Шевченко В.Л. Формула компетентності

УДК 377.091:37.018.43 (086)

Шевченко В. Л.,
кандидат військових наук, доцент, докторант Інституту професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України

Формула компетентності

У статті здійснено аналіз трактувань  понять "компетентність" і "компетенція" в різних наукових публікаціях та енциклопедичній. Викладено власну позицію автора щодо цих тлумачень, наголошено на необхідності чіткого розмежування понять у контексті переходу від вербальних методик оцінювання до аналітичних.

Автором зосереджено увагу на пошуку математичних підходів до кількісного визначення й аналітичного відображення показників компетентності кваліфікованих робітників.

Запропоновано характеризувати компетентність графічно у формі "параболоїда компетентності", а компетенцію – як урізаний "конус компетенції". Аналітично компетентність і компетенція визначаються за формулами обрахування об’ємів цих фігур, а рівень компетентності – як відношення об’єму "параболоїда компетентності" до об’єму "конуса компетенції".

Математичне визначення рівня компетентності у практичній діяльності дає можливість прогнозувати характер впливу "людського фактора" на ймовірність гарантованого виконання фахівцем професійного завдання. 

Ключові слова: компетентність, компетенція, рейтинг, людський фактор.          

У різних наукових та довідникових публікаціях та працях наявна значна кількість  трактувань понять "компетентність" і "компетенція", хоча перші згадки про них як філософські категорії відносяться ще до часів Аристотеля.

В освітньому середовищі нашого часу поняття "компетентність" і "компетенція" набули широкого розповсюдження із 60-70 років ХХ століття.  На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виявили, що, незважаючи на досить широке розповсюдження зазначених категорій, у педагогічній теорії і практиці й до сьогодні однозначного їх тлумачення немає.

Формулювання проблеми. У понятті "компетентність" Д. Ушаков [1] як ключові ознаки виділяє досвідченість, авторитетність. У Великій психологічній енциклопедії [2] компетентність визначено як володіння цілим класом поведінки в тій чи іншій ситуації, розуміння того, як і що зробити, а також здібності як результат розумової мапи, які дають змогу вибирати і групувати окремі дії та займати ту чи іншу позицію. Б. Райзберг, Л. Лозовський, О. Стародубцева [3] дають такі трактування поняття: перше – сфера повноважень органу, що керує, посадової особи, у межах якої вони наділені правами прийняття рішень (регламентуються законами, нормативними актами, положеннями, інструкціями, статутами); друге – це знання, досвід у тій чи іншій галузі.

У повному словнику іноземних слів за редакцією М. Попова [4] та словнику іноземних слів за редакцією Ф. Павленкова [5] розглядувана категорія визначена як коло повноважень будь-якого наявного місця, право державної установи здійснювати надані їй законом повноваження; у словнику іншомовних слів Н. Комлєва [6] компетенцію трактують як освіченість у тій чи іншій сфері та як коло обов’язків певної особи; у “Великому словнику іншомовних слів” [7] компетенція має два різних тлумачення: перше – коло  питань, явищ, у яких особа авторитетно та освідчено розуміється; друге – це перелік повноважень і прав, якими наділена особа; у цьому ж контексті трактується поняття “компетенція” і в “Новому тлумачному словнику української мови” [8]: по-перше – висока обізнаність із чим-небудь; по-друге – коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи.

Виклад основного матеріалу. Формуванню аналітичних підходів до визначення компетентності присвячені так звані три теореми Гілберта [9].  У першій із них стверджено, що компетентністю робітника є функція відношення досягнутого результату до докладених зусиль для його отримання:

W = f(A/B),

де W – компетентність робітника; А – досягнутий результат; В – загальні зусилля для досягнення результату.

Запропонована теорема дає змогу отримати кількісний показник компетентності конкретного працівника на прикладі виконання заданої роботи, але не відповідає на запитання: чи достатньо цієї компетентності для професійної діяльності в цілому.

Друга теорема Гілберта спрямована на визначення компетентності декількох працівників з метою їх порівняння:

Q_п = W₁/W₂,

де Q_п – порівняльний показник компетентності.

Ця теорема дає можливість визначити не лише кількісні показники наявної компетентності, а дозволяє характеризувати рівень її достатності чи недостатності в контексті ефективності виконання робіт. 

У третій теоремі, яку сам Гілберт розглядає як головну, стверджується, що досягнення кожного конкретного результату проходить під впливом двох груп  факторів: внутрішніх, пов’язаних із працівником, і зовнішніх як впливу середовища його діяльності. До внутрішніх факторів Гілберт відносить наявні знання працівника, здібності й мотиви та, відповідно, до зовнішніх – інформаційне й інструментальне забезпечення та стимулювання діяльності працівника. Тобто для максимального прояву компетентності необхідне гармонійне поєднання впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на діяльність працівників, залучених до виконання тих чи інших робіт.  

На основі цієї теореми вчений стверджує: якщо керівник насправді хоче допомогти людям максимально проявити свою компетентність, він повинен менше за все думати про їх знання, здібності й мотиви, а зосередити свої зусилля на створенні сприятливого середовища для їх діяльності (інформаційного, інструментального та стимулювального забезпечення).

Аналізуючи аналітичні підходи Гілберта, варто зазначити, що отримані таким чином показники не мають прогностичного характеру і не дають можливості оцінити компетентність конкретної особи в контексті її  майбутньої професійної діяльності. Варто врахувати, що третя теорема компетентності не є математично представленою, потребує пошуку статистичних методик збирання та оброблення інформації, що характеризує діяльність працівників.  

Водночас вважаємо, що варто скористатися викладеними підходами Гілберта і його теоремами та реалізовувати їх у контексті порівняння компетентності певного робітника з певним еталоном, тобто заданими компетенціями, описаними у кваліфікаційних характеристиках. Але застосування математичних підходів потребує чіткого розмежування понять "компетентність" і "компетенція".

Надалі компетентність будемо розуміти  як поінформованість, авторитетність і набутий досвід особи; коло питань, із якими людина добре обізнана, має інтегровані глибокі знання і стійкі вміння та здатна їх цілісно реалізовувати на практиці. Компетенцію трактуємо як коло повноважень і прав, що  визначають межі дозволеної і забороненої діяльності та інструктивні рекомендації щодо порядку виконання дозволеного.  

Таким чином вербально формула компетентності може бути представлена так:

• розумію, що треба робити;
• розумію, як треба робити;
• розумію, чому саме так треба робити і що буде, якщо робити по-іншому.

Формула компетенції матиме такий вербальний вигляд:

• що дозволено робити;
• як дозволено робити;
• що не дозволяється робити.

Розмірковуючи над складеними вище формулами, можна констатувати, що "розумію" означає знання предметної області, а також уміння їх застосовувати у своїй діяльності. Варто звернути увагу на те, що в наведених формулах відсутні елементи, які б описували навички. Це підводить до висновку, що навички не є ознакою й характеристикою компетентності. Дійсно, навички більше характеризують такі поняття, як "майстерність" і "професіоналізм". Тому для аналітичної оцінки компетентності обов’язковою і необхідною умовою має бути вимірювання знань і вмінь. А чи достатньою? У визначенні поняття "компетентність" є ще одне ключове слово – досвід, визначення якого в аналітичному вимірюванні має істотне значення.

Вербально в педагогіці знання характеризують за допомогою таких категорій, як ширина і глибина. Уміння є характеристикою застосування знань під час виконання тих чи інших завдань, тому є похідною цих знань.  Тому в подальшому для зручності будемо використовувати лише один термін – "знання". Досвід у професійній діяльності характеризує різноваріантність застосовування всіх знань суб’єктом професійної діяльності.

У вітчизняній педагогічній практиці знання оцінюються з використанням системи балів, рідше, в основному в системі вищої освіти, практикують використання рейтингових оцінок. Форма відображення компетентності у звітних документах навчальних закладів, атестатах, свідоцтвах, дипломах не визначена і нормативно ніяким чином не врегульована.

Застосування бальної системи оцінювання знань є механізмом, який дає можливість представити їх вербальну характеристику кількісно у цифровій формі. Математично цифри у просторі мають відображення точки з координатами: x, y, z. При цьому множина таких точок характеризує  сферу знань того чи іншого суб’єкта. Але в такому разі спостерігається  деяка некоректність аналітичного відображення знань щодо їх вербального представлення. Це проявляється в тому, що у зрізі знань (перетин сфери горизонтальною і вертикальною площинами) отримаємо  показники (а в контексті вербальності – це широта і глибина знань), що характеризуватимуть радіус сфери в горизонтальній площині з множиною точок на висоті її перетину. У такому разі настає момент досягнення максимального значення радіуса сфери, після чого, в умовах зростання висоти, радіус буде зменшуватися. Зазначена математична колізія не відповідає природній дійсності, тому для коректності аналітичне обрахування знань необхідно проводити в межах від 0 до R_мах сфери. Звідси цікавим може бути висновок, що у вербальній характеристиці знань некоректним є вживання словосполучення "сфера знань". Правильним буде використання словосполуки "коло знань".   

На основі зазначеного вище можемо стверджувати, що в аналітичному форматі компетентність у просторі має тривимірне представлення. Очевидно, що знання і досвід як категорії компетентності не можуть мати лінійного характеру представлення, тоді як дозвільні й інструктивні характеристики компетенції, навпаки, мають лінійний характер.

Таким чином, в ідеальному плані аналітично компетентність – це параболоїд, а компетенція є урізаним конусом. Об’єм тіл обертання V визначатиметься потрійним інтегралом:

Параболоїд ― тип поверхні другого порядку (рис 1). Канонічне рівняння параболоїда в декартових координатах має вигляд:  z=R(x²+y²). Координати x, y, z є кількісними характеристиками ширини і глибини знань. Після відповідних перетворень формула обчислення компетентності  (об’єм параболоїда) матиме такий вигляд:

де d – ширина знань і вмінь, h – їх глибина.

Рис. 1. Компетентність як параболоїд

Об’єм урізаного конуса (рис. 2) обраховується за формулою:

,

де R – ширина повноважень, h –  глибина повноважень.

Рис. 2. Об’єм урізаного конуса

Очевидно, що відношення об’єму параболоїда до об’єму урізаного конуса і є та величина, що характеризує рівень компетентності.

Обраховування обсягу (об’єму) компетенції необхідно виконувати щоразу для кожної спеціальності. Їх опис у нормативних та інструктивних документах має бути стовідсотковим. Очевидно, що рівень компетентності в її рейтинговому вимірі може бути як менше ста відсотків, так і більше. Цей висновок важливий у контексті визначення відповідності фахівця тому характеру діяльності, який передбачається йому виконувати. Якщо показник рівня компетентності спеціаліста дорівнює або перевищує 100%, то цей фахівець гарантовано виконає поставлені завдання і повною мірою реалізує свій потенціал. Якщо кількісний показник компетентності особи значно нижчий заданого показника компетенції, то такий фахівець не відповідає кваліфікаційним вимогам.

Отже, упровадження аналітичних підходів до вимірювання  компетентності має велике значення не лише для педагогіки, а й для оцінювання та прогнозування готовності фахівця до виконання професійного завдання. Саме такий підхід дає змогу враховувати вплив людського фактора в різних виробничих ситуаціях, особливо тих, що пов’язані з суттєвими ризиками. 

Висновки. У ході аналізу порушеної проблеми зроблено низку висновків.

1. Упровадження в систему професійно-технічної освіти аналітичних методів оцінювання кваліфікаційного рівня майбутнього робітника є нагальним питанням сьогодення і потребує не лише пошуку методичних рішень, а й нормативного врегулювання.
2. Традиційно у вітчизняних ПТНЗ знання і вміння оцінюються  в балах. Упровадження компетентнісного підходу передбачає перехід до рейтингової системи оцінювання, що дасть змогу характеризувати досягнутий учнем рівень кваліфікації у форматі кількісних показників.
3. Реалізація аналітичних методик визначення компетентності суб’єкта професійної діяльності дозволить об’єктивно оцінити його відповідність кваліфікаційним вимогам, значно знизити ризики впливу людського фактора.   

Список використаних джерел

1. Толковый словарь русского языка / под ред. Д. Н. Ушакова. – М. : Гос. ин-т "Сов. энцикл." ; ОГИЗ ; Гос. изд-во иностр. и нац. слов, 1935-1940. – Т. 4.
2. Большая психологическая энциклопедия / редактор Н. Дубенюк. –  М. : Эксмо,  2007. – 544 с.  
3. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. – 2-е изд., испр. – М. : ИНФРА, 1999. – 479 с. 
4. Попов М. Полный словарь иностранных слов / М. Попов. – М : Т-во И.Д. Ситина, 1906. – 458 с.
5. Павленков Ф. Энциклопедический словарь / Ф. Павленков. – С.-Пб., 1907. –  370 с.
6. Комлев Н. Г. Словарь иностранных слов / Н. Г. Комлев. – М : ЭКСМО-Пресс, 2000. – 1308 с.
7. Большой словарь иностранных слов. – М. : ИДДК, 2007. – Электрон. опт. диск (CD-ROM).
8. Новий тлумачний словник української мови. – К. : АКОНІТ, 2005. –  Т. 1. А-К. –  927 с.
9. Gilbert T.F. Human Competence : Engineering Worthy Performance. – New York : McGraw-Hill, 1978.

Шевченко В. Л. Формула компетентности

В статье проводится анализ трактовок понятий "компетентность" и "компетенция" в различных научных публикациях и энциклопедической литературе.

Изложена собственная позиция автора в отношении толкований этих понятий, делается акцент на необходимости четкого разделения этих понятий в контексте перехода от вербальных методик оценивания к аналитическим.

Автор сосредотачивает внимание на поиске математических подходов к количественному определению и аналитическому отображению показателей компетентности квалифицированных рабочих. В результате  поиска предлагается характеризовать компетентность графически в форме "параболоида компетентности", а компетенцию – как срезанный "конус компетенции". Аналитически компетентность и компетенция определены по  формулам расчета объемов этих фигур, а уровень компетентности – как отношение объема "параболоида компетентности" к объему "конуса компетенции". 

Математическое определение уровня компетентности в практической деятельности дает возможность прогнозировать характер влияния "человеческого фактора" на вероятность гарантированного выполнения специалистом профессионального задания. 

Ключевые слова: компетентность, компетенция, рейтинг, человеческий фактор.

Shevchenko, V. Formula of Competence

The article analyzes the transformation of the concepts of "competence" and "competence" in various scientific publications and encyclopedic literature.

Expressed its own author's position regarding the interpretation of these concepts, the emphasis on the need for a clear separation of these concepts in the context of the transition from verbal to analytical methods of evaluation.

The author focuses on the search for mathematical approaches to quantification and analytic mapping indicators of competence of skilled workers. As a result of the search is proposed to characterize the competence graphically in the form of "paraboloid competence" and competence – both cut "cone of competence." Analytical expertise and competence are defined by the formulas for calculating the volume of these figures and the level of competence – as the ratio of "paraboloid competence" to the scope of the "cone of competence."

The mathematical definition of the level of competence in practice allows to predict the nature of the influence of "human factor" on the probability of guaranteed performance specialist professional job.

 Key words: competence, rating, the human factor.