Print this Сторінка

Несторук Н. А. Експериментальні дослідження в контексті формування електромеханічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів

УДК 37.02 [378 + 621.31]

Несторук Н. А.,
асистент охорони праці і інженерної педагогіки Навчально-наукового професійно-педагогічного інституту Української інженерно-педагогічної академії

 

Рецензент: Лодатко Є. О.,
професор кафедри охорони праці і інженерної педагогіки Навчально-наукового професійно-педагогічного інституту Української інженерно-педагогічної академії, доктор педагогічних наук, доцент

 

Експериментальні дослідження в контексті формування електромеханічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів

 

У статті обґрунтовано роль експериментальних досліджень у формуванні електромеханічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів.

Ключові слова: електромеханічна компетентність, інженери-педагоги, експериментальні дослідження, технічні дисципліни.

 

Постановка проблеми. Зміни в характері та змісті трудової діяльності переважної більшості професій на вітчизняному ринку праці,  його поступове зближення з європейськими ресурсними й освітніми структурами зумовлюють потребу в якісних змінах у змісті професійної освіти, посилення її практичної спрямованості, формування компетентності випускників професійних закладів освіти в контексті інформаційного й соціокультурного розвитку сучасного суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання складових компетентності майбутніх фахівців, зокрема й інженерів-педагогів,  досліджували О. Коваленко, В. Борисова, М. Лазарєв, Н. Брюханов, С. Гончаренко, В. Радкевича, М. Пригодій, П. Васюченко, Н. Корольов, Н. Самойленко, В. Косирєв, Л. Тархан та інші. Однак розглядувану проблему не варто вважати вирішеною остатачно, оскільки соціокультурний розвиток суспільства швидко змінює структуру і зміст підготовки фахівця, складові фахової компетентності, ідеологію й організацію навчального процесу.

Метою статті є розгляд експериментальних досліджень як основи електромеханічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів.

Виклад основного матеріалу. Експеримент насамперед є етапом певного  дослідження, під час якого на основі застосування певних наукових емпіричних методів отримуються результати, що включаються до так званого емпіричного циклу дослідження (рис. 1). У проекції на навчальну діяльність такий етап можемо іменувати експериментальним дослідженням.

Рис. 1. Емпіричний цикл дослідження

Оскільки в системі підготовки інженерів-педагогів електромеханічного профілю навний значна кількість технічних дисциплін ("Теорія електроприводу", "Електричні машини", "Основи метрології та електровимірювання", "Електроматеріалознавство", "Теоретичні основи електротехніки" та ін.), у навчальних програмах  яких передбачено застосування не тільки теоретичних, а й емпіричних методів здобуття знань, то експериментальні дослідження у процесі вивчення цих дисциплін є невід’ємною складовою навчання.

Експериментальні дослідження в інженерно-педагогічній діяльності застосовуються для формування професійних компетенцій (якостей) фахівця, активного управління пізнавальним процесом, пов'язаним з аналізом якісних і кількісних характеристик тих об'єктів, властивостей, якостей, параметрів, величин та ін., що досліджуються в експерименті.

У науковій літературі [12] поняття “компетентність” означає міру відповідності знань, умінь і досвіду визначеного соціально-професійного статусу реальному рівню складності виконуваних завдань і вирішуваних проблем. Оскільки у спеціальності “інженер-педагог” інтегровано два види діяльності  – професійну та педагогічну [7], – визначимо сутність цих компетентностей.

Окремі дослідники вважають педагогічну компетентність одним з основних показників професіоналізму педагога, складовими якої є спеціальна (предметна), методична, соціально-психологічна і аутопсихологічна компетенції. Водночас професійну компетентність педагога потрібно розглядати з урахуванням процесуальних і результативних показників його діяльності, якими вважають педагогічну діяльність, педагогічне спілкування, результативні показники (навчання, виховання). Тобто "професійна компетентність" – це обізнаність викладача, наявність у нього знань, умінь і навичок, а також їх нормативних ознак, необхідних для здійснення цієї діяльності.

Інші дослідники розуміють поняття "професійно-педагогічна компетентність" як систему знань і вмінь педагога, які виявляються у вирішенні на практиці професійно-педагогічних завдань [6].

Зважаючи на те, що "сучасна наука все більше формується як цілісна система, структурно впорядкована за проблемним, а не лише предметним принципом" [1, с. 2], вважаємо, що інтегративні процеси в освіті мають виходити на рівень методологічної єдності змісту в межах сукупностей фахово орієнтованих дисциплін, забезпечуючи діяльнісну універсальність в опануванні студентами професійних компетенцій. Таким чином, ураховуючи, що майбутні фахівці є електромеханіками та інженерами-педагогами, визначаємо результати опанування ними змістом технічних дисциплін. Отже, студенти повинні

розуміти:

  • значення електромеханічних пристроїв у виробничих процесах;
  • принципи функціонування електромеханічних пристроїв;
  • принципи управління електромеханічними пристроями тощо;

знати:

  • устрій електромеханічних пристроїв і особливості їх роботи;
  • електромеханічні властивості двигунів постійного та змінного струму;
  • правила експлуатації та обслуговування електромеханічних пристроїв;
  • основи технології ремонту електромеханічних пристроїв;
  • основні положення безпечної роботи електромеханічних пристроїв тощо;

вміти:

  • аналізувати різні параметри окремих електромеханічних пристроїв;
  • діагностувати режими роботи електромеханічних пристроїв;
  • здійснювати аналіз і синтез усталених та перехідних режимів в електромеханічних системах;
  • керувати роботою електромеханічних пристроїв;
  • здійснювати логічну і математичну обробку показників приладів і сигналів, що надходять з контрольної апаратури тощо,

тобто студенти мають набувати компетенцій, необхідних для практичного розв’язання завдань електромеханічного характеру, а інтегруювальною основою має стати учбова експериментально-дослідницька діяльність.

Знання, уміння й навички, яких набувають майбутні спеціалісти у процесі опрацьовування змісту різних дисциплін, об’єднуються в комплекс компетентностей, достатній для забезпечення проведення експериментальних досліджень і формування в них необхідного практичного досвіду та професійних якостей, потрібних для діяльності в умовах реального виробничого або навчального процесу.

Як зауважує С. Скворцова, "структура базових компетентностей … складається з професійно-діяльнісного, комунікативного й особистісного компонентів" [4, c. 5]. Залежно від характеру педагогічної діяльності ці компоненти набувають певного змістового наповнення у невід’ємному зв’язку з діяльнісною спеціалізацією майбутнього фахівця. Так, для інженерів-педагогів електромеханічного профілю у професійно-діяльнісному компоненті виокремлено такі базові професійні компетентності:

  • предметно-теоретичну, що означає "наявність стрункої системи наукових знань із фахових дисциплін та готовність їх застосувати у професійній діяльності" [4, c. 5];
  • інформаційно-дослідницьку, що передбачає опанування вміннями "знаходити інформацію, систематизувати, узагальнювати її,… проводити експериментальні дослідження та готовність вдосконалювати власну професійну діяльність через опрацювання і впровадження нової інформації" [4, c. 5];
  • методичну як наявність в особистості "методичних знань та умінь щодо окремих розділів та тем курсу, окремих етапів навчання, готовність проводити заняття за різними навчальними комплектами, володіння педагогічними технологіями" [4, c. 5].

Комунікативний компонент, вважає методист, складається із таких компетентностей:

  • професійного спілкування, тобто "володіння сукупністю вербальних і невербальних засобів педагогічного спілкування" [4, c. 5];
  • соціокультурної, що означає "… прояви гуманістичної педагогічної етики, уміння ідентифікувати себе із цінностями професійного середовища" [4, c. 5].

До особистісного компонента базових компетентностей майбутнього інженера-педагога включено такі компетентності:

  • рефлексивну, що характеризує прагнення особистості "до досконалості професійної діяльності й адекватної її самооцінки" [4, c. 5]; 
  • творчу як здатність особистості "до пошуку оригінальних варіантів розв’язання професійних завдань" [4, c. 5].

На думку О. Коваленко [10], фахова компетентність інженера-педагога виявляється в  таких компонентах:

  • соціальному, що проявляється у загальноправовій свідомості фахівця, його здатності орієнтуватися на ринку праці, у професіях певного напрямку та змісті їх діяльності;
  • технічному, що забезпечується не тільки наявністю грунтовних технічних знань, але і здатністю до творчого вирішення технічних задач, попереднього оброблення й трансляції технічної інформації в педагогічні системи;
  • дидактичному, що характеризується поглибленням і систематизацією інженерно-технічних і психолого-педагогічних знань та вмінь, їх інтеграцією в педагогічні структури, на яких базується учбовий процес [10]);
  • психологічному, що забезпечується здатністю до відбору й структурування науково-технічної інформації, діагностування досяжних результатів та прогнозування усіляких ускладнень у навчанні, співставляння й відбору оптимальних рішень за заданими критеріями [3].

Дидактичні позиції С. Скворцової та О. Коваленко здаються різними, якщо брати до уваги лише їхній компонентний склад. Водночас аналіз їх змістового наповнення у професійно-діяльнісному контексті показує, що обидві компетентнісні структури семантично еквівалентні. Це означає, що незалежно від вихідних позицій дослідників, компетентність фахівця електромеханічного профілю (як електромеханіка, так й інженера-педагога такої спеціалізації) передбачає його здатність до організації і проведення експериментальних досліджень, оскільки такі дослідження є невід’ємною частиною майбутньої професійної діяльності.

Як актуальне розглядаємо тлумачення професійної компетентності особистості, запропоноване А. Бодальовим, В. Жуковим, Л. Лаптевим, В. Слатьоніним: "Професійна компетентність особистості є складним системним утворенням, основними елементами якої є: підсистема професійних знань як логічна системна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості; підсистема професійних умінь як психічних утворень, що полягають у засвоєнні людиною способів і технік професійної діяльності; підсистема професійних навичок – дії, сформовані в процесі повторення певних операцій і доведені до автоматизму; підсистема професійних позицій як сукупності сформованих установок і орієнтацій, відношення та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер професійної діяльності і поведінки фахівця; підсистема індивідуально-психологічних особливостей фахівця – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки і виявляються у професійних якостях особистості; підсистема акмеологічних інваріантів – внутрішніх збудників, які обумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні" [9, с. 334-335].

Як зазначає В. Петрук, "майбутній інженер може усвідомити специфіку обраної професійної діяльності тільки в процесі виконання конкретних професійних дій, що зумовлює необхідність орієнтації його професійної підготовки на модель виробництва, основу якої становлять принципи співпраці та взаємодії в досягненні запланованих цілей, спільні дії в систематичному підвищенні економічних результатів праці, уміле проектування й реалізація конкретних заходів щодо організації й управління виробничим процесом" [11, с. 93]. Досліджуючи концептуальні підходи до розроблення змісту й організації процесу формування у студентів професійної спрямованості, вмінь самостійної роботи, науковець зазначає: “… для того, щоб сформувати компетентність спеціаліста, студенту потрібно здійснити діяльність, адекватну тій, яка втілена в продуктах соціального досвіду: знаннях, навичках, засобах і знаряддях конкретної професійної діяльності. В навчанні ці продукти за необхідністю мають знакову форму – форму навчальної інформації і виступають змістом навчання” [11, с. 99]. Продукти соціального досвіду, втілені у знаряддях інженерної, а також інженерно-педагогічної діяльності, потребують від фахівців відповідного рівня кваліфікації для застосування їх у виробничих або педагогічних процесах. Досвід такого застосування формується в системі підготовки майбутніх інженерів-педагогів у ході проведення експериментальних досліджень, а також в інженерному експерименті як складовій процесу опанування змістом технічних дисциплін.

Керованість цією системою забезпечується завдяки управлінському впливу на такі компоненти: цілепокладання діяльності, когнітивні метафори моделі [5] навчально-професійної діяльності; систему підготовки майбутніх фахівців до проведення інженерного експерименту; педагогічні умови – як зовнішні чинники, що регулюють перебіг процесу. Схематично підготовку майбутніх інженерів-педагогів до проведення експериментальних досліджень представляємо на рис. 2.

Фрагмент екрана

Рис. 2. Структура підготовки майбутніх інженерів-педагогів до проведення експериментальних досліджень

Відповідно до цієї схеми, у навчальному процесі, складовою якого є підготовка майбутніх інженерів-педагогів до експериментальної діяльності, педагогічні умови визначають зовнішні обставини, у яких відбувається навчально-професійна діяльність та які розглядаються як чинники, що сприяють або перешкоджають їй. Управлінський вплив на процес підготовки майбутніх інженерів-педагогів до проведення експериментальних досліджень може здійснюватися на основі зміни педагогічних умов [2] або ж коригування характеристик і параметрів учбово-професійної діяльності, що супроводжує опанування майбутніми фахівцями змісту технічних дисциплін.

 Зважаючи на розроблення щодо сутності компетентності майбутнього професіонала [8], вважаємо, він повинен мати прагнення до самоосвіти протягом усього життя, володіти новими технологіями та оптимально їх використовувати, вміти приймати самостійні рішення, адаптуватися в соціальній і майбутній професійній сфері, вирішувати проблеми і працювати в команді, бути готовим до перевантажень, стресових ситуацій і вміти швидко з них виходити. Водночас зазначаємо, що рівень електромеханічної компетентності має індивідуальний характер і пов'язаний з успішністю професійної діяльності кожної особистості, а вирішення проблеми підвищення електромеханічної компетентності фахівця стає важливою умовою забезпечення його конкурентної спроможності на сучасному вітчизняному й міжнародному ринку праці.

Отже, трактування практики підготовки майбутніх фахівців до експериментальних досліджень у процесі вивчення технічних дисциплін у контексті соціокультурних умов розвитку суспільства, розгляд експериментальної діяльності як вагомої умови  розвитку компетентностей фахівців інженерно-педагогічного профілю дає підстави констатувати, що досліджувана проблема має важливе практичне значення, оскільки є невіддільною частиною фахової підготовки, яка має забезпечувати не тільки належний рівень теоретичних знань, а й достатній досвід експериментальної діяльності в інженерній сфері – тій галузі, для професійного життя у якій готується фахівець.

Висновки. На підставі аналізу методологічних, психолого-педагогічних, фахових, інженерно-педагогічних джерел, навчальної і методичної літератури встановлено, що експериментальні дослідження у процесі вивчення фахово орієнтованих (технічних) дисциплін електромеханічних спеціальностей мають провідну роль в інтеграційних процесах, спрямованих на досягнення ідейної єдності та діяльнісної універсальності в опрацьовуванні змісту різних дисциплін, та у формуванні в майбутніх фахівців комплексу компетентностей, достатнього для професійної діяльності в умовах реального виробничого або навчального процесу.

 

Список використанних джерел

  1. Гончаренко, С. У. Інтеграція наукових знань і проблема змісту освіти [Текст] / С. У. Гончаренко // Постметодика. – 1994. – № 2. – С. 2-3.
  2. Гура, С. О. Організаційно-педагогічні умови адаптації майбутніх інженерів-педагогів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія i методика професійної освіти" / С. О. Гура. – Харків : Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, 2004. – 20 с.
  3. Коваленко, Е. Э. Методика профессионального обучения [Текст] : учебник [для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образования] / Е. Э. Коваленко. – Харків : Штрих, 2003. – 480 с.
  4. Компетентнісно зорієнтована програма курсу "Методика навчання математики в початковій школі" : для напряму підготовки 0101 "Педагогічна освіта" : освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр [Електронний ресурс] / укл.С. О. Скворцова. – Одеса : ПНПУ ім. К.Д.Ушинського, 2010. – Режим доступу : http://skvor.info/students/metodika/info.html.
  5. Лодатко, Є. О. Кластеризація соціокультурного простору і когнітивні метафори в педагогічному моделюванні [Текст] / Є. О. Лодатко // Вісник Черкаського університету. Серія "Педагогічні науки". – Черкаси : ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2013. – Вип. 6 (259). – С. 53-58.  
  6. Михнюк, М. І. Шляхи формування методичної компетентності інженерів-педагогів професійно-технічних навчальних закладів [Текст] / М. І. Михнюк // Проблеми сучасної педагогічної освіти : зб. статей. Серія "Педагогіка і психологія". – Ялта : РВВ КГУ, 2010. – С. 76-78.
  7. Несторук, Н. А. Структура діяльності інженерів-педагогів у процесі проведення експериментальних досліджень [Текст] / Н.А.Несторук // Вісник Черкаського університету. Серія "Педагогічні науки". – Черкаси : ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2013. – Вип. 15 (268). – С. 84-90.
  8. Несторук, Н. А. Методична компетентність майбутніх інженерів-педагогів [Текст] / Н.А. Несторук // Мультинаукові дослідження як тренд розвитку сучасної науки. Серія "Педагогічні науки". – К. : Центр наукових публікацій, 2013. – Ч. III. – С. 47-49.
  9. Психология и педагогика [Текст] : учеб. пособ. / под ред. А. А. Бодалева, В. И. Жукова, Л. Г. Лаптева, В. А. Сластенина. – М. : Изд-во Института психотерапии, 2002. – 585 с.
  10. Психолого-педагогічні засади проектування інноваційних технологій викладання у вищій школі [Текст] : монографія / [ Луговий В., Левшин М., Бондаренко О. та ін.] ; за заг. ред. В. П. Андрущенка, В. І. Лугового. – К. : Педагогічна думка, 2011. – 260 с.
  11. Петрук, В. А. Теоретико-методичні засади формування професійної компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей у процесі вивчення фундаментальних дисциплін [Текст] : монографія / В. А. Петрук. – Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – 292 с.
  12. Рапацевич, Е. С. Педагогика : Большая современная энциклопедия / Е. С. Рапацевич. – Минск : Современное слово, 2005. – 720 с.

 

Несторук Н. А. Экспериментальные исследования в контексте формирования электромеханической компетентности будущих инженеров-педагогов

В статье обосновано роль экспериментальных исследований в формировании электромеханической компетентности будущих инженеров-педагогов.

Ключевые слова: электромеханическая компетентность, инженеры-педагоги, экспериментальные исследования, технические дисциплины.

 

Nestoruk, Natalya. Experimental Studies in the Context of Electromechanical Competence of Engineers and Educators

This paper substantiates the role of experimental studies in forming electromechanical competence of engineer-pedagogues.

Key words: electromechanical competence, engineer-pedagogues, experimental studies, technical subjects.

 

Permanent link to this article: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=1451