Аносова А. В.,
старший викладач кафедри суспільно-гуманітарної освіти Комунального навчального закладу Київської обласної ради "Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів", кандидат психологічних наук
Методика дослідження культури комунікацій у родині
У статті представлено методику дослідження культури комунікацій у родині з позицій розуміння її нормативного функціонування в сучасних соціокультурних умовах. Деталізовано зміст методів дослідження – бесіди, спостереження, анкетування. Актуалізовано роль самопізнання й самовдосконалення в підвищенні рівня культури комунікацій у родинному середовищі. Зміст статті може бути корисний викладачам, педагогам, вихователям, практичним психологам для роботи зі студентами, слухачами курсів підвищення кваліфікації та батьками учнів, вихованців.
Ключові слова: культура комунікацій, родина, батьківство, самопізнання, самовдосконалення, анкетування, спостереження, бесіда.
Постановка проблеми. Питання ефективного функціонування родини як найважливішого мікросоціуму в житті кожної людини є нагальним у непростій соціально-економічній та політичній ситуації в державі (яка для багатьох громадян є джерелом напруження, стресу, фрустрації), оскільки саме родина здатна постійно надавати підтримку, турботу, емпатію, забезпечувати психологічний захист, відновлення фізичних і психічних сил, спонукати до розвитку тощо. Високий рівень комунікативної культури в родині забезпечує позитивний психологічний мікроклімат та емоційну стабільність її членів, укріплює їхню стресостійкість, підвищує рівень задоволеності життям у цілому.
Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблеми комунікативної культури в родинному середовищі досліджено Т. Алєксєєнко, Н. Власовою, Е. Зарединовою, І. Кулик, І. Мачуською, І. Сіданіч та іншими [1; 6]. На важливості формування соціально-комунікативної культури особистості наголошено О. Матьяш, Е. Гуцало, В. Тернопільською, К. Ушинським. Вагоме значення системного самопізнання й самовдосконалення у формуванні культури взаємин у сім’ї розкрито М. Євтухом, Е. Піньковською, Л. Северинчук, Т. Черкашиною [2; 3; 5].
Метою статті є опис авторської методики дослідження культури комунікацій у родині для визначення її рівня, якісної характеристики родинних взаємин та укладання плану дій щодо їх покращення засобами самопізнання.
Виклад основного матеріалу. Дослідження культури комунікацій у родині спрямоване на актуалізацію потреби членів родини у свідомому покращенні внутрішніх сімейних взаємин, осмислення родинних цінностей, формування почуття гордості за сімейні здобутки у сфері побудови конструктивних стосунків і виховання дітей, мотивацію до системної самопізнавальної діяльності. Предмет дослідження – родина як динамічна функціональна одиниця, якій притаманні суб’єкт-суб’єктна взаємодія між членами родини, обмін думками, почуттями, способами поведінки, звичками, спільна діяльність і задоволення базових потреб особистості у прив’язаності, підтримці, дружбі, належності, довірчих стосунках тощо. Об’єкт дослідження – якість культури родинних взаємин (у рівневому вимірі).
Методика дослідження передбачає використання методів анкетування (із використанням авторської анкети "Культура комунікацій у родині" (додаток), бесіди, спостереження.
Зазначаємо, що анкетування як метод масового збирання первинної інформації про об’єкт вивчення дозволяє опитати в стислі терміни значну кількість респондентів, зокрема й тих, які проживають на території декількох регіонів, що забезпечує репрезентативність результатів. Перевагами такого опитування є вищий ступінь формалізації та регламентації процедури "питання-відповідь", анонімність, можливість досліджуваного ознайомитися з усією сукупністю запитань і відповідати на них у довільній послідовності, здійснення фіксації відповідей самим респондентом, а також мінімальний вплив особистості експериментатора. До недоліків анкетування відносять мінімізацію безпосереднього спілкування респондента з дослідником, можливі спотворення результатів через нещирість або свідомі (чи несвідомі) мотиваційні викривлення, легкість ухилення від відповіді [4].
У нашому дослідженні вплив указаних недоліків зменшується за рахунок розробленої методики анкетування, яка передбачає проведення попередньої вступної бесіди з метою мотивації та активізації опитуваних до чесної й сумлінної роботи з оцінювання рівня культури комунікацій своєї родини, зниження рівня емоційної напруги. У бесіді учасникам пропонується пригадати й розповісти (за бажанням) найкращі спогади дитинства, поміркувати, розкрити зміст поняття "культура комунікацій", обговорити принципи формування культури родинних комунікацій (принцип "повагою на повагу", виховання прикладом, турботи про інтереси інших тощо).
У ході дослідження експериментатором застосовується метод спостереження, одиницями інформації якого є зафіксовані акти вербальної й невербальної поведінки людей [7], що дозволяє зібрати емпіричний матеріал щодо зацікавленості учасників процедурою аналізу якості родинних взаємин, актуальності для них цієї теми тощо. Предметом спостереження є вербальні й невербальні реакції учасників на запропоновану експериментатором процедуру анкетування. До спостереження включено всі етапи проведення анкетування: вступну бесіду, інструктаж респондентів, заповнення ними анкети, завершальну бесіду. Ситуація спостереження обумовлює поєднання двох видів спостереження – включеного й невключеного (зовнішнього), оскільки під час проведення вступної й завершальної бесід, інструктажу експериментатор є активним учасником взаємодії, а під час заповнення респондентами анкети взаємодія припиняється й відбувається спостереження "зі сторони". Способом фіксації даних можна обрати ведення коротких записів одночасно зі спостереженням із подальшим заповненням протоколів спостереження.
Деталізуємо зміст анкети "Культура комунікацій у родині", яка є основним інструментом вивчення предмета дослідження.
Запитання в анкеті (окрім 4-го) – закриті й передбачають вибір однієї з альтернативних відповідей, яка найбільше співпадає з думкою опитуваного. Запитання складені таким чином, що дозволяють виявити рівні культури комунікацій у родині (високий, середній, низький), а також зібрати необхідний об’єм даних для якісного аналізу окремих її складових. У низці запитань закладено варіативність відповідей для визначення певного рівня, що надає можливість аналізувати більш широкий діапазон виявів внутрішнього стану та зовнішніх проявів культури комунікацій респондентів, отримати більш достовірну інформацію.
Підвищенню рівня точності відповідей сприяє включена в окремих запитаннях анкети можливість ухилитися від відповіді, висловивши невизначену думку – "не знаю" або зазначивши свій варіант.
Більша частина анкетної інформації заздалегідь формалізована завдяки пропонованим можливим варіантам відповідей на запитання, що дозволяє уніфікувати й формалізувати отримані результати.
Випадковість вибору відповіді, прагнення дати "правильну" відповідь, ступінь щирості респондентів корегуються методикою проведення дослідження, в основу якої покладено принципи співробітництва, взаємоповаги, рівноправ’я і свободи вибору щодо участі у процесі анкетування. Для зниження рівня побоювань і страху, які перешкоджають реальному та правдивому самооцінюванню респондента, дослідником гарантується дотримання принципів анонімності й невтручання, надається право добровільної участі в анкетуванні.
Анкету підготовлено у двох варіантах – для респондентів, які мають власних дітей, і таких, у кого дітей немає (для них відповідні запитання сформульовано з урахуванням досвіду виховання в батьківських сім’ях).
Структурно анкета складається із тринадцяти запитань, які умовно можна поділити на два блоки: адресний (запитання 1-4) і функціональний (запитання 5-13). Адресний блок дає загальну інформацію про респондента: стать, вік, рівень освіти, наявність дітей та їх вік; має анонімний статус. Запитання блоку дозволяють перевірити достовірність статистичних даних на основі виявлення однорідності опитаної сукупності за такими соціально-демографічними характеристиками, як стать, вік, освітній рівень, кількість дітей у родині. Окрім цього, групування респондентів у вікові групи спрямоване на виявлення причинно-наслідкових зв'язків між ментальними особливостями поколінь, традиціями сімейного виховання тощо у формуванні культури комунікацій у родинах, що дозволить зробити прогноз за результатами дослідження щодо можливостей підвищення культури сімейних взаємин, розробити відповідні рекомендації.
Функціональний блок анкети відображає зміст культури комунікацій у родині: цінності, якими керуються дорослі члени сім'ї у вихованні дітей; чинники формування й підтримки високого рівня культури комунікацій; проблеми у вихованні та спілкуванні в родині, причини їх виникнення; ставлення до фізичних покарань; відповідальність дорослих за якість родинних стосунків і підвищення рівня культури комунікацій, їх готовність до постійного самопізнання й самовдосконалення. Зокрема, у п’ятому запитанні респондентам пропонується проранжувати родинні пріоритети виховання й розвитку дітей, до яких віднесено збереження і примноження фізичного здоров'я, розвиток інтелекту, активну соціалізацію, формування моральності, розвиток духовності.
До високого рівня культури комунікацій відносимо ті родини, які головними пріоритетами у вихованні й розвитку своїх дітей визначають розвиток духовності й моральності. Наслідками такого виховання є активна позиція в соціумі, мотивація до всебічного саморозвитку, дбайливе ставлення до свого здоров'я, як фізичного, так і психічного.
Натомість пріоритет піклування про фізичне здоров'я в родині (вибір його головним) свідчить про наявність неподоланих страхів (за життя і здоров'я своє та своїх нащадків), невпевненість (у своїх силах подолати хворобу й бути здоровим) дорослих, нерозуміння ними власних можливостей і здібностей (у профілактиці хвороб і примноженні здоров'я), нестачу знань про фактори формування здоров'я за принципом "здоровий дух у здоровому тілі".
Надмірний розвиток інтелекту на шкоду розвитку моральності й духовності призведе до того, що в родині зросте людина освічена, розумна, але цинічна, жорстока, немиролюбна. Із часом її споживацька позиція негідно відобразиться на ставленні до похилих за віком батьків, які будуть потребувати доброти, вдячності, турботи, терпіння – якостей, що не були сформовані з дитинства.
Першість активної соціалізації небезпечна формуванням залежності дитини від зовнішніх свідчень своєї спроможності до успіху (думка інших, їх схвалення, входження до певних "престижних" соціальних груп тощо).
Наголошуємо, що родини, для яких неважливий жоден із представлених пріоритетів, виходять за межі означеної дослідженням норми культури комунікацій, характеризуються деструктивністю, нездатністю виконувати свої функції.
У запитанні шість респондентам пропонується самостійно оцінити рівень культури комунікацій у своїй родині, обравши один із варіантів відповідей: високий, середній, низький, не розумію, що таке "культура комунікацій" і навіщо вона потрібна. Це питання у структурі анкети актуалізує процес прояву респондентом правдивості (у бажанні збільшити чесноти своєї родини або зменшити її вади, або дати їй об’єктивну оцінку), а також є своєрідною "шкалою неправдивості" – подальший аналіз змісту сімейних комунікацій розкриє міру об’єктивності та правдивості відповіді на це запитання. Відповідь "не розумію, що таке "культура комунікацій" і навіщо вона потрібна" забезпечує вияв спротиву респондента процедурі або змісту анкетування в конструктивній формі, зменшуючи рівень внутрішньої напруги.
За допомогою наступного запитання досліджувані визначають актуальні для них складники високого рівня комунікацій у родині, обираючи їх із запропонованих варіантів і ранжуючи за важливістю. Обрані відповіді унаочнюють внутрішні цінності респондентів. За допомогою співвіднесення з відповіддю на попереднє запитання можна зробити висновок про те, у якій зоні психічного розвитку респондентів перебувають означені складники. У разі правдивої відповіді на шосте запитання – "високий рівень культури комунікацій" – вони знаходяться в зоні актуального розвитку. Така родина не потребує сторонньої допомоги в підвищенні рівня культури комунікацій, вона здатна самостійно долати внутрішні непорозуміння і примножувати здобуте у сфері комунікацій.
Відповідь "середній рівень" окреслює зону найближчого розвитку культури родинних комунікацій, що проявляє потребу членів родини у знаннях щодо засобів її підвищення, ознайомленні із прикладами її проявів (із художньої літератури, фільмів, біографій інших родин тощо) для формування здатності в подальшому самостійно підвищувати культуру комунікацій (за визначеними критеріями).
Вибір відповіді "низький рівень" засвідчує потребу суттєвої корекції родинних стосунків у якостях, протилежних зробленому вибору у восьмому запитанні (наприклад, вибір відповіді "взаємоповага" буде вказувати на потребу у зміні наявних неповажних стосунків). Тобто вибори у восьмому запитанні проявляють нестачу чогось у стосунках, а процедура ранжування спрямовує напрямок їх корекції, яку необхідно розпочинати з тих чинників, які респондент пронумерував цифрами 1, 2, 3.
Запитання "Які проблеми у вихованні Вашої дитини (Ваших дітей) та спілкуванні з нею (з ними) Ви маєте?" розкриває різноманітні причини проблем у вихованні дітей. Варіанти відповідей – агресія, неправдивість, невдячність, безвідповідальність, неслухняність, образливість, байдужість до навчання, наявність шкідливих звичок – структуровані відповідно до структурних елементів діагностичної таблиці "Леонардо" [7]. Запитання актуалізує проблемне поле в сімейному вихованні, формує мотивацію до пошуку причин визначених проблем, над якими респонденту запропоновано поміркувати в наступному, дев’ятому, запитанні – "У чому вбачаєте причини названих Вами проблем у родинних комунікаціях?" У запитанні наведено двадцять два варіанти можливих причин, із яких необхідно обрати три, на його думку найважливіших, і проранжувати їх. Процедури виокремлення головного зі значної кількості варіантів відповідей і ранжування спонукають індивіда різнобічно проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки проявів негативних явищ у родині, формують відповідальне ставлення за родинні комунікації. Оскільки запитання стосується досить інтимного аспекту життя респондента, у варіантах відповіді включена можливість ухилитися від відповіді, обравши варіант "не знаю" та/або надати свій варіант.
Анкета уможливлює також визначення ставлення опитаних до фізичних покарань у сім’ї (десяте запитання). Недопущення фізичного насильства над дітьми є неодмінним складником культури сімейних комунікацій, на якому базується формування в дітей почуття поваги й самоповаги, справедливості, захищеності, безпеки. У ході аналізу відповідей на це запитання їх необхідно зіставити з відповідями на запитання 6. Якщо в ньому респондент зазначив, для прикладу, що в його родині високий рівень культури комунікацій, а у десятому обрав відповіді, які свідчать про позитивне ставлення до фізичних покарань, то можна зробити висновок про необ’єктивність самооцінки та порекомендувати суб’єкту більш ґрунтовно осмислити зміст поняття "культура комунікацій у родині".
В одинадцятому запитанні пропонується визначити діяльність респондента, яка допомагає підвищити рівень культури комунікацій у родині. До високого рівня прояву культури віднесено відповіді "самовдосконалююся", "намагаюся власним прикладом сформувати високу культуру комунікацій членам своєї родини"; до середнього – "проводжу виховні бесіди із членами родини, спільно з ними читаю відповідну літературу", "намагаюся "перевиховати" чоловіка (дружину), щоб він (вона) був гідним взірцем для дітей"; до низького – "поки що нічого, але серйозно замислився над цим", "нічого, у нашій родині й так все добре". За межу умовно визначеної норми культури комунікацій винесено варіанти відповідей "не знаю, що робити", "нічого, нам це не потрібно". Осмислення варіантів відповіді та вибір трьох із них актуалізує потребу респондентів у розвитку культури родинних взаємин, допомагає обрати найбільш прийнятні варіанти здійснення цього.
За допомогою наступного запитання можливо виявити ставлення опитуваних до необхідності самопізнання й самовдосконалення, акцентуючи увагу, що вони є першими й головними вихователями своїх дітей. Готовність постійно самопізнавати й самовдосконалюватися (вибір відповіді "так, обов’язково") демонструє особистісну зрілість батьків; допущення важливості цієї діяльності (вибір відповіді "так, можливо") виявляє певні сумніви (можливо, через нестачу знань про методи самопізнання) щодо ефективності самопізнання й самовдосконалення, доцільності підвищення рівня своєї відповідальності як вихователів. Заперечення необхідності системної самопізнавальної діяльності (вибір відповіді "ні") потребує актуалізації осмислення учасниками дослідження причин наявних сімейних проблем, підвищення рівня правдивості самооцінки й відповідальності за поведінку в родині.
Останнє запитання анкети спрямоване на активізацію зацікавленості учасників анкетування тематикою самопізнання й самовдосконалення та допомагає проаналізувати режим самопізнавальної діяльності як ефективного засобу постійного підвищення рівня культури комунікацій у родині.
Узагальнено рівні культури комунікацій у родині відповідно до визначених в анкеті показників (пріоритети у вихованні й розвитку дітей; чинники, що впливають на підвищення рівня культури комунікацій; причини проблем у вихованні та спілкуванні з дітьми; ставлення до фізичних покарань у родині; зусилля щодо підвищення культури родинних комунікацій; ставлення до самопізнання й самовдосконалення) представлено у табл. 1.
Таблиця 1
Опис рівнів культури комунікацій у родині
|
№ з/п |
Показники культури комунікацій у родині |
Рівневі характеристики культури комунікацій у родині |
||
|
високий рівень |
середній рівень |
низький рівень |
||
|
1. |
Пріоритети у вихованні й розвитку дітей |
Провідним вважають розвиток духовності та формування моральності |
Найбільш значущим вважають активну соціалізацію й розвиток інтелекту |
Найважливішим вважать збереження і примноження фізичного здоров’я |
|
2. |
Чинники, що впливають на підвищення рівня культури комунікацій у родині |
Найважливішим вважають почуття любові до кожного з членів родини, взаємоповагу, виконання кожним своїх обов’язків у родині, сімейні традиції, ведення здорового й активного способу життя |
Як найважливіше вважають відсутність шкідливих звичок у членів родини, культуру мовлення, повагу до читання літератури (художньої, філософської, духовної), наявність хобі у членів родини, можливість творчого самовираження кожного |
Не можуть визначитися |
|
3. |
Причини проблем у вихованні та спілкуванні з дітьми |
Особистісні проблеми та недостатня злагодженість у взаємодії з партнером (чоловіком, дружиною), які відтворюються в поведінці дитини |
Розрізненість інтересів батьків, сварки, взаємозвинувачення, нестача часу на спілкування, нездоров’я когось із родини |
Тільки зовнішні причини внутрішніх проблем родини (вплив інших родичів, друзів дітей, Інтернету тощо) |
|
4. |
Ставлення до фізичних покарань у родині |
Негативне, фізичні покарання – неприпустиме явище |
Допускаються в окремих випадках |
Використовуються як ефективний спосіб виховання, без якого важко обійтися |
|
5. |
Зусилля щодо підвищення культури родинних комунікацій |
Самовдосконалення, власний приклад високої культури комунікацій |
Виховні бесіди, спільне читання відповідної літератури, намагання "перевиховати" членів родини |
Відсутність дій, але є розуміння необхідності змін |
|
6. |
Ставлення до самопізнання й самовдосконалення |
Позитивне, обов’язкова діяльність, якою постійно займаються |
Сумніви в потрібності такої діяльності, займаються епізодично, за потребою |
Не цікавляться самопізнавальною діяльністю, не розуміють, навіщо вона потрібна |
Після анкетування рекомендується проведення бесіди з респондентами для обговорення відповідей, визначення рівня культури комунікацій у родині, аналізу ситуацій, спогадів, викликаних анкетуванням, окреслення перспектив розвитку та зміцнення сімейних стосунків. Добровільні й відверті висловлення учасників анкетування допоможуть зробити якісний аналіз результатів, отримати відповіді на актуальні запитання щодо сімейних стосунків, відчути підтримку однодумців. Доцільним також є розроблення учасниками індивідуального плану дій щодо покращення культури родинних взаємин, що можна зробити у формі малюнка, колажу, план-схеми, продовження незакінчених речень (наприклад, "Для покращення рівня комунікативної культури в моїй родині я хочу зробити…", "Готовий змінити в собі…", "Буду розвиватися щодо…") тощо. Дотримання описаної у статті методики проведення дослідження сприятиме позитивним змінам у когнітивній, мотиваційній, емоційно-вольовій сфері респондентів, що підтверджено відповідною експериментальною роботою.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Представлена методика дослідження культури комунікацій у родині має діагностичний та розвивальний складники, базується на принципах гуманізму, толерантності, альтруїзму у виконанні батьківського обов’язку, домінанти духовного над матеріальним, спрямована на підвищення рівня особистої відповідальності за якість внутрішніх сімейних стосунків, спонукає до самоаналізу й саморозвитку.
Подальшого розроблення потребує методика розвитку культури комунікацій у родині засобами самопізнання й самовдосконалення та способи її популяризації в сімейному житті громадян нашої держави.
Список використаних джерел
- Алєксєєнко Т. Ф. Сімейне виховання : концептуалізація ідей теорії і практики : монографія / Т. Ф. Алєксєєнко. – К. ; Умань : ФОП Жовтий О. О., 2016. – 437 с.
- Евтух Н. Б. Методики личностно-профессионального самосовершенствования субъекта педагогической деятельности на основе самопознания : учеб.-метод. пособие [для педагогических работников] / Евтух Н. Б. , Пиньковская Э. А., Черкашина Т. В. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2016. – 406 с.
- Евтух Н. Б. Педагогическая система самопознания и личностно-профессионального самосовершенствования : учебник [для педагогических работников] / Н. Б. Евтух, Т. В. Черкашина. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2017. – 348 с.
- Моргун В. Ф. Основи психологічної діагностики : навч. посібник [для студентів вищих навч. закладів] / В. Ф. Моргун, І. Г. Тітов. – К. : Видавничий дім "Слово", 2009. – 464 с.
- Северинчук Л. А. Культура родинних взаємин : навч.-метод. посіб. [для пед. працівників] / Л. А. Северинчук. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2015. – 118 с.
- Сіданіч І. Л. Виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї і школі : дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Сіданіч Ірина Леонідівна ; Ін-т проблем виховання АПН України. – К., 2004. – 209 с.
- Сурмин Ю. П. Методология и методы социологических исследований : учеб. пособие / Ю. П. Сурмин, Н. В. Туленков. – К. : МАУП, 2000. – 304 с.
Аносова А. В. Методика исследования культуры коммуникаций в семье
В статье представлена методика исследования культуры коммуникаций в семье с позиций понимания ее нормативного функционирования в современных социокультурных условиях. Детализировано содержание методов исследования – беседы, наблюдения, анкетирования. Актуализовано роль самопознания и самосовершенствования в повышении уровня культуры коммуникаций в семейной среде. Содержание статьи может быть полезным преподавателям, педагогам, воспитателям, практическим психологам для работы со студентами, слушателями курсов повышения квалификации и родителями учеников, воспитанников.
Ключевые слова: культура коммуникаций, семья, родительство, самопознание, самосовершенствование, анкетирование, наблюдение, беседа.
Anosova, A. V. Research Methods of the Communication Culture in the Family
The article presents a methods for research the communication culture in the family from the standpoint of understanding its normative functioning in modern socio-cultural conditions. The relevance of the research is due to the fact that a high-level communicative culture in the family provides a positive psychological microclimate and emotional stability of its members, strengthens their resistance to stress, their health, increases their level of life satisfaction, which is an important strategic task for the development of our state. The described author's method of the family communication culture research allows determining the level of such culture, qualitatively describing family relationships, outlining ways to further improve them by means of self-knowledge.
In publication the content of research methods is detailed – conversation, observation, questioning. There is implemented the level gradation of the communication culture in the family (low, medium, high level), characterized features of the each level manifestation.
There is emphasized the role of self-knowledge and self-improvement in raising the level of communication culture in the family environment. The content of the article can be useful for teachers, educators, practical psychologists for a work with students and parents of pupils.
Key words: communication culture, family, parenthood, self-knowledge, self-improvement, questioning, observation, conversation.