбутніх учителів-філологів у системі вищої професійної освіти.

Нині здатність вирішення дослідницьких завдань розглядається не лише як можливість педагога, але і як його професійний обов'язок. Ця позиція відображена в Національній доктрині розвитку України в ХХІ столітті, Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI  століття") [4], де в якості концептуальної закладено ідею "участі педагогічних працівників у науковій дослідницькій діяльності", "інтеграції наукових досліджень з освітнім процесом", а також поставлено завдання трансформації національної системи освіти, забезпечення пріоритетного розвитку людини як найвищої цінності,  повного розкриття її здібностей. Практична реалізація визначених у цих документах завдань потребує вирішення низки проблем, однією із яких є формування дослідницьких навичок як інтеграційної складової педагогічної культури учителя у процесі його  професійного саморозвитку. Отже, можна констатувати, що питання педагогічної творчості, цілеспрямованої дослідницької діяльності вчителів актуалізувалися як ніколи раніше.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема науково-дослідної роботи у процесі університетської підготовки майбутніх фахівців неодноразово ставала об’єктом вивчення (О. Глузман, О. Гнізділова, С. Гончаренко, І. Гликман, О. Дубасенюк, М. Євтух, В. Загвязинський,  С. Золотухіна, І. Зязюн, В. Кан-Калик, Г. Кловак, М. Князян, В. Краєвський,   Н. Кузьміна, В. Луговий, О. Микитюк, М. Нікандров, О. Пєхота, І. Підласий,  Н. Побірченко, З. Сазонова, С. Сисоєва, В. Сипченко, В. Сластьонін, М. Стріха, В. Шадриков, В. Шинкарук та ін.).

 Метою  статті є  аналіз і характеристика сутності дослідницької діяльності майбутніх учителів-філологів.

Виклад основного матеріалу. Сучасному педагогові, педагогові-дослідникові, висококваліфікованому фахівцеві, який налаштований до творчості у професійній діяльності,  притаманні такі якості: захопленість; спрямованість до оптимальних результатів у вихованні й навчанні; глибока повага до особи учня, віра в його можливості; здатність бачити проблему, протиріччя; прагнення досягати найбільш ефективних для конкретних умов результатів, навіть якщо умови діяльності несприятливі.

Приєднуємося до думки Г. Кловак [5], яка зазначає, що наукові досягнення учитель повинен "зробити своїми". Це означає, що він повинен "заново відкрити" для себе проблемне навчання, особистісно зорієнтованийі компетентнісний підходи тощо.

О. Кочетов вважає, що бути педагогом-дослідником – означає вміти знаходити нове в педагогічних явищах, виявляти в них приховані зв'язки і закономірності: "Кожен педагог може створити себе як дослідника і формувати в себе: нестандартне педагогічне мислення; здатність передбачати  наслідки педагогічних заходів, які здійснюються; попередження в майбутньому; уміння створювати різноваріантні методи рішення однієї і тієї ж педагогічної задачі; аналітичний підхід до будь-якої педагогічної проблеми; контактну методику взаємодії з дітьми" [6, с. 68]. Для учителя-дослідника принципово важливою є здатність до аналітичної діяльності, зокрема здатності визначення власних помилок і прорахунків, уміння не губитися в ситуації тимчасової невдачі та правильно визначити способи досягнення спланованого результату.

Таким чином, сучасний учитель має бути готовим до вивчення, аналізу і прогнозування розвитку особистості учня, його життєдіяльності, до здійснення комплексних перетворень в освітній системі, до подолання протиріч її розвитку. Він повинен бути здатним вирішувати комплекс дослідницьких завдань, пов'язаних із різними сферами педагогічної праці. У нього також має бути сформована готовність до професійно-педагогічної рефлексії, до розгляду складних об'єктів педагогічної дійсності як цілісних явищ, до узгодження цілей викладання свого предмета з цілями розвитку особистості учня.

Для того, щоб з'ясувати особливості організації дослідницької діяльності майбутніми учителями-філологами, необхідно розглянути сутність поняття "дослідницька діяльність". Науково-дослідницька діяльність як філософська категорія є складною, динамічною системою, що розвивається. У науці вона визначається як особлива форма процесу пізнання, цілеспрямоване всебічне вивчення об'єктів, у якому використовуються наукові методи й засоби [6].  Дослідження завершується формуванням нових знань про об'єкти, що вивчаються.

Науково-дослідницька діяльність має внутрішню будову, що є цілісною єдністю безлічі взаємозв'язаних між собою елементів. Спосіб зв'язку елементів системи, відносно стійкий і стабільний, називається структурою. Структура організовує внутрішні і зовнішні зв'язки системи науково-дослідницької діяльності. Елементи науково-дослідної діяльності і їх зв'язки мають певну логіку, тобто правильну послідовність основних етапів дослідницького пошуку й конкретних етапів, які повинні принести до істинних результатів .

Відомо, що сучасна структура й логіка науково-дослідної діяльності формувалася упродовж віків. Важлива роль у дослідженні процесу пізнання відводиться Аристотелю [1]. У створеній ним логіці він вбачав найважливіше знаряддя пізнання. Мислителем сформульовано методологічні вимоги до пізнання: необхідність розгляду явищ у їх зміні; як закон об'єктивного світу і закон пізнання визначено "роздвоєння єдиного".

Філософи Нового часу (Ф. Бекон, Р. Декарт, Г. Лейбніц) намагалися укласти логіку відкриття, за допомогою якої можливе отримання нового знання [1]. Ф. Беконом розроблено метод пізнання – дедукцію; Р. Декарт вважав, що необхідно розчленувати кожну проблему на складові, вивчати від відомого, доведеного до невідомого, недоведеного, не допускаючи пропусків у логічних ланках дослідження.

Дослідження як спосіб наукового пізнання було предметом вивчення філософів XIX століття Г. Гегеля, Л. Фейєрбаха, К. Маркса та ін. [1]. К. Маркс визначив спосіб пізнання явищ і процесів, які здійснюються зведенням конкретного до абстрактного і сходженням від абстрактного до конкретного.

У сучасній науці структура науково-дослідної діяльності, спрямована на розкриття сутності того, що вивчається, підпорядкована сформульованому К. Марксом принципу сходження від абстрактного до конкретного і представлена в наступній логіці: проблема – тема – актуальність – об'єкт і предмет дослідження – мета й завдання дослідження – гіпотеза – новизна результатів – значення для науки – значення для практики.  Усі ці чинники взаємозв'язані та взаємозалежні.

Активний розвиток теорії науково-дослідницької діяльності відбувся в XX столітті. Приєднуємося до думки відомого британського філософа й соціолога К. Поппера [10], який  запропонував структуру та початкові принципи наукового дослідження. Він вважав, що неможливо здійснювати наукове дослідження без усвідомлення цілей пізнавальних дій, визначення початкової проблеми, чіткого формулювання гіпотез для вирішення проблеми, здійснення перевірки запропонованих гіпотез, нарешті, не керуючись ніякими стандартами і критеріями, відповідно до яких у науці оцінюються як пізнавальні дії, так і отриманий за їх допомогою результат. К. Поппером так визначено структуру наукового дослідження : наукова проблема – припущення –  досвідчена перевірка. Така його логіка, вважав він, забезпечує можливість зробити пізнавальну  діяльність ученого контрольованою й раціонально використати пізнавальні дії для реалізації початкової мети.

Науково-дослідна діяльність вчителя є об'єктом досліджень у психології та педагогіці. Так, вихідною точкою людського мислення як шукання й відкриття нового, на думку О.Леонтовича [8], є виявлення діалектичного протиріччя. При цьому вченим взято за основу визначення сутності протиріччя Г. Батищевим:  “Діалектичне протиріччя є  формою евристичного руху мислення від змістовної антиномії до її дозволу в синтезі третього, нового поняття” [8, с. 93]. Отже, протиріччя – це  взаємодія між протилежностями в середині єдиного об'єкта. Наявність протиріччя в об'єкті приводить до його проблематизації в людській свідомості і спонукає людину до активного пошуку способу рішення. Думка дослідника спрямовується на поєднання протилежностей, у результаті чого й відбувається вирішення проблеми.

Вважаємо, що виявлення й вирішення діалектичного протиріччя є необхідною основою творчого пошуку як ученого, так і педагога й учня. У науковій творчості вагомою є об'єктивна новизна продуктів діяльності, у навчанні – суб'єктивна, що дозволяє кожній людині шукати й відкривати щось нове для себе, розвиваючись у такий спосіб.

Зближенню процесів навчання та наукового пізнання присвячені дослідження В. Давидова, В. Кудрявцева [3]. Учені розглядають мислення як продуктивний процес, як пошук і відкриття принципово нового, як ніколи не завершені у відкритті нові й нові властивості і стосунки об'єкта. Механізмами такого мислення є аналіз і синтез, сутність яких полягає в наступному: у процесі мислення пізнаваний об'єкт включається в усе нові зв'язки і стосунки та в силу цього визначаються його нові якості. Це дозволяє людині мислити в умовах, що безперервно міняються, у кожній новій життєвій ситуації шукати й відкривати нове на основі життєвого досвіду. Мислення як пошук і відкриття нового орієнтоване на з'ясування сутності явищ, її усвідомлення, на відображення цієї суті в нових поняттях і образах, на побудову загальних способів їх перетворення.

Отже, у дослідженні приєднуємося до думки про те, що основним засобом засвоєння нового служить логіка діалектичного протиріччя. На основі цієї теорії, а також трактування  мислення як продуктивного процесу розроблена концепція проблемного навчання  В. Кудрявцевим і Т. Кудрявцевим  [7 та ін.]. Суть такого навчання полягає в наступному: перед учнями ставиться проблема, і вони під керуванням учителя досліджують способи її вирішення, пропонують ідеї, перевіряють їх  істинність, укладають рішення та аналізують результати, міркують, доводять. При цьому вони специфічно відтворюють діалектичний історизм наукового пізнання, реконструюють "логіку людської думки, що породила його, що відклалася" у знанні, "логіку знайденого шляху". "Логіка пройденого шляху" –  це універсальні способи розумової діяльності людей, що виникли в історії знання. Результатом пошуку, зазвичай, є самостійно "відкриті" правила, закономірності, способи діяльності.

Відомо, що вагомим і необхідним напрямом науково-дослідної діяльності вчителя-філолога є організація дослідницької діяльності школярів старших класів. У цьому контексті важливими є положення праці М. Горбенко [2].  Аналізуючи проблему формування дослідницьких умінь і навичок учнів на заняттях із мови у старших класах, науковець розглядає дослідження як принцип мислення, як інтелектуальний і креативний спосіб самовираження, як необхідну й постійну якість навчального процесу.

Дослідницькі вміння й навички аналізуються вченим у двох аспектах: як конкретна діяльність із дослідження і як методологія дослідження, що переходить у цілісну стратегію розумового пошуку. Завдяки організації різноманітних учнівських досліджень навчальна діяльність набуває характеру дослідницької Тому вченим наголошено на можливості й необхідності формування учня як активного дослідника (на уроках мови), адаптованого до навколишнього світу, підготовленого до життя в умовах постійних змін. Сформувати особистість, здатну постійно пізнавати, засвоювати, вивчати, здатен учитель, який володіє високим рівнем дослідницької культури.

У науково-дослідній діяльності учителя-філолога  мають вияв процес наукового пошуку, що характеризується суб'єктивною новизною продукту [9]. Учитель-філолог відкриває в науковій діяльності нове для себе, а також про себе. На цьому рівні його майстерності відбувається вміле застосування й поєднання відомих педагогічних прийомів і методів, їх усвідомлене й обґрунтоване перетворення з метою оптимального ефективного застосування в роботі з конкретними дітьми.            

Важливим напрямом науково-дослідної діяльності вчителя-філолога є організація й управління дослідницькою діяльністю учнів із предмета у процесі пізнання. Учитель-філолог розробляє і пред'являє учням завдання, виконання яких оптимально сприяє як засвоєнню нового з мови й літератури, так і перетворенню самих суб'єктів діяльності – їх розвитку.

Водночас здійснення науково-дослідної діяльності завдяки  вияву дослідницьких умінь операційної складової забезпечує вчителеві-філологові вихід на більш високий рівень педагогічної майстерності, оскільки йдеться про створення нового продукту як результату. Тому науково-дослідницька діяльність розглядається як чинник підвищення педагогічної майстерності учителя-філолога, що передбачає просування від умілого застосування відомих прийомів і методів навчання школярів до розроблення та впровадження в педагогічну практику власних ідей, прийомів, методів, педагогічних технологій навчання школярів мови і літератури.

Тому І. Чечель [11] рекомендує керівникам шкіл залучати вчителів загальноосвітніх шкіл до науково-дослідницької діяльності, оскільки педагогу необхідно набути вмінь досліджувати, навчитися бачити утруднення у своїй педагогічній практиці, аналізувати й вирішувати їх, використовуючи наукові засоби, знати програми і творчо переосмислювати методичні рекомендації, зміст навчального матеріалу.

У цілому науково-дослідницька діяльність учителя-філолога є пізнавальним процесом, зумовленим потребою організації навчання мови і літератури як процесу активного пізнання, як мислительного пошуку, вирішення проблем, відкриття суб'єктивно нового. Водночас це зумовлює активний професійний розвиток учителя, оскільки спонукає до дослідницької діяльності щодо пошуку, розроблення нового в методиці навчання. У цьому процесі утворюється нове, особисто значиме знання, а також формується стійкі мотиви до підвищення педагогічної майстерності.

Висновки. Таким чином, формування дослідницьких умінь учителя-філолога зумовлене потребою отримання нових знань і вирішення професійних проблем; вони  розглядаються як основні наукові способи дослідження в навчанні мови і літератури. Дослідницькі дії педагога-практика мають узагальнений алгоритм, який задає напрям розумового пошуку та зумовлює послідовність дій аналізу, синтезу, абстрагування, конкретизації, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. На основі цього алгоритму можна перебудовувати й видозмінювати наявні зразки педагогічних дій у проблемних ситуаціях та таких, що потребують нестандартних рішень. Володіння вчителем здатністю досліджувати у професійній діяльності також є основою формування й удосконалення його майстерності. Тому процес навчання  майбутніх учителів-філологів має бути спрямований на їхній усебічний розвиток, зокрема й удосконалення в них здатностей дослідницької діяльності.

Перспективи подальших наукових досліджень вбачаємо у психолого-педагогічному аналізі природи творчості, творчої діяльності, ураховуючи творчий характер дослідницької діяльності учителів-філологів.

 

 

Список використаних джерел

  1. Бочаров В. А. Аристотель и традиционная логика : Анализ силлогистических теорий / В.А. Бочаров. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 133 с.
  2. Горбенко М.Г. Учебный процесс как условие и способ организации мышления учащегося / М.Г. Горбенко // Психолого-педагогические проблемы музыкального образования : сб. науч. статей / ред. кол. И.В. Безгинова, О.В. Волкова, Я.Т. Жокупова. – Челябинск : ЧИМ, 2004. – С. 49–52.
  3. Давыдов В.В. Развивающее образование : теорети­ческие основания преемственности дошкольной и начальной школьной ступени / В.В. Давыдов, В.Т.  Кудрявцев // Вопросы психологии. – 1997. – № 1. – С. 3–18.
  4. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI  століття") : Постанова Кабінету Міністрів України № 896 від 03.11.1993 [Електронний ресурс] // UAinfo : інформаційний портал України. – Режим доступу : http://ua-info.biz/legal/baseri/ua-rmexzr.htm.
  5.   Кловак Г. Т. Підготовка майбутнього вчителя-дослідника : теорія і практика : монографія / Г. Т. Кловак ; Уман. держ. пед. ун-т ім. П.Тичини. –  К. : Науковий світ, 2004. – 318 c.
  6. Кочетов А.И. Работа с трудными детьми : Книга для учителя / А.И. Кочетов, Н.Н. Верцинская. –  М. : Просвещение, 1986. – 160 с.
  7. Кудрявцев В.Т. Проблемное обучение : истоки, сущность, перспективы / В.Т.  Кудрявцев. – М. : Знание, 1991. – 80 с.
  8. Леонтович А. В. Разговор об исследовательской деятельности : публицистические статьи и заметки / под ред. А. С. Обухова. – М. : Журнал "Исследовательская работа школьников", 2006. – 112 с.
  9. Лобова Г. Н. Основы подготовки студентов к исследовательской деятельности / Г. Н. Лобова. – М., 2002. – 196 с.
  10.  Поппер К.  Логика научного исследования / К. Поппер. – М. : АТС ; Астрель, 2010. – 576 с.
  11. Чечель И.Д. Управление исследовательской деятельностью педагога и учащегося в современной школе / И.Д. Чечель ; ред. М.А. Ушакова. – М. : Сентябрь, 1998. – 144 с.

 

Заика А.Ю.  Содержание и сущность исследовательской работы будущих учителей-филологов

В статье проанализировано сущность научно-исследовательской деятельности как философской категории. Автором охарактеризована  структура и логика научно-исследовательской деятельности.

Раскрыты важность и необходимость научно-исследовательской деятельности учителя-филолога в контексте профессиональной деятельности с целью развития педагогического мастерства, а также организации процесса обучения учащихся как активного познания, как мыслительного поиска, решения проблем и открытий субъективно нового.

Ключевые слова: научно-исследовательская деятельность, учитель-филолог, концепция обучения, педагогическое мастерство.

 

Zaika, A. The Maintenance and Essence of Research Work of Future Teachers-Philologists

The concept of research work as philosophical category is analyzed in the article.  The research work has an internal structure. It is the integral unity of great number of interconnected elements. The structure organizes internal and external connections of the system of research work. The elements of research work and their connection have the logic, means the correct sequence of the basic stages of research search. Modern structure and logic of research work, important directions of research activity of teacher-philologist are described by the author.

 Key words: research work, teacher-philologist, concept of education, pedagogical art.

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=4279