Print this Сторінка

Кучерявий Р. М. Методи навчання на заняттях фізичної культури

Кучерявий Р. М.,
керівник фізичного виховання Комунального закладу вищої освіти «Житомирський базовий фармацевтичний коледж» Житомирської обласної ради

Рецензент: Козаченко Г. В.,
методист Комунального закладу вищої освіти «Житомирський базовий фармацевтичний коледж»  итомирської обласної ради,  кандидат педагогічних наук

 

Методи навчання на заняттях фізичної культури

 

У статті охарактеризовано методи навчання, що сприяють забезпеченню оптимальної організації процесу фізичного виховання, кращому засвоєнню здобувачами освіти складників здорового способу життя, зокрема, методи строго регламентованої вправи, ігровий метод, метод змагання і метод словесної і сенсорної дії.

Визначено принципи, за дотримання яких можливе якісне застосування визначених методів навчання на заняттях фізичної культури: свідомості і активності, наочності, доступності, систематичності, динамічності.

Ключові слова: методи навчання, методичні принципи, здобувачі освіти, керівник фізичного виховання, заняття фізичної культури.

 

Постановка проблеми. На сучасному етапі основним завданням фізичного виховання є збереження й розвиток інтелектуального та фізичного потенціалу нації. Вирішення цього завдання потребує формування повноцінної, гармонійно розвиненої, фізично і психічно здорової особистості, що, своєю чергою, передбачає забезпечення її фізичної активності. Водночас у сучасності спостерігаємо зниження рівня фізичної активності здобувачів освіти. Саме тому актуальною постає раціональна організація викладання фізичної культури в закладах освіти.

Фізична культура спрямована на розв'язання таких специфічних завдань: формування у здобувачів освіти високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці; збереження і зміцнення здоров'я, сприяння всебічному розвитку організму, підтримання високої працездатності протягом усього періоду навчання; забезпечення всебічної фізичної підготовки; професійно-прикладної фізичної підготовки здобувачів освіти з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності; формування усвідомлення необхідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом. Рівень занять фізичною культурою здобувачів освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження нових методів навчання, які ґрунтуються на сучасних дидактичних принципах. Окрім нових методів, на ефективність цього процесу впливають ставлення здобувача освіти до процесу занять фізичною культурою, мотиви, зацікавленість у власних успіхах, уміння чи невміння долати труднощі.

За допомогою ефективних методів викладання фізичної культури як частини загальної системи освіти викладач закладає основи розвитку фізичного й морального здоров`я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, удосконалення фізичної підготовленості до активного життя та професійної діяльності.

Обмеження в забезпеченні якісної організації викладання фізичної культури в закладах освіти є стримувальним фактором для побудови комплексу завдань, фізичного вдосконалення, духовного й інтелектуального розвитку студентської молоді. Розв’язання зазначеного завдання має здійснюватися на основі застосування інноваційних методів навчання на заняттях фізичної культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У дослідженнях О. Губарєвої, О. Дрозда, Г. Іванова, Л. Лубишевої, В. Столярова, В. Шнейдера та ін. указано, що важливою першопричиною підвищеного інтересу до методів навчання на заняттях фізичної культури є усвідомлення керівниками фізичного виховання закладів освіти важливості фізичної культури як обов’язкової дисципліни, здатної гармонізувати освітній процес, створити передумови для фізичного вдосконалення здобувачів освіти. Згідно із сучасними дослідженнями науковців, очевидно, що низький фізичний розвиток молодого покоління вказує на те, що наявна система фізичної культури, застарілі методи не здатні повною мірою забезпечити повноцінний розвиток здоров’я особистості [1; 2; 3].

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні застосування інноваційних методів навчання в організації викладання фізичної культури в закладах освіти.

Виклад основного матеріалу. Застосування методів навчання на заняттях фізичної культури буде ефективним за позитивного ставлення до неї здобувачів освіти. На основі аналізу наукових джерел визначаємо чинники, які впливають на формування позитивного ставлення до цінностей фізичної культури:

  • особистісно-духовні цінності як орієнтація здобувачів освіти до фізичної культури, ступінь їх реалізації у процесі навчальної діяльності, задоволеність цим процесом;
  • психолого-педагогічні підходи передбачають професійну спрямованість освітнього процесу, його ефективність, забезпечення індивідуалізації, активізації фізичного самовиховання й самовдосконалення навчального процесу, а також створення умов для самоактуалізації та самореалізації майбутніх фахівців;
  • соціально-психологічний аспект навчання орієнтує на забезпечення гуманістичних стосунків здобувачів освіти у процесі занять, взаєморозуміння й підтримку;
  • організаційно-методичні підходи спрямовані на оволодіння операційними знаннями й уміннями, якими забезпечується вирішення завдань, що стоять перед керівником фізичного виховання;
  • матеріальне забезпечення як дотримання естетичних і санітарно-гігієнічних умов занять, зручний розклад занять, наявність відповідного інвентарю, спортивної екіпіровки й умов побуту.

Зважаючи на зазначені вище сучасні підходи до прилучення студентської молоді до цінностей фізичної культури, у кожному закладі освіти можливо, виходячи з його реальних умов, запропонувати здобувачам освіти такі освітні технології, які сприяли б формуванню особистої фізичної культури, культури здоров'я студента, його самовдосконаленню.

Як інноваційні методи навчання, ефективні у формуванні й розвитку особистої фізичної культури здобувачів освіти, визначаємо такі: методи строго регламентованої вправи, ігровий метод, метод змагання і метод словесної й сенсорної дії.

Методи строго регламентованої вправи. До цієї групи належать метод цілісної або розчленованої вправи, методи повторної, рівномірної, змінної, інтервальної вправи [4]. Сутність методу цілісної вправи полягає в тому, що вправа, яка засвоюється, виконується в цілому, тобто техніку руху освоюють відразу після демонстрації й пояснення простих вправ, які не можна розчленувати (наприклад, кидок у кільце).

Метод розчленованої вправи передбачає розчленування складної технічної дії й розучування її частинами.

За характером м'язової роботи фізичні навантаження можуть бути стандартними та змінними. Під час застосування вправ зі стандартним навантаженням розрізняють метод рівномірної вправи, за якого фізична вправа виконується безперервно протягом відносного тривалого часу з постійною інтенсивністю, і метод повторної вправи, який характеризується багатократним виконанням вправ із певним інтервалом відпочинку, протягом якого достатньо повно відновлюється працездатність.

У вправах зі змінними навантаженнями застосовуються метод інтервальної вправи, який характеризується багаторазовим повторенням вправ через певні інтервали відпочинку. Відмінною рисою цього методу є те, що тренувальний ефект мають також інтервали відпочинку, тобто кожне нове навантаження виконується у стадії неповного відновлення.

Ігровий метод. Основу ігрового методу навчання складає ігрова рухова діяльність, упорядкована певним чином. Ігровий метод не обов'язково пов'язаний із якими-небудь загальноприйнятими спортивними іграми (баскетбол, хокей і т. д.). Ознаками ігрового методу є такі: яскраво виражені елементи суперництва й емоційності в ігрових діях; мінливість умов ведення боротьби, умов виконання рухів; високі вимоги до творчої ініціативи в рухах; відсутність строгої регламентації в характері рухів і їх навантаженні: комплексний прояв різноманітних рухових навичок і якостей.

Окрім застосування традиційних спортивних ігор, викладач має розробляти низку нових рухових ігор з урахуванням індивідуальних особливостей кожного здобувача освіти. Подібні ігри потрібно конструювати на основі включення до їх складу тих вправ, які є базовими для розвитку фізичних якостей молодих людей. Так, наприклад, можна побудувати гру, яка складається з основних легкоатлетичних вправ. Викладач знайомить підлеглих із правилами гри, показує її основні рухові вправи або елементи. У цій грі учасники спочатку навчаються виконувати найпростіші вправи. Той, хто зміг опанувати певний рівень складності, переходить до наступного. Отже, досягається необхідний розвиток рухових умінь і навичок. За одне навчальне заняття можна провести гру, яка складається, як мінімум, із семи основних вправ. Унаслідок цього в молодих людей формується бажання вдосконалити своє здоров’я й стати більш сильними, спритними, готовими долати будь-які труднощі.

Метод змагання. Основу методу змагання складає стимулювання й активізація діяльності студентів з налаштуванням до перемоги або досягнення максимального результату. Основна визначальна ознака методу змагання – співставлення сил в умовах суперництва, боротьби за першість або високе досягнення. Метод змагання може бути самостійною формою організації занять (офіційні змагання, контрольно-залікові і т. д.) та способом стимулювання інтересу до занять у виконанні окремих вправ – хто краще? хто вище? хто швидше?

Середовище змагання приводить до істотної зміни функціонального стану людини – відбувається налаштування на новий, вищий рівень рухової активності, мобілізуються ресурси організму. Це сприяє виведенню організму на новий, вищий функціональний рівень і підвищує ефект від фізичних вправ. Застосовувати цей метод необхідно після спеціальної попередньої підготовки.

Метод словесної і сенсорної дії. Основу цього методу складають комунікація й широке використання чуттєвої інформації. У спілкуванні можна повідомляти необхідні знання, поставити завдання, керувати процесом виконання завдань, аналізувати й оцінювати результати. У навчально-тренувальному процесі спілкування може бути виражене у формі розповіді, бесіди, пояснення (передавання знань); вказівок, команд (дія словом з метою керування діяльністю студентів); словесної оцінки, аналізу, зауважень (аналізується й оцінюється діяльність студентів).

За допомогою сенсорних дій забезпечується наочність, оскільки це не тільки візуальне сприйняття, але й слухові та м'язові відчуття. Вони реалізуються у формі показу вправ (створюється цілісне уявлення про моном рухової дії), демонстрації наочності (відеозаписів, різноманітних муляжів, схем, малюнків, на яких можна створити зорове уявлення про рухи, що вивчаються).

Зміст і форма, методи навчання на заняттях фізичної культури повинні викликати в здобувачів освіти позитивну емоційну реакцію.

Вважаємо, що застосування розглядуваних методів навчання буде оптимальним за умови  реалізації таких принципів навчання: принципу свідомості й активності, наочності, доступності, систематичності та динамічності.

Принцип свідомості й активності. Найбільшого успіху в заняттях фізичними вправами можна досягти за свідомого, зацікавленого ставлення здобувачів освіти. Викладач повинен чітко поставити мету заняття, розкрити здобувачам освіти не тільки те, що і як потрібно виконувати, але й чому пропонується саме певна система вправ. Результатом свідомого ставлення до потреби виконання фізичних вправ, добору цікавого матеріалу й оптимальної організації занять повинна стати активність здобувачів освіти.

Принцип наочності. Наочність навчання передбачає широке використання зорових відчуттів, сприйнять, образів, постійне задіяння органів чуття, завдяки чого досягається безпосередній контакт із дійсністю. Для реалізації цього принципу на практиці застосовуються показ рухової дії викладачем, демонстрація наочності, кінофільми, звукова і світлова сигналізації.

Принцип доступності. Викладач в організації освітнього процесу враховує особливості здобувачів освіти (стать, фізичний розвиток і підготовленість) і можливості виконання пропонованих завдань. Прогрес у розвитку фізичних якостей можливий за навантаження, здатного стимулювати ці процеси. При цьому важливо не перевищити домагань, щоб не нашкодити здоров'ю здобувачів освіти. Водночас принцип доступності не означає, що фізичні вправи й навантаження повинні бути спрощеними та гранично елементарними.

Принцип систематичності. Ефективною може бути лише система, що забезпечує постійний взаємозв'язок між окремими заняттями. Невеликі навантаження або тривалі інтервали відпочинку між заняттями не приводять до розвитку тренованості; завеликі навантаження й короткі інтервали відпочинку між заняттями можуть привести до перевищення адаптаційних можливостей організму та до стану перетренованості.

В основі принципу динамічності – постійне, але поступове підвищення вимог до здобувачів освіти щодо фізичного навантаження і складності рухових дій. У такому разі варто очікувати прогресу в розвитку фізичних якостей і вдосконаленні техніки рухів. У відповідь на стандартне навантаження організму реакція залишається незмінною, оскільки під впливом звичного навантаження відбувається адаптація, що дозволяє організму виконати ту ж роботу з меншою напругою.

Висновок. Чинна нині система організації фізичного виховання в закладі освіти не може ефективно забезпечити підвищення рівня фізичної підготовленості, здоров’я, мотивації студентів до занять фізичними вправами та спортом. Для того, щоб домогтися результатів у покращенні фізичної підготовленості, рівня розвитку психофізичних якостей студентської молоді, потрібно використовувати ефективні засоби й застосовувати методи навчання, що відповідають індивідуальним особливостям здобувачів освіти, сприяють ефективній реалізації їхніх інтересів, схильностей і здатностей. Цьому, на нашу думку, сприяють розглянуті методи навчання, а дотримання принципів свідомості й активності, наочності, доступності, систематичності й динамічності стане основою їх ефективного застосування.

Вважаємо, що питання змінювання розроблення нових способів удосконалення системи фізичного виховання молоді в сучасності є актуальним і потребує подальшого дослідження.

 

Список використаних джерел

  1. Булатова М. М. Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології у фізичному вихованні. Теорія і методика фізичного виховання / за ред. Т. Ю. Круцевич. К. : Олімпійська література, 2008. С. 320−354.
  2. Войтенко С. Новітні технології у фізичному вихованні : деякі шляхи удосконалення навчального процесу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах. Молода спортивна наука України : збірник наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10 : У 4-х т. Львів : НВФ «Українські технології». 2006. Т. 1. С.184−187.
  3. Забіяко Ю. Педагогічні технології навчання фізичної культури. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : збірник наукових праць. 2013. № 1 (21). С. 103−106.
  4. Захарова І. Г. Інформаційні технології освіти. 4-те вид., стер. Москва : Academia, 2008. 192 с.
  5. Теорія та методика фізичного виховання : методичні вказівки (для студентів 1-го курсу) / уклад. : В. В. Лоновенко, В. В. Тимошенко, Т. В. Коцар. Краматорськ : ДДМА, 2008. 36 с.
  6. Лясота Т. І. Інноваційні засоби фізичного виховання в підвищенні інтересу до уроку фізичної культури. Актуальні проблеми фізичної культури, спорту та здоров’я людини у сучасному суспільстві : мат. Всеукраїнської наук.-практ. конференції, м. Чернівці, 24-25 квітня 2015 року / за ред. Я. Б. Зорія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. С. 11–14.

 

Кучерявый Р. Методы обучения на занятиях физической культуры

В статье охарактеризировано методы обучения, которые способствуют оптимальному обеспечению организации процесса физического воспитания, лучшему усвоению соискателями образования составляющих здорового образа жизни, в частности, методы строго регламентированного упражнения, игровой метод, метод соревнования и метод словесного и сенсорного действия.

Указано принципы, при соблюдении которых возможно качественное применение определенных методов обучения на занятиях физической культуры: принцип сознательности и активности, наглядности, доступности, систематичности, динамичности.

Ключевые слова: методы обучения, методические принципы, соискатели образования, руководитель физического воспитания, занятия физической культуры.

 

Kucheriavyi, Ruslan. Pedagogical Methods in Physical Education Classes

In recent times, the main task of physical education is to preserve and develop the intellectual and physical potential of the nation. The solution of this problem requires the education of a full, harmoniously developed, physically and mentally healthy personality. In practice, however, we see a decrease in the level of physical activity of applicants. That is why the rational organization of physical education teaching in educational institutions is urgent. The article describes the main pedagogical methods, which are of paramount importance for ensuring the normal organization of the physical education process and contribute to the better retention of healthy lifestyle components by the learners. The following pedagogical methods are distinguished: methods of strictly regulated exercise, game method, method of competition, method of verbal and sensory action. The principles, by which it is possible to implement in physical education classes the pedagogical methods defined in the article, are characterized. They are: the principle of consciousness and activity, clarity, accessibility, systematic and dynamic characterization. In addition to new methods, the effectiveness of this process is influenced by the attitude of the learner to the process of physical education, motives, interest in their own success, ability or inability to overcome difficulties in their own way.

The current system of physical education organization in an educational institution cannot effectively ensure the increase of the general level of fitness, health, and motivation of students to exercise and do sports. In order to achieve results in improving the general level of fitness, as well as the level of development of psychophysical qualities of student youth, we starve of fundamentally new approaches, tools and methods, which should correspond to the individual characteristics of students, to promote the most effective realization of their interests, aptitudes, and abilities. Each of the above pedagogical methods that can be used in physical education classes has its right to exist.

Key words: pedagogical methods, applicants, physical education, physical culture classes.

 

References

  1. Bulatova, M.M., 2008. Suchasni fizkulturno-ozdorovchi tekhnolohii u fizychnomu vykhovanni [Modern Physical and Health Technologies in Physical education]. Teoriia i metodyka fizychnoho vykhovannia; za red. T.Iu. Krutsevych. K.: Olimpiiska literatura, s. 320−354 [in Ukrainian].
  2. Voitenko, S., 2006. Novitni tekhnolohii u fizychnomu vykhovanni: deiaki shliakhy udoskonalennia navchalnoho protsesu z fizychnoho vykhovannia u vyshchykh navchalnykh zakladakh [Newest Technologies in Physical Education: Some Ways to Improve the Educational Process of Physical Education in Higher Education]. Moloda sportyvna nauka Ukrainy: Zbirnyk nauk. prats z haluzi fizychnoi kultury ta sportu. Vyp. 10: U 4-kh t. Lviv: NVF «Ukrainski tekhnolohii». T.1, s. 184−187 [in Ukrainian].
  3. Zabiiako, Yu., 2013. Pedahohichni tekhnolohii navchannia fizychnoi kultury [Pedagogical Technologies of Physical Education Training]. Fizychne vykhovannia, sport i kultura zdorovia u suchasnomu suspilstvi: zbirnyk naukovykh prats, №1 (21), s. 103−106 [in Ukrainian].
  4. Zakharova, I.H., 2008. Informatsiini tekhnolohii osvity [Information Technology Education]. 4-te vyd., ster. M.: Academia. 192 s. [in Ukrainian].
  5. Teoriia ta metodyka fizychnoho vykhovannia [Theory and Methodology of Physical Education]: metodychni vkazivky (dlia studentiv 1-ho kursu) / uklad.: V.V. Lonovenko, V.V. Tymoshenko, T.V. Kotsar. Kramatorsk : DDMA, 2008. 36 s. [in Ukrainian].
  6. Liasota, T.I., 2015. Innovatsiini zasoby fizychnoho vykhovannia, v pidvyshchenni interesu do uroku fizychnoi kultury [Innovative Means of Physical Education in Increasing Interest in the Lesson of Physical Culture]. Aktualni problemy fizychnoi kultury, sportu ta zdorovia liudyny u suchasnomu suspilstvi: mat. nau.-prakt. Konferentsii (Chernivtsi, 24-25 kvitnia 2015 r.) / za redaktsiieiu Ya. B. Zoriia. Chernivtsi: Chernivetskyi nats. un-t, s. 11-14 [in Ukrainian].

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=6241