Print this Сторінка

Островерхова Н. М., Деменко Т.І. Технологічна культура організаційних механізмів виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

Островерхова Н. М.,

доктор педагогічних наук, головний науковий співробітник Інституту педагогіки  Національної академії педагогічних наук України

 

Деменко Т.І.,

директор загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів "Середня загальноосвітня школа № 243" м. Києва, науковий кореспондент лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки

Національної академії педагогічних наук України

 

Технологічна культура організаційних механізмів виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

 

Розкрито можливі та педагогічно доцільні аспекти технологічної культури реалізації організаційних механізмів виховної роботи з учнями загальноосвітнього навчального закладу.

Ключові слова: технологічна культура, організаційні механізми, система, виховання.

 

Актуальність проблеми. Політичні та соціально-економічні перетворення, які нині відбуваються в Україні, суттєво впливають на умови функціонування навчальних закладів, систему навчання і виховання молоді. Доля країни, її майбутнє залежить від тих, хто натепер навчається в загальноосвітніх навчальних закладах. Саме вони мають жити і працювати в умовах ринкових відносин, розширення приватної власності, комерційних структур господарювання, інтеграції галузей виробництва, глобалізації економіки, упровадження ефективних технологій, удосконалення механізмів управління виробничими й духовними сферами  життя суспільства, їх тотальної інформатизації.

У "Концепції безперервної системи національного виховання" зазначено: "Разом з перспективами вільного розвитку української держави відкрилися правові можливості для розвитку освіти, науки, культури, що вимагає докорінної перебудови процесу виховання молодого покоління" [1, с. 18-25].

У Державній національній програмі "Освіта" визначено стратегію розвитку  освіти в Україні, пріоритетні напрями та способи створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації [2].

Основними принципами розбудови системи  освіти в нашій країні є її гуманістичне та гуманітарне спрямування, провідна роль в економічному, соціальному, політичному та духовному оздоровленні суспільства; переорієнтація громадянського, морального і фізичного виховання учнів відповідно до процесів демократизації  і гуманізації суспільства.

Сучасна  система  освіти й виховання покликана  забезпечити  всебічний розвиток особистості, тобто гармонійні відносини людини з предметним світом і природою, з іншими людьми і з собою. Привести до узгодження ці три види стосунків –  означає наблизити виховання до ідеалу [3]. Виховання і розвиток особитості – взаємопов’язані та взаємозумовлені процеси. Виховання може супроводжувати, слідувати та випереджувати розвиток особистості, відіграючи при цьому провідну роль.

Інтеграція виховання і розвитку особистості зумовлює необхідність системного-комплексного підходу до змісту і процесу виховання, добору методів і форм, взаємодії сфер впливу на учня. На основі діалектико-матеріалістичного вчення про формування особистості виходимо з того, що процес виховання будується як цілеспрямована взаємодія вихователів і вихованців, організація  певних відносин між ними та навколишнім середовищем. В основі ідеї комплексного підходу до виховання – важливі категорії матеріалістичної діалектики – всебічний зв’язок і цілісність явищ. Категорія  цілісності виражає внутрішню єдність об’єкта; цілісність підходу до об’єкта виховання означає всебічне охоплення всіх його властивостей і зв’язків, розуміння його внутрішньої обумовленості та специфіки.

Комплексний підхід до виховання учнів передбачає вибір раціонального змісту, принципів, методів, форм і засобів його здійснення, що забезпечує досягнення його максимальної результативності за мінімальних витрат енергетичних ресурсів суб’єктів виховного процесу й часу. Говорячи про необхідність системного-комплексного підходу до виховання, варто мати на увазі єдність цілей і змісту виховання (морального, інтелектуального, трудового, фізичного, естетичного тощо), формування управління моральними, духовними та пізнавальними  процесами, підвищення ефективності методів і засобів виховання.

Важливою складовою системи виховання учнів є соціально-психологічне середовище, яке сприяє формуванню в учнів ставлення до навколишнього світу, до людей, до самих себе, до діяльності людей і власного духовно-емоційного життя, пізнавальної активності високого світу почуттів, моральних переконань. Засобом підвищення його ефективності слугує вдосконалення  технологічної культури змісту  та організації виховної роботи в навчальному закладі.

Мета статті – розкриття сутності технологічної культури організаційних механізмів системи виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі.

Аналіз стану розроблення проблеми виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Питання системного підходу до формування особистості учнів, їхніх моральних якостей розробляли вітчизняні вчені. Зокрема, В.О.Сухомлинський стверджував: "У вихованні немає розрізнених речей, що діють на людину ізольовано. Урок – найважливіша організаційна форма процесу пізнання світу учнями. Від того, як діти пізнають світ, які переконання формуються у них, – залежить весь лад їх духовного життя" [4 , с . 12].

Проблема виховального навчання є провідною в педагогічній науці та практиці закладу освіти. Процес виховання починається з цілепокладання. При цьому у формулюванні мети виховання потрібно враховувати насамперед мету загальнодержавної системи виховання – виховати нову генерацію молоді,  яка житеме і працюватиме у ХХІ столітті, освічену на рівні світових стандартів, духовно багату, спроможну забезпечити розвиток нашої країни. Глобальна мета виховання трансформується вчителями-вихователями в конкретну мету з урахуванням  багатьох  об’єктивних та суб’єктивних чинників, специфіки конкретного суб’єкта, на який спрямовується виховний вплив (учень, група учнів, учні класу, учні школи), навчального предмета і його потенційних виховних можливостей, рівня вихованості учнів, сформованості окремих рис характеру, стійких навичок свідомої дисципліни тощо.

У період розбудови національної освіти в нашій країні поршочерговим завданням освітніх закладів є створення такої системи виховання, яка спроможна забезпечити формування національної свідомості та самосвідомості молодого покоління, моралі й світогляду. "Національне виховання – це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах. Національне виховання є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання" [5, с. 87].  На  кожному етапі розвитку українське національне виховання інтегрувало кращі здобутки світової культури, які ввійшли до народних традицій і звичаїв, що стверджують  добро, любов, красу, справедливість у всіх сферах  життя.

Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних  взаємовідносин, формування в молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової та екологічної культури [2].

Освіта і виховання є найважливішими компонентами культури, яка в усьому світі розвивається на національній основі. Видатні філософи, етнографи, психологи і педагоги визнають, що виховання має чітко виражений національний характер. Так, К.Д.Ушинський ствердив, що кожен народ має свою національну систему виховання, яка реалізується в національній системі освіти, покликаній виховувати носіїв і діячів рідної культури [6].

Методологія мети і змісту виховання включає національну психологію, народну педагогіку та провідні ідеї виховання періоду розбудови нашої держави, реформування системи освіти (національна спрямованість, демократизація, гуманізація, гуманітаризація, диференціація навчання і виховання учнівської молоді).

Зміст і характер національної системи навчання  і виховання відображає економічні, політичні, філософські, географічні, етнографічні, психолoгічні особливості певного народу. Педагогіка народознавства включає такі  основні компоненти, як рідна мова, народна педагогіка, народна етнопедагогіка, родовід, фольклорне виховання, педагогіка народного календаря, сімейно-побутова культура, народна символіка, емоційна  культура, основи народної моралі, національна психологія, національний характер, національна самосвідомість, патріотизм, дружба народів, народний і науковий світогляд, розвиток дитячої творчості.

Взірцем плідного втілення ідей  народної педагогіки в систему навчання і

виховання є відомий педагог, наш співвітчизник, В.О.Сухомлинський. Народну педагогіку він розглядав як зосередження духовного життя народу, в якій розкриваються  особливості національного характеру. У праці "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості" глибоко і фундаментально розкрито сутність  і методи розумового, морального, трудовогo, патріотичного, валеологічого виховання учнів, рис мужності й колективізму особистості [7]. Провідні ідеї виховання, визначені педагогом-новатором, і нині не втрачають своєї актуальності та враховуються в розробленні низки державних документів. Свідченням цього є загальні завдання виховання, визначені в "Концепції безперервної системи  національного виховання", а саме:

  • формування національної свідомості як однієї з найважливіших рис особистості громадянина України;
  • формування високої духовності особистості;
  • підвищення ефективності всіх засобів, методів і прийомів, координоване управління всіма відносинами, моральними і пізнавальними компонентами, технологічними процесами;
  • широке поєднання освіти із включенням дітей у соціальну практику, нерозривний зв’язок науки і мистецтва виховання;
  • підвищення загальної і педагогічної культури всіх учасників виховного процесу: педагогів та учнів, батьків, представників громадськості й виробництва [1].

У державних законодавчих документах, що відносяться до галузі освіти та виховання учнівської молоді (закони України "Про освіту"; "Про загальну середню освіту"; Державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття"; "Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті"), питання виховання розглядаються із системних позицій у комплексі всіх аспектів розвитку особистості як соціального індивіда. Так у "Доктрині …" наголошено, що система освіти покликана забезпечити виховання в людини демократичного світогляду і культури, формування особистості, яка дотримується прав і свобод, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості; виховання культури миру і міжособистісних відносин; формування у дітей і молоді цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання; виховання здорового способу життя, розвиток  дитячого та юнацького спорту; формування трудової і моральної життєтворчої  мотивації; активної громадянської і професійної позиції, навчання основним принципам побудови професійної кар’єри і навичкам поведінки в сім’ї, колективі і суспільстві, в системі соціальних відносин і, особливо, на ринку праці; екологічне виховання; естетичне виховання і формування високої гуманістичної культури особистості, здатної протидіяти негативним соціокультурним впливам і бездуховності" [8, с. 3].

Таким чином, у державних документах закладено основи для формування гармонійно розвиненої особистості сучасної молодої людини, реалізовано ідею всебічного виховання особистості на принципах демократизму і гуманізму, системності й диференціації з урахуванням сучасних умов життєдіяльності, перспектив розвитку української держави та її народу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зміст виховання учнів у процесі навчання та в позаурочний час з позицій системного підходу передбачає формування діалектико-матеріалістичного світогляду,  громадянської активності, дисципліни і культури поведінки, позитивної спрямованості на корисну працю, громадянської відповідальності, естетичної, економічної та екологічної культури, фізичної досконалості. Усі ці риси особистості учня формуються в навчальному процесі та в позаурочній навчально-виховній роботі засобами реалізації відповідного змісту навчальних програм і курсів окремих предметів. Якщо будь-який компонент виховного аспекту уроку чи заходу недостатньо представлений у змісті матеріалу, завдання  вчителя і вихователя полягає у здійсненні корекції відповідно до інноваційних джерел інформації.

Важливою    умовою     підвищення    ефективності     виховання    учнів    у позаурочний час є чітке планування роботи працівників школи, зокрема класного керівника, вихователя групи продовженого дня, вихователя школи-інтернату із залученням учителів-предметників (музичного мистецтва, образотворчого мистецтва, хореографії, фізкультури тощо); надання допомоги та здійснення стимулюючого контролю адміністрацією школи.

Вважаємо, що основи технологічної культури планування виховної роботи з учнями ЗНЗ полягають у такому:

  • забезпеченні реалізації вимог відповідних державно-адміністративних та інструктивно-методичних документів;
  • розробленні та дотриманні інноваційних концепцій виховання учнів в умовах державотворення України та реформування системи освіти;
  • урахуванні змісту виховної проблеми школи, визначеної у плані роботи школи на навчальний рік;
  • гармонізації реалізації функціональних обов’язків суб’єктів виховання (класний керівник, вихователь, керівник учнівського об’єднання) з метою і змістом виховання учнів;
  • урахуванні вікових особливостей учнів різних ступенів навчання та рівня їхньої вихованості (організованість, дисциплінованість, моральні якості, активність тощо).

Технологічна культура організаційних механізмів планування виховної роботи з учнями ЗНЗ забезпечується відповідною науково-методичною підготовкою вчителя та володінням ним методами діагностико-прогностичної роботи з учнями і їхніми батьками. Для цього доцільно застосовувати методи педагогічного консиліуму, індивідуальної і групової бесіди, анкетування, узагальнення незалежних характеристик (метод Платонова) тощо.

Педагогічний консиліум, зазвичай,  проводять заступник директора школи з виховної роботи, класний керівник, психолог та педагог-соціолог, медичний працівник. При цьому необхідно забезпечити високий  рівень  технологічної культури проведення консиліуму, дотримуватися специфічних вимог  до виховання учнів початкових (1-4 кл,), середніх (5-9 кл.) та старших (10-11 кл.).

Мета проведення консиліуму  полягає у  з’ясуванні такого:

  • ступеня згуртованості учнівського колективу класу;
  • стану дисципліни учнів класу;
  • ступеня працездатності учнів класу та володіння необхідними навчально-трудовими навичками;
  • рівня морально-духовної вихованості учнів класу;
  • громадсько-суспільної активності учнів класу;
  • ставлення учнів класу до навчання та інших обов’язків відповідно до статуту школи, положення про школу та правил внутрішньошкільного розпорядку;
  • потреби кардинальних змін у змісті виховної роботи з учнями (корекції,  визначенні принципово нового змісту роботи, форм і методів її здійснення, способів негайного усунення негативних явищ).

У процесі педагогічного консиліуму його учасники не тільки визначаються щодо змісту і форм організації виховної роботи з учнями певного класу, а й власної ролі та участі в подальшій роботі з ними.

У межах вимог технологічної культури до змісту й організації системи виховної роботи з учнями ЗНЗ доцільно отримати від них інформацію методом анкетування (самооцінювання), анкетні дані проаналізувати і враховувати пропозиції у плануванні та організації виховної роботи. Для цього варто використати анкети.

Анкета для учнів 5-9 класів

З метою покращення виховної роботи в класі просимо відповісти на запитання анкети:

  • чи цікавими були виховні заходи, які проводилися в класі? (так, частково, ні – необхідне підкреслити);
  • чи брали ви активну участь у виховних заходах, які проводилися з учнями класу? (так, частково, ні – необхідне підкреслити);
  • чи маєте ви бажання взяти участь у підготовці змісту і форм проведення  виховних заходів у класі? (так, частково, ні – необхідне підкреслити);
  • назвіть, які виховні заходи, що проводилися з учнями класу, найбільш вам сподобалися;
  • назвіть виховні заходи, у яких ви хочете взяти участь у наступному навчальному році;
  • яким формам організації виховних заходів ви надаєте перевагу?   (індивідуальним, груповим, фронтальним – для всього класу – необхідне підкреслити);
  • ваші думки і пропозиції щодо планування змісту й організації виховної  роботи в класі.

Анкета для учнів 10-11 класів

З метою покращення виховної роботи у класі просимо відповісти на запитання анкети:

  • ваша оцінка загальношкільної системи виховання (добре, задовільно, незадовільно – необхідне підкреслити);
  • оцініть виховну позаурочну роботу, яка здійснювалася у вашому класі (добре, задовільно, незадовільно – необхідне підкреслити);
  • оцініть вашу участь у визначенні змісту та організації форм проведення виховних заходів, особисту активність (добре, задовільно, незадовільно – необхідне підкреслити);
  • оцініть рівень вашої морально-духовної вихованості (добре, задовільно, незадовільно – необхідне підкреслити);
  • я відчуваю себе членом класного і шкільного колективів, громадянином України (так, частково, ні – необхідне підкреслити);
  • що, на вашу думку, потрібно змінити у змісті й організації виховної роботи з учнями класу, щоб підвищити її ефективність?
  • які форми організації виховної роботи ви б віднесли до пріоритетних? (індивідуальні, групові, фронтальні – необхідне підкреслити);
  • яким методам і формам  виховання надаєте перевагу: індивідуальна бесіда, покарання, заохочення, стимулювання, "живий" приклад тощо  (необхідне підкреслити). У разі необхідності, можете дописати ті методи виховання, які не перераховані в анкеті, але бажані.

Маючи інформацію про стан виховання учнів класу, отриману методом педагогічного консиліуму, анкетні дані та власну думку про рівень вихованості учнів, класний керівник може визначити мету і завдання виховання учнів на наступний навчальний рік. При цьому потрібно також урахувати пропозиції батьків щодо покращення ефективності виховної роботи з учнями класу. З цією метою доцільно запропонувати батькам опитувальний лист.

Опитувальний лист для батьків учнів ­­­­… класу

Шановні батьки! Просимо висловити свої побажання щодо покращення виховної роботи з вашими дітьми:

  • чи задовольняє Вас виховна робота, яка здійснюється в класі? (так, частково, не задовольняє – необхідне підкреслити);
  • на вихованні яких рис Вашої дитини потрібно сконцентрувати увагу? (дисциплінованість, відповідальність, моральність, духовність, працьовитість –необхідне підкреслити,  інші дописати в разі необхідності);
  • Ваші пропозиції щодо вдосконалення змісту і форм організації виховання учнів класу школи,  у якій навчається ваша дитина.

Планування виховної роботи з учнями класу необхідно здійснювати з позицій системно-комплексного підходу, перший із яких передбачає охоплення раціонально визначених напрямів виховання особистості в їх органічній єдності, другий – забезпечує вибір пріоритетних аспектів виховання особистості, актуальних для певного періоду її  розвитку, зумовлених потребою її вдосконалення, самовдосконалення та самовираження. Реалізація системно-комплексного підходу до змісту й організації виховної роботи з учнями  забезпечує  всебічний розвиток особистості.

Технологічна культура та організаційні механізми планування виховної роботи в класі. Цілеспрямованість   плану   виховної   роботи – одна  з  важливих  умов  її ефективності. Вона детермінується  такою ієрархічною логікою:

  • загальнодержавна мета виховання юного покоління полягає у формуванні  громадянина України, здатного жити і творити в принципово нових соціально-економічних умовах розвитку суспільства ХХІ століття;
  • мета системи виховання в галузі освіти спрямована на формування національної свідомості учнівської молоді на засадах української ідеї та національного менталітету;
  • загальношкільна мета виховання учнів закладається у змісті виховної проблеми, визначеної в річному плані роботи школи;
  • мета виховання учнів конкретного класу планується з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей, рівня вихованості, соціальної активності, особистісних потреб.  

Важливою складовою технологічної культури організаційних механізмів планування виховної роботи в класі є реалізація в ньому відповідного змісту, форм і методів її здійснення (власне організаційних механізмів). При цьому різноманітність змісту виховної роботи передбачає охоплення її основних компонентів (інтелектуальне виховання, моральне, фізичне, етичне, економічне тощо), упровадження яких забезпечує єдність формування поглядів, переконань, рис характеру тощо. Тому в плані виховної роботи класу мають бути передбачені заходи з усіх основних аспектів виховання особистості; можна лише варіювати їх питому вагу в загальній системі виховання залежно від особливостей і ступеня вихованості учнів.

Щодо форм і методів організації та проведення виховної роботи, то доцільно планувати класні збори, вечори відпочинку, диспути, тематичні конференції, захист проектів, дискотеки (для старшокласників), зустрічі з ветеранами війни, знатними людьми, КВК, вікторини, етичні бесіди тощо.

У контексті  особистісно орієнтованого підходу до виховання у плані виховної роботи потрібно передбачати диференційовану, індивідуальну роботу з окремими учнями, які не "вписуються" у межі "стандартного", "оптимального" учня.

Також передбачені планом виховні заходи варто пов’язувати із загальною виховною проблемою школи, з раніше досягнутими результатами, завданнями сьогодення, передбачати майбутнє. Це означає, що виховна робота класного керівника й учнів класу має базуватися на принципах наступності, системності та перспективності.

Види виховної роботи доцільно узгоджувати з періодами навчального року. У канікулярний період мають переважати масові заходи, а протягом семестрів – індивідуальні та групові.

План виховної роботи із класним колективом має бути реальним. Критеріями реальності є такі: урахування віку учнів, рівня їхньої вихованості, розвитку та ерудиції, умов життєдіяльності у школі та в сім’ї; раціонально складений розклад уроків з можливим передбаченням вільного часу після 5-го уроку (а не після 6-го, коли учні перевтомлені); добре продуманий режим роботи школи; навколишнє середовище мікрорайону школи. Важливу роль у плануванні виховної роботи має передбачення координації зусиль колективу класу та шкільних учнівських організацій, об’єднань тощо. З цього погляду план виховної роботи з класним колективом доцільно скоординувати з учителями, які працюють у цьому класі, класними керівниками паралельних класів. Узгодженість плану виховної роботи класу на всіх рівнях забезпечує реальність та ефективність його виконання.

У системі виховного впливу на учнів важливе місце в плані відводиться спільній роботі класного керівника, батьків, представників громадськості, позашкільних виховних установ та установ інфраструктури мікрорайону школи.

Форма плану виховної роботи класного керівника може бути текстовою або календарно-графічною. Структура і зміст плану допускає їх раціональну варіативність. Примірна структура плану виховної роботи класного керівника може бути традиційною чи інноваційною (залежно від потреб та умов його реалізації).

Розкриємо коротко зміст традиційної форми плану виховної роботи класу. У вступі подається характеристика учнів класу; основна мета виховання учнів класу на навчальний рік чи півріччя; завдання та пріоритетні аспекти виховної роботи з учнями, над якими класний керівник спільно з ними буде працювати.

Організація діяльності класного колективу – це зміст, форми і методи формування класного колективу; розподіл громадських доручень, координація роботи учнів класу із шкільними учнівськими організаціями, з учителями, що працюють у цьому класі; санітарно-оздоровчі заходи, залучення установ інфраструктури мікрорайону; режим дня учнів.

Навчально-виховна робота з учнями класу полягає у здійсненні такого: вивченні індивідуальних особливостей учнів, їхніх інтересів, запитів, потреб; заходів щодо надання індивідуальної допомоги у навчанні учням, які мають низький рівень навчальних досягнень, запобіганні їх неуспішності; гуртковій роботі, охопленні учнів навчанням за інтересами у факультативах та МАН; формуванні навичок інтелектуальної праці, свідомої дисципліни; залученні учнів до участі в конкурсах, олімпіадах, читацьких конференціях, заходах щодо національного виховання на засадах загальнолюдських цінностей і моралі; залученні учнів до громадсько-корисної праці, зокрема до роботи у малих підприємствах, кооперативах тощо.

Робота з батьками передбачає вивчення сімейних побутових умов; визначення тематики батьківських зборів, конференцій, залучення батьків до навчальної та гурткової роботи, участі у класних виховних заходах; громадський огляд знань учнів класу за участю батьків; екскурсії на виробництво, де працюють батьки; участь батьків у підготовці та проведенні традиційних національних свят тощо [9].

Ефективності планування змісту розділу "Робота з батьками" та його реалізації сприяє наявність інформації, отриманої від батьків щодо їхнього соціального статусу, освіти, педагогічної підготовки, матеріального забезпечення тощо. З цією метою їм доцільно запропонувати анкету, результати опитування проаналізувати, зробити висновки і враховувати це у плануванні виховної роботи з учнями класу, а також у проведенні індивідуальної роботи з окремими  учнями.

Анкета для батьків щодо з’ясування їхнього соціально-педагогічного статусу

  1. Ваша освіта (вища, середня, неповна середня – необхідне підкреслити).
  2. Де і як Ви отримали педагогічні знання (у школі, самостійно, у ВНЗ, за місцем проживання – необхідне підкреслити).
  3. Чи є у Вас домашня педагогічна бібліотека (достатня, недостатня – необхідне підкреслити).
  4. Якими педагогічними принципами Ви керуєтесь у вихованні дітей (особистий приклад, приклад "героя", класичні приклади – необхідне підкреслити).
  5. Що Ви вважаєте головним у вихованні своїх дітей (мораль, освіта, працелюбство – необхідне підкреслити).

Анкета для батьків щодо з’ясування умов виховання дітей у  родині

З метою надання допомоги Вашій дитині в навчанні просимо відповісти на поставлені в анкеті запитання.

  1. Чи залюбки виконує Ваша дитина домашні завдання? (так, ні, частково – необхідне підкреслити).
  2. Чи сумлінно виконує домашні обов’язки? (так, ні, частково – необхідне підкреслити).
  3. Чи із задоволенням навчається Ваша дитина в школі? (так, ні, частково – необхідне підкреслити).
  4. Чим захоплюється Ваша дитина у вільний час? (назвати види діяльності).
  5. Чи любить Ваша дитина розповідати про вивчене на уроці, прочитане, побачене в кіно, телевізорі? (так, ні, частково – необхідне підкреслити).
  6. Чи може Ваша дитина відмовитися від цікавого, захоплюючого заради необхідної навчальної чи домашньої роботи? (так, ні, частково – необхідне підкреслити).
  7. Хто із членів сім’ї найбільшою мірою впливає на виховання Вашої дитини? (батько, мати, дідусь, бабуся, хтось із родичів – необхідне підкреслити).
  8. Чи піддається Ваша дитина впливу товаришів? (так, ні, частково – необхідне підкреслити).
  9. Чи утруднює стан здоров’я Вашої дитини навчання у школі і вдома? (так, ні, частково – необхідне підкреслити).
  10. У чому Ви вбачаєте перешкоди щодо подальшого вдосконалення навчання і  поведінки Вашої дитини? Вкажіть, які саме.

Отже, технологічна культура організаційних механізмів планування виховної роботи класного керівника полягає у такому:

  • вивченні (разом із психологом)  вікових психофізіологічних особливостей учнів класу, працездатності та працелюбства, ставлення до навчання, інтересів, уподобань;
  • діагностиці сформованості учнівського колективу, дисциплінованості, соціально-громадянської та навчальної активності;
  • виявленні нахилів та інтересів учнів до певних видів діяльності, досягнень науки і культури;
  • наявності  інформації   про   бажання  учнів  брати  участь  у   позакласних  навчально-виховних заходах;
  • аналізі та синтезі даних, отриманих на підготовчій стадії, формулюванні мети виховання учнів класу на навчальний рік;
  • розробленні завдань та навчально-виховних заходів;
  • визначенні у плані виховної роботи ролі й місця спільної взаємодії школи і сім’ї, конкретних заходів, у яких можуть брати участь батьки;
  • передбаченні можливостей співпраці із представниками установ мікрорайону школи (підприємцями, центрами науки і культури тощо).

Планування виховної роботи в школи-інтернаті має певну специфіку. Вихідною позицією у плануванні роботи вихователя є забезпечення органічної єдності навчальної діяльності учнів на уроці, розвивальної та виховної позаурочної роботи. Вихователь виконує роль координатора взаємодії всіх педагогів, які працюють у певному класі, учнівського колективу та загальношкільних учнівських організацій. При цьому позаурочну навчально-пізнавальну діяльність та виховні заходи потрібно урізноманітнювати, максимально залучати учнів до їх проведення з метою формування самостійності й активності.

Найбільш ефективними формами позаурочної навчально-пізнавальної та виховної роботи є різноманітні гуртки (предметні, технічні, юних натуралістів, художньої самодіяльності, автосправи, гуртки підприємницького характеру); спортивні секції і наукові об’єднання, клуби (наприклад, літературний клуб), театри; читацькі конференції та диспути, лекції; організація громадсько-корисної праці (не виключено учнівський кооператив або комерційно-підприємницьке об’єднання тощо); залучення учнів до створення шкільних музеїв бойової і трудової слави, музею "Українська хата"; олімпіади, спартакіади, екскурсії, туристичні походи; випуски  альманаху, стінної газети, творчі звіти тощо.

Залучення учнів до діяльності у різних формах позаурочної роботи забезпечить їм можливість спробувати свої сили в різних галузях наук і видах практичної діяльності, самовизначення і здатність зорієнтуватися у виборі майбутньої професії. "Особливості виховання, що здійснюється в позаурочній діяльності в школах повного дня, полягає в тому, що продовжується процес пізнання, і разом з тим створюється найбільш сприятлива атмосфера для практичного застосування отриманих знань" [10, с. 88].

Реалізація системно-комплексного підходу до змісту виховання учнів в інтернатних умовах чи в умовах повного дня (інтелектуального, морального, фізичного, естетичного, економічного тощо) перетворюють його у методологічну базу формування всебічно розвиненої особистості. Виховні впливи мають поєднуватися в цілісну систему, що сприяє формуванню у вихованців соціально ціннісних якостей особистості, поєднанню освіти, розвитку й вихованості людини майбутнього України. Тому в плані виховної роботи потрібно відображати не загальні заходи, а особистісне проектування розвитку кожного учня з урахуванням його ресурсних можливостей засобами залучення до однієї-двох форм позакласної роботи.

Ефективність реалізації плану роботи вихователя значно підвищується, якщо дотримуються вимоги технологічної культури реалізації організаційних механізмів до його складання, зокрема:

  • відповідність мети виховання учнів класу змісту виховної проблеми, яка визначена в річному плані роботи школи;
  • посильність завдань виховання учнів з урахуванням їхніх вікових психофізіологічних можливостей і стану вихованості;
  • забезпечення суспільно корисної спрямованості виховних заходів, передбачених у плані;
  • конкретність у визначенні суб’єктів виховання, змісту, форм і методів виховної  роботи;
  • забезпечення доступності змісту, методів і форм організації позакласної навчально-пізнавальної та виховної діяльності учнів;
  • урахування інтересів учнів, добровільність залучення їх до можливих і педагогічно доцільних позакласних заходів;
  • спрямованість змісту, методів, форм позакласної виховної роботи на колектив класу і кожного учня окремо;
  • колегіальність і гласність планування позаурочної виховної роботи з учнями класу як прояв важливих елементів демократизації [11].

Вихователю доцільно використати комбіновану (змішану) форму плану виховної роботи класу. Текстова частина плану включатиме характеристику стану вихованості учнів, досягнення та недоліки в позаурочній виховній роботі; проблему, визначену на наступний навчальний рік, її основні аспекти; мету й завдання виховання учнів у позаурочній навчально-пізнавальній діяльності та виховній роботі; особливості складу учнів класу. Друга частина плану має календарно-графічну форму, де записується дата, зміст роботи, її учасники й відповідальні (табл.1).                                                                                    

Таблиця 1

Зразок календарно-графічної форми плану виховної роботи класу

№ п/п Дата Зміст і форми роботи Обладнання Індивідуальна робота Хто залучається до роботи і відповідальні
1 2 3 4 5 6
           

Варто зазначити, що технологічна культура планування виховної роботи з учнями класу (чи групи продовженого дня) принципово не відрізняється від технології складання плану класного керівника. Відмінність полягає лише в тому, що план вихователя жорстко детермінується режимом роботи школи-інтернату чи режимними моментами роботи групи продовженого дня. У ньому передбачено прогулянки на свіжому повітрі, харчування, сон (відпочинок у тихій кімнаті-спальні для малюків 1-2 класів), самопідготовку. Тому виховні заходи плануються і здійснюються так, щоб не порушувався режим життєдіяльності учнів, який упроваджено в школі.

План виховної роботи у початкових класах складається класоводом. Його специфіка полягатиме в тому, що зміст, форми, методи роботи з дітьми мають відповідати віковим особливостям учнів; вони повинні бути цілеспрямованими, цікавими і посильними.

Висновки. Дотримання технологічної культури організації виховної роботи з учнями загальноосвітнього навчального закладу забезпечує раціональну інтеграцію змісту, форм і методів виховання, ефективність їх реалізації – формування в учнів національних, моральних, естетичних рис особистості, підприємливості та наполегливості в досягненні особистої і соціальної мети.

      

Список використаних джерел

  1. Концепція безперервної системи національного виховання. – К. : Рідна школа. – 1995. – № 6. – С. 18-25.
  2. Державна національна програма "Освіта". Україна ХХІ століття. – К. : Райдуга, 1994. – С. 3.
  3. Азаров, Ю. П. Искусство воспитывать  / Ю.П.Азаров. – М. : Просвещение, 1985. – 448 с.
  4. Сухомлинський, В. О. Серце віддаю дітям  / В.О.Сухомлинський // Вибрані твори в 5 томах. – К. : Рад. школа, 1977. –  Т. 3. – 670 с.
  5. Основи національного виховання. Концептуальні положення / за заг. ред. В.Г.Кузя, Ю.Д.Руденка, З.О.Сергійчик. – К. : Київ, 1993. – Ч.1. – 87 с.
  6. Ушинський, К.Д. Про народність у громадянському вихованні /  К.Д.Ушинський // Вибр. пед. твори. – К. : Рад. школа, 1983. – Т. 1. – 489 с.
  7. Сухомлинський, В.О. Як виховати справжню людину / В.О.Сухомлинський // Вибрані твори в 5 томах. – К. : Рад. школа. – Т. 2. – 670 с.
  8. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К. : Шкільний світ, 2001. – 21 с.
  9. Березняк, Е. С. Руководство современной школой / Е. С. Березняк. – К. : Рад. школа, 1977. – С. 58 – 59. – 167 с.
  10. Кобзарь, Б. С. Учебно-воспитательный процесс в школах и групах продленного дня / Б. С. Кобзарь. – К. : Рад. школа, 1982. – 173 с.
  11. Позаурочна виховна роботи в школах-інтернатах. – К., 1993. – 176 с.

 

Островерхова, Н.М., Деменко, Т.И. Технологическая культура организационных механизмов воспитательной работы в общеобразовательном учебном заведении

Раскрыты возможные и педагогически целесообразные аспекты реализации технологической культуры и организационных механизмов  воспитательной работы с учащимися общеобразовательного учебного заведения.

Ключевые слова: технологическая культура, организационные механизмы, система, воспитание.

  

Ostroverhova, N.M., Demenko, T.I. A Technological Culture of Organizational Mechanisms of an Educate Work in General Educational Establishments

Some possible and pedagogically expedient aspects of the realization of technological culture in organization of pupil upbringing as the factors of its effectiveness have been exposed.

Key words: technological culture, organizational mechanisms, system, training.

 

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=1008