УДК 374.08
Дубровіна І.В.,
аспірант кафедри хореографії та художньої культури Уманського держаного університету імені Павла Тичини, викладач кафедри педагогічної майстерності Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів
Рецензент: Л.М. Андрощук,
канд. пед. наук, доцент кафедри хореографії та художньої культури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Індивідуальна самоосвітня діяльність як спосіб розвитку творчої індивідуальності вчителя музики в системі післядипломної освіти
У статті запропоновано визначення категорії "індивідуальна самоосвітня діяльність учителя музики". Визначено закономірності самоосвітньої діяльності педагога-музиканта в системі післядипломної освіти, роль педагогічної рефлексії в розвитку його творчої індивідуальності.
Ключові слова: дорослість, творча індивідуальність, індивідуальна самоосвіта, розвиток, система педагогічної післядипломної освіти, самовдосконалення.
Постановка проблеми. Необхідність індивідуальної самоосвіти вчителя зумовлюється насамперед специфікою педагогічної діяльності, її соціальною роллю та, водночас, тенденціями безперервної освіти, що пов’язано з постійно змінними умовами педагогічної праці, потребами суспільства, вимогами до професійної діяльності, з необхідністю володіння здатностями швидко та адекватно реагувати на зміну суспільних процесів і ситуацій, готовністю перебудовувати свою діяльність, вирішувати складні професійно-педагогічні завдання.
У контексті неперервної освіти самоосвіта задовольняє пізнавальну активність, потребу педагога в самореалізації на основі вміння розв’язувати проблеми, самостійно й систематично працювати над особисто-професійним саморозвитком. Тому необхідно створити сприятливі умови для життя й навчання фахівця, орієнтовані на індивідуальні особливості індивіда, його особистісно-професійні потреби. Активізація педагогічного працівника спрямована на гнучке соціальне пристосування до постійно змінного середовища за рахунок власних резервів і ресурсів із використанням накопиченого в суспільстві досвіду, де ключовим фактором динамічного розвитку є індивідуальна самоосвіта.
Мета представленої публікації – розкрити сутність категорії "індивідуальна самоосвітня діяльність учителя музики", визначити закономірності самоосвітньої діяльності педагога-музиканта, роль педагогічної рефлексії в розвитку його творчої індивідуальності в системі післядипломної освіти.
Виклад основного матеріалу. Сучасний період євроінтеграції освітнього процесу в Україні вчені М. Алексєєв, Є. Білозерцев, Є. Бондаревська, А. Гона, М. Губанова, Е. Зеєр, І. Зимня, І. Карнаєва, М. Корнілова, О. Красношликова, Т. Паніна, А. Пашков, К. Роджерс, В. Сластьонін, І. Якиманська, М. Яницький та інші характеризують як етап гуманізації, демократизації та особистісно-орієнтованої спрямованості, що визначає підготовку фахівців нового типу на основі індивідуальної самоосвіти. У свою чергу, питання індивідуальної самоосвіти є предметом розгляду соціології, історії, філософії, психології, педагогіки і андрагогіки. Але, незважаючи на різні напрями та аспекти розгляду питання, виявляється загальна тенденція в підходах до розгляду творчої індивідуальності педагога-музиканта в контексті взаємовпливу індивідуальних особливостей людини й соціокультурного середовища.
У наукових розвідках дидакти [7] вказують на переосмислення педагогічного мислення вчителя, для якого потреба у творчості, саморозвитку та індивідуальній самоосвіті набуває пріоритетного напряму. Зокрема, К. Роджерс одним із перших запропонував модель особистісно орієнтованої освіти, вважаючи, що “…людина є суб’єктом свого життя, саме тому вона вільна у своїх виборах, прийнятті рішень, прагне до прояву самостійності й саморозвитку” [6, с. 238]. Для нашого дослідження визначальною також є твердження С. Змєєва, згідно якого доросла людина – це “…особа, що володіє фізіологічною, соціальною, моральною зрілістю, економічною незалежністю, життєвим досвідом і рівнем самосвідомості, достатнім для самокерованої поведінки” [1, с. 34]. Ця думка є визначальною для подальшого вивчення проблеми самоосвітньої діяльності педагога-музиканта в системі післядипломної освіти в контексті її модернізації.
Отже, на сучасному етапі мають вияв процеси усвідомлення педагогом себе як активного суб'єкта, який постійно вдосконалює професійно-педагогічну діяльність на основі самоосвіти як перспективи особисто професійного саморозвитку.
Категорію "індивідуальна самоосвітa учителя музики" трактуємо як діяльність фахівця, що здійснюється добровільно, управляється самим індивідом і є необхідною умовою вдосконалення будь-яких індивідуальних якостей, переосмислення професійних умінь, навичок з метою реалізації успішного особистісного професійного саморозвитку.
Педагог усвідомлює себе самостійною і самокерованою, самоорганізованою творчою індивідуальністю, яка має відносно великий життєвий, культурологічний, професійний педагогічний досвід. Мотивація спеціаліста спрямована на вирішення особистісних професійних труднощів і досягнення конкретних цілей (наприклад, удосконалення методики викладання предмета). Педагогічний працівник прагне до реалізації отриманих теоретичних знань і умінь, набутих навичок і якостей у професійній діяльності, тому навчання дорослої людини в системі післядипломної освіти значною мірою зумовлено як зовнішніми, так і внутрішніми факторами.
Узагальнюючи викладене та враховуючи накопичений учителем самоосвітній досвід і потребу в самоактуалізації на різних етапах життя, важливо розуміти, що ці чинники, як і "…вікові категорії, похідні від соціально-економічних відносин і способу життя" людини [2, с. 84]. Тому, зважаючи на особливості здійснення організації самоосвіти педагога-музиканта, важливо, у першу чергу, визначити педагогічні закономірності здійснення його індивідуальної самоосвіти, серед яких виокремлюємо такі чинники:
- у процесі отримання знань реалізується потреба працівника у власному розвитку й саморозвитку;
- учитель оволодіває способами самопізнання та самоаналізу передового педагогічного досвіду, що слугує його адаптації до змін освітньої ситуації;
- педагог аналізує труднощі професійної діяльності з метою упровадження та реалізації освітніх інновацій.
Отже, у процесі самоосвіти вчитель оволодіває педагогічною рефлексією, тобто здатністю осмислення власних дій, внутрішніх почуттів, станів, переживань, умінням аналізувати діяльність і формулювати висновки. Під час рефлексії виникає необхідність у здобутті нових знань, набутті практичних умінь для саморефлексії. Індивідуальна програма самоосвіти спеціаліста передбачає також дослідницько-пошукову діяльність, оскільки фахівець володіє готовністю до педагогічної творчості та на цій основі індивідуально професійно саморозвивається. Тому вважаємо, що категорія "індивідуальна самоосвітня діяльність" відображає власну активність людини, її бажання змінити себе, розкрити, збагатити особистісний потенціал творчістю, зінтегрувати діяльність, спрямовану на розвиток індивідуальних здібностей людини. У зв'язку з цим важливою вихідною позицією для нашого дослідження є організація індивідуальної самоосвіти вчителя з опорою на суб'єктивний досвід кожного індивіда, індивідуальну типологічну мотивацію, а також забезпечення педагогічних умов, урахування потреб і факторів, що стимулюють цей безперервний процес.
В основі самоосвіти як джерела професійного самовдосконалення педагога – важливий механізм продуктивного педагогічного мислення – рефлексія, тобто особлива організація процесів розуміння, що відбувається в широкому системному контексті активного осмислення стану й дій індивіда, інших людей, включених у вирішення професійно-освітніх завдань. Рефлексія може здійснюватися як "…у внутрішньому плані переживання і самозвітів самої людини, так і в зовнішньому як колективна миследіяльність і спільний пошук рішень" [4, с. 88]. Завдяки рефлексії учитель стає відкритим до інновацій, активізує процес самоаналізу всіх складників професійної діяльності.
Загалом у педагогіці рефлексію розуміють як "…діяльність людини, яка спрямована на осмислення власних дій, своїх внутрішніх почуттів, станів, переживань, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків,.. необхідність отримання теоретичних знань, в оволодінні самодіагностикою, у придбанні практичних умінь аналізу власного педагогічного досвіду" [7, с. 7]. Самоаналіз розгортається як процес послідовних дій від початку виникнення утруднення в педагогічній ситуації, що передбачає його самоусвідомлення, самоаналіз та пошук способу вирішення певної ситуації. Тому рефлексія розглядається як комплексна розумова здатність особистості до постійного аналізу та оцінювання кожного кроку професійної діяльності. За допомогою рефлексивних здібностей, які включають низку основних інтелектуальних умінь, можна керувати власною професійною діяльністю в умовах соціально-економічної невизначеності. Ці самоосвітні вміння складають своєрідну рефлексивну технологію, за допомогою якої формується самоосвітній досвід учителя як результат організованого ним керованого інноваційного процесу оволодіння нововведеннями, що створює рух до якісно-нового об'єктивного стану творчої індивідуальності. Розробка та освоєння інновацій передбачає здатність педагога продукувати нове, його потребу в творчості.
Таким чином, у процесах модернізації інноваційної діяльності вагоме значення має індивідуальна творчість педагога в контексті самоосвіти, що характеризується яскраво вираженою особистісною специфікою; при цьому пріоритетною є її внутрішня, змістовна сторона. Цим пояснюється, чому впровадження одних і тих же дидактичних технологій учителями призводить до різних результатів. Без творчого усвідомлення й наділення індивідуальним змістом методів, прийомів, форм, технологій педагогічний працівник не виховує і не створює, а транслює знання. Тому переосмислення своєї професійної діяльності на основі самоаналізу педагогічних ситуацій, результатів освіти в цілому сприяє процесу суб'єктивізації, підвищенню відповідальності за результати своїх педагогічних дій [2]. Таким чином, поняття "творча індивідуальність" включає реалізацію потенційних можливостей і здібностей фахівця, його потребу в самоактуалізації, створенні нових дидактичних методів, технологій. Цій категорії притаманні такі особистісні функції: володіння рефлексією, прийняття особистісного сенсу педагогічної діяльності, здатність до презентації педагогічного досвіду тощо.
Водночас готовність до творчості дозволяє організувати самоосвіту як дослідницьку, пошукову діяльність, яка відрізняється евристичними елементами, що включають у себе здогад, інтуїцію, інсайт, містить елементи "контекстного" дослідження, що має суб'єктивне знання, відкриття. Науково-пошукова діяльність спрямована на вирішення різних професійних проблем і завдань. Сенс їх вирішення полягає не в тому, щоб відкрити щось невідоме для теорії і практики, а в тому, щоб вирішувати певні освітні проблеми. Самоосвіта, будучи процесом удосконалення індивідуальності, відображає в педагогічній праці особистісно-професійні якості та здібності, знання та вміння, сприяє якісному перетворенню людиною свого внутрішнього світу.
Особистий і творчий потенціал індивіда впливає на результати його педагогічної діяльності та активну життєву позицію в соціумі. Доросла людина здатна критично оцінити життя, правильність обрання способу тощо. Її діяльність спрямована на реалізацію власних здібностей, умінь у процесі побудови індивідуальних програм самоосвіти. У концепції освіти дорослих зазначено, що "…важливим чинником, що сприяє розв’язанню цієї проблеми, є освіта дорослих, функціонування й розвиток якої має свою змістову і формальну специфіку, зумовлену особливостями контингенту осіб, які потребують навчання" [3, с. 1]. Дорослість є найменш вивченим періодом онтогенезу, для якого характерні найвищий рівень розвитку духовних, інтелектуальних, творчих і фізичних здатностей людини [5]. На цьому етапі виникають особливі формування "Я- концепції", спонукальної та емоційної сфер, змінюється спосіб життєдіяльності (створення сім’ї, сімейні стосунки, батьківська функція, кар’єра, творчі досягнення тощо).
До загальних характерних особливостей дорослості відносимо такі: основну професійну (трудову) діяльність, статус (соціальна повноправність і відповідальність за свої вчинки), позицію (суб'єкт життєдіяльності), фази активної професійної діяльності.
Індивідуальна самоосвіта повинна мати оптимістичне спрямування та включати в себе позитивне налаштування до успіху, коли отриманий результат визначає напрям наступних спроб, мати індивідуалізований характер, будуватися на основі наявного унікального досвіду вчителя, його оригінальної системи професійних "трансформацій" як особливостей індивідуального педагогічного стилю. Це означає, що індивідуальна самоосвіта повинна мати "багатоваріантний" характер. В організації навчально-виховного процесу перед педагогічними працівниками постійно постають професійно-педагогічні завдання, які обумовлюють успішність педагогічної діяльності, розкривають взаємозв'язок особистісно-професійного саморозвитку й самоосвіти.
Висновки. Отже, індивідуальна самоосвіта як спосіб розвитку творчої індивідуальності вчителя музичного мистецтва зумовлює процес особистісно професійного вдосконалення фахівця в системі післядипломної педагогічної освіти. Тому самоосвіту як творчо-дослідницьку діяльність варто розглядати як умову самовираження спеціаліста у професії, забезпечення його потреби в саморозвитку.
Список використаних джерел
- Змеев С. Технология обучения взрослых : учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / С. Змеев. – М. : Академия, 2002. – 128 с.
- Кон И. Психология юношеского возраста : Проблемы формирования личности : учебное пособие [для пед. ин-тов] / И. Кон. – М. : Просвещение, 1979. – 175 с.
- Концепція освіти дорослих / уклад. Л. Лук’янова. – Ніжин : ПП Лисенко М. М., 2011. – 24 с.
- Маркова А. Психология профессионализма / А. Маркова. – М. : Международн. гуманитарный фонд "Знание", 1996. – 185 с.
- Савчин М. Вікова психологія : навчальний посібник / М. Савчин, Л. Василенко. – К. : Академвидав, 2005. –360 с.
- Роджерс К. Взгляд на психотерапию становления человека / К. Роджерс. – М. : Издательская группа "Прогресс", "Универсал", 1994. – 238 c.
- Учитель : крупным планом. Социально-педагогические проблемы учительской деятельности / реценз. : Г. Сухобская, А. Майоров. – Ленинград : Ленинградский городской институт усовершенствования учителей, 1991. – 59 с.
Дубровина И.В. Индивидуальная самообразовательная деятельность как способ развития творческой индивидуальности учителя музыки в системе последипломного образования
В статье предложено определение категории "индивидуальная самообразовательная деятельность учителя музыки". Раскрыто сущность и значение рефлексии в продуктивном педагогическом мышлении. Определены педагогические закономерности самообразовательной деятельности педагога-музыканта в системе последипломного образования, роль педагогической рефлексии в развитии его творческой индивидуальности.
Ключевые слова: взрослость, творческая индивидуальность, индивидуальное самообразование, развитие, система последипломного образования, самосовершенствование.
Dubrovina, I.V. Individual Self-Education Activities as an Aspect of Creative Music Teacher Identity in Post-Graduate Education
In the article the category of "individual self-education activity" as a scientific problem. Generalized category of "creative personality" music teacher. The regularities of productive self-education, the role of teacher reflection in the development of the creative personality of the teacher-musician in post-graduate education. Proved self-educational activity as an aspect of the creative personality music teacher that implements the relationship of personal and professional improvement in post-graduate teacher education. Defined roles and personal qualities "creative personality" teacher of music. The author proved the idea that activation of the human self in the information society aims at flexible adaptation to environment specialists from their own reserves and external resources and is a key factor in the dynamic development. Program of individual self-specialist includes the ability to research and search activity as a specialist teacher has a willingness to work and on its basis by the individual professional self-development.
Key words: adulthood, creative personality, individual self-education, the development of the system of postgraduate education, self-improvement.