Print this Сторінка

Андрощук Л. М. Індивідуальний стиль діяльності педагога-хореографа як наукова проблема

Андрощук Л. М.,

доцент кафедри хореографії та художньої культури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, кандидат педагогічних наук

 

Індивідуальний стиль діяльності педагога-хореографа як наукова проблема

 

У статті проаналізовано індивідуальний стиль діяльності як наукову проблему. Розкрито поняття та структуру індивідуального стилю діяльності педагога-хореографа. Запропоновано класифікацію індивідуальних стилів діяльності вчителя хореографії.

Ключові слова: індивідуальність, індивідуальний стиль діяльності, творчий вчитель, індивідуальний стиль діяльності педагога-хореографа.

 

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Пріоритетною проблемою педагогічних вищих навчальних закладів на етапі інтеграції України до європейського освітнього простору є підготовка вчителя нової генерації. Безперечно, це зумовлює нові вимоги до професійної діяльності педагогів-хореографів, які мають забезпечувати високий рівень реалізації творчого потенціалу юного покоління, оскільки нове тисячоліття як епоха високих інформаційних технологій та накопичення інтелектуальних здобутків цивілізації передбачає формування особистості, здатної до творчості. З огляду на це постає потреба підготовки педагогів якісно нового рівня: сформувати творчі навички в навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу може тільки творчий учитель, який володіє і виявляє такі здатності в навчання дітей. Тож першочерговим завданням системи вищої освіти є підготовка творчого вчителя [4].

Індивідуальний стиль діяльності вчителя хореографії відображає рівень його творчого самовираження та професіоналізму в педагогічній роботі. Його виявлення забезпечує ефективну суб’єкт-суб’єктну взаємодію педагога з учнями в навчальному процесі, результатом якої є формування творчої індивідуальності школяра.

Аналіз стану підготовки вчителів хореографії в педагогічних ВНЗ свідчить про відсутність цілісної системи формування індивідуального стилю діяльності майбутнього педагога. Колишні студенти значною мірою не лише не реалізують свій потенціал у професійній діяльності, а й неспроможні об’єктивно оцінити та розкрити свої індивідуальні здібності. Ці проблеми пов’язані з недоліками професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема – пріоритетністю здобуття знань, набуття вмінь і навичок майбутнім педагогом та нівелюванням розвитку індивідуальності студента на основі творчої самореалізації.

Тож дослідження наукової проблеми індивідуального стилю діяльності педагога-хореографа є досить актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань формування індивідуального стилю присвячені роботи науковців у галузі педагогіки, психології, філософії, зокрема розкрито такі проблеми: формування стилю, його корекції, рівні (Є. Клімов, В. Мерлін та ін.); типи стилів (Є. Ільїн, Р. Стернберг та ін.); стилі спілкування та керування (Г. Буторіна, Н. Маслова, В. Кан-Калик, А. Козир, Т. Тамбовцева, О. Пенькова, Р. Шакуров,); стилі виховної діяльності (С. Вершловський, Л. Лєсохіна, Л. Яковлева); стилі педагогічного спілкування (О. Бодальов, Л. Братченко, В. Кан-Калик, О. Киричук, Л. Криволап, А. Мудрик, Г. П’янкова та ін.); індивідуальні стилі діяльності (Є. Ільїн, Л. Макарова, А. Лібін, Б. Теплов та ін.), індивідуальний стиль педагогічного спілкування (О. Бодальов, В. Кан-Калик, А. Коломієць, Г. Мешко, Т. Семенова, Є. Субботський, О. Пенькова, Л. Подоляк та ін.); індивідуальний стиль педагогічної діяльності (Н. Амінов, В. Бездухов, Т. Батуріна, З. Вяткіна, А. Маркова, А. Ніконова, Н. Петрова та ін.).

У працях вищезгаданих авторів індивідуальний стиль діяльності трактується як індивідуально-своєрідна система засобів взаємодії індивідуальності людини із середовищем, яка реалізується у професійній педагогічній діяльності як засіб адаптації індивідуальності педагога до об’єктивних вимог діяльності.

Формулювання цілей статті. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки зростає інтерес до індивідуальності учителя-професіонала, який зумовлений переглядом змісту освіти і пошуком нових парадигм навчання та виховання майбутніх педагогів. Тому індивідуальний стиль діяльності педагога-хореографа як актуальна наукова проблема потребує детального теоретичного аналізу.

Мета статті – аналіз індивідуального стилю діяльності як наукової проблеми; визначення сутності поняття "індивідуальний стиль діяльності вчителя хореографії"; презентація  структури індивідуального стилю діяльності педагога-хореографа та класифікації індивідуальних стилів діяльності  вчителів хореографії.

Виклад основного матеріалу дослідження. Процес оволодіння індивідуальним стилем діяльності досить складний і потребує від учителя хореографії творчого пошуку власного неповторного стилю, який має відображати поєднання суспільних вимог щодо професійної діяльності та реалізацію індивідуальних творчих потенцій. Аналіз індивідуального стилю діяльності педагога-хореографа як наукової проблеми потребує ґрунтовного вивчення підходів до визначення поняття "індивідуальний стиль діяльності".

Отже, поняття "індивідуальний стиль діяльності" запропоновано В. Мерліном та Є. Клімовим у 60-х роках ХХ століття. Термін "індивідуальний стиль діяльності" вперше застосував В. Мерлін, який трактував його як систему взаємопов’язаних дій, за допомогою яких досягається певний результат [5]. Дослідник вважав, що індивідуальний стиль визначається властивостями різних ієрархічних рівнів – нейродинамічними, психодинамічними особливостями особистості, отже, стиль діяльності – це інтегральна характеристика індивідуальності.

Водночас індивідуальний стиль залежить від низки якостей: типу нервової системи, біохімічних властивостей і спрямованості особистості. На думку В. Мерліна, індивідуальний стиль зумовлений не тільки індивідуальними властивостями темпераменту та відношеннями особистості, але й загальними об’єктивними вимогами діяльності. Зв’язок якостей темпераменту і якостей особистості опосередковується індивідуальним стилем діяльності, який зумовлений якостями організму, темпераменту та особистості. Отже, функцію індивідуального стилю можна вважати системотворчою [5].

Є. Клімов під індивідуальним стилем діяльності розуміє зумовлену типологічними особливостями стійку систему способів дій, що складається у людини, яка прагне виконувати певну діяльність на високому рівні [3]. На його думку, індивідуальний стиль діяльності – це індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, які стихійно чи свідомо застосовує людина з метою врівноваження своєї індивідуальності з предметними, зовнішніми умовами діяльності.

Згідно з теорією З. Вяткіної, індивідуальний стиль діяльності варто трактувати як певну систему взаємопов’язаних способів дій, зумовлену властивостями нервової системи, завдяки якій люди з різними типологічними властивостями досягають однаково високих результатів у діяльності, застосовуючи при цьому різні прийоми і способи роботи, які більшою мірою відповідають їхній індивідуальності [1].

Аналіз проблеми індивідуального емоційного стилю діяльності був здійснений Л. Дорфманом [2]. Дослідник наголосив, що індивідуальний стиль пояснює характер взаємодії індивідуальності зі світом і визначив зміст поняття "індивідуальний стиль" як більш широкий щодо сутності поняття "індивідуальний стиль діяльності".

В. Толочек вважає, що індивідуальні стилі виконують функцію структурування і взаємодії індивідуальності людини із середовищем, вирізняються індивідуальною своєрідністю, варіативною мінливістю, ієрархією рівнів, різним ступенем розвитку та адекватності, формуються стихійно і спрямовано, свідомо й несвідомо [8].

Д. Леонтьєв розуміє індивідуальний стиль як цілісне утворення, яке інтегрує в собі детермінуючий вплив різних зовнішніх і внутрішніх факторів на протікання різних форм діяльності, зокрема – і  психічної [8]. Учений зазначає, що актуальною є потреба відмови від класичного розуміння індивідуального стилю, у якому його пов’язують із нейродинамічними властивостями індивідуальності, до ширшого трактування, яке б характеризувало індивідуальний стиль, зумовлений більш високорівневими властивостями індивідуальності, а також характеристикою колективу і свідомим вибором особистості.

Приєднуємося до думки автора про те, що в той час, як образ людини в суспільній свідомості змінювався в послідовності "людина – гвинтик" – "людина – фактор" – "людина – особистість", подібна еволюція відбувалася і з  поняттям "індивідуальний стиль": "стиль – інструмент" – "стиль – варіант" – "стиль – індивідуальність".

На нашу думку, індивідуальний стиль діяльності вчителя хореографії – це модель діяльності, яка базується на сукупності різнорівневих властивостей індивідуальності та забезпечує активне становлення людини в суспільстві на засадах самоактуалізації, творчої самореалізації, суспільної діяльності в межах особистісного креативного вибору.

Важливим у вивченні проблеми індивідуального стилю діяльності вважаємо питання його структури. Для прикладу, на думку В. Мерліна, різні рівні індивідуального стилю діяльності вирізняються залежно від домінування того чи іншого джерела детермінації та від свого складу [5]. Дослідником виділено такі рівні стилю діяльності: індивідуальний стиль життєдіяльності, індивідуальна система операцій та індивідуальна стратегія проміжних цілей для досягнення загального напряму діяльності.

Науковець трактує індивідуальний стиль життєдіяльності як найнижчий рівень індивідуального стилю, який, у свою чергу, поділяється на стиль аліментарної активності та моторної активності.

В. Мерліном виділено два рівні індивідуального стилю: 1) стиль моторної активності; 2) стиль як індивідуальну систему операцій. Ознакою стилю як індивідуальної системи операцій є співвідношення орієнтовних виконавських і контрольних операцій: перший тип стилю – орієнтовні операції передують виконавським і досить деталізовані; в умовах реалізації другого стилю – попередня орієнтація короткочасна, а план у думках має цілісний, завершений характер [5].

Водночас науковцем наголошено, що ієрархічний рівень індивідуального стилю визначається тим, які ієрархічні рівні індивідуальності переважно його детермінують: біохімічні властивості, властивості нервової системи, темперамент тощо. Виходячи з цього, дослідником виокремлено стиль життєдіяльності (зумовлений властивостями біохімічного та нейродинамічного рівнів); стиль моторної активності (детермінований властивостями темпераменту і якостями особистості); стиль спілкування (що залежить від властивостей психодинаміки і соціально-психологічних особливостей особистості). Таким чином, індивідуальний стиль діяльності у працях В. Мерліна постає як багаторівневе системне утворення, що виконує системотворчу функцію у структурі інтегральної індивідуальності, зумовлене системою різнорівневих індивідуальних якостей.

У структурі індивідуального стилю діяльності Є. Клімов виділяє ядро та добудову [3]. Ядро індивідуального стилю діяльності складають особливості способу діяльності: "А" – особливості, які сприяють успіху в певній ситуації; "Б" – особливості, які заважають успіху. Серед особливостей добудови, які формуються у процесі пошуків, виділяють такі: "В" – особливості, які мають компенсаторне значення; "Г" – особливості, пов’язані з максимальним використанням позитивних можливостей пристосування. Категорії "А", "Б", "В", "Г" визначають рівень сформованості індивідуального стилю. Таким чином, на думку Є. Клімова, індивідуальний стиль можна вважати більш сформованим і вираженим, якщо переважають особливості, які належать до категорії "А", "В", "Г", та мінімально – особливості категорії "Б".

В. Толочек як варіант умовного відображення структурно-функціональної організації стилю пропонує схему, яка включає три рівні: суб’єктивно зручні умови діяльності – структура – тип організації діяльності [8]. Суб’єктивно зручні умови варто розуміти як сплав свідомого і несвідомого, один із первинних факторів формування індивідуального стилю діяльності, "минуле" суб’єкта, його емоційну пам’ять і емоційні оцінки, які відіграють значну роль в адаптації до вимог діяльності і спрямовують цей процес на певну частину простору діяльності.

Складовими структури є практичні компоненти й конкретні предметні дії, що опосередковують взаємодію між суб’єктами та суб’єкта з об’єктом. Це вже усвідомлені, сформовані і постійно вдосконалювані компоненти стилю.

Третій блок – тип організації діяльності – вищий рівень адаптації суб’єкта до її вимог, який включає все, що відображає когнітивні аспекти діяльності: тактику, планування, оцінювання ситуації, прогнози. Це – "майбутнє" системи.

В. Толочек пропонує таку формулу індивідуального стилю:

Індивідуальний стиль = організація діяльності × організація міжособистісних взаємодій × індивідуальність людини [8].

Індивідуальність педагога відіграє провідну роль у формуванні індивідуального стилю діяльності. Творчість є основою для формування творчої індивідуальності вчителя хореографії, для якої характерний неповторний індивідуальний стиль діяльності. Видатний балетмейстер-педагог А. Мессерер вважав, що різноманітність творчих індивідуальностей спричиняє різноманітність методів викладання [6]. У структурі індивідуального стилю діяльності вчителя хореографії виділяємо рефлексію, саморегуляцію, інтелект, волю як складові індивідуальності педагога та стиль взаємодії, хореографічний стиль, стиль спілкування, стиль навчання-викладання на основі творчості як складові індивідуального стилю діяльності вчителя хореографії.

Рис. 1. Авторська структура індивідуального стилю діяльності педагога-хореографа, де: І – індивідуальність; Р – рефлексія; С – саморегуляція; ІН – інтелект; В – воля; Т – творчість; СВ – стиль взаємодії; ХС – хореографічний стиль; СС – стиль спілкування; СН-В – стиль навчання -викладання

З огляду на структуру індивідуального стилю діяльності педагога-хореографа пропонуємо власну класифікацію індивідуальних стилів діяльності вчителя хореографії:

  • емоційно-творчий стиль. Демократичний стиль педагогічної взаємодії. Прогресивна мотивація майбутнього професійного зростання; стиль спілкування – захоплення спільною творчою діяльністю; стиль мислення – емоційно-пошуковий; домінування орієнтації на процес навчання; низький рівень самоактуалізації; низький рівень творчої свободи; характерний для слабкого типу тип темпераменту (меланхолік); полігамність у виборі провідного хореографічного стилю. Влада емоцій;
  • творчо-індивідуальний. Демократичний стиль педагогічної взаємодії. Прогресивна мотивація майбутнього професійного зростання; стиль спілкування – захоплення спільною творчою діяльністю; стиль мислення – творчо-пошуковий; домінування орієнтації на процес та результат навчання; середній рівень самоактуалізації; середній рівень творчої свободи; характерний для змішаних типів тип темпераменту (меланхолік + сангвінік, сангвінік + флегматик та ін.); конкретність у виборі провідного хореографічного стилю. Влада волі;
  •  творчо-інтелектуальний. Демократичний стиль педагогічної взаємодії. Прогресивна мотивація професійного зростання; стиль спілкування – суб’єкт-суб’єктна творча самореалізація; стиль мислення – інтелектуально-творчий; домінування мотивації на результат навчання; високий рівень самоактуалізації; високий рівень творчої інтелектуальної свободи; характерний для сильних типів тип темпераменту (сангвінік, холерик); конкретність у виборі провідного хореографічного стилю. Влада інтелекту;
  • творчо-імпровізаційний. Демократичний стиль педагогічної взаємодії. Найвищий рівень мотивації професійного зростання; стиль спілкування – суб’єкт-суб’єктна творча самореалізація; стиль мислення – інтелектуально-імпровізаційний; домінування мотивації на творчу самореалізацію індивідуальності учня; повна самоактуалізація, трансценденція як найвищий рівень самоактуалізації; повна внутрішня і зовнішня творча свобода; характерний для різних типів тип темпераменту (чистих та змішаних); створення власного хореографічного стилю. Влада творчості.

Представлена класифікація стилів базується на принципах гуманістичної педагогіки та унеможливлює реалізацію принципів авторитарної педагогіки у процесі навчання і виховання. Зважаючи на це, авторитарний стиль розглядається як негативний зразок і не пропонується за основу формування власного стилю. Проте пропонований розподіл індивідуальних стилів є узагальненим та умовним, тому що кожна індивідуальність реалізується у професійній діяльності своїм неповторним "почерком", тобто набором особистісних якостей, методикою викладання, способами спілкування й організації навчальної діяльності тощо. При цьому творча індивідуальність найбільшою мірою виражається не у спільних, а у відмінних рисах індивідуального стилю діяльності.

Висновки. Отже, індивідуальний стиль діяльності вчителя хореографії –  це модель діяльності, яка базується на сукупності різнорівневих властивостей індивідуальності та забезпечує активне становлення людини в суспільстві на засадах самоактуалізації, творчої самореалізації, суспільної діяльності в межах особистісного креативного вибору. Структура індивідуального стилю діяльності педагога-хореографа включає складові індивідуальності педагога та складові індивідуального стилю діяльності вчителя хореографії. Класифікація індивідуальних стилів діяльності вчителя хореографії включає емоційно-творчий стиль, творчо-індивідуальний стиль, творчо-інтелектуальний стиль, творчо-імпровізаційний стиль.

Подальших наукових досліджень потребує аналіз індивідуальних стилів діяльності видатних педагогів-хореографів України.

 

Список використаних джерел

  1. Вяткина, З. Индивидуальный стиль деятельности в педагогическом мастерстве учителя / З. Вяткина. – Пермь : Б.и., 1979. – 74 с.
  2. Дорфман, Л.Я. Метаиндивидуальный мир : методология и теоретические проблемы / Л.Я. Дорфман. – М. : Просвещение, 1989. – 189 с.
  3. Климов, Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы / Е.А. Климов. – Казань, 1969. – 110 с.
  4. Меерович, М.И. Система высшего образования Украины : выбор направления развития на основе законов развития искусственных систем / М.И. Меерович // Вища освіта України. – Додаток 3. Тематичний випуск "Вища освіта України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору". – К : Інститут вищої освіти АПН України, 2006. – Т. 1.  – С. 267-272.
  5. Мерлин, В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности / В.С.Мерлин. – М. :  Педагогика, 1986. – 256 с.
  6. Мессерер, А. Уроки классического танца / А. Мессерер. – СПб. : Лань, 2004. – 400 с.
  7. Мистецтво у розвитку особистості : монографія / за ред. Н.Г. Ничкало. –  Чернівці : Зелена Буковина, 2006. – 224 с.
  8. Стиль человека : психологический анализ / Л.Я. Дорфман, В.Н. Дружинин, К. Коростенина и др.; А. Либин (ред.). – М. : Смысл, 1998. – 309 с.

 

 

Андрощук, Л. М. Индивидуальный стиль деятельности педагога-хореографа как научная проблема

В статье проанализировано индивидуальный стиль деятельности как научную проблему. Раскрыто понятие и структуру индивидуального стиля деятельности педагога-хореографа. Предложено классификацию индивидуальных стилей деятельности учителя хореографии.

Ключевые слова: индивидуальность, индивидуальный стиль деятельности, творческий учитель, индивидуальный стиль деятельности педагога-хореографа.

 

Androshchuk, L.M. Individual Style of Activity of Pedagogue-Choreographer as Scientific Problem

Individual style of activity as scientific problem is analyzed, definition and structure of individual style of activity of pedagogue-choreographer is discovered, classification of individual styles of activity of choreography teacher is proposed in the article.

Key words: individuality, individual style of activity, creative teacher, individual style of activity of pedagogue-choreographer.

 

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=984