Тур О.М.,
доцент кафедри українознавства, культури та документознавства Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», доктор педагогічних наук
Професійно-комунікативна підготовка майбутніх документознавців у контексті сучасних вимог
У статті в контексті професійної освіти майбутніх фахівців документно-інформаційної сфери розкрито питання необхідності формування в них високого рівня комунікативної компетентності як особливо важливої інтегрованої якості. Акцентовано увагу на важливих завданнях професійно-комунікативної підготовки майбутніх документознавців у сучасних закладах вищої освіти.
Ключові слова: професійна підготовка, комунікативна компетентність, майбутні фахівці із документознавства та інформаційної діяльності.
Постановка проблеми. В умовах входження української держави в європейський інформаційний високотехнологічний простір, інтеграції й глобалізації економіки, культури, соціальної сфери, зростання комунікативності та інформаційної насиченості життя рівень сформованості комунікативної компетентності (КК) спеціалістів став стратегічно важливим чинником подальшого прогресу суспільства, його економічного добробуту й національної безпеки. Це відповідно зумовило зміни в цілях і завданнях освіти та, знайшовши своє відображення в змісті й характері професійної підготовки майбутніх фахівців із документознавства та інформаційної діяльності (ДтаІД), викликало необхідність формування в них високого рівня КК як особливо затребуваної, важливої інтегрованої якості.
Основними критеріями сформованості КК майбутнього документознавця є його здатність працювати з людьми та інформацією, володіння соціально-культурними, інформаційно-мовними комунікативно значущими знаннями й уміннями, розвиненими особистісними якостями, здібностями тощо. У взаємодії з людьми, у професійній діловій комунікації сформованість КК майбутнього документознавця має виявлятися в його здатності до ефективного спілкування й співпраці, налагодження дружніх взаємовідносин із колегами, партнерами, клієнтами та іншими особами, правильного формулювання висловлювань, успішного ведення переговорів, формування спільних позицій, безконфліктного розв’язання проблем, толерантної взаємодії із представниками різних культур, установлення довірливих контактів тощо.
З огляду на вищезазначене, вважаємо, що сучасному спеціалісту-документознавцю недостатньо лише інтуїтивного досвіду для включення в ускладнену професійну ділову комунікацію. Тож студенти, які отримують вищу освіту зі спеціальності ДтаІД, повинні неодмінно оволодіти високим рівнем КК.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему професійно-комунікативної підготовки особистості досліджували багато науковців, зокрема: В. Бездрабко, Г. Власова, Н. Гайсинюк, Л. Демчина, С. Дубова, С. Кулешов та ін. (теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх документознавців), В. Лунячек, М. Оліяр, Л. Пашко, С. Скворцова, О. Семеног, А. Темербекова та ін. (теоретико-методологічні засади комунікативної підготовки майбутніх фахівців різного профілю), І. Бех, В. Болотов, І. Єрмаков, Т. Єрмаков, І. Зимня, О. Овчарук та ін. (компетентнісний підхід до професійної підготовки особистості).
Аналіз наукових праць дає підстави для висновку, що проблема професійно-комунікативної підготовки майбутніх фахівців документно-інформаційної галузі в контексті вимог сьогодення ще не має належного наукового узагальнення, зокрема й через недостатнє усвідомлення значущості комунікативної компетентності для ефективної професійної діяльності фахівців зазначеного профілю.
Мета статті – розкрити значення комунікативної компетентності як інтегрованої якості майбутніх фахівців документно-інформаційної галузі в контексті сучасних вимог їхньої професійної підготовки у вищій освіті.
Виклад основного матеріалу дослідження. Професія документознавця має глибокі історичні корені, які в Україні сягають доби Київської Русі. Письмові пам’ятки, які дійшли до наших часів, свідчать, що вже в Х ст. у Давньоруській державі існувала культура написання документів [7].
Одними з небагатьох, збережених до сьогодні, є трактати, у яких формулювалося також і уявлення про правові форми реалізації влади та організації правосуддя: «Слово про Закон і благодать» (1037–1050) Київського митрополита Іларіона і «Моленіє» Даниїла Заточника, а також договори Русі з Візантією і збірник законів «Руська правда» (ХІ–ХІІ ст.).
Нині документно-інформаційна діяльність уважається самостійним видом професійної праці, необхідність якої була офіційно проголошена ще 1895 року на Міжнародній бібліографічній конференції в Брюсселі вченими П. Отле й А. Лафонтеном. Нині для означення такої діяльності використовується термін «документознавство та інформаційна діяльність» [2, с.13–14; 3, с. 6–8].
Сучасна документно-інформаційна діяльність є розгалуженою, багатогранною і невід’ємною частиною всіх сфер суспільного життя: економічної, культурної, міжкультурної, політичної, технічної, екологічної й інших, вона охоплює всі галузі науки, освіти, виробництва. Організація документно-інформаційного забезпечення передбачає роботу з документами, оптимізацію документообігу, удосконалення рівня архівної, інформаційно-бібліотечної, музейної справи, інформаційно-аналітичне забезпечення управлінської законодавчої та іншої діяльності.
Історично професія «документознавець» створювалася зі споріднених спеціальностей, таких, як бібліотекар, архіваріус, історик, секретар. Уважалося, що такий фахівець, отримавши певну вищу освіту, має відмінно володіти багатьма питаннями, пов’язаними не тільки з документами, але й зі сферами культури, історії, соціальних проблем, інформатики, лінгвістики, статистики тощо.
Нині професія документознавця є затребуваною, вона входить до переліку європейських спеціальностей. В Україні як окремий напрям підготовки фахівців у ЗВО спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність» була затверджена Кабінетом Міністрів у державному реєстрі-переліку напрямів та спеціальностей 18 травня 1994 року.
Першими випускниками-документознавцями стали студенти Харківської державної академії культури та Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Сьогодні відповідну професію отримують студенти закладів вищої освіти (близько 50 ЗВО [8]) багатьох міст України, таких як: Києва, Білої Церкви, Дніпра, Вінниці, Житомира, Івано-Франківська, Кременчука, Кропивницького, Луцька, Львова, Миколаєва, Одеси, Острога, Полтави, Рівного, Старобільська, Тернополя, Харкова, Хмельницького, Черкас, Чернівців та інших, – що підтверджує її значимість і попит на сучасному ринку праці. Потребу держави й усього суспільства у фахівцях із ДтаІД зафіксовано в Національному класифікаторі України – «Класифікаторі професій» [6], у якому спеціальність документознавця віднесено до класу професіоналів – професій, що потребують високого рівня як професійних, так і комунікативних знань, умінь застосовувати ці знання на практиці, у навчальній і професійній діяльності, а також здатності постійно їх поновлювати, збагачувати й примножувати.
Сучасна спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність» містить дві рівноправні змістові складові професійної підготовки – документну (документознавство) та інформаційну (інформаційна діяльність), спрямовані на підготовку широкого кола спеціалістів документно-інформаційної (документнокомунікаційної) галузі суспільства – майбутніх працівників адміністративних органів державної влади та місцевого самоврядування, помічників керівників підприємств, установ та організацій, спеціалістів кадрових підрозділів, служб діловодства, професіоналів у галузі інформації та інформаційного аналізу, архівної, бібліотечної, музейної справи й кінопрограм, референтів, PR-технологів, спеціалістів консалтингових і рекламних компанiй, координаторів ділових проектів і презентацій тощо [7].
Як зазначає П. Діксон, аналітичні організації, центри, «фабрики думки», здійснюючи інформаційно-аналітичну діяльність, «не створюють майже нічого речовинного, крім паперів. Головний їхній продукт – це теоретичні вишукування, звичайно втілені у форму звітів або досліджень, що є варіантами різних заходів, оцінки, проекти, теорії, рекомендацій, попереджень, перспективних планів, статистичних зведень, прогнозів, описів методів, тестів, аналізів або просто нових ідей» [1, с. 42].
Правильно оформлена документація, оптимально організовані документні потоки стають запорукою успішності управління будь-якою організацією, створюють їй імідж надійного ділового партнера та значною мірою визначають ефективність її діяльності в сучасних соціально-економічних умовах. Тож у результаті підготовки за вказаною спеціальністю Україна має отримати фахівців, здатних кваліфіковано виконувати широке коло професійних видів діяльності: від створення й стандартизації документів, розроблення й експлуатації різноманітних автоматизованих систем аналітико-синтетичного оброблення документів до інформаційно-аналітичної та інформаційно-комунікативної діяльності. Отже, важливим завданням професійної підготовки майбутніх фахівців із ДтаІД [3] є такі:
1) оволодіння ними теоретичними знаннями, зокрема про таке: документи, їх властивості, функції, ознаки, матеріальну й інформаційну складові, комунікаційні можливості; організацію створення документів, їх види, структуру, реквізити, класифікацію; специфічні властивості електронних документів; особливості документних ресурсів – потоків, масивів, фондів та динаміку їх функціонування в суспільстві; ресурси спеціалізованих документних систем; забезпечення суспільства якісною документованою інформацією;
2) набуття професійних умінь і навичок самостійної практичної діяльності, як-от: визначати систему документопостачання, склад, структуру документних ресурсів, принципи організації, облік та умови щодо їх збереженості з урахуванням нормативно-правової бази діяльності державних, бібліотечних, архівних, музейних, інформаційних фондів; компетентно використовувати документні джерела інформації для забезпечення ефективності управління; визначати стан роботи з документними ресурсами, пропонувати перспективи її покращення тощо.
Сьогодні інформаційно-документна діяльність усе активніше здійснюється в електронно-мерéжевій площині. Тож майбутні фахівці з ДтаІД повинні професійно володіти таким:
- знаннями технічних характеристик, конструкційних особливостей, призначення і правил експлуатації комп’ютерної техніки;
- здатністю оцінювати можливості застосування новітніх комп’ютерних та інформаційно-комунікаційних технологій для вдосконалення практик виробництва інформаційних продуктів і послуг;
- навичками кваліфіковано використовувати комп’ютерне обладнання, прикладні комп’ютерні технології, програмне забезпечення для вирішення технічних завдань спеціальності;
- уміннями впроваджувати та використовувати комунікаційні технології в соціальних системах, мультимедійне забезпечення інформаційної діяльності, технології веб-дизайну та веб-маркетингу, застосовувати сучасні методики й технології автоматизованого опрацювання інформації, уміннями використовувати технології електронного урядування та електронного документообігу;
- уміннями застосовувати у професійній діяльності технології створення й підтримки функціонування електронних бібліотек та архівів, використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи, створювати, наповнювати й забезпечувати функціонування веб-сайтів та веб-спільнот у мережі «Інтернет»;
- здатністю до постійної самоосвіти, освоєння нових технологій управління інформацією й документами.
Створюючи інформаційний простір, інтернет відкриває доступ до будь-яких інформаційних баз даних, дає змогу обмінюватися різноманітною інформацією (текстовою, аудіо чи візуальною), налагоджувати комунікативні зв’язки, вступати в комунікацію з невизначеною кількістю осіб, отримувати необхідну інформацію. У різних галузях документно-інформаційної діяльності фахівці використовують телекомунікації й комп’ютерні технології для спілкування з колегами, партнерами, конкурентами, проведення переговорів, обговорення різних питань, постановки завдань, укладення договорів, а також з метою розвитку професійних контактів із вітчизняними й зарубіжними компаньйонами (за допомогою електронної пошти, телеконференцій, скайп тощо), обміну професійним досвідом, влаштування дискусій, діалогів у соціальних мережах (фейсбук, інстаграм, твітер), розміщення рекламно-ознайомчих матеріалів, надання послуг користувачам, замовникам у режимі теледоступу, забезпечення онлайн-допомоги / довідки / консультації тощо.
Розвиток і всебічна технологізація документно-інформаційної діяльності, насичення її сучасним програмно-комп’ютерним забезпеченням, евристичними методами пізнання, а також потреба установ, організацій, підприємств у значних обсягах спеціалізованої документної інформації й відповідно затребуваність наукових працівників, керівників, спеціалістів із високим рівнем знань і навичок щодо означеної професійної діяльності зумовлюють підготовку закладами вищої освіти високоосвічених, комунікативно компетентних фахівців із ДтаІД, які здатні забезпечити стратегічне управління документно-інформаційними ресурсами для прийняття рішень на всіх рівнях у всіх сферах суспільного життя. Зазначене дає підстави стверджувати, що формування КК є невід’ємною складовою професійної підготовки майбутнього фахівця з ДтаІД у сучасності.
Для відповідності міжнародному рівню професіоналізму, сучасний фахівець зобов’язаний бути комунікативно компетентним. Так, Національна комунікативна асоціація США [4; 5], найбільша професійна асоціація з комунікації, яка об’єднує спеціалістів більше ніж із 20 країн світу (http://www.natcom.org), аналізуючи наукові праці й публікації, дійшла висновку, що в сучасному суспільстві вивчення комунікації й комунікативна підготовка необхідні й важливі щонайменше для повноцінного розвитку особистості, підвищення ефективності освіти, успішної професійної діяльності, кар’єри й бізнесу, для того, щоб стати «відповідальним громадянином суспільства» в соціальному й культурному плані.
В американських закладах вищої освіти базові комунікативні дисципліни (з основ публічного виступу й міжособистісної комунікації) увіходять до складу обов’язкових загальноосвітніх дисциплін. Ті ж, хто хоче отримати спеціалізацію безпосередньо з комунікації, обирають для вивчення відповідну програму (сайти комунікативних кафедр університетів характеризують різноплановість їх комунікативної спрямованості, зокрема: http://www.tamu.edu/scom/scomweb/dept/Dept_Home.htm; http://www.tsfsu.edu/~ speech/concentrations.htm та ін.). Кількість випускників зі ступенем із комунікації з кожним роком збільшується. Комунікативну освіту нерідко називають «освітою ХХІ-го століття». Науковці переконують, що комунікативні дисципліни у вищій освіті мають бути провідними [4; 5].
Оскільки комунікативні вміння є ключовими на всіх етапах професійної кар’єри (починаючи з подання заяви на конкурс і відбірної співбесіди під час влаштування на роботу та закінчуючи всіма наступними етапами кар’єрного зростання), то на запитання американському студенту (яке йому пропонують викладачі звично на початку курсу), що він очікує від вивчення комунікативного курсу та що хоче одержати на «виході», типовою буде така відповідь: «Я беру цей курс (наприклад: «Теорія комунікації», «Міжособистісна комунікація», «Міжкультурна комунікація», «Комунікація в малих групах», «Ділова / бізнес-комунікація», «Лідерство і комунікація», «Ефективне слухання» тощо) тому, що хочу мати пристойну кар’єру й найближчим часом стати більш кваліфікованим фахівцем, навчитися вміло працювати з людьми, ефективно переконувати і приймати рішення». Тобто, зазвичай, американські студенти чітко розуміють і сприймають прагматику комунікативної підготовки, пов’язуючи її з планами свого професійного становлення чи потребами зміцнити свої життєві позиції в цілому (з викладацької практики О. Матяш [4; 5]).
Згідно з вимогами суспільства й державного замовлення (потреба у фахівцях з високим рівнем сформованості КК), цілями й завданнями освіти, відображеними в державних законодавчих і нормативних документах (Конституції України, законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття)», Національній доктрині розвитку освіти, Концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 років, Стандарті вищої освіти України, Освітньо-кваліфікаційній характеристиці випускника ЗВО, Національній рамці кваліфікацій – структурованому за компетентностями опису кваліфікаційних рівнів), заклади вищої освіти в умовах євроінтеграції мають сформувати комунікативно досконалих майбутніх фахівців із ДтаІД – професіоналів спілкування, соціальних особистостей, здатних вирішувати складні завдання, розв’язувати нестандартні проблеми навчальної, професійної, громадської та інших сфер життєдіяльності.
Відповідно до згаданих вище нормативних документів, майбутній фахівець із ДтаІД має бути здатним брати на себе відповідальність, працювати в команді тощо; адаптуватися до потоків інформації, що зростають, оволодіти знаннями сучасних інформаційних технологій, уміннями використовувати інтернет-ресурси для пошуку й оброблення інформації, створювати бази даних і працювати з ними тощо; набути умінь ефективної комунікативної діяльності в навчальній, практичній, громадській та інших сферах життя, умінь спілкуватися на високому культурно-етичному рівні державною та якнайменше однією з іноземних мов, чітко й логічно висловлювати свої думки й переконання, залежно від ситуації обирати найбільш відповідні засоби комунікації, демонструвати гарні манери, ефективно використовувати невербальні засоби спілкування тощо; розвивати здатності й навички самостійного засвоєння нових комунікативних знань, постійного самовдосконалення КК і свідомого її застосування у практичній діяльності; самоаналізу, самооцінки; долати власні недоліки та шкідливі звички, спокійно сприймати свої невдачі, робити відповідні висновки, дотримуватися загальнолюдських моральних норм і цінностей тощо.
Отже, формування в майбутніх фахівців із ДтаІД високого рівня КК (комунікативних знань, умінь, ставлень, якостей тощо) є важливою метою професійної підготовки студентів у сучасних ЗВО. Тому майбутнім випускникам важливо допомогти ефективно ввійти у стрімко змінний сучасний глобальний світ, набути широкого культурного й соціального кругозору, досягти інформаційної й мовної досконалості, готовності до самоосвіти й самовдосконалення КК упродовж усього життя.
Із метою формування й самовдосконалення КК студентів важливо з перших етапів їх навчання в ЗВО забезпечити спеціальні педагогічні умови формування в них означеної компетентності, набуття теоретичних комунікативних знань та практичних умінь і навичок, що відповідають високим еталонам гармонійно комунікативно розвиненої особистості.
Сучасні вимоги до організації освітньої діяльності й формування КК майбутніх фахівців із ДтаІД зобов’язують ЗВО суттєво розширювати свої функції, адаптуватися до сучасних і майбутніх потреб суспільства, змінювати методи навчання, вести пошук нових технологій і технік, які б збагачували майбутніх фахівців не лише професійними, але й комунікативними знаннями, уміннями, досвідом, значно підвищуючи їх рівень, а також формувати в студентів практичні навички комунікативної самоосвіти з метою постійного саморозвитку й самовдосконалення КК упродовж усього життя. Адже сьогодні вища освіта покликана підготувати майбутніх спеціалістів «нового типу» з високим рівнем сформованості КК, здатних до оперативної та ефективної реалізації професійних завдань, розв’язання будь-яких професійних проблем, забезпечення своєї соціальної і професійної успішності, таких, які розуміють для чого і знають як застосовувати комунікативні знання й уміння у професійній діяльності, а також якими новими комунікативними знаннями необхідно оволодіти для вирішення нових, нестандартних професійних завдань.
Водночас майбутні документознавці мають чітко усвідомлювати, що в сучасних умовах жодна система освіти не в змозі забезпечити їх комунікативними знаннями на все життя, оскільки інформаційний потік зростає та змінюється дуже швидко, змінюються поняття, потреби, переконання, умови, обставини тощо, тому будь-який фахівець так само швидко може стати неконкурентоздатним, якщо не буде безперестанку оновлювати свої комунікативні знання й уміння. Тож майбутнім фахівцям із ДтаІД важливо також набути навичок постійної комунікативної самоосвіти з метою безперервного самовдосконалення КК як стратегічної компетентності, без якої неможливі навчальна, а в майбутньому – професійна, громадська й будь-яка інша діяльність.
Висновки і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. У висновку відзначимо, що однією з провідних цілей вищої освіти (згідно з вимогами суспільства, ринку праці й державного замовлення щодо підготовки спеціалістів) є формування майбутніх фахівців із ДтаІД як конкурентноздатних, інтелектуально розвинених, ґрунтовно поінформованих, внутрішньо мотивованих, професійно компетентних особистостей, самостійних, ініціативних, цілеспрямованих, здатних застосовувати здобуті професійні знання, набуті вміння й якості у практичній комунікативній діяльності, розв’язувати будь-які проблеми незалежно від ситуацій. Професійна діяльність сучасного фахівця документно-інформаційної галузі є досить складною, вона значною мірою спирається на природний інтелект спеціаліста, його професійні знання й уміння, а також потребує сформованості КК, зокрема: умінь і здатності орієнтуватися в інформаційному просторі, віднаходити потрібну інформацію, критично її оцінювати, аналізувати й опрацьовувати, створювати власний продукт; знань культури, етики й стилістики спілкування, умінь ефективно взаємодіяти зі співробітниками, колегами, партнерами, успішно розв’язувати комунікативні проблеми тощо.
Перспективними напрямами подальших досліджень вважаємо цілеспрямовану роботу над змістом навчальних дисциплін у контексті його проєкції до формування високого рівня комунікативної компетентності в майбутніх документознавців як невід’ємного складника їхнього професіоналізму.
Список використаних джерел
- Диксон П. Фабрика мысли / П. Диксон. – М. : ООО «Из-во АСТ», 2004. – 505 с.
- Ленский Б. Книга в современных информационных потоках : ХХІ век / Б. Ленский // Вісник книжкової палати. – 2000. – № 4. – С. 4–13.
- Лісіна С. О. Документні ресурси : навч. посіб. / С. О. Лісіна- – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2013.– 240 с.
- Матьяш О. И. Коммуникативное образование [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://polit.ru/article/2011/08/10communication (дата обращения : 17.11.2019).
- Матяш И.О. Что такое и нужно ли нам коммуникативное образование. Теория коммуникации и прикладная коммуникация / И. О. Матяш // Вестник Российской коммуникативной ассоциации. – 2010. – №2. – С. 103–122.
- Національний класифікатор України : «Класифікатор професій» ДК 003:2010. № 327 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hrliga.com/index.php?module=norm_base&op=view&id=433 (дата звернення: 27.10.2019).
- Панченко П. П. Вступ до фаху : навч. посібник [для студентів спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»] / Панченко П. П., Захарова І. В., Клименко Т. В. – Черкаси : СУЕМ, 2007. – 88 с.
- Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua.laws/show/226-2015-%DO%BF (дата звернення : 15.12.2019).
Тур О.Н. Профессионально-коммуникативная підготовка будущих документоведов в контексте современных тренований
В статье в контексте профессионального образования будущих специалистов документно-информационной сферы раскрыта проблема необходимости формирования у них высокого уровня коммуникативной компетентности как особенно важного интегрированного качества; внимание акцентировано на важнейших задачах профессионально-коммуникативной подготовки будущих документоведов в современных заведениях высшего образования.
Ключевые слова: профессиональная подготовка, коммуникативная компетентность, будущие специалисты по документоведению и информационной деятельности.
Tour, O. N. Professional and Communicative Training of Future Document Managers in the Context of Modern Requirements
In the article, in the context of professional education of future document and information specialists, the problem of the need for the formation of a high level of communicative competence as a particularly important integrated quality is disclosed; legislative and regulatory documentation is presented, which highlights the requirements of society and the state order for the training of these specialist.
The main criteria for the formation of communicative competence of future document managers are named (the ability to work with people and information, the possession of communicative-cultural, communicative-informational, communicative-linguistic knowledge, skills, developed personal qualities, abilities and so on).
Attention is focused on the most important tasks of professional and communicative training in modern institutions of higher education of future document and information specialists (acquisition of knowledge about documents, their features, functions, material and information components, communication capabilities; acquisition of skills to use documentary information for effective management).
Key words: professional training, communicative competence, future specialists in document management and information activities.