УДК 377.03:616
Кічук Н. В.,
завідувач кафедри загальної та соціальної педагогіки Ізмаїльського державного гуманітарного університету, доктор педагогічних наук, професор
Розвиток комунікативних здібностей майбутніх молодших спеціалістів медичної галузі
У статті розглянуто проблему наявності розвинених комунікативних здібностей молодшого медичного спеціаліста як актуальну вимогу до його успішної професійної діяльності. Запропоновано особистісно зорієнтоване спілкування як потужний інструмент особистісного розвитку студента.
Ключові слова: комунікативні здібності, молодший медичний спеціаліст, особистісно зорієнтоване спілкування, професійна діяльність, суб’єкт-суб’єктна взаємодія.
Постановка проблеми. Професійна діяльність зумовлює потребу високого рівня розвитку комунікативних здібностей молодшого медичного фахівця як представника "суб’єкт-суб’єктного" типу професій. Результати спостереження за роботою студентів під час різних видів практик, спілкування із молодшими медичними спеціалістами у галузі охорони здоров’я показали, що проблема розвитку комунікативних здібностей молодшого медичного фахівця існує і, на наш погляд, це питання є одним із найбільш актуальних для медичних коледжів.
Аналіз досліджень і публікацій. Дослідження розвитку комунікативних здібностей особистості здійснювали психологи (Н. Амінов, Г. Андрєєва, О. Бодальов, Є. Горюнова, В. Семіченко, Є. Черанева), зокрема – і як професійно важливу якість для професій типу "людина – людина"; вчені-лінгвісти (Ф. Буслаєв, Ф. Бацевич) – як неодмінну умову спілкування людини; педагоги Л. Савенкова, Н. Тарасевич – як найважливіший інструмент взаємодії в різних видах діяльності тощо. Однак комунікативні здібності майбутнього молодшого медичного фахівця як об’єкт навчально-виховного впливу вивчено недостатньо, чим і обумовлена мета нашої статті.
Виклад основного матеріалу. Нині у світі відбувається ствердження нової освітньої парадигми, зорієнтованої на всебічний розвиток здібностей людини [1]. Під здібностями розуміються індивідуальні стійкі властивості особистості, які визначають її успіхи в різних видах діяльності [2]. Процес професійної підготовки не може вважатися успішним, якщо в ньому не враховано необхідність розвивати у майбутнього фахівця відповідні здібності. Розглядаючи їх як важливу умову виконання професійних функцій, педагоги водночас усвідомлюють і дидактичну значущість цього процесу (рис. 1).
Рис. 1. Здібності особистості як основа навчального процесу
Серед здібностей, якими мають володіти майбутні молодші спеціалісти медичної галузі, особливе значення мають комунікативні. У діяльності медичного працівника вони важливі тому, що активно впливають на процеси пізнання фахівцем інших людей, на емоційні реакції щодо їхніх особистісних проявів і на поведінку співрозмовника в цілому. Передумови успішної професійної комунікації, до яких належать і розвинені комунікативні здібності, повинні формуватися від початку навчання студента у вищому навчальному закладі й постійно зміцнюватися засобами навчально-виховного впливу впродовж усього цього періоду. Адже від того, наскільки майстерно володіє медичний фахівець навичками професійного спілкування, залежить довіра пацієнта до його дій і настанов, що є важливою складовою лікування. Не менш вагомими є здатності медичного працівника уважно сприйняти інформацію, яку він отримує від пацієнта, вміло стимулювати конструктивну і гальмувати деструктивну комунікацію тощо.
Загалом поняття "комунікація" трактується як смисловий аналог спілкування, процес двостороннього обміну інформацією, результатом якого є взаєморозуміння між учасниками взаємодії. Проте в окремих дослідженнях простежується зближення цих понять. Так, Є. Андрієнко, розглядаючи комунікацію як особливу функцію спілкування, відзначає, що "іноді ним (поняттям "комунікація" – пояснення наше – Н.К.) позначають усі процеси спілкування незалежно від їхнього змісту" [3, с. 249]. Тож у навчальному процесі, зважаючи на його комунікативну специфіку, саме спілкування є діяльнісною основою, яка забезпечує розвиток комунікативних здібностей молодших медичних фахівців. Проте важливо, щоб при цьому акцент не зміщувався на здібності адресанта, домінуючи над здібностями, важливими насамперед для адресата інформації.
У процесі вивчення особливостей комунікативних здібностей студентів медичних коледжів нами було проведено дослідження ступеня розвитку в них уміння слухати і сприймати співрозмовника. З цією метою використовувалися тести "Чи вмієте Ви слухати" і "Чи вмієте Ви слухати і сприймати співрозмовника" [4].
Рис. 2. Результати дослідження ступеня розвитку вміння слухати і сприймати
За результатами тесту (рис. 2) вміння слухати на рівні значення "вище середнього" мають 43 % опитаних, тоді як "нижче середнього рівня" – 57 %. Результати тестування "Чи вмієте Ви слухати і сприймати співрозмовника" свідчать про те, що 87 % опитаних відгороджуються від партнера спілкування бар’єрами, які важко подолати. Отримані дані з дослідження розвитку комунікативних якостей майбутніх молодших спеціалістів медичної галузі свідчать про те, що більшість студентів відчувають труднощі в міжособистісній взаємодії. Розбіжність між визначеним обсягом і рівнем засвоєння відповідних знань щодо вимог до комунікативної діяльності молодшого медичного фахівця і виявленою здатністю діяти відповідно до цих вимог у ситуації професійного спілкування свідчить, що одним зі способів покращення ситуації є забезпечення розвитку комунікативних здібностей студентів.
У навчальному процесі медичного коледжу з цією метою необхідно перебудувати систему наявних підходів до навчально-виховної взаємодії. Спілкування викладача і студентів потрібно організовувати так, щоб допомогти студенту стати активним співучасником педагогічного процесу, забезпечити умови для реалізації його потенційних можливостей на основі суб’єкт-суб’єктного характеру взаємин. При цьому в майбутніх фахівців формується орієнтація на особистісно рівноцінні психологічні позиції, гуманістичне налаштовування, готовність прийняти співрозмовника як самоцінну особистість, взаємодіяти з ним на демократичних засадах [5].
Досить очевидними є ознаки педагогічного спілкування на основі суб’єкт-суб’єктних відносин (табл. 1), які повинні слугувати педагогу орієнтиром.
Таблиця 1
Ознаки суб’єкт-суб’єктних відносин
| Ознака | Характеристика ознаки |
| Особистісна орієнтація співрозмовників | Готовність бачити і розуміти співрозмовника; самоцінне ставлення до іншого |
| Рівність психологічних позицій співрозмовників | Уникнення домінування учасника взаємодії щодо власної думки, позиції, готовність змінюватися самому |
| Проникнення у світ почуттів і переживань, готовність сприйняти позицію співрозмовника | Спілкування за законами взаємної довіри, коли партнери дослухаються один до одного, поділяють почуття, співпереживають |
| Нестандартні прийоми спілкування | Відхід від суто функціонально-рольового сприйняття співрозмовника |
Реалізувати ці ознаки в навчальному процесі медичного коледжу можливо на основі особистісно-орієнтованого спілкування, головною метою якого є вплив на розвиток здібностей студентів, зокрема й комунікативних, за допомогою певних дій, інтерактивних форм навчальної й виховної роботи. Викладачі медичного коледжу в організації спілкування такого виду повинні володіти потенціалом цінностей, який характеризується, за словами В. Сухомлинського, спрямованістю на людину, здатністю поважати і любити іншого [6].
Висновки. Таким чином, комунікативні здібності молодших спеціалістів медичної галузі, що займають важливе місце серед інших професійних здатностей, потребують цілеспрямованого розвитку в умовах навчання у вищому медичному навчальному закладі І-ІІ рівнів акредитації. Система цілеспрямованих педагогічних заходів щодо організації навчального процесу із застосуванням особистісно орієнтованого спілкування визначає рівень сформованості комунікативних здібностей майбутніх молодших спеціалістів медичної галузі та є дієвим способом їх розвитку.
Список використаних джерел
- Столяренко, Л.Д. Психология и педагогика в вопросах и ответах / Л.Д. Столяренко, С.И. Самыгин. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1999. – 576 с.
- Дружинин, В.Н. Психология общих способностей / В.Н. Дружинин. – СПб : Питер, 1999. – 368 с.
- Андриенко, Е.В. Социальная психология : учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / под ред. В.А. Сластенина. – М. : Академия, 2002. – 264 с.
- Психология и педагогика : учебное пособие / [Горячев М.Д. , Долгополова А.В. , Ферапонтова О.И. и др.]. – Самара : Самарский университет, 2003. – 187 с.
- Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг / Л.А. Петровская. – М. : Изд-во МГУ, 1989. – 216 с.
- Педагогічна майстерність : підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / за ред. І. А. Зязюна. – К. : Вища школа, 2004. – 418 с.
Кичук, Н.В. Развитие коммуникативных способностей будущих младших специалистов медицинской отрясли
В статье рассмотрена проблема наличия развитых коммуникативных способностей младшего медицинского специалиста как актуальное требование к его успешной профессиональной деятельности. Предложено личностно ориентированное общение как мощный инструмент личностного развития студента.
Ключевые слова: коммуникативные способности, младший медицинский специалист, личностно ориентированное общение; профессиональная деятельность, субъект-субъектное взаимодействие.
Kichuk, N. V. Development of Communication Skills Future Young Specialists of Medical Field
The article deals with the problem of successful professional activity junior medical specialist at presence he has enough advanced communicative abilities. However, studies show that the theory and practice of training are not enough focused on solving the problems in this area. To eliminate this gap can personally oriented communication as a powerful tool for personal development of the student.
Key words: communication abilities, junior medical specialist, personally oriented communication, professional activities, person-person interaction.